ПЕРЕДМОВА
Ця брошура містить огляд вимог і процесуальних дій, які чинить Європейська комісія з прав людини стосовно звернень приватних осіб, груп та неурядових організацій. Ці вимоги і процесуальні дії не застосовуються для розгляду скарг держав-учасниць Ради Європи.
I. ЩО ТАКЕ ЄВРОПЕЙСЬКА КОМIСIЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ?
1. Європейська комісія з прав людини є незалежним міжнародним органом, встановленим згідно з Європейською конвенцією про права людини. Конвенція є угодою, за якою держави-учасниці Ради Європи - організації, діяльність якої присвячено захисту принципів демократії, верховенства права і поваги до прав людини, - повинні убезпечувати певні засадничі права людини. Кожна держава-учасниця Європейської конвенції про права людини має в Комісії одного представника. Члени Комісії цілком незалежні і не репрезентують ту державу, від якої їх було призначено.
2. За певних обставин Комісія може одержувати скарги приватних осіб, груп та неурядових організацій на порушення державою-учасницею прав або свобод людини, визнаних цією Конвенцією. Але Комісія може розглядати такі скарги лише тоді, коли відповідна держава-учасниця визнає право особистих звернень. На 1994 рік право на особисті звернення визнали 28 держав-учасниць Ради Європи.
3. Визнані права та свободи викладено в першому розділі самої Конвенції (статті 2-18) та в чотирьох додаткових угодах, відомих як Протоколи ьь 1, 4, 6 i 7 до цієї Конвенції.
II. ЯКI СКАРГИ МОЖЕ РОЗГЛЯДАТИ КОМIСIЯ?
1. Комісія може розглядати тільки скарги стосовно прав і свобод, гарантованих самою Конвенцією та Протоколами ьь 1, 4, 6 i 7. Як уже зазначалося, не всі держави-учасниці ратифікували і всі ці Протоколи. Деякі держави подали свої застереження або винятки з їх компетенції, що може справляти вплив на захист певних прав і свобод, а деякі держави не поширюють чинність Конвенції та одного чи кількох Протоколів на свої заморські території (як-от Нормандські острови, Голландські Антіли тощо). Тому необхідно пересвідчитися, чи визнає названа у скарзі держава-учасниця право або свободу, про які йдеться, та чи не обмежує в якийсь спосіб чинність самої Конвенції.
Витяги найважливіших застережень містяться в двомовній копії Конвенції, яку надає Секретаріат Комісії.
2. Комісія може діставати тільки скарги від приватних осіб та неурядових організацій, які заявляють, ніби одна з держав-учасниць, перелічених наприкінці цієї брошури, на шкоду особисто їм порушила котресь із прав чи свобод, визнаних самою Конвенцією або Протоколами. Комісія не може розглядати скарги від імені третіх осіб або скарги загального характеру.
Комісія може розглядати тільки скарги стосовно справ, які визнано обов`язком органу державної влади (адміністративного органу, суду, арбітражного суду тощо) відповідної держави-учасниці. Комісія не може розглядати скарги на приватні особи чи організації (сусідів, місцеві спортивні клуби тощо).
3. Комісія не є апеляційним судом для рішень національних судів і не може скасувати або змінити встановлені останніми факти. Комісія не може також безпосередньо спілкуватися з відповідними національними органами державної влади від імені скаржника. Але в нагальних випадках Комісія або її Голова можуть наказати сторонам справи вжити будь-яких тимчасових заходів, що видаються доцільними в інтересах сторін або належного судочинства у вже розпочатих справах.
III. ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН КОМIСIЯ МОЖЕ РОЗГЛЯДАТИ СКАРГУ?
1. Перед поданням скарги до Комісії, приватна особа чи особи та неурядові організації, які посилаються на порушення прав та свобод, повинні спробувати домогтися задоволення своїх вимог від відповідної держави завдяки застосуванню всіх належних засобів.
У багатьох випадках належні заходи включають подання справи на розгляд верховного національного суду, який має компетенцію розглядати цю справу відповідно до власних процесуальних строків та норм. Комісія зазвичай не розглядає скарги, згідно з якими верховний національний суд відкинув апеляцію на підставах пропущення строків або через застосування неналежних процесуальних норм. Проте йдеться тільки про звичайні процеси апеляції за національним правом: не треба домагатися таких надзвичайних заходів, як президентський указ про помилування абощо.
