ОРГАНIЗАЦIЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦIЙ

КОНВЕНЦIЯ ПРОТИ КАТУВАНЬ ТА IНШИХ ЖОРСТОКИХ,
НЕЛЮДСЬКИХ ТА ПРИНИЖУЮЧИХ ГIДНIСТЬ
ВИДIВ ПОВОДЖЕННЯ I ПОКАРАННЯ

CAT/C/SR.284/Add.1

2 травня 1997 року

КОМIСIЯ ПРОТИ КАТУВАНЬ

СКОРОЧЕНИЙ ЗВIТ ДРУГОЇ ЧАСТИНИ (ВIДКРИТОЇ)
284-ГО ЗАСIДАННЯ

Неофіційний переклад

Сталося у Палаці Націй, Женева, у вівторок, 29 квітня 1997 року, о 15.35

Головуючий: пан Діранда МУЕЛЬ

Відкриту частину засідання розпочато о 15.35.

ОБГОВОРЕННЯ ДОПОВIДЕЙ, ПОДАНИХ ДЕРЖАВАМИ-УЧАСНИЦЯМИ ЗГIДНО ЗI СТАТТЕЮ 19 КОНВЕНЦIЇ (пункт 4 порядку денного)

1. На запрошення головуючого пані ПАВЛІКОВСЬКА (Україна) сідає за стіл з членами Комітету.

2. Пані ПАВЛІКОВСЬКА (Україна) заявляє, що делегації видається важким відповісти на всі запитання членів Комітету за наданий час. Тому під час підготовки відповідей вони намагалися розділити питання на групи.

3. Стосовно питання затримань статті 106 і 115 Кримінально-процесуального кодексу дозволяють затримання підозрюваних лише у випадках, коли їх зловили на гарячому або негайно після скоєння злочину, якщо потерпілі свідчать саме проте них, якщо на їх одязі, речах або у домівці наявні очевидні ознаки злочину, а також якщо підозрювані намагалися втекти, не мають постійного осідку або не встановлено їх особу.

4. Слідчі повинні складати протокол, в якому зазначаються підстави арешту, дату і точний час арешту, місце затримання, а також дату і точний час складання протоколу. Затриманих повинні повідомляти про те, що вони мають право подати письмову заяву до прокуратури протягом 24 годин після затримання. В свою чергу, прокуратура повинна ознайомити затриманих з матеріалами, на підставі яких їх було заарештовано. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і самим затриманим. Прокуратура повинна або санкціонувати подальше затримання заарештованих осіб або звільнити їх протягом 48 годин після складання протоколу про затримання. Загалом строк затримання не повинен перевищувати 72 години. Доповідачка повідомила також, що вже застосовується формула, якою затриманих повідомляють про їхні права.

5. Згідно з законодавством України, родичі затриманих мають сповіщатися про арешт останніх, а самих затриманих повинні повідомити про їхні права і про норми, які регулюють їхнє затримання. Згідно з частиною першою статті 43 КПК, підозрювані мають право знати, у скоєнні якого злочину їх обвинувачують, відмовитися давати свідчення, мати адвоката і зустрітися з ним перед першим допитом, подавати докази від власного імені, вимагати доказів законності свого затримання, а також оскаржувати дії слідчих або прокуратури. В останньому випадку розгляд скарг здійснює радше суд, а не прокуратура.

6. Скоро підозрюваного взято під варту, його мають допитати негайно або, коли це неможливо, протягом 24 годин після затримання. Адвокат підозрюваного має бути присутнім на допиті, окрім випадків, передбачених частиною 1 статті 46 КПК, яка застерігає право затриманих відмовитися від адвоката. Проте відмова від права на юридичну допомогу адвоката не задовольняється стосовно затриманих молодше 18 років, фізично або психічно хворих, які не володіють мовою судочинства, у випадках, коли можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а також - до остаточного скасування смертної кари, яку, на жаль, не виключено з кодексу попри всі декларації від 1977 року - коли вирок може передбачати покарання смертною карою.

