Distr.
RESTRICTED
CAT/C/XVIII/CRP.1/Add.4 RUSSIAN
11 April 1977 Original: ENGLISH/FRENCH/SPANISH
Женева 28 квітня - 9 травня 1997 року
Доповідач: пані Юлія IЛІОПУЛОС-СТРАНГАС.
Неофіційний переклад
1. Комітет розглянув третю періодичну доповідь України (САТ/С/34/Add.1) на своїх 283-му, 284-му, 287-му засіданнях, що відбулися 29 квітня 1997 року (САТ/C/SR.283, 284 Add і 284), ісформулював такі висновки та рекомедації.
А. ВСТУП
2. Уряд України своєчасно подав третю періодичну доповідь, як того вимагає пункт 1 статті 19 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження й покарання, яку Україна ратифікувала 24 лютого 1987 року.
Комітет проти катувань висловлює задоволення поданою доповіддю, яка загалом відповідає спільним керівним принципам, що стосуються форми та змісту подібних доповідей.
Комітет заслухав коментарі й пояснення до доповіді, що були подані представниками України.
Після розгляду доповіді та її обговорення Комітет з боротьби проти катувань відзначив таке:
В. ПОЗИТИВНІ АСПЕКТИ
3. Що стосується дотримання Україною Конвенції проти катувань та інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність видів поводження й покарання, то тут слід відзначити такий позитивний факт, як прийняття 28 червня 1996року Конституції України, де в статті 28 міститься заборона катувань.
4. Комітет із задоволенням відзначає, що 9 листопада 1995року Україна вступила до Ради Європи і що вона підписала Європейську Конвенцію з прав людини й 11 протоколів до цієї Конвенції. Комітет підтримує пропоновану ратифікацію цієї Конвенції Україною.
5. Позитивно оцінюється також включення до законів, що регулюють роботу правоохоронних органів, норм, спрямованих на забезпечення поваги працівниками цих органів прав і свобод людини й передбачаючих їх обов'язкове дотримання (наприклад, стаття 5 Закону «Про міліцію» і стаття 5 Закону «Про Службу безпеки»).
6. Комітет висловлює надію, що уряд України докладе значних зусиль для того, щоб привести законодавство і практику правозастосовчих органів у відповідність із завданнями захисту прав і свобод громадян, передбачених Конвенцією.
С. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬ СТУРБОВАНІСТЬ
7. У Комітета викликають стурбованість численні повідомлення неурядових організацій про випадки катувань, про факти насильства, що застосовують посадові особи в ході попереднього слідства, результатом якого є заподіяння страждань, тілесних ушкоджень, інколи пов'язаних із смертю.
8. У державі-учасниці відсутня досить ефективна система незалежних органів, що здатні успішно розслідувати скарги про застосування катувань, попереджати застосування катувань, забезпечити невідворотність притягнення до відповідальності осіб, винних у таких діяннях.
9. Чинним законодавством не передбачений ефективний судовий контроль за законністю арештів.
10. У кримінальному законодавстві України відсутнє визначення катування як самостійного й небезпечного злочину, хоча стаття 28 Конституції забороняє застосування катувань. За цих умов таке положення Конституції може нести лише декларативний характер. Також відсутня норма про кримінальну відповідальність за застосування нелюдських та принижуючих гідність видів покарання.
11. Серйозну стурбованість викликають значні масштаби застосування смертної кари, які суперечать Європейській Конвенції з прав людини та Європейській Конвенції проти катувань та інших нелюдських та принижуючих гідність видів поводження та покарання. Комітет також стурбований значною кількістю статей у чинному Кримінальному кодексі, що передбачає застосування смертної кари (включаючи посягання на життя міліціонерів). Ця ситуація суперечить узятому на себе Україною зобов'язанню впровадити мораторій на застосування смертної кари.
12. Комітет вважає явним порушенням Конвенції проти катувань систематичне мордування та побиття новобранців у лавах Збройних Сил.
