CAT/C/SR.125
9 лютого 1993 року
КОМІСІЯ ПРОТИ КАТУВАНЬ
Дев'ята сесія
СКОРОЧЕНИЙ ВИКЛАД ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ (ВIДКРИТОЇ)
Неофіційний переклад
Сталося у Палаці Націй у Женеві, в четвер, 12 листопада 1992 року о 15-й годині
Головуючий: пан ВУАЯМ
Засідання відкрилося о 15.05.
Розгляд доповідей, поданих державами-учасницями згідно зі статтею 19 Конвенції (пункт 4 порядку денного) (продовження)
ДРУГА ПЕРIОДИЧНА ДОПОВIДЬ УКРАЇНИ (CAT/C/17/Add.4)
1. Після привітання головуючого п.п. БУРЧАК і РЕВА (Україна) сідають за стіл Комісії.
2. Пан БУРЧАК (Україна) підтвердив бажання своєї країни щодо всебічної співпраці з Комісією і заявив, що після подання Україною першої доповіді (CAT/C/5/Add.20 від 30 січня 1990 року) вона намагалася виконувати положення і вимоги Конвенції проти катувань і давати задовільні відповіді на питання, які ставили члени Комісії.
3. Стосовно верховенства норм міжнародного права у національному законодавстві він нагадав, що Закон про чинність міжнародних угод на території України був опублікований 10 грудня 1991 року. В цьому законі твердиться, що міжнародні угоди, укладені і ратифіковані Україною, є невід'ємною частиною національного законодавства і застосовуються згідно з нормами національного законодавства.
4. Завдяки роботі з модернізації законодавства чимала увага приділяється також скороченню кількості злочинів, що можуть каратися смертною карою. Тому смертну кару можна застосовувати тільки в справах про умисне убивство за обтяжливих обставин та про деякі інші особливо тяжкі злочини, як-от замахи на українських та іноземних державних діячів та вчинки, спрямовані на підрив національної безпеки, якщо вони спричинили загибель або викрадення людей. Після розгляду першої доповіді Україна ратифікувала також Додатковий протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
5. Задля кращого розуміння процесів, які відбуваються в Україні, треба пригадати, що 24 серпня 1991 року було проголошено державну незалежність, а одним з провідних завдань стала розбудова правової держави. Тому треба було вирішувати, які закони колишнього Радянського Союзу можуть зберегти свою чинність і як Україна виконуватиме свої зобов'язання за міжнародними договорами і пактами, ратифікованими радянським урядом. Було прийнято рішення, що всі чинні за колишнього режиму закони залишаться чинними, якщо вони не порушуватимуть нової Конституції України, проект якої зараз опрацьовується. Отже, реформа національного законодавства означала, з одного боку, узгодження нових і старих текстів, а з іншого - національних і міжнародних правових норм.
6. Під час розгляду першої доповіді України члени Комісії наголосили, що національне законодавство повинно містити визначення «катувань» і спеціальні норми, покликані запобігати будь-яким катуванням і карати за них. Ці вимоги будуть задоволені у нових кодексах, проекти яких зараз опрацьовуються, серед них Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс і Кримінально-виконавчий кодекс.
7. Треба також убезпечити розподіл влади і незалежність судової системи. Новий Кримінальний кодекс передбачає покарання за спроби підірвати незалежність судів і зневагу до суду. Умови затримання також потребують гуманізації, тож Кабінет міністрів схвалив програму узгодження умов затримання з міжнародними нормами. Він привернув увагу Комісії до того, що Верховна Рада України ухвалила понад 120 нових законів, які стосуються насамперед національної економіки, адже в цій царині треба розв'язувати не менш нагальні проблеми. Ось чому реформу судової системи досі не закінчено.
8. З огляду на значущість механізму виконання законів нова Верховна Рада України створила три комісії. Перша займається законотворчою діяльністю, друга - питаннями громадського порядку, а третя, комісія з прав людини, розглядає подані їй скарги громадян. Планується також створити новий орган з прав людини, який здійснював би нагляд за виконанням відповідного законодавства.
9. На сьогодні судова система країни складається з судів загальної юрисдикції, арбітражних судів і Конституційного суду, який контролює відповідність законів Конституції і нормам про захист прав людини. Присуди Конституційного суду набирають чинності негайно. Досі обговорюється можливість створення спеціальних судів для розгляду особливо складних справ, які подаються до Конституційного суду. Які наслідки не матиме це обговорення, уряд працює над демократизацією та модернізацією української правової системи.
10. Пан ХIТРIН (Доповідач Комісії) нагадав, що під час розгляду першої доповіді України Комісія висновила, що правову систему країни треба вдосконалювати. Відтоді Україна проголосила незалежність, а розбудову правової держави визначено як одне з провідних завдань уряду. В Україні поширилися нові види злочинів, скажімо, рекет та організована злочинність, але судові органи, на жаль, не мали потрібних знарядь, щоб опанувати ситуацію. За цих обставин Комісія має зважати на стан справ і допомогти Україні якомога швидше подолати ці труднощі.
11. Привертаючи увагу української делегації і членів Комісії до одного з недоліків, який, на його думку, міститься в доповіді України, він зазначив, що заходи, які вжив український парламент задля застосування Конвенції проти катувань, абсолютно недостатні, а доповідь не містить посилань на конкретні статті ухвалених парламентом відповідних рішень. В цій доповіді згадується про поліпшення умов затримання, але хіба побіжно згадано, наприклад, про злочини, скоєні офіцерами поліції, хоча Конвенція вимагає, щоб доповіді кожної країни містили такі відомості. У доповіді не наведено також конкретних прикладів положень щодо застосування Конвенції.
12. Авторам доповіді можна закинути й те, що вони занадто загально описали статус Конвенції в національному законодавстві. Деякі положення Конвенції було відображено в національному законодавстві, але вочевидь не всі.
13. Він запитав, як ознайомлюють український загал з текстом Конвенції і чи повідомляють, наприклад, засуджених та затриманих осіб про положення Конвенції. Чи одержують судді спеціальну підготовку з міжнародних норм про захист прав людини? Чи одержувала Комісія звернення від громадян України? А якщо ні, то чи не має це свідчити про погану обізнаність загалу з самим існуванням Конвенції? Він запитав також, чи містить Кримінальний кодекс чітке визначення катувань, як того вимагає Конвенція.
14. Параграф 7 доповіді просто декларує принципи і мовчить про практичне застосування норм Конвенції. Зрозуміло, треба вітати вимогу до міліції поважати особисту гідність, але потрібні ж факти і цифри щодо кількості справ, коли працівників міліції звинувачували у насильстві, а також відомості про судовий розгляд цих справ і наступні вироки. Параграф 9 згадує про перелік випадків, за яких можуть обмежуватися права і свободи людини. Доконечно, щоб Комісія одержала текст цього переліку. Стосовно параграфу 10 він запитав, яким є максимальний строк перебування під вартою. Він також поцікавився, на якій стадії до справи залучається адвокат: наприклад, чи присутній він при оголошенні обвинувачень?
15. Пан ХIТРIН запитав, чи діє якийсь закон про іміграцію і чи підлягають засуджені звичайні злочинці і вояки покаранню за однаковими нормами. Що очікує засуджених, які відбувають покарання в іншій державі? Нарешті, він забажав підтверджень того, що міжнародні норми беззастережно застосовуються в національному законодавстві.
16. Він побажав Україні всіляких успіхів у намаганнях викорінити середньовічний атавізм катувань раз і назавжди.
17. Пан ЕЛЬ IБРАШI (альтернативний доповідач) підтримав промову пана ХIТРIНА і нагадав про скрутне становище України як молодої держави, яка заходиться коло далекосяжних змін в усіх царинах життя. За таких обставин тяжко побачити, якими ж є справжні наміри уряду. Очевидним наслідком переходу до ринкової економіки є надання пріоритету проблемам економіки, і це неминуче справлятиме помітний вплив на інші сфери. Він запитав українську делегацію, які заходи вживаються до інкорпорації положень Конвенції до національного законодавства, і то згадував ці положення постатейно. Зокрема, він поцікавився, чи містить національне законодавство визначення катувань. Вимагалася також інформація про те, які покарання застосовують, коли службові особи порушують Конвенцію. На його думку, було б корисним докладніше доповісти про заходи до спеціальної підготовки таких службових осіб.