7. Згідно з діючим законодавством, запобіжне затримання до висуву обвинувачень не може перевищувати 72 години. Максимальна тривалість досудового ув'язнення дорівнює двом місяцям; якщо слідство не буде закінчено протягом цього часу, прокурор може продовжити строк тримання особи під вартою до трьох місяців. В особливо складних випадках прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також військових регіонів можуть продовжити її до шести місяців. Також існує граничний строк перебування під вартою до суду за згодою Генерального прокурора - півтора роки. Якщо слідство не буде закінчено і за цей час, заарештовані підлягають звільненню.

8. Немає жодних нормативних актів щодо права слідчого дозволити адвокатові бути присутнім під час допиту підозрюваного чи затриманого. Закон твердить, що допуск адвоката треба дозволяти від самого затримання або взяття під варту.

9. Хоча досі немає вичерпного визначення поняття «катування», органи державної влади можуть притягатися до відповідальності за дії, що підпадають під визначення статті 1 Конвенції. Наприклад, незважаючи на те, фізичне чи психічне насильство застосовувалося до в'язнів, і хто саме його коїв, кожна службова особа вважається винною згідно зі статтею 166 Кримінального кодексу. Якщо дії органів влади перевищують надані їм законні повноваження, а також шкодять інтересам держави і юридичних чи фізичних осіб, винувата службова особа підлягає ув'язненню на строк до п'яти років або виправним роботам до двох років, і позбавляється права посідати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, і то ці покарання посилюються відповідно до ступеню тяжкості правопорушення.

10. Законність дій представників слідчих органів підлягає нагляду з боку Прокуратури, а законність дій працівників Прокуратури контролюється судами. Якщо встановлено, що застосовувалися незаконні методи слідства, винувата особа підлягає ув'язненню на підставі статті 7 Кримінально-процесуального кодексу. Якщо є відомості про злочини, скоєні прокурорами, слідчими або суддями, суд повинен протягом трьох днів вирішити, чи порушувати кримінальну справу. Відмова порушити таку справу може бути оскаржена до вищого суду. Обов'язок прокурора та обмеження способів нагляду за додержанням законності у виправних закладах визначаються окремими законами.

11. Задля забезпечення належного прокурорського нагляду, Прокуратура може перевіряти виправні заклади та установи для неповнолітніх на міжобласному рівні: загалом в Україні діє 17 подібних органів. Прокурор повинен щомісяця здійснювати всебічну перевірку відповідності нормам закону і захисту прав людини у слідчих ізоляторах, а у виправних закладах - принаймні раз на півроку. Під час інспекцій особливу увагу приділяють перевірці законності та обгрунтованості затримання, відповідності вимогам законодавства про режим перебування під вартою, поточній медичній допомозі і використанню праці ув'язнених. Пильну увагу приділяють також заходам щодо дострокового звільнення і питанням відшкодування заподіяної затриманим шкоди. Прокуратура щомісяця веде опитування затриманих і підозрюваних і перевіряє законність присудів стосовно цих осіб. Підстави переведення осіб до в'язниць або колоній суворого чи особливо суворого режиму, а також законність декретів, наказів та слідчих дій перевіряється з метою запобігання злочинам в таких закладах. Якщо Прокуратура виявляє будь-які порушення під час інспекцій, вона намагається реагувати якомога швидше. До того законність дій адміністрації таких закладів контролюється вищими органами Міністерства внутрішніх справ, а законність засобів фізичного примусу та застосування вогнепальної зброї має посвідчуватися Прокуратурою. Повідомлення про порушення подаються до прокурорів областей, Генерального прокурора і до Верховної Ради.

12. Якщо затримані чи підозрювані подають скарги, їх перевірка триває від10 до 15 днів. Якщо потрібно більше часу, про результати перевірки треба повідомити протягом місяця. Цей строк може бути продовжений лише за окремим дозволом Генерального прокурора.

13. Оскільки фізичні сліди застосування сили чи катувань становлять підставу для покарання винуватих, кожну скаргу підозрюваних чи обвинувачених треба розглянути відповідно до статей 73 і 74 Кримінально-процесуального кодексу. Визнання таких осіб припустиме як основа для обвинувачення, лише коли воно підтверджується іншими наявними в справі доказами, як-от свідченнями потерпілих і свідків, висновками експертів і протоколами слідчих дій.

