Митці не/повертаються: Мінкульт вимагатиме дані про військовий облік для виїзду за кордон

Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) України доповнило правила щодо тимчасового виїзду за кордон.

Відтепер митці мають надавати відомості щодо військового обліку.

За словами заступниці міністра культури та інформаційної політики Галини Григоренко, зміни у вимогах до тимчасового виїзду незначні й цілком відповідають законодавству України.

“Правила доповнилися лише тим, що ми просимо надавати, згідно з законодавством, дані про військовий облік чоловіків, які хочуть виїхати”, — зауважила Григоренко в розмові з кореспондентом Укрінформу.

Як каже Григоренко, такими документами можуть слугувати або приписне посвідчення, або військовий квиток, або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного.

Заступниця міністра вважає, що подання відповідних документів слугуватиме “додатковими гарантіями” того, що “людина свідома військового обліку, що вона свідомо просить надати їй можливість виїхати на деякий час задля участі в мистецькому заході”, але повернеться через “обов’язок перед своєю країною”.

Григоренко відзначила, що таке рішення було зумовлене недобросовісністю деяких митців, які скористалися відсутністю перевірок даних щодо військового обліку:

“Раніше ми могли не вимагати цих документів, оскільки за замовчуванням передбачалося, що люди свідомі, що вони мають ці довідки. Однак, коли дехто скористався цим для уникнення призову до лав ЗСУ, було вирішено додати документи про військовий облік чоловіків до переліку тих, що вимагають наші працівники, щоб далі ухвалювати виважене рішення щодо сприяння виїзду”, — пояснила заступниця міністра.

При цьому Григоренко підкреслила, що саме міністерство видає лише “лист сприяння” тому чи іншому артисту або групі митців. Остаточне рішення щодо дозволу на виїзд ухвалюють прикордонники під час перевірки.

Заступниця міністра пояснила, що МКІП не надає відмов, і заявила, що міністерство інформує осіб, які планують виїхати за кордон, про перелік усіх необхідних довідок у листі-роз’ясненні. Григоренко підкреслила, що згідно з українським законодавством чоловіки призовного віку в будь-якому разі повинні мати відповідні документи, тож для більшості заявників подання документів не становитиме проблеми.

При цьому заступниця міністра зауважила, що у МКІП розуміють важливість присутності українського голосу у світі, тож міністерство підтримуватиме митців у їхньому прагненні просувати українську культуру й доносити правду про події в Україні поза її межами. Так, за словами посадовиці, МКІП допоможе гурту “Tvorchi” (який цьогоріч представлятиме Україну на пісенному конкурсі “Євробачення”) оформити документи, необхідні для поїздок у рамках промотуру та участі в закордонних проєктах (зокрема, в акції у місті Найробі).

Раніше, в інстаграм-дописі від 11 березня, учасники гурту “Tvorchi” висловлювали побоювання, що через зміну правил виїзду їм не вдасться ані потрапити до Найробі, ані представити Україну під час промозаходів, що передують пісенному конкурсу:

“Ми об’єдналися та стали армією культурного фронту. Нам вдалося залучити мільйони доларів, вести просвітницьку роботу, зустрічатися з лідерами країн-партнерів, розповідати правду, просити про допомогу та говорити слова вдячності. Але сьогодні подальша робота усіх артистів у цьому напрямку під питанням через ‘митців’-зрадників, які виїхали та не повернулися в Україну.

Під питанням наш виступ у місті Найробі наступного тижня, куди USAID запросив нас виступити на відкритті муралу в рамках проєкту ‘Стіна’ та повпливати там на рівень антиукраїнської пропаганди.

Під питанням наша участь у всіх промозаходах перед ‘Євробаченням’ та можливість представити свою країну і творчість там найкращим чином.

Ми маємо надію, що справедливість візьме гору, зрадники будуть покарані, а нам дадуть можливість працювати на благо країни та на бренд України.

