Звільнення з військової служби у воєнний час — місія неможлива?

Проблема із законодавчим урегулюванням різних підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану є сьогодні досить гострою. Зараз на розгляді у Верховній Раді перебуває не менше восьми законопроєктів, що безпосередньо стосуються цієї теми.

Поранені

Захисник зазнає поранення на полі бою, комісія визнає його обмежено придатним до військової служби у воєнний час, але до мирного життя він повернутися не може: за українським законодавством такий висновок ВЛК не є підставою для звільнення. Натомість йому зобов’язані знайти інше місце служби: у частинах забезпечення, в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах. Навіть якщо потреби в його послугах немає.

Щоб розв’язати цю проблему, у Верховній Раді нещодавно зареєстрували законопроєкт № 9301, у якому йдеться про можливість звільнення з військової служби у воєнний час тимчасово непридатних або обмежено придатних до служби військовослужбовців.

У пояснювальній записці автори законопроєкту наголошують: поранених вояків із кожним днем все більше, такої кількості вакантних штатних місць у частинах забезпечення, терцентрах, навчальних закладах зараз просто немає. “Крім того, законодавством України не встановлено чіткого, зрозумілого порядку переведення військовослужбовців, яких визнано обмежено придатними, до інших частин (підрозділів) ЗСУ за відсутності вакантних штатних місць”, — зазначають депутати і пропонують внести зміни до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.

Зокрема, до статті 26 планується додати ще одну підставу для звільнення з військової служби під час воєнного стану — для військовослужбовців, які визнанні ВЛК тимчасово непридатними та обмежено придатними, але за певних умов:

“якщо призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), не було проведено через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, у зв’язку з розформуванням (реформуванням) військової частини або скороченням штатних посад, або відсутністю посад, на які є можливість призначати військовослужбовців, визнаних військово-лікарською комісією непридатними, тимчасово непридатними чи обмежено придатними до військової служби”.

При цьому військовослужбовця могли б звільнити лише за його згодою. Якщо захисник захотів би залишатися в ЗСУ, він мав би на це право.

Також депутати пропонують зберегти таким захисникам грошове забезпечення до моменту звільнення. Для цього пропонується внести зміни до статті 43 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”:

“встановити норму, яка передбачає збереження грошового забезпечення в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за попередніми займаними посадами, до зарахування в розпорядження командирів, до моменту звільнення їх з військової служби або їх повернення на попередні посади, або призначення на інші посади тим військовослужбовцям, які перебувають на тривалому лікуванні у зв’язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою під час дії особливого періоду та з часу введення воєнного стану”.

Колишні полонені

Проєкт Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо надання права на звільнення з військової служби та відстрочки від призову під час мобілізації особам, звільненим з полону” (№ 8061) було подано ще у вересні минулого року.

За інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, від початку повномасштабної війни з полону додому вдалося повернути 2430 людей. Серед них тільки 139 цивільних, усі інші — військовослужбовці. Навіть за умови нормального фізичного стану, деяким із них важко повертатися у стрій, адже існує можливість повторно потрапити в полон, а це для них — найстрашніше.

“У разі якщо звільнений з полону військовослужбовець отримує висновок військово-лікарської комісії про придатність або навіть обмежену придатність до проходження військової служби за станом здоров’я, він зобов’язаний її продовжувати.., хоча морально-психологічний стан чи інші супутні проблеми є суттєвою перешкодою для ефективного продовження військової служби”, — пояснюють автори законопроєкту необхідність змін.

Вони пропонують надати право повернутися до цивільного життя колишнім полоненим, які самі висловили таке бажання, а також надати їм право на відстрочку від мобілізації: щоб їх не призвали повторно. Для цього потрібно внести відповідні зміни до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, а також до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

На думку авторів ініціативи, законопроєкт узгодить національне законодавство зі статтею 117 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими: репатрійованих осіб не залучають до військової служби. Крім того, це дозволило б “покращити правовий захист військовослужбовців, звільнених з полону, сприятиме відновленню їхнього морально-психологічного стану”.

Науковці

У проєкті за номером 8315 йдеться про можливість звільнення з лав ЗСУ наукових і науково-педагогічних працівників. Його автори вказують на цікаву колізію: чоловіки, які мають вчене звання або науковий ступінь і працюють у закладах вищої освіти чи наукових установах не менш як на 0,75 ставки, не підлягають призову на військову службу. Але якщо вчені вже потрапили до війська (пішли, наприклад, добровольцями), то повернутися до наукової роботи під час воєнного стану вже не можуть: ця категорія осіб відсутня у статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, де перелічені підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану.

Добровольці та жертви помилкової мобілізації

Цієї проблеми торкається і законопроєкт №8323, тільки в ширшому контексті. Його автори звертають увагу на те, що багато українців пішли на фронт добровольцями, хоч і не були зобов’язані служити за законом. Крім того, серед мобілізованих було багато й таких, хто потрапив до ЗСУ, “завдяки наполегливості співробітників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та певній розгубленості окремих громадян, які, перебуваючи в стресовій ситуації, навіть не могли толком пояснити, що насправді не підлягають мобілізації, або не дуже орієнтувались у відповідних законодавчих нормах”.

Також у цій законодавчій ініціативі згадуються контрактники, що потребують можливості звільнятися з військової служби до оголошення демобілізації у разі, якщо вони вислужили не менше 12 місяців з дати продовження дії контракту (зараз цей термін становить не менше півтора року).

Тож автори законопроєкту пропонують внести зміни до статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” — щоб військовослужбовці, які входять до категорії громадян, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мали право за власним бажанням повертатися до мирного життя.

Інші пропозиції

На розгляді у депутатів перебувають й інші ініціативи, що стосуються звільнення з військової служби. Законопроєкти №7556 та 8412, наприклад, пропонують вдосконалити порядок звільнення військовослужбовців за станом здоров’я. У 8412-му, зокрема, йдеться про інвалідів першої та другої групи.

А законопроєкт №9140-1 фокусується на строковиках призову осені 2019-го, весни та осені 2020-го, весни та осені 2021-го. “Їхня демобілізація відкладається, на скільки саме — невідомо, проте можливо, аж до кінця воєнного стану”, — йдеться у пояснювальній записці проєкту.

Також ми вже писали про законопроєкт №9142, який має скоротити обов’язковий термін перебування на військовій службі під час воєнного стану до 18 місяців. Згідно з ним, військовослужбовець може звільнитися із ЗСУ та інших структур після 18 місяців служби навіть попри воєнний стан.

Коли ці ініціативи будуть включені до порядку денного — невідомо. Деякі з них були подані до ВР ще влітку минулого року. Ба більше: навіть розгляд і ухвалення парламентом не гарантують, що ці закони будуть швидко втілені в життя. Верховна Рада ще два місяці тому прийняла закон, що дозволяє демобілізувати у запас бодай тих захисників, яких військово-лікарська комісія після поранення визнала “непридатними з переоглядом через 6-12 місяців”. Через недосконалість законодавства такі люди не можуть звільнитися і залишаються у військових частинах, без реабілітації, часто “поза штатом”, із мінімальними виплатами.

Президент досі не підписав цей закон.