18. Розглядаючи доповідь України, параграф за параграфом, він запитав інформації про поправки до діючого законодавства та правоохоронної практики. Він просив також примірники з текстами законів, згаданих у доповіді. Він зауважив, що згадується тільки про фізичний примус, але не психологічний тиск. Його збентежив параграф 8, який посилається на «випадки, коли ніяк уникнути застосування сили», тому він вимагав докладнішої інформації. Стосовно «вичерпного переліку випадків, коли можуть обмежуватися права і свободи людини» (параграф 9), його цікавили правові підстави подібного переліку. Він подякував українській делегації і заявив, що він свідомий проблем, спричинених далекосяжними змінами цілої системи.
19. Пан СОРЕНСЕН, поділяючи погляди панів ХIТРIНА та ЕЛЬ IБРАШI, звернув особливу увагу на параграф 15, який стосується програми узгодження умов ув'язнення засуджених з міжнародними нормами. Щойно в Росії відбулася конференція з цього питання, організована Радою Європи, і Україна брала в ній участь.
20. Україна існує як незалежна держава менше року і стикається з тяжкими проблемами. На його думку, було б несправедливо намагатися оцінювати досягнуті нею результати на підставі цієї доповіді. Краще було б зачекати, доки країна трохи дозріє, а потім судити про стан щодо прав людини. Наприклад, Комісія може запропонувати подати нову додаткову доповідь.
21. Пан БЕН АММАР сказав, що він гадає, ніби сучасні труднощі в Україні унеможливлюють оцінку досягнутих результатів. Проте для розбудови правової держави потрібні усталені підвалини. Він вітав новий підхід України до гармонізації законодавства, зокрема наголос на незалежності судової системи, адже вона є важливою передумовою забезпечення поваги до прав і свобод людини.
22. Треба реально забезпечити ці свободи, надто свободу преси, яка уможливлює викриття зловживань. Не менш важливо виконати широку програму освіти з прав людини. Тому він зауважив, що параграф 19 стосується тільки Міністерства внутрішніх справ, хоча до подібної програми залучено чимало інших органів, як-от суди, військо і лікарі. Він нагадав, що розбудова стабільної держави можлива лише за гарантій цілковитої поваги до прав людини.
23. Пан МИХАЙЛОВ подякував українській делегації за дуже докладну передмову. Проте він хотів би дістати деяких конкретніших відповідей. Комісія схвалила вказівки для опрацювання доповідей і з'ясувала, що Україна не додержала у своїй доповіді відповідних вимог. Гідно подиву, що в Україні нема жодного юридичного визначення катувань, хоч би подібні недоліки траплялися і в інших державах. Він висловив жаль з того приводу, що доповідь оминула питання відповідальності і покарань за злочини і запросив докладніших відомостей і статистичних даних. Хоча стислість доповіді спричинено об'єктивними обставинами, але делегація напевно одержала відомості від міністерств внутрішніх справ та юстиції, і згодом ознайомить з ними Комісію.
24. Він запитав, чи є положення Конвенції нормами прямої дії в національному законодавстві і яким є механізм її застосування. Наприклад, чи можна посилатися на ці положення прямо в суді? Чи залишилося тільки чотири склади злочину, які можуть каратися смертною карою, а втім у Росії таких злочинів принаймні 40? Він запитав також, чи досі застосовується смертна кара за диверсії, що не спричинили загибелі людей. Він бажав дізнатися, як швидко обвинуваченому дозволяють побачення з його адвокатом.
25. Хоча він знає про скруту, яка спіткала зараз Україну, він пропонує Комісії запросити додаткову відповідь протягом визначеного Комісією строку.
26. Пан БрРНС сказав, що він бажає докладніше дізнатися про питання, яке вже ставив доповідач стосовно нового Кримінально-процесуального кодексу: протягом якого часу затриманий потрапляє до суду? Чи вступ адвоката в справу можливий на будь-якій стадії, або затриманому можуть колись відмовити у зустрічі з адвокатом? Щодо положень про арешт і затримання його цікавило, чи однакові норми чинні для звичайної поліції, служби безпеки і збройних сил.
27. ГОЛОВУЮЧИЙ заявив, що він погоджується з думкою, ніби Україна подала занадто загальну і стислу доповідь, хоча навряд чи можна їй це закинути. Проте майже неможливо дійти будь-якого висновку на підставі цієї доповіді. Наприклад, жодного слова не сказано про статті 3, 5 і 15 Конвенції. Україна переживає перехідний період, і цей розвиток може привести її до далекосяжних змін, тому зараз неможливо оцінювати ситуацію з правами людини взагалі і катуваннями зокрема. Але він хоче дізнатися, чи трапляються таки випадки катувань в Україні, і коли так, яких заходів вживають для покарання за катування. Він підтримав пропозицію панів СОРЕНСЕНА, МИХАЙЛОВА і БЕН АММАРА, що Україні треба опрацювати додаткову відповідь. Комісія також чекатиме на наступну чергову доповідь, але чотири роки, можливо, буде задовго для цього.
