MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Спочатку паспорт — потім виписка: харків’янку майже рік утримували в психлікарнях Росії

06.03.2023   
Марина Гарєєва
Ірину вивезли до Росії у травні 2022. Коли вона відмовилася говорити про себе, її відправили до психлікарні. Там постраждалу “лікували” галоперидолом, улюбленим засобом каральної психіатрії часів СРСР. Ірину шантажували випискою й спонукали отримати паспорт РФ.

Ілюстративне зображення. Фото: Pexels

Ілюстративне зображення / Pexels

Українка, яка відмовилася отримувати російське громадянство, стала жертвою каральної психіатрії. Наприкінці лютого 2023 року правозахисникам вдалося забрати жінку з психіатричної лікарні Росії та повернути до України.

Правозахисник Олексій Прянішніков розповів про випадок Ірини, харків’янки, яку минулого року вивезли до Росії та примусово “лікували”. 6 березня проєкт (рос.) “Можем объяснить” оприлюднив цю історію у своєму телеграм-каналі.

У травні 2022 року Ірину вивезли до російського міста Бєлгород. Жінку привезли автобусом і помістили до пункту тимчасового перебування. Правозахисник розповів, що хоча в медичних документах було вказано, нібито Ірина приїхала до родичів, які мешкають у Бєлгороді, сама постраждала казала, що в неї нікого там не було.

Ірину направили до Бєлгородської психіатричної лікарні, коли вона відмовилася повідомляти особисті дані й розповідати про себе. Як зауважив Прянішніков, попри те, що “відмова повідомляти власні дані не є підставою для поміщення до психлікарні”, в його практиці вже траплялися подібні випадки. Примусове лікування у психлікарнях, поширене в СРСР, перейшло у спадок Російської Федерації, яка радо перейняла цей метод покарань. Так Олексій Прянішніков захищає Олександра Габишева, якутського шамана, якого примусово лікують за те, що він хотів “вигнати Путіна” з Кремля.

Ірина перебувала в Бєлгородській психлікарні до 10 серпня 2022 року. Після цього жінку перевели до психлікарні в місті Енгельс (у Саратовській області). Там Ірині вводили галоперидол. “Це нейролептик, який використовується при лікуванні шизофренії ще з радянських часів. У всьому світі він вважається доволі шкідливим препаратом, який має безліч побічних ефектів”, — нагадав Прянішніков.

“Через дію ліків все стає нудним, читати й думати бажання немає. Від політики зовсім верне. Побачень і книжок, на які так чекав — уже не хочеться. Навіть більше — страх перед ними: раптом дружина знову побачить судоми від галоперидолу...” (Леонід Плющ, “У карнавалі історії”). 
Галоперидол — яким в СРСР любили “лікувати” дисидентів — має безліч побічних дій: людина може відчувати головний біль; мати безсоння або сонливість, ейфорію або депресію; перебувати в стані занепокоєння, тривожності або збудження. Галоперидол може викликати страхи, спричиняти епілептичні напади, загострювати психоз і галюцинації. І все це стосується лише побічних дій з боку нервової системи. Як розповідав Єгор Лєтов, дисидент і жертва каральної психіатрії, після введення надмірної дози нейролептиків, того ж галоперидолу, людині вкрай важко контролювати власне тіло. Якщо ти не зможеш “мобілізувати всі свої сили”, може початися істерика, судоми й таке інше: “Якщо людина ламається, настає шок; вона перетворюється на тварину, що кричить, кричить, кусається. Далі за правилами слідує ‘прив’язка’. Людину прив’язують до ліжка і продовжують колоти, доки у неї ‘не перегорить на повну’. Доки у неї не станеться незворотна зміна психіки”.   

Оскільки Ірина не мала при собі українських документів, російські посадовці неодноразово шантажували жінку: хочеш отримати виписку з психлікарні — погоджуйся на російське громадянство. Проте Ірина відмовлялася.

“Можна лише здогадуватися, що спонукало шукати нових громадян Росії таким екстравагантним способом”, — каже Прянішніков. На думку юриста, таке “завзяття” обумовлене “пропагандистськими мотивами” (потрібно ж казати про так званий “вибір українців на користь Росії”) чи особистим зиском конкретних посадовців.

Син Ірини шукав мати протягом 5 місяців. У вересні 2022 року він довідався, що Ірина перебуває в психлікарні в Енгельсі. В січні 2023 року справою Ірини почав займатися Прянішніков. Разом із саратовським правником йому вдалося добитися побачення з Іриною. Це сталося 21 лютого в тій самій психлікарні. Як згадує Прянішніков, “лікарі не дуже раділи неоголошеному візиту й навіщось консультувалися з міграційним підрозділом МВС”. Проте зрештою жінку відпустили й більше не змушували отримувати паспорт РФ.

Вже увечері 23 лютого Ірина повернулася до Харкова, де зустрілася з сином, якого не бачила 10 місяців.

Ірина з сином. Фото з телеграм-каналу (рос.) “Можем объяснить”

Ірина з сином. Фото з телеграм-каналу (рос.) “Можем объяснить”

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися