Обстріли зі стрілецької зброї під час російсько-української війни

На тимчасово окупованих та на прифронтових територіях російські військові активно застосовують стрілецьку зброю проти цивільного населення. В абсолютній більшості випадків – це умисні прицільні обстріли, під час яких винний розуміє суть власних дій та бажає або свідомо допускає настання негативних наслідків від них для потерпілого, тобто діє умисно. Наявність умислу вирізняє цю групу діянь від інших воєнних злочинів, у тому числі, невибіркових обстрілів, коли винний лише допускає настання негативних наслідків, але не може їх передбачити з достатнім рівнем вірогідності щодо конкретної жертви. Тому обстріли зі стрілецької зброї класифікуються як більш тяжкі воєнні злочини.

У період з 24 лютого по 9 серпня 2022 року документатори коаліції «Трибунал для Путіна» зафіксували наступні воєнні злочини із застосуванням стрілецької зброї:

• Умисне вбивство цивільної особи (п.п. і) п. а) ч. 2 Статті 8 Римського статуту або п. а) ч. 1 Статті 7 Римського Статуту)
• Умисне тілесне ушкодження цивільної особи (п.п. ііі), п. а) ч. 2 Статті 8 Римського статуту);
• Знищення або пошкодження майна (п.п. іv) п. b) ч. 2 Статті 8 Римського Статуту).

Всього коаліцією зафіксовано 367 випадків застосування стрілецької зброї проти цивільних осіб чи цивільних об’єктів. Розподіл їх за видами воєнних злочинів виглядає наступним чином.

Більша частина скоєних воєнних злочинів – комплексна, внаслідок яких одночасно постраждали люди та було пошкоджено майно.

Російські військові скоїли 166 умисних вбивств, внаслідок яких загинуло 195 людей, а також 119 умисних тілесних ушкоджень, які призвели до травмування 144 осіб. Нами не задокументовано жодного випадку, коли було б достатньо доказів вважати, що умисний постріл у бік цивільних осіб здійснили українські війська. Лише в одному випадку, за суб’єктивною думкою родича потерпілої, її вбили українські військові на блок-пості через помилку. Також зафіксовано декілька випадків, де цивільні постраждали під час перестрілки українських та російських військових у вуличних боях.

Серед вбитих російськими військовими найбільша частка – 135 людей – загинуло під час спроби евакуації. Сценарій вчинення злочину типовий, незалежно від регіону держави, в якому відбулася події. На території тимчасово окупованого населеного пункту або у так званій «сірій зоні» місцеві жителі на власному транспорті самостійно або у колонні намагалися покинути небезпечну територію без оголошення «зеленого коридору» або навіть під час його оголошення. По дорозі вони зустрічали російських військових на автомобілі або проїжджали блок-пост. Російські військові відкривали вогонь по цивільним автомобілям без попередження, внаслідок чого багато людей загинуло, деякі були поранені, і звісно, були пошкоджені транспортні засоби. У деяких випадках люди були вбиті поруч із власними автівками,і,за свідченнями очевидців, виходили до російських військових із піднятими руками, але були все одне розстріляні.

Російські військові, ймовірно, вели прицільний вогонь по автомобілям мирних мешканців, намагаючись завдати їм найбільшої можливої шкоди. До такого висновку можна прийти, якщо порівняти кількість загиблих внаслідок розстрілу цивільних автомобілів та кількість поранених. Як вказувалося вище, під час обстрілів загинуло 135 людей у 86 випадках, тоді як поранено було 91 у 55 випадках. Таким чином, шанс загинути під час обстрілу автівки був в 1,42 рази вище, ніж шанс бути травмованим, але вижити.

Під час обстрілів зі стрілецької зброї російські військові пошкодили 146 транспортних засобів у 124 випадках. Більшість транспортних засобів  пошкоджені настільки, що не підлягають відновленню. Серед зруйнованих транспортних засобів більшість – цивільні легкові авто, однак зустрічаються також автомобілі «швидкої допомоги», автомобілі поштових служб, сільськогосподарська техніка.

Зафіксовані деякі випадки масової загибелі людей внаслідок обстрілу цивільних автомобілів. Найбільша кількість загиблих одночасно – сім осіб.

Розстріли автомобілів цивільних у населених пунктах та по дорозі між ними мали місце у Київській, Донецькій, Харківській, Луганській, Чернігівській, Херсонській, Запорізький та Миколаївській областях, тобто у всіх областях, де російські військові мали фізичну можливість їх здійснювати.

У Донецькій області (м. Маріуполь) зафіксовано 3 випадки вбивства цивільних людей російським снайпером. Злочин не набув системного характеру і не є характерним для інших регіонах, хоча розстріли цивільних осіб на вулицях населених пунктів військовими спостерігалися у всіх регіонах, де проводяться активні бойові дії та на тимчасово окупованих територіях.

Нами зафіксовано 5 випадків розстрілів на вулиці із летальними наслідками (10 людей загинуло) та 6 випадків обстрілів, наслідком яких стало травмування людей (7 людей зазнали тілесних ушкоджень). Обстріли цивільних людей на вулицях не мали під собою якоїсь значної та очевидної мотивації, а являли собою, ймовірно, терор місцевого населення з метою його залякування.

У населених пунктах, де місцеві жителі активно протистояли російській окупаційній владі, мали місце випадки обстрілів масових мирних зборів та мітингів. Під час мітингів одна людина загинула, 21 людину було поранено. Метою обстрілів, звісно, було придушення руху опору на захоплених територіях.

Вбивства та тілесні ушкодження цивільних осіб вдома склали відносно невеликий відсоток злочинів. Нами було зафіксовано загалом 7 випадків умисних вбивств, внаслідок яких загинуло 20 людей. Тілесних ушкоджень люди зазнали лише у 2 випадках (постраждало двоє людей). Мотивом злочинів ставала політична діяльність постраждалих, їх відмова співпрацювати з окупаційною владою, минула професійна діяльність.

У 17 випадках умисних вбивств та 20 випадках умисних тілесних ушкоджень поки не вдалося встановити обставини їх вчинення.

Внаслідок обстрілів зі стрілецької зброї також було пошкоджено низку цивільних об’єктів. Серед них найбільше житлових будинків – 47. Також зафіксовано пошкодження 11 об’єктів підприємницької діяльності, більшість з яких – це  павільйони та малі архітектурні форми на ринках. Також спостерігалися обстріли зі стрілецької зброї по історичним пам’яткам, зокрема, пам’ятникам воїнам, меморіалам в пам’ять про жертв Другої Світової Війни, тощо. Були поодинокі випадки обстрілів державних установ (2 випадки), лікарень (1 випадок), шкіл та дитячих садків (3 випадки), культурних закладів (1 випадок), культових споруд (1 випадок), об’єктів критичної інфраструктури (1 випадок), культурних закладів (1 випадок). 

Таким чином, російські військові продовжують умисне знищення українського населення на тимчасово окупованих територіях та у зонах активних бойових дій. У діях військових не простежується іншої очевидної та загальної мотивації, окрім терору місцевого населення та придушення опору. Не зафіксовано масових групових розстрілів великих груп українців, однак системне вчинення умисних вбивств та умисних тілесних ушкоджень за аналогічним сценарієм, все одно наводить на думку про очевидну вказівку вищого керівництва російської армії на умисне винищення людей.