Для СБУ закон неписаний?
2 вересня слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва обрав Ігорю Коломойському запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому місцем тримання під вартою був визначений “відділ забезпечення досудового розслідування Служби безпеки України, місто Київ, провулок Аскольдів, 3-А”.
Разом з тим, відповідно до статті 4 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, установами для попереднього тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, в загальному випадку є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України (СІЗО), і така установа є у Києві — це Лук’янівське СІЗО. Дійсно, цей Закон передбачає можливість в окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, тримати цих осіб в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ), одним з яких є приміщення “відділу забезпечення досудового розслідування СБУ” у будівлі Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.
Проте навіть за Інструкцією, якою врегульовано порядок тримання осіб у ІТТ СБУ (затверджена наказом СБУ від 26.07.2008 № 589, зі змінами), тримати там осіб більше 3 діб і не більше 10 діб можна лише, якщо доставка до СІЗО у цей строк неможлива внаслідок віддаленості або відсутності належних шляхів сполучення, а з метою проведення слідчих дій або судового розгляду допускається тимчасове тримання лише підсудних (засуджених), доставлених з СІЗО. Є самоочевидним, що це аж ніяк не той випадок, коли є необхідність у триманні Ігоря Коломойського не в СІЗО, а у ІТТ СБУ, оскільки навіть якщо у СБУ є нагальна потреба провести слідчі дії за його участі, то це без проблем можна зробити і при триманні його у Лук’янівському СІЗО. Отже, в будь-якому випадку, відповідно до закону, слідчий суддя мав визначити місцем тримання Ігоря Коломойського СІЗО, а не “місце для тимчасового затримання” СБУ. І тепер, у зв’язку з відкладенням розгляду апеляції адвокатів на ухвалу слідчого судді на 25 вересня 2023 року, Ігор Коломойський більше трьох тижнів буде утримуватися в приміщенні СБУ.
Таке рішення слідчого судді в частині визначення місця тримання підозрюваного явно не ґрунтується на законі. До того ж установи СБУ, в яких тримаються затримані особи, а також особи, яким обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тривалий час викликають критику як в Україні, так і за її межами.
В минулому наша організація писала про намагання СБУ “узаконити” тривале тримання осіб під вартою шляхом включення своїх “спеціально відведених місць” до Закону в якості місць попереднього ув’язнення, але — в тому числі завдяки зусиллям громадянського суспільства — цього не відбулося. Адже відокремлення установ попереднього ув’язнення від органів, що проводять досудове розслідування, викликана ризиком застосування катувань та поганого поводження у тому разі, якщо ув’язнені будуть постійно перебувати під контролем осіб, які здійснюють кримінальне провадження.