14. На 1 квітня 1997 року в Україні діяло 169 виправних закладів на 220 тисяч осіб, серед них 126 виправних колоній та 11 колоній для неповнолітніх. У відповідь на запитання, чи поліпшено умови утримання в слідчих ізоляторах після подання другої періодичної доповіді, пані ПАВЛІКОВСЬКА заявила, що деякі позитивні зміни сталися. У червні 1993 року ухвалено закон, згідно з яким підозрюваних у слідчих ізоляторах та осіб, яких тримають під вартою, мають годувати тричі на день, їм надається окреме ліжко і право на 8-годинний сон, їм дозволено робити гімнастичні вправи, носити власний одяг, а також дивитися телевізор, грати в настільні ігри, читати газети і часописи.

15. Законодавство прагне також зміцнити правовий захист загальних громадянських прав затриманих. Збільшено також щоденну суму грошей, які в'язням дозволено витрачати на задоволення особистих потреб. Їм дозволено телефонувати родичам. Зростає кількість соціальних працівників, до роботи в таких закладах залучають психологів. Дозволено також доступ представникам релігійних і громадських організацій, а також родичам ув'язнених. Виділено особливі приміщення для священиків, в'язні зараз мають доступ до релігійної літератури та культових об'єктів. Додаткові зміни в умовах утримання набрали чинності водночас із законом від 27 липня 1994 року, згідно з яким виконання вироків щодо вагітних жінок і матерів з дітьми до трьох років, за винятком ув'язнених на строк понад п'ять років за тяжкі злочини, може відкладатися, заки жінка піде у декретну відпустку, народиться дитина або дитина досягне певного віку. Відкладене виконання вироку застосовується також до вагітних жінок та породіль, які народили дитину у в'язниці.

16. В'язні в Україні відбувають покарання за кількома режимами: це колонії-поселення для осіб, які скоїли злочини через необережність, а також переведених з інших колоній; колонії загального режиму для осіб, вперше засуджених за ненасильницькі злочини, і для жінок, окрім визнаних особливо небезпечними рецидивістами; колонії посиленого режиму для осіб, вперше засуджених на ув'язнення до 15 років. Діють також колонії суворого та особливо суворого режиму для особливо небезпечних рецидивістів та осіб, що скоїли тяжкі злочини.

17. Норми утримання міняються відповідно до суворості режиму. Наприклад, в'язні колоній загального режиму можуть витрачати цілу суму свого заробітку, а після відбуття половини строку покарання їх платня зростає аж до 55%. Навпаки, в'язні особливо суворого режиму можуть витрачати не більше половини свого заробітку, а їхня платня підвищується після відбуття половини строку покарання лише до 20%. Так само змінюється кількість 4-годинних побачень: від одного на місяць до одного на півроку. Iснують різні обмеження на кількість дозволених передач та підстав умовно-дострокового звільнення чи переводу до колоній-поселень. Але жоден режим не передбачає обмежень на листування. Щойно було надано також право телефонувати, дозволено тривалі побачення та особливі відпустки, скасовано обмеження на листування.

18. Щодо покарань у в'язницях, в статті 15 Виправно-трудового кодексу передбачено такі санкції проти затриманих у слідчих ізоляторах: попередження, догана, примусове прибирання приміщень і позбавлення права купувати харчі чи одержувати і надсилати посилки та листи протягом одного місяця. Вагітні жінки і жінки з дітьми, а також неповнолітні не можуть позбавлятися права купувати харчі та одержувати листи і посилки. Затримані, які порушують правила розпорядку в ізоляторах, можуть переводитися до карцеру на строк до 10 днів, а неповнолітні - на 3 дні. Вагітні жінки і жінки з дітьми до карцеру не переводяться. Заборонено дії, які умисно завдають в'язням фізичних чи моральних страждань і принижують їх гідність. Згідно зі статтею 66 цього кодексу до затриманих, які порушують режим, застосовуються попередження, догана, вимога прибирати санітарні вузли у приміщеннях, а також позбавлення права дивитися телевізор чи слухати концерти, займатися спортом, одержувати посилки і пошту, а раз на місяць і харчові посилки. Їх можна ізолювати в кімнаті чи в камері на строк до 15 днів.