Нам потрібна ваша підтримка. Нам потрібен #культурнийшлях”, — написав гурт на інстаграм-сторінці tvorchi_official.

Контроль за виїздом артистів було посилено після втечі стендап-коміка Андрія Щегеля до Туреччини. Стендапер виїхав з України попри те, що отримав три повістки, оскільки вважає себе “вільною людиною”. Отримавши від МКІП дозвіл на концертну діяльність закордоном, Щегель вирішив не повертатися до країни, за яку треба воювати, а “пожити в комфортній психологічній обстановці”. Стосовно українців, які зробили інший вибір й боронять Україну на фронті, Щегель сказав (дослівно): “Я виходжу з того, що це вибір хлопців — гинути”. Стендапер озвучив свою позицію під час інтерв’ю Роману Скрипіну. При цьому артист сказав, що “щиро співчуває” кожному, хто вимушений зараз боронити Україну через свою любов до неї, а також “щиро співчуває Україні, що вона переживає найжахливішу трагедію в своїй історії і в світі”.

Згодом стендапер перепросив за свої слова:
“Я в жодному разі не вважаю, що вибір людини — саме ‘гинути на війні’, і маю на увазі, що українці свідомо вибирають Україну і бажання за неї боротися, що в результаті, на жаль, часом призводить до загибелі кращих її дітей”, — сказав Щегель й порадив передивитися повну версію інтерв’ю, аби переконатися в тому, що його слова “не містили ні краплі зневаги”. Стендапер підкреслив, що він “в жодному разі не зневажає всіх українців”. На думку Щегеля, відео з його “емоційної й імпульсивної промови” було “абсолютно вирване з контексту” й було “лише гнівною і безпорадною реакцією на нескінченні повідомлення”, які, за словами артиста, отримував він сам, його близькі й друзі. Щегель казав, що отримував погрози “розправи і вбивством упродовж декількох діб”. “Я приношу вибачення всім, кому скандал з моєю участю завдав страждань. Провокація є роботою коміка, але, на жаль, пошук ворогів і полювання на відьом вийшли за межі розумного”, — заявив стендап-комік. Він також звинуватив медіа, які, на його думку, “породили непорозуміння і ненависть”, поширивши його слова в гонитві за переглядами.

Попри вибачення вже в іншому відео Щегель назвав Україну “й**аним цирком з попаяними дебілами, у яких нема шансів на цивілізоване життя”, а людей — “й**аними крисами, які на**й не можуть включить своє є**ало й подумать головой”. Повну версію “роздумів митця” можна переглянути в телеграм-каналі “ТСН-новини / ТСН.ua” у дописі від 5-го березня.

4 березня 2023 року в Міністерстві культури та інформаційної політики (МКІП) заявили, що МКІП підготовило й подало на затвердження Уряду жорсткіший порядок отримання дозволів на тимчасовий виїзд за кордон чоловіків призовного віку. Тоді ж в МКІП зазначили, що “ситуацію з порушенням права виїзду та ухиленням від мобілізації Андрія Щегеля буде взято під контроль правоохоронців”, адже він “порушив надане право виїзду за кордон, перебував у складі групи, якій було надано тимчасовий дозвіл”.

“МКІП сприяє виїздам митців, художників, артистів, музикантів, журналістів тощо, які свідомі своєї справи та громадянської позиції, але через такі випадки, як з Андрієм Щегелем, ситуація для тих, хто дійсно боронить Україну та веде боротьбу на культурному фронті, ускладнюється”, — написали 4 березня в офіційному твітері міністерства.

