MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

‘Тільки стіни від будинку стоять, а більше нема нічого’

31.03.2023    доступно: in English | На русском
Тарас Війчук, Олександр Війчук
Світлана Григорівна жила у селі Яковлівка, Бахмутського району. Жінка розповідає, що село було дуже гарним і мешканці нічого не потребували. Наразі село знищено російськими військовими, будинок сімдесятирічної пенсіонерки та будинки трьох сестер спалені.

Спиридонова Світлана Григорівна, 70 років. Приїхала я з Бахмутського району, села Яковлівка. Жилося нам там добре. Гарне у нас було село. Асфальт на всіх вулицях, світло. Отримували пенсію, магазини були. Все було, нам нічого не потрібно було.


Як війна 2022-го року увірвалась у ваше життя?

Страшно, ніхто не вірив. Почали телефонувати до сестер, почали запитувати, що це таке. Що їм потрібно? Нам було дуже страшно. Що ми зробили, що вони на нас напали? Ну що ми йому [путіну] зробили? Не знаю.

А потім у нас стояла тероборона. Стріляли. Їздили танки селом та трасою. У нас іде траса міжнародна: Лисичанська траса через Луганську та Донецьку області. Танки їздили, БТР. Ми все бачили.

А рух який був, коли люди тікали! Автобуси з дітьми, а вони стріляють. Дуже це важко згадувати.

Одного разу влучили, швидка приїхала, виносили людей та дітей з автобуса. Швидкі ще приїжджали з Бахмута, бо тоді ще в Бахмуті не було такої війни.

Чи були ви свідком руйнувань цивільних об’єктів?

28-го прилетіло, перший снаряд прилетів, влучив у мою хату, в дах. Пробило наскрізь три вікна, скло повилітало. Плівкою позабивала та пішла до сестри жити. Три вулиці постраждали: у нас по Первомайській вулиці у двоповерхівках вікна повибивало, на нашій вулиці теж вікна та паркани повибивало. Кулями поробило дірок. А далі наче стріляли, але більше нічого не руйнували.

А потім вже в кінці квітня, у травні почали стріляти. Прилетіло у дім. Не в мій дім, в чужий. Хата згоріла, але чоловік залишився живий. Того дня сиділи на вулиці сусіди, трьох людей вбило. А зруйновані будинки… В дитячий садочок двоповерховий снаряд прилетів, він не працював вже, дітей там не було. Магазин та сільська рада згоріли.

Село Яковлівка, скріншот з відео Радіо Свобода Україна

Село Яковлівка, скриншот з відео Радіо Свобода Україна

У “БахмутАгро” — фермерське господарство, в нього влучив снаряд. Насіння горіло, але ніхто гасити не приїхав. Вже ані з Соледара, ані з Бахмута не виїжджали. А у нас у селі не було своїх пожежників. Я в травні поїхала, а потім почали казати, що то в тих влучило, то в той будинок влучило. По всіх вулицях почали стріляти. Я не бачила, сусідка казала. Я поїхала, а вона залишилась. У нас будинок на два господарства.

Вона казала: “Згоріла, Світлано, наша хата, а я сиділа в підвалі й це все бачила”.

Телефон у неї звичайний, 74 роки їй, вона не могла зняти. Каже, що залишились одні стіни, вікна повигоряли. “Дах згорів повністю на твоїй половині, твоя догоріла — і на моїй згоріло все”. Каже: “У тебе був паркан, а куди він подівся? Наче там нікого не було і ніхто там не жив. Тільки стіни від будинку стоять. Ні паркану, ні воріт, немає нічого”. А де воно подівалося, бог його знає.

Позабирали, повивозили, може, залізо на металолом позабирали. Наче ніхто там не жив. Все село постраждало, взагалі зараз немає Яковлівки. Не говорять у новинах зараз, що там: чи може росіяни зайняли село, не знаю. Там вже всі повиїжджали, зв’язку немає.

“БахмутАгро” тільки шкода, фермер побудував такі ангари з пластику для зерна. Берестове — там також немає села. Бахмутське по трасі — також немає. Соледара немає, такі шахти стояли, порозбивали. “КНАУФ ГІПС” на трасі розбили. Згоріло все. Цей німець Ніколас Кнауф приїжджав туди, коли відкривав завод. Скільки грошей вклав, думали, що воно німецьке, може, не чіпатимуть. Але все одно зруйнувало.

Чи були ви свідком жертв серед цивільного населення?

Одному хлопцеві влучило в голову. Він живий залишився, в нього автівка, його одразу відвезли в Соледар. Тоді ще працювала лікарня. Потім вже почалося. Мабуть, вже в травні, коли в будинок влучили, три людини вбило. На кладовищі не дозволили ховати, поховали вдома. Вдома, в садку чи в городі. Там зараз, кажуть, на кладовищі трупи валяються та труни. По кладовищу так стріляли, що воно повилітало все.

Чи виникали у вас труднощі з доступом до харчових продуктів?

Нам допомагала наша староста, Анастасія Сергіївна, хоч вона і молода, але хороша, гуманітарку нам давала. До того ж у нас було все своє. Закатки та картопля були. Навіть ще картоплю посадила у квітні. У травні я ще її пополола, а збирати вже не довелося. Посаджу, іду по трасі до сестри, яка жила на Малинівці, а вони стріляють. З усіх боків літає, ну нехай літає, а я собі йду. А що? Який вихід? Влучить куля, так влучить, значить, моя така доля. Бог милував. Дожилася, в 70 років залишитися без нічого взагалі.

Спиридонова Світлана Григорівна, село Яковлівка

Спиридонова Світлана Григорівна, село Яковлівка

Чи плануєте після закінчення війни повернутися додому?

Ні. А куди повертатися? Нас чотири сестри, всі жили там, у всіх хати зруйновано. Все згоріло, немає нічого. Куди вертатися, не знаємо, куди нам вертатися? Балакаємо, а куди повертатися, не знаємо. Сестра в Бахмуті була, в них також квартира постраждала: повибивало вікна, балкон, на першому поверсі дев’ятиповерхівки. Нікуди повертатися. Сидимо й думаємо, куди нам повертатися. Вирішили, що будемо тут. Поки не виженуть. Виженуть, потім будемо десь щось шукати. Я кажу, що піду під ялинки тоді. А куди їхати? Ну приїду я на згарище. Що я можу зробити сама? Нічого. Потрібно стільки грошей. А як немає нічого… Я не знаю…

Інтерв’ю опубліковано за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
 Поділитися