Меню
• Право на справедливий суд   • Моніторинг
Євген Захаров, 28 березня 2023

Знову переплутали сокиру і скальпель…

Про законопроєкти, які забороняють обирати депутатів проросійських партій.

6 березня група депутатів ВРУ внесла до розгляду парламенту законопроєкт №9081 “«Про внесення змін до деяких законів України» (щодо обмеження участі осіб, пов’язаних з політичними партіями, діяльність яких заборонена, в управлінні державою)”, яким не може бути висунутий кандидатом та обраний депутатом “громадянин, який на момент введення в Україні воєнного стану був народним депутатом України, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, обраним від партії, діяльність якої заборонена”. У альтернативному законопроєкті №9081-1, внесеному 7 березня, вводиться те саме обмеження, але воно рахується з моменту початку тимчасової окупації України, і додається аналогічне обмеження для кандидатів на посаду Президента України, членів уряду та інших вищих державних службовців України (категорії “А”). Нарешті ще в одному альтернативному законопроєкті №9081-2 від 20 березня висувається вимога повної заміни влади, що обирається, оскільки обмеження рахується з моменту набуття незалежності України.

Мотив авторів законопроєктів полягає в захисті національної безпеки шляхом тимчасового обмеження участі в управлінні державою і є легітимним. Але відсутність судового контролю в законопроєктах зводить нанівець усі благі наміри. Фактично автори сповідують хибний принцип колективної вини, тоді як вина завжди індивідуальна і має бути встановлена судом. Як це не дивно, але молоді автори законопроєктів, такі симпатичні, патріотичні та освічені, продукують стару більшовицьку систему позбавлення права бути обраним за ознакою належністю до групи, примушуючи згадати вже призабуте слово “лишенец”. Ця практика визнана політичною репресією українським законом про реабілітацію жертв політичних репресій в обох його редакціях 1991 та 2018 років.

Є очевидним, що і Венеціанська Комісія, і Європейський суд з прав людини не сприймуть такий підхід. Для оцінки пропорційності такого рішення та необхідності його в демократичному суспільстві необхідний індивідуальний розгляд всіх особливостей дій конкретного кандидата в суді, і тільки тоді на підставі судового рішення можна зробити висновок про потенційну загрозу національній безпеці у випадку його обрання або призначення на посаду.

Як на мене, законопроєкти є цілком неприйнятними в такому вигляді і мають бути повернуті ініціаторам.

Захаров

Євген Захаров, фото Ігоря Гільбо

поширити інформацію

Подібні статті

• Право на справедливий суд

Справа Андрія Данилюка: Верховний Суд визнав наявність правової проблеми, що потребує вирішення Об’єднаною палатою

3 червня 2026 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув справу про смерть Андрія Данилюка в Хмельницькому слідчому ізоляторі та ухвалив рішення про передачу її на розгляд Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду. Для багатьох людей така процесуальна ухвала може здатися технічним рішенням. Насправді ж ідеться про значно більше. 

• Впровадження норм європейського права   • Моніторинг

Висновок спеціаліста (Amicus Curiae) Харківської правозахисної групи щодо кримінального провадження № 42025000000001123

До Громадської організації «Харківська правозахисна група» (далі – ХПГ) звернулася народний депутат України Юлія Володимирівна Тимошенко (далі – Заявниця) з проханням провести дослідження матеріалів кримінального провадження

• Російсько-українська війна   • Право на життя

Винесення вироків у прискореному режимі

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону оголосив вирок п’ятьом кримським татарам із Джанкойського району Криму. Фігурантів “справи кримських мусульман” засудили до тривалих термінів позбавлення волі в колонії суворого режиму: від 14 до 20 років. Ба більше, оголошення вироку відбувалося в прискореному режимі — багато рідних навіть не встигли приїхати до Ростова-на-Дону, а частина слухачів дізналася про вирок уже після його винесення.

• Російсько-українська війна   • Право на справедливий суд

У Краснодарі засудили підполковника МНС України. Вдруге

62-річного Ігоря Ломіногу визнали винним у “державній зраді” і присудили 14 років колонії суворого режиму. Про його затримання влітку 2024 року повідомляли журналісти Радіо Свобода. А на тимчасово окупованих територіях засудили Артема Краско та Олену Нішанову.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти