MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Правова позиція Харківської правозахисної групи щодо подій у Олексіївській колонії № 25 (оновлено)

17.01.2020   
ХПГ
Щодо жорстокого поводження із засудженими, уведення спецназу в ніч з 7 на 8 січня, недопущення помічника-консультанта народного депутата України до колонії, перешкоджання діяльності представникам парламентського Уповноваженого з прав людини, недопуску адвокатів для надання правової допомоги.

Жорстоке поводження із засудженими

3 січня 2020 року під час моніторингового візиту до колонії №25 працівниками Харківської правозахисної групи (ХПГ) були прийняті заяви від 21 засудженого про насильницькі дії з боку працівників адміністрації колонії або добровільними помічниками адміністрації з числа засуджених за вказівкою адміністрації.

Більшість з них скаржилася на жорстоке поводження в різний спосіб: били по різних частинах тіла, прив’язували скотчем до ліжка, душили за допомогою пакета на голові, робили «розтяжку», катували електричним струмом тощо. Наводимо декілька прикладів.

Засудженому М. наносили удари руками і ногами по всьому тілу, викручували руки, після чого зв’язали ноги і руки скотчем, ременем прив’язали до кушетки так, щоб він ледь міг дихати, зверху повністю замотали скотчем, до  роту помістили кляп, на голову одягли дві шапки і тримали сім днів у такому стані. Весь цей час його не годували, лише давали чай. В туалет він ходив під себе, від чого в нього загноїлися ноги та сідниці, а коли його розв’язали, то на цих місцях була купа черв’яків, які їли мертву плоть. Після цього М. сказали, що якщо він розповість про це, то помре в колонії від серцевої недостатності.

Засудженому Т. зв’язали руки скотчем, заткнули рота мокрою ганчіркою, били по ребрах та нирках, доки він не втратив свідомість, і так повторювалось декілька разів. Після того запхнули дерев’яну палку до анального отвору. Такі катування повторювались і в подальшому. Зокрема, Т. за вказівкою адміністрації жорстоко побили два добровільних помічника адміністрації, внаслідок чого він вчинив спробу суїциду.

Засудженого П. роздягали догола, замотували скотчем руки, оперативник сідав на спину, на голову вдягали пакет з мокрою футболкою, били по голові, палили газету на сідницях, запихали палицю в презервативі до анального отвору.

Засудженому К. зв’язали руки скотчем і вдарили в живіт. Коли він впав після удару, його почали бити руками, ногами й битою, били близько 20 хвилин. Потім оперативник сів йому на спину, а руки завів над головою таким чином, що руки дістали підлоги . В цей час засуджений відчув хрускіт та нестерпний біль. Тобто, К. спричинили травму руки, сліди якої залишились в останнього й досі. Після всього, засудженого змусили весь день підмітати алею. Знущання щодо К., за його твердженням, відбуваються мало не щодня й навіть кілька разів на день.

Причини таких дій – вимагання коштів (засудженим давали телефони, щоб вони подзвонили своїм рідним з проханням перевести кошти на певні банківські картки, і тоді насильство припиняють), примушення до вимагання коштів у інших засуджених, знайдений мобільний телефон, відмова ставати добровільним помічником адміністрації, етнічне походження та інші.

Засуджені також скаржилися на доведення до самогубства, відсутність лікування, неадекватну праці зарплатню, вимагання коштів від родичів, вимагання коштів за умовно-дострокове звільнення та інше.

Такі дії адміністрації колонії мають ознаки злочину за статтями 127 (катування), 364 (зловживання владою або службовим становищем) та 365 (перевищення влади або службових повноважень) Кримінального кодексу України (КК), а також порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує недопущення катувань та нелюдяного або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі Конвенція).

