“Кольоровий тероризм”: кримського художника Богдана Зізу засудили до 15 років позбавлення волі
“Богдан ― надзвичайно творча людина. Він не уявляє свого життя без фотоапарата та відеокамери в руках. Коли в Україні почалася війна, брат планував поїхати в гарячі точки та знімати там як репортер, ― розповіла про художника в інтерв’ю виданню nv.ua його сестра Олександра Баркова. ― Богдан не міг змиритися з російською окупацією Криму, але так само не міг поїхати з півострова, бо мав доглядати хвору бабусю. Вона була першою і єдиною з родичів, хто зміг побачитися з Богданом після його затримання”.
Богдан дуже тяжко сприйняв події 24 лютого: кілька днів не виходив із дому, майже не їв і не спав, згадує Олександра. А у травні перестав виходити на зв’язок.
“Почала писати й дзвонити його друзям ― вони теж нічого про нього не знали. За кілька днів я побачила в інтернеті новину про хлопця, який облив жовтою та блакитною фарбами двері міськради Євпаторії. Пізніше російські ЗМІ поширили відео із затриманим активістом, у якому я впізнала Богдана”.
Подія сталася 16 травня о четвертій ранку: Богдан облив фасад адміністрації та кинув у вікно запальну суміш, але пожежі не сталося, ніхто не постраждав. Зіза ще встиг змонтувати відео перфомансу, але незабаром за ним прийшли.
П’ять варіантів каяття
Уже ввечері того ж дня у кримських пабліках почало з’являтися відео з підписом: “Чоловіка, який облив синьою та жовтою фарбами двері будівлі адміністрації Євпаторії, силовики примусили просити вибачення на камеру”. На відео Богдан сидить у розірваній біля горла футболці, він знервований і наляканий. Він канцелярською, кострубатою мовою зізнається у скоєному та каже: “Я прошу вибачення у кримчан та мешканців Євпаторії, готовий понести покарання та спокутувати провину непосильною працею”.
“На відео брат нібито шкодує про скоєне, ― каже Олександра. ― Але я добре знаю його характер і впевнена, що він ніколи не сказав би цих слів свідомо. Згодом адвокат Богдана підтвердив, що росіяни вибили з нього зізнання на камеру”.
У березні цього року сам Богдан розказав журналістам “Крим.Реалії” про те, як із нього вибивали це “каяття”: “Відеозаписів із моїм вибаченням, як мінімум, п’ять. Перше потрапило до ЗМІ, друге — у матеріалах справи, ще кілька було забраковано. Знімають їх безпосередньо працівники ФСБ. Спершу спокійно просять сказати на камеру все, що їм потрібно. Потім, коли відмовляєшся, починають, погрожуючи, переконувати. Вони спершу змусили мене записати одне відео, яке відправили на перевірку якомусь своєму начальнику. Потім — інше, коли той відповів, що якось я не дуже щиро каюсь. Я навмисно не показував жодних емоцій, тож мене знову били. Актор я не дуже добрий, а ще текст постійно змінювався. То мені треба було просити вибачення перед російською армією, потім — перед Путіним. У результаті навіть вони зрозуміли, що останнє вже зайве”.
18 травня так званий Євпаторійський міський суд висунув проти Богдана розповсюджене зараз в Росії обвинувачення у дискредитації російських збройних сил. Ця стаття не передбачає арешту, лише штраф, але Зізу чомусь залишили під вартою.
Як повідомляв кримський Дім прав людини, 22 травня художник розказав одному з друзів, що його звинувачують у підготовці умисного пошкодження чи знищення майна: “Оскільки мій початковий умисел не відповідає тому, що передбачає стаття, я намагатимуся домогтися умовного терміну. Переживаю, що проти мене сильно гратиме політичний контекст скоєного, бо зараз тут, окрім справді небезпечних злочинців, мене оточують навіть засуджені за репости, які позбавлені волі на строк більше одного року”.
Але пошкодженням майна обвинувачення не обмежилося. З художника окупанти вирішили зробити “терориста”.
Листи з неволі
У вересні минулого року Богдану вдалося передати на волю листа. В ньому він звертається до України. “Привіт, Мамо. Я падаю навколішки та прошу вибачення, що за довгі роки розлуки мовчав, не писав Тобі. Пробач, що у найважчий період Твого життя мене не було поряд. Ми з Тобою так довго не спілкувалися, не приховуватиму, мені почало здаватися, що це назавжди. Мене відібрали у Тебе, запевняли, що Ти не можеш упоратися. Ти відвернулася тоді та пішла, не вимовивши й слова. Я довго сердився, був спантеличений, як Ти дозволила Їй так просто забрати мене. Я був малий, дурний і слабкий, не розумів, що коїться. Намагався ужитися з Огидною Мачухою, яка постійно торочила, що я Тобі не потрібен і тому Ти пішла. Через роки я усвідомив — Тебе змусили. Скористалися твоєю слабкістю, обманули, не залишивши вибору. Вона й досі намагається мене переконати, що Ти мені не рада, та попри всі її багаторічні зусилля я знаю точно — це неправда. Пробач мені, це я винен. Це я дав Тобі піти. Не відштовхнув Її, не схопив Тебе за руку, дозволив Їй у Наш Дім зайти.
