Олена Міщенко — жителька села Королівка на Київщині. Жінка пережила і бомбардування, і обстріли, і вбивства близьких людей. Росіяни вщент знищили будинок пані Олени, а на подвір’ї довелося ховати вбитих людей.

Бучанський район Київської області, Ізюмський район Харківської області, Тростянецький район Сумської області, Чернігівський район Чернігівської області: сумарно у цих територіальних громадах було вчинено більше половини усіх зафіксованих вбивств.

Жителька Бучі Ірина Солова разом із чоловіком та онуками ховалась у лазні від російських бомбардувань. Її чоловік побачив, як щось горить на вулиці, і вирішив вийти, щоб допомогти людям. Як і багатьох мирних жителів міста, беззбройного пенсіонера було вбито російськими солдатами ні за що.

Про звірства російських військових у Бучі навіть згодом неможливо говорити без сліз. Дмитро Гапченко, керуючий справами Бучанської міської раді, залишався у місті весь час окупації. В інтерв’ю ХПГ він ділиться спогадами та розповідає про те, що вже зроблено, щоб повернути мешканцям міста хоч трохи миру та впевненості у завтрашньому дні.

Під обстрілами і в окупації, коли не було ані світла, ані зв’язку, медсестра Наталя Глуходід не залишила своїх пацієнтів в Осколі під Ізюмом. Лікарню захопили росіяни, але жінка не пішла на співпрацю з ворогом. Але й присязі Гіппократа не зрадила.

Віктор Нестерчук їхав велосипедом до Ворзельського пологового будинку за сумішшю для шестимісячної дитини, коли росіяни розстріляли його. Він пролежав зі жгутом три дні, бо росіяни взагалі не давали вивозити жодних поранених до Бучанської лікарні. Попри ампутацію ноги, Віктор вважає, що йому пощастило порівняно з іншими жертвами безжальної російської агресії проти цивільних.

Ростислав Пашинський та його попутник потрапили в полон, коли намагалися самостійно евакуюватись із Бучі. Хлопців били, погрожували відрізати вуха та пальці. Щоб змусити Максима зізнатися, що він — навідник, росіяни імітували розстріл його попутника. Скільки страху довелося пережити двом мирним мешканцям і чим закінчилася ця історія — у нашому репортажі.

Від гаражів і підвалів до ІТТ та заводів — минулого року окупанти облаштували на Харківщині внутрішньо структуровану мережу місць протиправного утримання та катування цивільних. До вашої уваги — дослідження ХПГ.

Міжнародна Асоціація Меморіал рішуче засуджує новий етап військових дій Азербайджану в Нагірному Карабаху та вимагає вжити всіх можливих заходів для захисту цивільного населення.

2 вересня Шевченківський районний суд Києва обрав Ігорю Коломойському запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і визначив, що він має утримуватися у “відділі забезпечення досудового розслідування СБУ”. Проте, відповідно до закону, слідчий суддя мав визначити місцем тримання Ігоря Коломойського СІЗО, а не “місце для тимчасового затримання” СБУ, наголошує адвокат.

До початку російського вторгнення, Олена мешкала у Слов’янську з двома дітьми та чоловіком, що має інвалідність. У квітні, коли бої точилися за 15 кілометрів від міста, вони всі евакуювалися на Львівщину. Після півтора року переселенського життя в Україні, родина вирішила влаштовувати свою долю за кордоном.

Уся інфраструктура України могла зазнати збитків на понад 150 мільярдів доларів, а збитки, завдані Харкову, сягають 9,5 млрд доларів. Про цю та іншу математику російської війни — у статті Харківської правозахисної групи.