2. Якщо приватні особи чи неурядові організації не одержали від держави задоволення своїх вимог завдяки застосуванню всіх доступних їм внутрішніх засобів, вони мають право подати скаргу до Комісії протягом шести місяців. Шестимісячний строк починається від дати прийняття остаточного рішення верховним національним судом або іншим управненим органом державної влади. З метою розгляду скарги Комісія повинна одержати принаймні стислий виклад справи до закінчення шестимісячного строку.
3. Вимоги, які описано в цьому і попередньому розділах, визначено статтями 26 i 27 Конвенції, які треба уважно перечитати. Коли треба, Секретар Комісії може подати відомості, як ці вимоги тлумачаться Комісією.
IV. ЯК ПОДАТИ СКАРГУ ДО КОМIСIЇ?
1. Якщо заінтересована особа чи організація вважає, що вимоги матеріального і процесуального характеру, як їх пояснено в попередніх розділах брошури, задоволено, вона може надіслати листа на адресу Секретаря Комісії, яку вказано наприкінці цієї брошури.
2. Лист повинен містити:
- стислий зміст скарги;
- вказівку на право (права) та/або свободи, які, на думку цієї особи або організації, було порушено;
- перелік засобів, до яких вдавалися відповідно до національного права держави-учасниці; та
- перелік офіційних рішень стосовно цієї справи, включаючи дату кожного рішення, назву суду або іншого органу, який прийняв це рішення, а також стислий зміст самого рішення.
До листа треба додати копії оригіналів цих рішень.
3. Секретар Комісії завжди відповідає на всі листи. Секретар може запросити у своїй відповіді додаткові відомості, документи або пояснення щодо змісту скарги. Якщо одразу очевидна істотна завада для прийняття скарги, Секретар повідомляє також і про це.
4. Секретар може також вказати, як Комісія тлумачила Конвенцію при розгляді попередніх справ подібного гатунку. З іншого боку, Секретар не може давати консультації щодо матеріальних і процесуальних норм права відповідної держави-учасниці, проти якої подано скаргу.
5. Якщо вказаних у листі відомостей досить, аби Секретар вирішив, що її можна зареєструвати як офіційне звернення до Комісії, Секретаріат надає скаржникові необхідний бланк, на якому подають офіційні звернення.
6. Коли бланк належно оформлено і надіслано Секретареві, справу передають на розгляд Комісії.
7. Секретар постійно повідомляє скаржника про хід розгляду його скарги Комісією.
Треба пам'ятати, що засідання Комісії закриті і на початковій стадії розгляд ведеться листовно. Тому скаржникові ні до чого особисто з'являтися в Страсбург до приміщення самої Комісії.
8. Скаржникам радять доручити, за змогою, представництво в своїй справі адвокатові (хоча це не є обов'язковою умовою подання скарги). На подальших стадіях розгляду скарги скаржник може дістати право на безкоштовну юридичну допомогу, якщо він не має досить коштів для оплати гонорару адвокатові. Але під час подання скарги юридична допомога не надається.
V. ЯК КОМIСIЯ РОЗГЛЯДАЄ СКАРГУ?
1. Першим завданням Комісії, коли вона одержить зареєстровану скаргу, є перевірка прийнятності цієї скарги. Скаргу буде визнано прийнятною, лише коли вона задовольняє зазначеним вище вимогам (наприклад, що вона стосується порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією, що вичерпано всі доступні згідно з національним правом засоби захисту цих прав, що не минуло шести місяців після прийняття остаточного рішення на національному рівні, і що скарга не є вочевидь безпідставною). У випадках, коли йдеться про порушення Конвенції, Комісія приймає рішення про прийнятність скарги після одержання письмових зауважень обох сторін. В окремих випадках Комісія може просити сторони особисто з`явитися на засідання Комісії та усно подати свої резони.
2. Рішення Комісії щодо прийнятності скарги є остаточним. Апеляції на це рішення неможливі. Проте, коли Комісія відкидає скаргу на підставах невичерпаності доступних засобів захисту, скарга з цієї ж справи може бути визнана прийнятною, коли скаржник, врешті-решт, не дістане відшкодування завдяки засобам, застереженим національним правом. Скарги, в яких містяться знов відкриті обставини за певною справою, також можуть повторно розглядатися Комісією. Проте в обох випадках Комісія розглядатиме скарги як нові і заново піддаватиме їх цілковитому перегляду.