Мені важко дався цей лист. Я так багато хочу Тобі розповісти, та поки що доводиться підбирати слова. Проте настане час, будь певна — я дам усьому свої імена. Мамо, мені дуже соромно за своє мовчання. Бачу, скільки болю та нещасть Тобі ним спричинив. Але я намагаюся виправитися, Мамо! Знай, я більше ніколи Тебе не покину, що б і хто не казав.
— Але ж, Богдане, ми думали, ти — сирота, твоя мама мертва.
Моя Мама жива, як ніколи, моя Мама — безсмертна. Моя Мама — Україна! І пишу від імені сотень тисяч Кримчан: Дорога Мамо, забери нас назад, ми хочемо у Твої рідні обійми!
24 серпня 2022, Богдан Зіза”.
У другому листі з неволі Богдан заявив: “Мене судять не за фарбу і запальну суміш. Мене хочуть закрити за слова, за позицію, яка незручна окупаційній владі в Криму”.
“Приниження, побиття, тортури. Відсутність елементарних прав. Постійне почуття незахищеності, страх. Нав’язливе бажання опинитися в іншому, безпечнішому місці. Можна подумати, що я пишу про перебування у СІЗО, але не зовсім. Життя в Росії давно стало подібністю до тюремного режиму. Свобода слова у цій країні — дуже дороге задоволення. Часом воно може коштувати власної свободи. Але мовчання зараз обходиться ще дорожче: воно забирає життя, калічить долі, і йде на мільйони”, — написав художник.
У січні 2023 року Богдан Зіза звернувся до президента України Володимира Зеленського із проханням включити його та інших українських політичних бранців, яких утримують на території Криму та Росії, до списків на обмін.
“Це крик душі всіх українців у Криму”
За два тижні окупанти етапували художника до Ростова-на-Дону, порушуючи при цьому міжнародне гуманітарне право, згідно з яким держава-окупант не має право вивозити затриманих за будь-які правопорушення осіб з окупованої території на свою. Йому інкримінували чотири статті: ст. 205 ч.1 (вчинення терористичного акту), 205 ч.1 (погроза вчинення теракту), 205.2 ч.2 (заклик до тероризму), 214 ч.2 (вандалізм за політичними мотивами).
Одним із головних свідків проти Богдана став 42-річний офіційно безробітний уродженець Судака, блогер Олександр Таліпов, розповідають “Грати”. Він створив проєкт для доносів “Кримський СМЕРШ”, у якому публікує інформацію про нелояльних до російської влади мешканців Криму. “Фактично Таліпов у тісній співпраці з ФСБ та поліцією організував на півострові систему доносів”, ― наголошують журналісти.
6 червня російський суддя Роман Пріско призначив Богдану покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Сторона обвинувачення вимагала для Зізи ще більш сурову кару: 18 років у колонії суворого режиму.
Виступаючи з останнім словом, Богдан Зіза заявив, що з 10 червня розпочинає голодування. Він вимагає позбавити його російського громадянства та звільнити з російських в’язниць українських політв’язнів.
“Я, Зіза Богдан Сергійович, будучи громадянином України, перебуваючи в здоровому глузді та тверезому розумі, усвідомлюючи свої дії та усвідомлюючи наслідки, оголошую голодування, вимога якого — позбавлення мене громадянства РФ, а також звільнення всіх українців-політичних в’язнів з російського ув’язнення та передача їх українській стороні”, — цитують художника журналісти видання “Грати”.
Крім того, Богдан Зіза заборонив годувати себе примусово: “Такі дії прошу вважати тортурами, адже вони будуть виконані проти моєї волі”.
Як повідомляє Суспільне.Крим, захист планує оскаржити рішення російського суду.
“Вчинок Богдана ― це крик душі всіх українців у Криму. На півострові все ще залишаються люди, які не визнають окупаційну владу і чинять їй спротив. Але російські спецслужби та пропаганда роблять усе, щоб про них ніхто не дізнався. Часто ці люди просто зникають, ― казала Олександра Баркова ще до суду. ― У Криму тебе можуть ув’язнити просто за репост жовто-блакитного прапора… Закликаю українців не мовчати про справу Богдана Зізи! Прошу розповідати про неї публічно, писати в соцмережах, репостити. Кричати ще гучніше! Лише так ми зможемо визволити мого брата та всіх українських активістів Криму із російської неволі”.
За даними правозахисників, з 2014-го року в Криму за звинуваченнями у шпигунстві та диверсіях засуджені щонайменше 16 громадян України. ХПГ нещодавно писала про кількох вигаданих Росією “шпигунів”. Загалом у Криму у межах політично мотивованого або релігійного кримінального переслідування позбавлено волі 180 українських громадян (40 осіб заарештовані та перебувають у СІЗО, ще 122 ув’язнені в тюрмах, 18 — залишаються без статусу).