Засідання було зупинено о 16.30 і поновлено о 16.40
28. Пан БУРЧАК (Україна) подякував Комісії за розуміння та врахування скрутного становища своєї країни. Оскільки доповідь неповна, пан МИХАЙЛОВ запропонував запросити міністерства, які мають належну інформацію, подати її Комісії. Адже саме ці міністерства і компетентні відомства брали участь в опрацюванні доповіді. Щоб подолати ці прогалини, він спробує відповісти на порушені питання.
29. Так, було запитання, чи треба включати положення Конвенції проти катувань окремо в національне законодавство. В Україні положення міжнародних конвенцій і договорів мають чинність норм прямої дії, за винятком, певна річ, тих випадків, коли треба встановити механізм застосування цих положень. Наприклад, Конвенція проти катувань передбачає грошові компенсації потерпілим від морального і фізичного знущання. В цьому випадку треба запровадити окреме законодавство, і то вже зроблено, адже існують окремі положення про компенсацію. Україна ухвалила окреме законодавство про реабілітацію жертв політичних репресій, а це аж понад півмільйона осіб; це законодавство охоплює не лише засуджених до ув'язнення чи жертв позасудових репресій, але й депортованих осіб. Це надзвичайно складний процес. Коли торік обговорювалися закони про реабілітацію жертв політичних репресій, намагалися дійти зважених рішень щодо обрахунку суми компенсації за пересічною платнею за всі роки ув'язнення, а потім обчислити суму за п'ять років. Але зараз інфляція в Україні сягає одного відсотка на добу, тож які норми треба застосовувати? Чи треба буде ухвалювати новий закон?
30. I працівники компетентних органів, і громадяни повинні добре розуміти загальні принципи, втілені в міжнародних договорах. Визначення катувань, що міститься в Конвенції проти катувань, можна застосовувати і в національному законодавстві. Проте пан БУРЧАК не зміг навести жодного конкретного прикладу катувань, адже способи принизливого ставлення, до яких вдавалися у минулому, більше не застосовуються, хоча пам'ять про них залишається. На жаль, насильство триває. Щойно біля Верховної Ради зібралася демонстрація, і міліція її розігнала, було чимало поранених. Законодавство має накидати обмеження на застосування сили і визначати особисту відповідальність винуватих у тих випадках, коли вдаються до поліцейських заходів.
31. Стосовно кількості справ, порушених протягом трьох останніх років проти службових осіб органів державної влади і міліції, він сказав, що в 1990 році таких справ було порушено 1567, в 1991 - 438, а в 1992 році 1002. Згідно з офіційною статистикою, протягом 1990 і 1991 років та перших дев'яти місяців 1992 року одну особу засуждено за зловживання владою, 5 за незаконний арешт, а відповідно 30, 20 і 25 осіб за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно 184, 150 і 163 особи було засуджено за перевищення часу затримання; 5 осіб засуджено за незаконне затримання в 1990 році, 6 в 1991 і ще 5 за перші дев'ять місяців 1992 року. Ще 3 особи в 1990 році і 6 в 1991 засуджено за примушення до свідчень.
32. Як видно, в Україні щиро прагнуть позбутися застосування насильства. Зрозуміло, тяжко позбутися спадків минулого, вони досі справляють неабиякий вплив на поведінку людей, тому можливі інші випадки застосування насильства, які йому невідомі. Ситуація безперервно змінюється. Випадки правопорушень викриваються, і під тиском преси і громадської думки винуватці якомога притягаються до відповідальності.
33. Хоч Україна не бере участі в жодному міжнародному конфлікті, інколи постають серйозні соціальні проблеми всередині держави. Пан ХIТРIН справедливо зважив на стрімке зростання злочинності. Наприклад, виникли нові види рекету, тому треба вживати нових законодавчих і практичних заходів для боротьби з ними.