 

Уведення спецназу в ніч з 7 на 8 січня

За свідченнями декількох засуджених, о 3-й годині ночі 8 січня бійці ГШР в масках в повному бойовому спорядженні витягли засуджених, в одних трусах, до штабу, одягтися не дали. Їх поклали обличчям в підлогу, завели руки за спину та наділи кайданки або зв’язали, і потягли до штабу. Частина засуджених пробула на вулиці більше години (температура повітря мінус 3 по Цельсію). В штабі засуджених примусили повзти на животі по сходах на вищі поверхи – другий, третій і четвертий, деяких при цьому жорстоко били. У всіх засуджених сильно обідрані лікті, коліна та живіт. В такому стані засуджених протримали з 3 години ночі до обіду. За даними джерела, били в першу чергу тих, хто скаржився працівникам ХПГ 3 січня. 22 засуджених, яких побили, примусили написати пояснювальні записки, що спецназ ввели після 6-ї ранку, що вони чинили опір та перешкоджали обшуку, і тому проти них була застосована фізична сила і спецзасоби, і що вони не мають претензій. Після цього частину засуджених, яких примусили писати пояснення, перевели до інших харківських колоній. Проте в медичній частині колонії №25 залишилося багато побитих.

Такі дії порушують статтю 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, якою забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час та інші статті цього кодексу. Дії спецпризначенців мають ознаки злочину за статтями 127, 364, 365 КК України та порушують статтю 3 Конвенції.

 

Недопущення помічника-консультанта народного депутата України до колонії

9 січня 2020 року двох помічників-консультантів народних депутатів України двічі не допустили на територію Олексіївської виправної колонії. В перший раз це було під приводом того, що адміністрація установи не може забезпечити безпеку відвідувачам, оскільки в колонії вже перебували представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Уповноважений).

Після виходу з території колонії представників Уповноваженого та інших осіб помічники народних депутатів знову спробували зайти в колонію, але їх знову не пропустили. Ніхто з представників адміністрації не вийшов до них для пояснення причин недопущення.

10 січня помічника народного депутата та двох працівників ХПГ не пустили в колонію №43, куди вони приїхали для огляду і фіксування тілесних ушкоджень засуджених, переведених з колонії №25.

У кожному випадку недопущення на територію установи помічники народних депутатів викликали поліцію та подали заяви про злочин.

15 січня помічника народного депутата знову не впустили до колонії №25.

11 та 16 січня до колонії не допустили члена обласної спостережної ради, для яких передбачені ті ж самі права по візитам до колоній, що й для помічників народних депутатів.

Недопущення помічника-консультанта народного депутата України є прямим порушенням ст.24 Кримінально-виконавчого  кодексу (КВК), яка дає право, в тому числі таким особам, без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням – у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації).

Такі дії адміністрації колонії містять ознаки злочину, передбаченого ст.351 Кримінального кодексу (КК) – перешкоджання діяльності народного депутата України.

 

Перешкоджання діяльності представникам парламентського Уповноваженого з прав людини

11 cічня представник Уповноваженого Олександр Гатіятуллін у своєму коментарі ЗМІ повідомив, що йому та іншим представникам не надали документів, які вони запросили для перевірки, а все керівництво установи раптово зникло замість сприяння у діяльності представників Уповноваженого. Після цього представникам Уповноваженого не дали можливості провести з собою на території установи працівників ЗМІ.

Такі дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 344 КК – втручання в діяльність державного діяча, в даному випадку – стосовно представників Уповноваженого.

 

Недопуск адвокатів для надання правової допомоги

9, 11 та 13 січня адміністрація колонії позбавила адвоката Тамілу Беспалу можливості надати правову допомогу її клієнту, який відбуває покарання в колонії №25, з числа тих, хто 3 січня поскаржився на дії адміністрації колонії, мотивуючи відмову тим, що внаслідок введення в установі режиму особливих умов побачення з засудженими скасовані, при цьому 13 січня адвокату нарешті надали копію наказу в.о. начальника колонії, в якому він посилається на наказ начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України Романова від 8 січня « Про введення режиму особливих умов в державній установі «Олексіївська виправна колонія «25» ». Копію цього наказу начальника міжрегіонального управління так і не надали ані правозахисникам, ані адвокатам ХПГ, ані навіть представникам Уповноваженого. 9, 14, 15 та 16 січня так само не впустили до колонії №25 адвоката ХПГ Геннадія Токарева, 15 та 16 січня – адвокатів Володимира Глущенка та Ганну Овдієнко.

Слід зазначити, що «побачення» з адвокатом, як це тлумачить адміністрація колонії, є лише засобом для забезпечення надання адвокатом правової допомоги, про що йдеться у частині 3 статті 110 КВК, і тому жодним чином не може розглядатись як побачення, про скасування яких (зокрема, з родичами) йдеться у наказі виконуючого обов’язки керівника установи (див. копію наказу).

