MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Неможливо відмовитися

24.11.2022   
Олексій Скорбач, адвокат
Міграційна служба України фактично насильно повертає громадянам України російський паспорт.

Depositphotos [ukrainian russian passports паспорти російський український росія україна]

Depositphotos

Війна росії проти України виштовхнула на поверхню численні сірі плями національного законодавства, і міграційні проблеми займають гідне місце серед інших недосконалостей.

До широкомасштабного вторгнення головною проблемою міграційної політики були шукачі притулку та захисту в Україні. Міграційна служба на всіх майданчиках, особливо європейських, запевняла про покращення своєї роботи із цією категорією іноземців. Зміни на покращення були проведені настільки вдало, що Україну визнали небезпечною для тих самих шукачів притулку та біженців. 

Після такого сумнівного досягнення, яке тягнеться із 2013 року, міграційна політика обмежувалася статистикою про видачу закордонних біометричних паспортів та ID-карток. Деяке пожвавлення вносили повідомлення про позбавлення та скасування громадянства України відомим особистостям (всупереч здоровому глузду, Конституції, національному законодавству та міжнародних зобов’язанням).

Усі інші дії керівництва міграційної служби були спрямовані на латання дірок у тріснутому хабі нормативних актів, більшість з яких датують минулим століттям у районі дати отримання незалежності.

Однією із сірих плям, яка постійно розширяється та поглиблюється, стало неможливість документального підтвердження для громадян України виходу із російського громадянства та надання відповідного документу до органу міграційної служби. Зобов’язання[1] припинити іноземне громадянство покладається на нових громадян України після отримання ними українського громадянства та тимчасового посвідчення громадянина України. Останній замінює повноцінний паспорт на протязі двох років терміну, який надається законодавством для остаточного розірвання правових відносин із колишньою країни належності.

У мирні часи і до початку агресивної війни з боку росії отримання документів, через відповідну процедуру труднощів не викликало. Термін у два роки, відкрите, попри війну, сполучення між державами, наявність посольства та консульської мережі в України робили цю дію неприємною, але реальною для виконання. Адже саме на особу покладається належне та своєчасне виконання всіх процедур про припинення іноземного громадянства та надання документу до органу влади.

Усі ці норми зі скрипом, але діяли до 23 лютого 2022 року, коли посольство росії офіційно припинило працювати в Україні, а 24 лютого 2022 року ця країна розпочала широкомасштабне вторгнення.

За таких обставин громадяни України були позбавлені можливості припинити громадянство країни, яка, крім всього, стала агресором стосовно нової батьківщини.

Законом України Про громадянство України (далі по тексту Закон) та підзаконними нормативними актами[2] процес припинення іноземного громадянства розписаний слабо та невдало, оскільки це більше повноваження іншої держави яким чином вирішувати процес та видачу документу про припинення їхнього громадянства (підданства). Головними напрямками українського законодавства є право та процедура отримання громадянства України, повноваження органів влади та підстави відмови в отриманні громадянства.

Країна-агресор швидко зорієнтувалася у можливостях тиску на громадян України колишніх власних. На відміну від державних органів України з питань міграції, які діють зі швидкістю індійської священної корови, російська федерація спочатку припинила будь-яке листування з особами, які вже подали документи у дипломатичні представництва, не підтверджуючи самого факту звернення про припинення громадянства. Відповіді були стандартні відсутність дипломатичних відносин унеможливлює надання відповіді та закінчувалися порадами звертатися у найближчі дипломатичні установи біля України.

Згодом, росія змінила позицію та заборонила приймати дипломатичним  установам документи від людей, які не мають постійного проживання  у відповідній країні звернення. Наймасовіше, документи від українців подавалися у Молдові та Польщі.

На даний час, дипломатичні установи росії ускладнили процедуру виходу із громадянства до її фактичної заборони. У громадян України вимагають підтвердження набутого громадянства через закордонний паспорт. Видача останнього не передбачається на цій стадії, і тому він неможливий для пред’явлення.

Країна-агресор стала заганяти у глухий кут саме громадян України, оскільки в інших таких обмежень на припинення російського громадянства немає.

