Знову переплутали сокиру і скальпель…
6 березня група депутатів ВРУ внесла до розгляду парламенту законопроєкт №9081 “«Про внесення змін до деяких законів України» (щодо обмеження участі осіб, пов’язаних з політичними партіями, діяльність яких заборонена, в управлінні державою)”, яким не може бути висунутий кандидатом та обраний депутатом “громадянин, який на момент введення в Україні воєнного стану був народним депутатом України, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, обраним від партії, діяльність якої заборонена”. У альтернативному законопроєкті №9081-1, внесеному 7 березня, вводиться те саме обмеження, але воно рахується з моменту початку тимчасової окупації України, і додається аналогічне обмеження для кандидатів на посаду Президента України, членів уряду та інших вищих державних службовців України (категорії “А”). Нарешті ще в одному альтернативному законопроєкті №9081-2 від 20 березня висувається вимога повної заміни влади, що обирається, оскільки обмеження рахується з моменту набуття незалежності України.
Мотив авторів законопроєктів полягає в захисті національної безпеки шляхом тимчасового обмеження участі в управлінні державою і є легітимним. Але відсутність судового контролю в законопроєктах зводить нанівець усі благі наміри. Фактично автори сповідують хибний принцип колективної вини, тоді як вина завжди індивідуальна і має бути встановлена судом. Як це не дивно, але молоді автори законопроєктів, такі симпатичні, патріотичні та освічені, продукують стару більшовицьку систему позбавлення права бути обраним за ознакою належністю до групи, примушуючи згадати вже призабуте слово “лишенец”. Ця практика визнана політичною репресією українським законом про реабілітацію жертв політичних репресій в обох його редакціях 1991 та 2018 років.
Є очевидним, що і Венеціанська Комісія, і Європейський суд з прав людини не сприймуть такий підхід. Для оцінки пропорційності такого рішення та необхідності його в демократичному суспільстві необхідний індивідуальний розгляд всіх особливостей дій конкретного кандидата в суді, і тільки тоді на підставі судового рішення можна зробити висновок про потенційну загрозу національній безпеці у випадку його обрання або призначення на посаду.
Як на мене, законопроєкти є цілком неприйнятними в такому вигляді і мають бути повернуті ініціаторам.