13. Умови, що існують сьогодні в місцях попереднього ув'язнення та в місцях позбавлення волі, можуть бути охарактеризовані як нелюдські та принижуючі гідність, що завдають страждань та шкоди для здоров'я.
14. Iстотною перепоною в справі запобігання катувань є ускладнений доступ підзахисного до адвоката за своїм вибором у випадках, коли участь адвоката в процесі залежить від подання адвокатом посвідчення на право здійснювати захист; ця проблема може бути розв'язана лише Міністерством юстиції, що видає такі посвідчення.
15. Комітет висловлює співчуття з приводу того, що Україна досі не приєдналася до числа країн, що визнали положення статті 20 Конвенції.
16. Комітет визначає, що інформація, яка міститься в доповіді, є недостатньою, зокрема в ній відсутні статистичні дані про кількість осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, та осіб, зазнавши арешту як запобіжного заходу, дані про кількість скарг на застосування катувань, кількості осіб, притягнених до відповідальності за цей злочин. Недостатньо також відомостей про умови утримання під вартою. Не наводяться дані про компенсацію збитків жертвам катувань та їх реабілітацію.
17. Комітет особливо стурбований тим, що дія статті 29 Конституції України призупинена на п'ять років, тоді як положення цієї статті Конституції має велике значення для забезпечення законності й запобіганню випадків застосування катувань. Комітет відзначає відсутність незалежного органу, що наглядає за дотриманням Конвенції в усіх її аспектах.
D. РЕКОМЕНДАЦІЇ
18. Головною проблемою, що підлягає розв'язанню у зв'язку з виконанням Україною положень Конвенції проти катувань, є вироблення й прийняття нормативних актів прямої дії, що тільки й дозволить нормам Конвенції проти катувань (і відповідній нормі Конституції України) втілитися в життя.
19. Першочерговим завданням у цьому смислі має вважатися прийняття нового Кримінального кодексу, що передбачає визначення катування як карної дії, нового Кримінально-процесуального кодексу, що реально забезпечує право обвинувачуваного на захист на всіх стадіях кримінального процесу, ефективний і реальний контроль суду над застосуванням попереднього ув'язнення, що виключає можливість застосування катувань на стадії затримання й арешту та наступних стадіях кримінального процесу.
20. Iстотним завданням також є розширення судового та громадянського контролю за діяльністю правоохоронних органів, створення системи незалежних закладів, які швидко й ефективно розглядали б скарги на застосування катувань та інших принижуючих гідність видів поводження та покарання.
21. Вкрай бажане якнайповніше ознайомлення населення через пресу й інші засоби масової інформації з основними положеннями Конвенції проти катувань, а також практичне вивчання слідчими й персоналом пенітенціарних установ правил і норм цієї Конвенції.
22. Комітет рекомендує законодавчо заборонити допитувати затриманих або арештованих без участі захисника, а також тоді, коли згадані особи утримуються в умовах ізоляції.
23. Комітет вважає надмірним 18-місячний граничний строк утримання обвинувачуваного під вартою й рекомендує скоротити цей строк.
24. Комітет закликає уряд України розглянути питання про зняття обмеження зі статті 20 Конвенції, зробити заяви, передбачені у статтях 21 та 22, а також ратифікувати Протокол ь6 до Європейської Конвенції з прав людини.
25. Комітет вважає, що для забезпечення повного дотримання положень Конвенції проти катувань дуже важливо провести радикальну реформу виправних закладів (колонії, в'язниці) та місць попереднього ув'язнення. Особливу стурбованість викликають одиночне ув'язнення й насамперед умови утримання ув'язнених.
26. Комітет рекомендує, щоб мораторій на застосування смертної кари мав постійний характер.
27. Особливе значення, на думку Комітету, має організація спеціального навчання персоналу виправних закладів, особливо лікарів, принципам і нормам Конвенції проти катувань.
28. Комітет вважає необхідною законодавчу розробку процедури відшкодування збитків, завданих жертвам катувань (у тому числі - компенсацію моральної шкоди), включаючи визначення порядку, розмірів та умов такого роду компенсації.