19. Відповідно до статті 8 Закону про попереднє ув'язнення, осіб, які перебувають під вартою, тримають у спільних камерах. Вони можуть перебувати в одиночних камерах, якщо наявна загроза нападу на них інших в'язнів, або скоєння ними нового злочину в слідчому ізоляторі чи зараження інших інфекційною хворобою. Але неповнолітніх не можна тримати в одиночних камерах.

20. Стаття 7 цього Закону передбачає, що всі затримані підлягають медичному огляду з метою перевірки, чи не потребують вони нагальної допомоги або іншого лікування і чи не наражають вони на небезпеку здоров'я інших в'язнів та персонал. Медичні послуги в місцях позбавлення волі, профілактичні та протипошесні заходи передбачено в статті 11 цього закону та в діючому законодавстві про охорону здоров'я. Спеціалізовані медичні заклади, що діють в місцях позбавлення волі, надають стаціонарне лікування, а в окремих випадках спеціальну нагальну допомогу можна надавати в закладах, підвідомчих Міністерству охорони здоров'я, поза межами в'язниць. Загалом діють 19 лікарень, з-поміж яких 9 надають загальні медичні послуги, вісім опікуються хворими на туберкульоз, одна обслуговує психічнохворих, а ще одна - хворих на шкіряні та венеричні хвороби. В'язні мають право лікуватися в медичних частинах, приданих до місця позбавлення волі або шукати медичної допомоги поза їх межами у приватних закладах. Особливий відділ Міністерства внутрішніх справ відповідає за охорону здоров'я осіб, які відбувають покарання. Експерименти та наукові досліди над в'язнями, які лікуються, суворо заборонено.

21. Всі працівники місць позбавлення волі навчаються на курсах спеціальної підготовки і перепідготовки в інститутах внутрішніх справ у Києві, Львові, Чернігові і Дніпродзержинську. Медичні працівники системи місць позбавлення волі повинні задовольняти вимогам, які закон висуває до працівників органів Міністерства внутрішніх справ, що включає відповідність певним професійним та моральним критеріям. Відкрито також однорічні курси з питань захисту прав людини. В 1997 році разом з Радою Європи буде організовано стажування українських лікарів у медичних закладах при в'язницях в європейських країнах, а також тематичні конференції з цих питань за участі європейських експертів. Європейські правила для в'язниць (1987) перекладаються українською мовою і будуть передані працівникам системи УВП.

22. Україна здійснює переклад і публікацію Афінської версії клятви Гіппократа для лікарів та медичних працівників у виправних закладах. Медичне управління в кожній області контролює діяльність медичного персоналу у в'язницях і дбає про їх професійну підготовку.

23. Згідно з постановою Кабінету міністрів України N 336 від 16 червня 1992 року, якість харчування вагітних жінок, молодих матерів і хворих в'язнів поліпшилася. Скорочення раціону більше не застосовується як різновид покарання.

24. У листопаді 1996 року Україна запровадила поправки до Кримінально-процесуального кодексу: замість ув'язнення за деякі дрібні злочини стягуються штрафи.

25. Після другої періодичної доповіді України (CAT/C/17/ Add.4) було додатково побудовано камери для 8300 осіб, а також побудовано 60 слідчих ізоляторів на 4800 осіб. Вживаються заходи до розв'язання проблеми скупченості в'язнів, також завдяки створенню 10 500 додаткових місць для в'язнів і перебудові діючих закладів.

26. Попри намагання поліпшити умови утримання у в'язницях та слідчих ізоляторах, на жаль, зареєстровано 150 випадків самогубств у цих закладах протягом 1995 і 1996 років. Розслідування виявили, що головною причиною самогубств була тривалість ув'язнення. Не було виявлено жодного випадку свідомого доведення до самогубства.

27. Прокуратура і суди відповідають за нагляд за додержання прав та інтересів усіх в'язнів. Провадяться періодичні інспекції виправних закладів. В 1996 році проведено понад 5400 інспекцій, під час яких виявлено понад 7000 випадків порушення прав в'язнів. Це призвело до порушення дисциплінарних справ проти майже двох тисяч службових осіб, серед яких 22 було зрештою засуджено за кримінальні злочини.