34. Щодо повідомлення додаткової інформації, він наголосив, що його країна протягом одного року мала три різні уряди, кожен із власною програмою. За таких умов уряд навряд чи встигатиме висувати закони, спрямовані на розв'язання згаданих тут проблем. Тому Верховна Рада вирішила створити спеціальний інститут законодавства, який звітував би парламентові і відповідав за складання цілковито нових законопроектів і впорядкування наявної плутанини.
35. Лунало питання про підготовку суддів. В Україні вже діє академія, яка готує близько 8 тисяч осіб. Тому має постати окремий інститут для підготовки службових осіб. У минулому в органах державної влади часто працювали некваліфіковані люди. Зараз вимагається, щоб усі урядові служби мали компетентних адміністраторів. Одним з нових заходів було те, що з 200 викладачів, які готують таких фахівців, 40 навчатимуть психологів, деякі з котрих працюватимуть у виправних закладах. Їхнє навчання включатиме і вивчення міжнародних договорів про права людини, і зокрема законодавство про здійснення Конвенції проти катувань. Задля більшої доступності їх текстів загалові було вперше видано українською мовою збірку договорів про права людини та організовано три конференції з проблем захисту прав людини. До того створено комісію з прав людини у Верховній Раді, яка розглядає скарги і використовує радіо і телебачення для поширення додаткових відомостей про відповідні правові норми. Напевно, треба ще чимало зробити, але Україна досягла помітних успіхів і, якщо ці зусилля триватимуть, можна очікувати позитивних результатів.
36. У доповіді згадувалося про розбудову правової держави. Він не дуже переконаний, що цей вираз цілком доречний, але принаймні існує держава, яка на підставі народних традицій заохочує повагу до права, і це новий підхід, бо роками право було геть відірване від дійсності і буденного життя. Але треба усвідомлювати, що відродження традицій верховенства права станеться за життя одного-двох поколінь. Сучасні зусилля дадуть плідні наслідки лише в майбутньому.
37. Було чимало питань про кількість передбачених законодавством обмежень прав і свобод людини. Щоправда, в минулому чинні положення в цій царині були незадовільними і, в кожному разі, секретними. Зараз гласність стала правилом, тому відповідні норми загальновідомі. Відомо, наприклад, в яких випадках можуть використовуватися пристрої для підслуховування телефонних розмов, а коли можлива перлюстрація кореспонденції. Це становить певний поступ, і в майбутньому, якщо не вибухнуть соціальні заколоти, ці норми стануть навіть демократичніші.
38. Нещодавно Генеральний прокурор Радянського Союзу міг продовжити максимальний строк попереднього слідства до півтора років. На жаль, тут також дається взнаки тягар минулого, тому Генеральна Прокуратура України наполягає на захованні такого повноваження. Стосовно вступу до справи адвоката Кримінальний кодекс передбачає, що після оголошення обвинувачень затриманий має право на зустріч з адвокатом. Але зараз це право ще не завжди забезпечується.
39. Процедура звільнення відповідає нормам Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, бо Закон про громадянство гарантує всім громадянам наявність паспорту і право вільно мандрувати за кордоном.
40. Пан ЕЛЬ IБРАШI твердив, ніби Україна є незалежною протягом одного року, але це не зовсім так. Верховна Рада проголосила акт незалежності 24 серпня 1991 року, але набрання ним чинності залежало від підсумків референдуму. Той стався 1 грудня 1991, а отже, відтоді Україна й є незалежною. Проте за цей недовгий час змінилися аж три уряди. За таких умов неможливо очікувати розв'язання дуже складних проблем, про які згадав пан ЕЛЬ IБРАШI. Зокрема, нових кодексів, на які він посилався, ще немає. Поправки до діючих кодексів відбивають погляди депутатів, які висували відповідні законопроекти, та експертів, котрі працюють з цими депутатами. Але нові кодекси мають застосовуватися до всіх справ. Зараз обговорюються відповідні законопроекти, і Прокуратура вже подала свої висновки з приводу майбутніх кодексів, зокрема стосовно використання праці в'язнів. Але ці кодекси не наберуть чинності принаймні до другої половини 1993 року.
41. На жаль, норми стосовно екстрадиції злочинців не зазнали змін. Тому видається, ніби Конституція не узгоджується з принципами міжнародних договорів. Але він вважає, що нова Конституція міститиме належні положення про екстрадицію. В кожному разі, таке сподівання висловлювалося на двох міжнародних конференціях, зорганізованих Українською правничою фундацією і фінансованих фундацією «Відродження», і там діючі положення про екстрадицію піддавалися суворій критиці.