Коментар від авторки

Далеко не всі митці толерують означення так званого “культурного фронту”, на якому нібито ведеться така ж само запекла боротьба, як і на реальному полі бою. Прирівнюючи безсумнівно важливу боротьбу в царині культури до боротьби на лінії вогню, вогню, що реально забирає життя, лишаючи тіла не на паперових, а на цілком реальних полях, легко дійти до розмиття понять. А це може не лише применшувати роль оборонців України (адже якщо у кожного свій фронт, “культурні воїни” не менш важливі за реальних), а й створити хибне враження. Так значна частина суспільства може вирішити, нібито боронити країну немає потреби (адже якщо кожен фронт важливий, ти маєш достатньо “підстав” бути корисним на власному фронті, лишивши справжній фронт комусь іншому).

У той час як одні люди вважають, що не всі народжуються воїнами, інші люди стають воїнами в процесі боротьби проти російської навали. Переможниця цьогорічної Шевченківської премії Ірина Цілик доволі докладно написала про так звані касти, “людей-артистів” і “людей-воїнів”, чітко окресливши свою позицію у фейсбук-дописі від 15 лютого:

“Як людина, що перебуває нині в Україні в привілейованому становищі (бо я жінка, мені не прийде повістка, я можу вільно виїжджати за кордон тощо), я не візьму на себе сміливості міркувати про те, хто саме має зараз воювати. Скажу лише одне — я взагалі не вважаю, що воювати мають всі українські чоловіки; є так багато винятків, нюансів, різних обставин, ну що ви. Але коли я бачу подібні міркування про ‘людей-воїнів’ і ‘людей-артистів’, то почуваюся дуже дивно. Як же так вийшло, що в моєму оточенні стільки людей-артистів вимушені були стати людьми-воїнами? Може, справа в тому, що це не та війна, коли воюють лише професійні військові?

В роті, де служить мій чоловік, — усього лише 3% людей, які вже мали військовий досвід у минулому. Решта — айтішники, менеджери, ресторатори, старі панки, гречкосії, тренери карате і так далі. Всі ці люди мають свої цивільні ролі і просто інші життя, ніхто з них не був народжений з ярликом ‘людини-воїна’. Але вони взяли в руки зброю і цьому навчилися, точніше, вчаться досі.

І є такий нюанс: усі ці люди поняття не мають, які у них далі перспективи, дедлайни і скільки все це для кожного з них триватиме. Цих людей, а особливо тих, що на нулі, мали би вчасно міняти, бо їхні фізичні і психічні сили не вічні. І, авжеж, важливо, аби їх було на кого міняти. Чи не щодня я бачу гіркі пости різних військових про те, що тих вмотивованих людей-воїнів, які добровільно йшли до війська, все менше і менше. ‘Ми закінчуємося’, — написав один із них. Ця страшна фраза не відпускає.

Я би ще багато чого гіркого могла написати, зокрема й про нашого доброго приятеля Вітю. Цей чоловік-артист у минулому навіть не здогадувався, що він може воювати і бути сміливим командиром, якого так цінуватимуть підлеглі. Вітя загинув під Соледаром перед Новим роком. Разом із ним пішов цілий світ...

…Хочу лише сказати, що я дуже поважаю всіх, хто знайшов в собі сили спробувати себе в ролі людини-воїна в ці темні часи. Воїнами навряд чи народжуються, це завжди вибір. Я от не змогла, не наважилася. Ну принаймні поки що”, — пише Ірина Цілик.

Чоловік Ірини, український письменник Артем Чех, у 2022 році знову пішов боронити Україну. Вочевидь, він міг боронити країну словами й створювати мирні світи на противагу світу війни. Вочевидь, іноді слів замало для реальної боротьби, яка не вкладається в просто слово. 

Здається, віднайти баланс між дотриманням прав людини й усвідомленням масштабів війни та власної відповідальності за подальше існування країни буде викликом для людей усіх штибів: воїнів, митців, українців і українок, які позбавляються ваги страху, підважують власне життя, вдягаючи бронежилети, й захищають усіх у тилу. Здається, позбавитися зловживань владою у тилу буде так само нелегко, як позбавити псевдоцінності зайвої ваги.