28. 22 квітня 1993 року до Кримінально-процесуального кодексу було додано статтю 53-1, згідно з якою контрольні органи, слідчих, суддів і прокурорів зобов'язано відшкодовувати збитки, заподіяні громадянам будь-якими незаконними вчинками цих осіб. Відшкодування здійснюється в повному обсязі, потерпілим повертають конфісковане майно або його вартість, а також суми штрафів та інших витрат, серед них також витрати на медичне лікування потерпілих. Передбачено компенсацію і за моральну шкоду, якою визнають будь-яке порушення звичайних громадських зв'язків потерпілих і будь-які страждання, спричинені фізичним або психологічним примусом чи тиском, які мали негативні моральні наслідки.

29. Офіційна статистика в Україні та оцінки Ради Європи наводять дані про 169 страт в 1996 році. Подібна кількість не додає авторитету Україні, тож вживаються заходи до скасування смертної кари.

30. Тексти міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, широко публікуються всередині країни. Збірка подібних угод, декотрі з яких набрали чинності аж 1996 року, видана українською мовою. Після ратифікації Конвенції примірники з її текстом роздано управлінням Верховної Ради. З другої половини 1996 року Міністерство юстиції видає офіційний щотижневик українською мовою. Там публікують тексти міжнародних договорів і перелік правових документів російською та англійською мовами.

31. Конституція України твердить, що міжнародні договори, ратифіковані Україною, є невід'ємною частиною національного законодавства і, в разі розбіжності, положення договорів мають перевагу над національними законами. Як учасниця Віденської конвенції про виконання договорів Україна забезпечує цілковиту узгодженість нових національних законів з нормами міжнародних договорів та угод, які належно набрали чинності. Всі поправки до міжнародних договорів включаються до національного законодавства.

32. Хоча Україна оголосила п'ятирічний перехідний період, за короткий час вже досягнуто чимало успіхів у царині правової реформи і практичного застосування Конвенції. Україна також активно опрацьовує документи, необхідні для ратифікації Європейської конвенції про права людини.

33. Органами, які несуть відповідальність за застосування Конвенції в Україні, є Міністерство юстиції, Прокуратура, Міністерство внутрішніх справ і Служба безпеки України, і то Міністерство юстиції виконує координаційні функції.

34. Згідно з діючою Конституцією, максимальний строк затримання до висуву обвинувачень обмежено 72 годинами. Після висуву обвинувачень максимальний строк досудового арешту визначається Кримінальним кодексом, Кримінально-процесуальним кодексом та іншими спеціальними законами.

35. Відповідно до чинного законодавства, у судочинстві з кримінальних і цивільних справ повинні брати участь - як народні засідателі - двоє осіб, які не обов'язково мають юридичну освіту, але завжди незалежні від несудових органів. Судді в кожному разі виконують свої обов'язки незалежно і професійно. За новим законодавством, яке незабаром набере чинності, має зрости кількість народних засідателів.

36. Особи, обвинувачені у скоєнні тяжких злочинів, ув'язнюються в колоніях суворого режиму і не підлягають звільненню за добру поведінку, заки відбудуть принаймні половину строку ув'язнення.

37. Доповідачка подякувала Міжнародній Амністії за поданий коментар українською мовою, який делегація одержала напередодні, але наголосила, що співпраця була б далеко пліднішою, якби цей коментар надійшов під час опрацювання офіційної доповіді. Міжнародна Амністія підтримує зв'язок з Міністерством внутрішніх справ, але досі не зверталася до Міністерства юстиції, радого налагодити певну співпрацю. Втім вона зазначила, що деякі відомості, які містяться в коментарі, є неточними, зокрема припущення, ніби Міністерство внутрішніх справ дозволяє підрозділам особливого призначення набивати руку на в'язнях у приміщеннях виправних закладів.

38. Україна не подавала застережень щодо статті 22 Конвенції. Після спростування застережень до статті 30 Конвенції у квітні 1989 року залишилося єдине застереження стосовно статті 20, і то зараз йдеться про його скасування.

39. У статті 4 Кримінального кодексу твердиться, що всі особи, які скоїли злочини на терені України, несуть відповідальність за свої вчинки відповідно до цього кодексу. Винятки встановлено для дипломатів та деяких інших осіб відповідно до міжнародного права. Стаття 5 стосується кримінальної відповідальності українських громадян та осіб без громадянства за вчинки, скоєні ними поза межами України, перед українськими судами. Якщо такі особи вже відбули покарання за кордоном, українські суди можуть пом'якшити або скасувати відповідні вироки. В кожному разі передбачено правову допомогу компетентним органам країни, в якій було скоєно злочин.