3. Якщо Комісія оголосить скаргу прийнятною, її завданням буде:
- розглянути викладені в справі факти і резони сторін (самого скаржника і держави-учасниці, на яку подано скаргу) та
- запропонувати свої добрі послуги для досягнення сторонами мирової угоди.
Під час розгляду справи Комісія може викликати свідків та експертів, проводити судові розслідування або просити сторони взяти участь в усних дебатах, якщо цього не було зроблено ще на стадії підготовки.
4. Якщо досягнуто мирову угоду, яку затвердила Комісія, то Комісія складає стислу доповідь у справі і розгляд скарги припиняється.
5. Якщо мирової угоди, навпаки, не досягнуто, Комісія складає доповідь у справі і дає висновок, чи виявили наведені в ній факти порушення державою-учасницею одного або кількох прав і свобод, гарантованих Конвенцією. Треба розуміти, що ця доповідь Комісії не є юридично обов'язковою до виконання заінтересованою державою-учасницею.
VI. ЩО СЛIДУЄ ЗА СКЛАДАННЯМ ДОПОВIДI КОМIСIЇ?
1. Доповідь Комісії, яка залишається на цій стадії конфіденційною, надсилається Комітету міністрів Ради Європи і державам-учасницям, які є сторонами процесу. Цей крок означає початок нової стадії, яка закінчиться остаточним рішенням по суті справи, тобто сталося чи не сталося порушення Конвенції.
2. Якщо Комісія надіслала доповідь Комітету міністрів, починається тримісячний строк, протягом якого справа повинна бути надіслана або не надіслана до Європейського суду з прав людини. Справу може бути надіслано до Суду лише тоді, якщо держава-учасниця, проти якої подано скаргу, визнає юрисдикцію Суду. На січень 1992 року всі держави-учасниці Конвенції визнали юрисдикцію Суду.
3. Комісія або заінтересована держава-учасниця може подати справу до Суду протягом тримісячного строку. Скаржник, наразі, не може подати справу особисто (Протокол 9 до Конвенції встановив зміни в описаній процедурі. За певних умов Протокол 9 дозволяє скаржникові подавати свою справу до Суду самостійно. Якщо він це робить, група з трьох членів Суду розглядає справу, аби визначити, чи повинен сам Суд розглядати справу по суті. Відкритий до підписання від шостого листопада 1995 року Протокол 9 набере чинності, скоро його ратифікують десять держав-учасниць).
4. Потім, після відкритого засідання Суду, Суд приймає рішення, в якому визначає, сталося чи не сталося порушення Конвенції. Рішення Суду є остаточним та обов'язковим для держави-учасниці. Якщо Суд встановить, що сталося порушення Конвенції, він може присудити жертві порушення відшкодування, звичайно як грошову компенсацію або відшкодування судових витрат.
5. Якщо справу не подано до Суду протягом тримісячного строку, тоді Комітет міністрів Ради Європи приймає остаточне рішення, сталося чи не сталося порушення Конвенції. Це рішення також є остаточним та обов'язковим для держави-учасниці.
6. Якщо справу подано до Суду, доповідь Комісії публікується. Але голова Суду може ухвалити, аби окрема доповідь повністю або частково залишилася конфіденційною.
7. Якщо справу не подано до Суду, Комітет міністрів звичайно публікує доповідь Комісії після прийняття рішення про те, сталося чи не сталося порушення Конвенції. Проте, на умотивоване прохання держави-учасниці або Комісії, Комітет міністрів може прийняти рішення не публікувати окрему доповідь Комісії.
Адреса Секретаря Комісії:
Секретар Європейської комісії з прав людини Ради Європи:
The Secretary European Comission
of Human Rights Council of Europe
67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE
Телефон: (33) 88 41 20 18
Телефакс: (33) 88 41 27 92
Адреса Iнформаційного Центру з прав людини:
На цю адресу можна звертатися по:
- текст Європейської Конвенції з прав людини;
- відомості стосовно застережень та винятків з боку держав-учасниць;
- загальні відомості щодо реалізації Конвенції:
Human Rights Information Centre
Council of Europe
67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE
Телефон: (33) 88 41 20 24
Телефакс: (33) 88 41 27 04
Переклад з англійської мови
О. Ю. Винникова