Як це не дивно, але схожу позицію зайняла Державна міграційна служба України (ДМСУ), яка не визнавала у своїй роботі факту російської агресії ще із 2014 року. За їхніми документами (та скоріше переконаннями) російська федерація є країною із окремими але не кричущими порушеннями прав людини. Такі порушення не є системними або систематичними.

Це послідовна, але у корні невірна позиція державного органу. Через неї, довести неможливість отримання відповідних документів без ризику для життя та свободи стало задачею не з однією зірочкою.

Проти нових громадян об’єдналися чиновники двох країн росії, яка не дозволяє вийти із громадянства, та України, яка приймає та сприймає таку російську позицію. Наслідком є потенційне позбавлення раніше набутого громадянства.

Ба більше, ті особи, які вже віддали паспорти у дипломатичні установи росії до 23 лютого 2022 року або їх втратили позбавлені теоретичної  можливості подачі документів у третіх країнах. Їхнє тимчасове посвідчення громадянина України не є документом який дає право на перетин кордону.

Тобто появилося замкнуте коло неможливість оформити вихід із колишнього громадянства неможливість подачі відповідних документів до міграційної служби відмова сприймати таку неможливість. Хоча окремо необхідно зазначити, що спілкування із працівниками відповідних підрозділів ДМСУ міграційної служби,  завжди було психологічним подвигом не тільки для іноземців а й громадян України.

За час війни всі гасла тільки укріпилися, і на сьогодні ДМСУ не визнає юридичну, а головне фізичну можливість виходу із російського громадянства. У листуванні із заявниками чиновники наголошують на неухильному дотриманні російського законодавства. При цьому опускаючи той факт, що російським законодавством також анексовані українські території та окупована значна частина країни. За тим самим російським законодавством йде переслідування українців і, врешті решт, саме російським законодавством передбачена військова агресія проти України.

Межі дотримання громадянами України російського законодавства українськими чиновниками м’яко опускаються.

Ситуація із неможливістю припинення російського громадянства лише погіршується. Якщо бути більше відвертим і не приводити у якості аргументу міграційників національну безпеку, то у гру на боці чиновників заходить стара добра корупція.  Щодо національної безпеки набуте громадянство передбачає низку перевірок, які колишні громадяни росії проходять більш поглиблено ніж громадяни інших країн. Звісно – втрата, скасування та припинення українського громадянства є дієвими стимулами, як і Кримінальний кодекс у випадку вчинення злочину.

Виходом із патової ситуації та уникненням корупційних ризиків, мав стати декларативний вихід із громадянства держави-агресорки, як це передбачено в інших випадках.

Так, законодавством України в абзаці 16 статті 1 Закону розкривається поняття декларації і випадки її подачі (в абзацах 17-18, 22-30 статті 1 Закону). Декларація про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов’язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Подача цього документу розповсюджується на визнаних в Україні біженців, осіб, які підписали контракт із ЗСУ та військовослужбовців, осіб, що мають визначні заслуги перед Україною або становлять державний інтерес, для другого із подружжя, який є одним із подружжя особи, яка має право на подання декларації у перерахованих вище випадках.

Також у вказаному переліку є окрема позиція відносно громадян держави-окупанта та держави-агресорки за умови документального підтвердження переслідувань в цих країнах. Тобто подача декларації дозволяється громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом та зазнав у державі своєї громадянської належності переслідувань, що підтверджується документом, передбаченим цим законом (абзац 25 статті 1 Закону). Таким документом є довідка Міністерства закордонних справ України, посольства чи консульської установи України, видана у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про те, що іноземець, який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, зазнав у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що виявилися у здійсненні ним діяльності, спрямованої на захист національних інтересів України.

Здавалось, при досить великому списку підстав подачі декларації нові громадяни можуть цим скористатися. Але насправді ні. Переважна більшість припадає саме на визнаних біженців (у силу усталеної практики). 