40. Підписано чимало міжурядових угод про надання правової допомоги в кримінальних і цивільних справах, аж до видання злочинців. В 1995 році Україна приєдналася до Європейської конвенції про екстрадицію. Два двосторонні договори про обмін засудженими щойно укладено з Грузією та Азербайджаном. Вжито всіх заходів, аби ці договори задовольняли вимогам відповідних європейських договорів, до яких Україна вже приєдналася або розглядає питання про таке приєднання.

41. Конституційний суд почав діяти наприкінці 1996 року. Він перевіряє конституційність законів і може розглядати скарги від окремих осіб. Справи щодо застосування Конвенції розглядаються звичайними судами, а також розглядатимуться омбудсменом, скоро законопроект, що встановлює цю посаду, буде ухвалено парламентом.

42. Доповідачка певна, що український уряд розгляне питання про сплату внеску до добровільного фонду на користь жертв катувань, попри сучасні економічні негаразди.

43. Під час вступу до Ради Європи Україна прийняла зобов'язання перекласти відповідні законодавчі акти задля їх розгляду та аналізу. Скоро ці переклади буде закінчено, Комітету буде передано необхідну кількість примірників.

44. Пан ЯКОВЛЄВ запитав, як довго може тривати загальний строк попереднього ув'язнення, інакше кажучи, коли його вже неможливо продовжувати.

45. Задля зустрічі з затриманим адвокат повинен мати письмове доручення на надання правової допомоги. Хто відповідає за надання такого документу і чи дозволено затриманому користатися послугами адвоката, який не має подібного доручення?

46. Пан ПIКIС запитав, чи застосовується окремий дисциплінарний кодекс у збройних силах. Які звичайні умови перебування під вартою у війську і чи були скарги на жорстоке чи принизливе поводження з призовниками з боку їх військових начальників?

47. Згадано про майже сім тисяч нещасних випадків, які трапилися у в'язницях. Що воно за випадки і які дії визнано за такі, що становлять жорстоке, нелюдське чи принизливе поводження або катування у розумінні Конвенції? Скажімо, чи розглядається згвалтування як катування?

48. Він попросив докладніше розповісти про виправні заклади. Чи передбачають вироки різні види покарання або поводження з в'язнями?

49. Стосовно 15-добового ув'язнення в карцері, чи дозволено якісь контакти з в'язнями і якими є розміри камери?

50. Пані ПАВЛIКОВСЬКА (Україна) відповіла, що максимальний строк попереднього ув'язнення назагал становить півтора роки. Потім затриманого треба звільнити, незважаючи на обставини і тяжкість гаданого злочину.

51. Міністерство юстиції здійснює обмежений нагляд за діяльністю адвокатів. Штивний контроль чинить Спілка адвокатів. Дозволи видаються або адвокатурою, або, коли адвокати не є членами якоїсь спілки, Міністерством юстиції. В Україні діє чимало правничих фірм. Iноземні адвокати можуть захищати інтереси громадян своїх держав, якщо ті не перебувають під слідством у кримінальній справі.

52. Військова прокуратура і військові суди діють відповідно до норм загального законодавства щодо попереднього слідства, затримання і судочинства. Вимоги та умови не відрізняються від загальних.

53. Згвалтування вважається різновидом катування і карається принаймні двома статтями Кримінального кодексу України.

54. Дві тисячі службових осіб було обвинувачено у майже 7 тисячах нещасних випадків, що трапилися у в'язницях в 1996 році. Серед них 22 особи було засуджено на підставі статті 166 Кримінального кодексу України за злочини, передбачені Конвенцією. У 1995 році за подібні злочини було засуджено відповідно 133 особи.

55. Щодо ув'язнення в карцері, то звичайні розміри камери становлять два квадратних метри для чоловіків і три квадратних метри для жінок.

56. Головуючий подякував делегації України за докладні відповіді. Висновки Комітету і рекомендації вийдуть друком пізніше під час сесії.

Засідання закінчилося о 18.05.

Переклад з англійської мови
О. Ю. Винникова