Десятки тисяч українців перебувають у полоні РФ, де піддаються катуванням і приниженням
Під час 58-го з початку повномасштабного вторгнення обміну полоненими, 95 українських військових повернулися додому. Особливість цього обміну — у тому, що серед звільнених українців є і ті, які у Росії або на тимчасово окупованих територіях отримали так звані вироки та були засуджені.
Один з них — відомий правозахисник, журналіст і військовий ЗСУ Максим Буткевич. Він провів у російській неволі 2 роки й 4 місяці.
“Зараз я поїхав з ще одним своїм товаришем колегою з колонії, де перебуває понад 4 десятки засуджених військовополонених за сфабрикованими справами. Для них дуже важливо те, що ми поїхали. Дуже важливо, щоб вони про це дізналися. Тому що ми — перші обміняні засуджені військовополонені з цієї Луганської колонії. Я думаю, що їм буде легше, вони знатимуть, що це можливо і що це відбуватиметься. Я думаю, що це і їхня радість, а я майже щасливий, так”, — каже Максим Буткевич, щойно повернувшись додому.
Вражає, як людина, яка лише щойно вирвалася з полону, змучена роками неволі й пережитим пеклом, передусім думає про тих, хто і досі залишається за російськими ґратами. А таких українців десятки тисяч. В ухваленій Парламентською Асамблеєю Ради Європи резолюції зазначені без перебільшення страшні цифри. Станом на 18 вересня 2024 року було зареєстровано 65 956 військовослужбовців і цивільних осіб як зниклих безвісти чи захоплених у полон. Серед них 50 916 вважаються зниклими безвісти. Реальна кількість жертв значно більша.
Ці страждання зачіпають не лише самих полонених, але і їхніх рідних. Військовополонені та цивільні піддаються фізичному та психологічному насильству, зокрема катуванню, приниженню та ігноруванню медичних потреб. Водночас, згідно з офіційними даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, станом на листопад 2024 року з російської неволі вдалося повернути лише 3767 українців.
Правозахисники кажуть, процес звільнення значно ускладнюється тим, що росіяни приховують інформацію про українських військовополонених та цивільних в’язнів. Часто ані родичі, ані держава просто не знають, що сталося з тим чи іншим військовим або цивільним. Чи дійсно він або вона перебуває у полоні. А якщо і так, то у якій саме установі виконання покарань.
Відтак Харківська правозахисна група у координації з державними органами, які займаються питаннями полонених, власними силами намагається встановити місцеперебування українських бранців і сприяти їхньому поверненню.
“Ми активно збирали інформацію про місцеперебування військовополонених, цивільних ув’язнених, коли ми намагалися знайти безвісти зниклих. Ми відкрили Гарячу Лінію, ми робили 32 поїздки на місяць в 4 областях. В місцевості, де, як ми знали, мешкають родини безвісти зниклих, щоб опитати їх, мати дані про зникнення і потім їх шукати тими засобами, якими ми розшукуємо людей. Можу сказати, що ми знайшли місцеперебування понад 2,5 тисячі в’язнів. У колоніях російських і в колоніях на окупованих територіях. Після того була низка обмінів і доволі багато людей з цього списку біли звільнені”, — розповідає Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи.
Тож якщо ви є родичем людини, зниклої за особливих обставин, зокрема військовополоненого чи цивільного ув’язненого, і вам необхідна допомога, телефонуйте на Гарячу Лінію з пошуку безвісти зниклих за номером 0-800-20-2402. Дзвінки безкоштовні.
Водночас правозахисник Євген Захаров зазначає, що останнім часом спостерігається небезпечна тенденція до значного збільшення засуджень військовополонених і цивільних в’язнів так званими судами на окупованих територіях та у Росії. Якщо ще у 2023 році це були десятки випадків, то у 2024 уже декілька сотень.
“І як їх судять, річ у тім, що їх взагалі не можуть судити так, як їх судять. Це треба чітко мати собі на увазі. Біда в тому, що Росія не розглядає це як збройний конфлікт, як війну. Вона це розглядає як спеціальну воєнну операцію. Тобто це не війна. А тому військовополонені не військовополонені. І притягають до відповідальності наших військовополонених за загальнокримінальні злочини, вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, знищення майна, шпигунство, терористичний акт. І дають дуже великі терміни покарання, колосальні”, — наголошує Євген Захаров.
Власне, одним із таких засуджених був і Максим Буткевич. Якого росіяни за повністю сфабрикованими звинуваченнями засудили до 13 років ув’язнення. Він став одним з 3 767 звільнених з російського полону. А вже після повернення в Україну, у своєму ж першому відеозверненні, Максим закликав у жодному разі не забувати про українців, які й досі залишаються у російській неволі.
“Будь ласка, давайте не забувати про уярмлених і поневолених. Про тих, хто в небезпеці, й про тих, чия гідність зараз постійно піддається випробуванням. Давайте зробимо все, що ми можемо для їх звільнення. Поки хтось із нас лишається невільним — ніхто з нас по-справжньому не є вільним. Дякую Вам дуже і благослови Вас Господь”, — наполягає Максим Буткевич.