Лише абзац 25 статті 1 Закону міг би врятувати ситуацію у випадку внесення змін, а саме видалення вимоги документального підтвердження переслідувань. Адже такими переслідуваннями стали не тільки умисні дії російської влади, пов’язані із застосуванням насильства, незаконного затримання та свавільного затримання, арешту чи позбавлення свободи через політичні переконання, а й бездіяльність по виконанню повноважень. У сучасній росії можна стати жертвою або потенційною жертвою переслідувань лише за аватарку прапора України в акаунті, вподобайку за пост у соціальній мережі чи засудження збройної агресії у приватній розмові. Адміністративне або кримінальне переслідування можливе за будь-яку дію, не погоджену із державними органами, а паспорт громадянина України стане лише обтяжливою обставиною.

Інформація про переслідування у росії громадян України та українців за етнічним походженням є  загально відомим фактом, що не потребує доказування. Сама постановка питання чи переслідуються українці державою-агресором, державою-терористом, державою-окупантом містить стверджувальну відповідь.

Для громадян України у росії будь-які дії, пов’язані із припиненням російського громадянства, стали проблемами, помноженими на ризик зняття із реєстрації, отримання довідок про відсутність податкової заборгованості або судимості. Російські органи часто забороняють саме громадянам України отримувати такі документи як через представників, так і через офіційний сайт державних послуг. А ще є «часткова мобілізація», яка розповсюджується на таких громадян України до того часу, поки вони офіційно не припинили російське громадянство.

Ба більше, в даний час взагалі не можлива перевірка документів, виданих у росії. Співпраця у таких випадках буде мати всі ознаки кримінального злочину. Або ми чогось не знаємо. Хоча проблему із перевіркою документів можна розв’язати звичною відмовою у визнанні через обґрунтований сумнів. За усталеною радянською традицією всі сумніви трактуються на користь чиновника та держави. Про європейські мірила прав і свобод працівники міграційної служби згадують лише під час зустрічей із тими самими представниками європейських країн, які забуваються одразу після їх закінчення.

Таким чином, є ситуація, за якою громадяни України не можуть припинити колишнє громадянство у силу незацікавленості цим фактом росією, і є міграційна служба України, яка діє більше в інтересах росії, ніж українських громадян. Хоча повинно бути навпаки зведення до мінімуму випадків спілкування громадян України із владою держави-агресорки та припинення принижень від такого спілкування. Навіть обмежені контакти із російськими державними органами наражаються на небезпеку українських громадян.

Якщо спростити ситуацію із відмовою від російського громадянства та описати її одним абзацом, то вона виглядає реально незрозуміло новий громадянин України не може позбутися російського громадянства у силу позиції державних органів України, які керуються позицією росії. Для нових громадян України процес відмови від російського громадянства перетворюється на суміш Гри у кальмара та Джуманджі, хоча там шансів на виграш було більше.

Необхідно зазначити, що окремі установи стали вносити кардинальні зміни до своєї роботи одразу після російської агресії. Вже через чотири дні після широкомасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, Торгово-промислова палата України розповсюдила лист у якому вказала про настання форс-мажорних обставин через військову агресію росії. Ці обставини вказувалися як надзвичайні та невідворотні.

Ці обставини стали для всіх надзвичайними та невідворотними, окрім Державної міграційної служби України, яка продовжує жити у власному всесвіті застарілого пострадянського законодавства, корупції та мирного неба.

Наприкінці.

11 серпня 2022 року на своєму офіційному сайті міграційна служба розмістила патріотичну інформацію під заголовком Примусове насадження громадянства рф є злочином, який ніколи не визнається Україною та не стане підставою для втрати громадянства України.

В цій новині є непогані цитати …Насильницька паспортизація є незаконною та не визнається в Україні, адже суперечить принципам і нормам міжнародного права та є прямим порушенням Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.

…У даному контексті важливо розуміти, що паспортизація рф є злочином, адже під питанням стоїть існування України. Так званий паспорт рф це, передусім, токсичний документ, який несе загрозу для нашої країни і для кожного, хто бере його до рук.

Моя єдина порада, окрім нагальної необхідності внесення змін іноді вірити тому, що самі пишете, адже російський паспорт є токсичним для усіх його власників, навіть якщо власниками вони є мимоволі завдяки вашій роботі.


[1]Відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону України «Про громадянство України» зобов'язання припинити іноземне громадянство – письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

[2]Відповідно до пункту 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, після подання особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України видаються паспорти громадянина України

 Поділитися