42. Прохали також докладніше розповісти про здійснення програми змін у кримінально-виправному законодавстві. У доповіді твердиться, що скасовано обмежувальні режими для в'язнів. Скасовано обмеження на листування, посилки з харчами та одягом тощо. Планується дозволити в'язням побачення щомісяця, але ці наміри досі не виконуються за браком приміщень у в'язницях. Намічено також побудувати приймальні пункти, де родичі в'язнів могли б мешкати під час побачень.
43. Найважливішою зміною має стати встановлення незалежних судів. Нового закону про судоустрій досі немає, але судді зараз менш залежні, ніж у минулому, бо вони вже не змушені звітувати вищим органам влади і змінювати на їх вимогу свої присуди. Але тягар минулого, природно, відчувається і тут, бо народні депутати гадають, ніби їм вільно втручатися в судові справи і тиснути на суди. Нещодавно група народних депутатів запропонувала Верховній Раді скликати конференцію суддів, яка розглянула б проблеми щодо поваги до закону та авторитету судів. Доведеться тривалий час переконувати парламентарів, що вони повинні поважати незалежність судової влади і не втручатися в діяльність судів. Судова система досі не є досить незалежною, і дехто гадає, ніби може використовувати суддів задля власних цілей. Тому для убезпечення верховенства права доконечно змінити поведінку громадян та їх уявлення про судову систему. Але такі зміни стануться не за один день.
44. Незаперечно, що незалежні суди є гарантами проти катувань і примусових свідчень. Тому слушна думка про ухвалу нового закону про судоустрій, який забезпечував би незалежність суддів. Але досі невідомо, коли буде ухвалено такий закон. Вже пропонувалося запровадити незмінність суддів, щоб захистити їх від тиску з боку органів, які призначають суддів.
45. Як наголосив пан БЕН АММАР, лікарі, військо і міліція відіграють вирішальну роль у захисті прав людини. Україна починає формувати нове військо, яке зосередить зусилля перед усе на обороні країни, а не на втручанні у внутрішні справи інших.
46. Пан МИХАЙЛОВ зауважив, що бажає опрацювання додаткової відповіді, проте окрім конкретної інформації про зміни, про які щойно доповів пан БУРЧАК, буде дуже тяжко подати якісь нові відомості. Комісія має надати молодій українській державі досить часу спинитися на ноги та ухвалити нове законодавство і реформувати судову систему. Пан МИХАЙЛОВ питав також докладніших даних про злочини, які можуть каратися смертною карою за Кримінальним кодексом України. Треба зазначити, що саме радянський кодекс передбачав смертну кару за вбивство. За цим кодексом загалом 37 злочинів можуть каратися смертною карою. Зараз особлива частина Кримінального кодексу України дозволяє карати смертю чотири склади злочину, серед них диверсії, а саме, вибухи, підпали та інші вчинки проти держави, спрямовані на масове знищення людей; лісні та інші пожежі та ушкодження здоров'я людності; руйнування особливо значущих для економіки та національної оборони об'єктів, а також масові отруєння та пошесті, спричинені з такою метою. Крім того, під час війни смертна кара може застосовуватися ще за 15 злочинів, які стосуються тільки вояків.
47. Попереднє ув'язнення може тривати три години, але за наявності підстав вважати особу винною у скоєнні злочину і потреби затримати її на довший час, затримання може тривати три доби, і то протягом перших 24 годин треба повідомити про арешт прокурора, який перевіряє законність арешту. Обвинувачений має право зустрітися з адвокатом після третьої доби затримання; це положення поширюється на всіх осіб, хай вони затримані поліцією, військовою поліцією чи службою безпеки.
48. Він погоджується з тим, що доповідь не відповідає вказівкам Комісії, але вона правдиво відображає українську дійсність, і він намагався якомога докладніше відповісти на всі питання. З огляду на складність становища у країні було б дуже важко подати додаткову інформацію. Наступна чергова доповідь України напевно міститиме докладніші пояснення.
49. Пан ХIТРIН (доповідач) запропонував Комісії обговорити свої висновки і рекомендації на закритому засіданні, а потім повідомити про них українську делегацію.
50. Комісія погодилася з цією пропозицією.
Відкриту частину засідання було закрито о 17.20.
Переклад з англійської мови
125-ГО ЗАСIДАННЯ
О. Ю. Винникова