Побачення з адвокатом врегульовано окремою нормою – третьою частиною статті 110 КВК України, яка не містить обмежень щодо їх кількості та тривалості, право на них залишається незмінним навіть при поміщенні засудженого у ДІЗО, переведенні до ПКТ, або при перебуванні засудженого на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я.

Сама стаття 105 КВК, яка використовується, як правова підстава для введення режиму особливих умов, містить в якості заходів при введенні такого режиму лише посилення охорони, нагляд за засудженими, здійснення інших додаткових режимних заходів.

Зважаючи на те, що зустріч адвоката з засудженим відбувається в цій установі без заведення адвоката на територію колонії, постає очевидна необґрунтованість недопущення адвоката до його клієнта для надання правової допомоги, а само ненадання засудженому конфіденційного побачення з адвокатом є порушенням ст.110 КВК.

З приводу втручання в діяльність захисника чи представника особи адвокат Т.Беспала 13 січня викликала поліцію та подала заяву про вчинений злочин.

Такі дії є перешкоджанням законній діяльності захисника або представника особи, яке карається за статтею 397 КК України.

Відсутність записів технічних засобів нагляду і контролю (відеокамер) щодо подій 8 січня 2020 року

Відповідно до Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від  26 червня 2018 року № 2025/5 (далі – Порядок), з липня 2018 року, всі установи виконання покарань обладнані технічними засобами нагляду і контролю (відеокамерами), відеокамери разом в установі утворюють систему відеоспостереження. Порядком передбачено аварійне живлення при відключенні основних і резервних засобів електроживлення протягом 16 годин. Вимкнені відеокамери порушують майже весь Порядок. Також Порядок зобов’язує персонал установи застосовувати портативні відеореєстратори, зокрема під час особистих обшуків засуджених, застосування до них заходів фізичного впливу та спеціальних засобів. Відтак, під час проведення загального обшуку засуджених установи та застосування до них заходів фізичного впливу та спеціальних засобів 8 січня 2020 року відповідні службові особи були зобов’язані вести відеореєстрацію зазначених подій.

За інформацією ДКВС, з 7 січня всі відеокамери в установі були вимкнені, відтак органи розслідування не отримали речових доказів, які дають можливість однозначно визначити правомірність або неправомірність дій відповідних службових осіб.  Відповідно до Порядку технічні засоби нагляду і контролю має постійно підтримуватись у працездатному стані, і дії, що спричинили непрацездатність технічних засобів, передбачених статтями 361 КК - Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, 362 КК - Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, 363 КК - Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється.

У всякому разі, службові особи, відповідальні за забезпечення працездатності технічних засобів, мають бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог законодавства.

Така ситуація з відсутністю відеозаписів відеокамер спостерігається у кожному випад застосування ГШР у установах ДКВС України, під час яких відбувалися масові перевищення влади з боку бійців спецпідрозділів, зокрема, у ДУ «Бердянська ВК (№77)», ДУ «Кропивницький СІЗО», що дає обгрунтовані підстави вважати, що непрацездатність систем відеоспостереження, а тим більше, відсутність записів на портативних відеореєстраторах відповідних службових осіб є результатом навмисних дій з боку персоналу ДКВС.

Міжнародні стандарти захисту імовірних жертв катувань та жорстокого поводження

За положеннями п. к) ч. 10 Керівництва з ефективного розслідування та документування тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, затверджено Верховним Комісаром  Організації Об’єднаних Націй з прав людини 9 серпня 1999 (далі - Стамбульський протокол лікарям та адвокатам має бути наданий доступ до катованих осіб, які утримуються під вартою, а особам, які стверджують, що піддавалися катуванням, має бути дозволено мати адвоката та створені ефективні умови для їх опитування (п.116 Стамбульського протоколу). Також   затримані, їх адвокат або родичі мають право вимагати проведення судово-медичної експертизи для отримання доказів катувань і жорстокого поводження. 

Відповідно до п.89 Стамбульського протоколу особи, які проводять розслідування, повинні співпрацювати з розміщеними у межах відповідної юрисдикції правозахисними організаціями, що дозволить забезпечити  обмін інформацією та інструктування персоналу з питань недопущення катувань.


Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»
 Поділитися