21 червня стало відомо, що режим Лукашенка відпустив на волю чотирнадцять політичних бранців. Зокрема йдеться про засудженого до 19 років позбавлення волі Сергія Тихановського, чоловіка лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської; доцентку кафедри італійської мови Мінського державного лінгвістичного університету Наталію Дуліну, бізнесмена Сергія Шелега; журналіста “Радые Свабода” Ігоря Корнея. Повідомлялося про звільнення ще одного журналіста РС — засудженого на 15 років Ігоря Лосика, однак згодом ця інформація не підтвердилася.
Також на волю вийшли громадяни Польщі, Латвії, Японії, Естонії, Швеції, США. Інформація про кількість звільнених іноземних громадян різниться — від восьми до десяти осіб. Серед них, наприклад, 69-річна громадянка Швеції Галина Краснянська, засуджена до п’яти років колонії за донати білоруським військовим формуванням, що воюють на боці України проти російської агресії. Зміг повернутися додому естонець Аллан Ройо, якого затримали в січні 2024 року за звинуваченням у створені екстремістського формування і наклепі на Лукашенка. У квітні цього року Аллана засудили до шести років позбавлення волі. Звільнено й поляка Єжи Живолевського, який отримав чотири роки за “агентурну діяльність”.
В адміністрації Лукашенка заявили, що звільнення відбулося на прохання президента США Дональда Трампа. Відомо, що напередодні Мінськ відвідав його спецпредставник Кіт Келлог.
"Мій чоловік Сергій на волі! Важко описати радість в моєму серці. Ми не закінчили…1150 політичних ув’язнених залишаються за ґратами. Всі мають бути звільнені!” — написала вона в “Х”, висловивши подяку Трампу, Келлогу та всім дотичним до звільнення політикам і дипломатам.
Умови утримання в білоруських тюрмах
Після звільнення колишні політв’язні розповіли про умови, в яких у Білорусі тримають незгодних з режимом Лукашенка. Правозахисний рух “Вясна” зібрав свідчення бранців.
У Сергії Тихановському важко впізнати того кремезного чоловіка, яким він був до арешту. Навіть рідна донька не одразу зрозуміла, що перед нею тато. Сергій розповів, що під час одиночного ув’язнення “майже забув, як говорити”. Чоловіка тримали в ізоляції п’ять років, не надавали медичної допомоги, погано годували.
— Якби ви бачили: мені на тарілку кидали лише дві ложки каші — дві маленькі ложки. Іноді мені давали маленький тюбик зубної пасти, шматочок мила як подачку. Іноді давали, іноді — ні, — розповів Сергій Тихановський. — Співробітники в’язниці постійно твердили: “Ти пробудеш тут не лише 20 років, які ми тобі вже дали. Ми засудимо тебе знову”. Вони казали: “Ти ніколи не вийдеш. Ти тут помреш”.
За його словами, через холод і голод в’язні в Білорусі постійно хворіють:
— Були шкірні захворювання, всі мали проблеми з нирками через холод — і ніхто до ладу не розумів, що відбувається. У мене йшла кров із рота, з носа. Іноді бували судоми, але це все від жахливого холоду, коли сидиш у карцері. У в’язниці немає жодної медичної допомоги — взагалі ніякої, просто щоб ви розуміли!
Наталія Дудіна теж згадала про жахливий холод. В грудні жінку відправляли до штрафного ізолятора, забравши в неї теплі речі — легінси та шкарпетки. Вона перебувала там в майці без рукавів. Також її залишили без окулярів.
“Наша Ніва” розповідає про Дмитра Михайлова, громадянина Латвії, який через коментарі в соцмережах був засуджений до чотирьох років за ґратами. Чоловік схуд на 26 кілограмів і повністю посивів.
“У 21 сторіччі ніхто не має жити в таких умовах!” — заявив журналістам естонець Аллан Ройо.
Українці в заручниках режиму Лукашенка
Влітку 2024 року в рамках 53-го обміну полоненими вдалося повернути п’ятьох цивільних, позбавлених свободи на території Білорусі: Миколу Швеця, Наталію Захаренко, Павла Купрієнка, Людмилу Гончаренко та Катерину Брюханову.
Тим часом в білоруських місцях неволі ще залишаються щонайменше 15 громадян України. Більшість — за “тероризм”, “агентурну діяльність” та “шпигунство”.
У жовтні 2024 року Гомельський обласний суд засудив Сергія і Павла Кабарчуків до 20 років позбавлення волі у виправній колонії посиленого режиму, а також до штрафу — 28 тисяч білоруських рублів кожному. Батька й сина визнали винними за кількома статтями — “акт тероризму”, “незаконні дії щодо вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових речовин”, “агентурна діяльність” та “незаконне переміщення через кордон отруйних речовин, вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин”.
Тоді ж було винесено вирок ще одному українському громадянину, Івану Лихолату — 20 років за ґратами. Відомо про цей вирок стало лише цьогоріч, у травні. Разом з двома білорусами Борисом Пухальським та Іваном Бородичем його звинуватили в організації терористичного акту біля Толочина. “Обвинувачені протягом 2023 року в рамках злочинної взаємодії з представниками українських спеціальних служб збирали та передавали їм відомості, а також виконували інші завдання, які могли завдати шкоди національній безпеці Республіки Білорусь”, — повідомляла пресслужба Верховного суду Білорусі. Правозахисники звертали увагу на те, що в більшості таких випадків “терористи” вочевидь обмовляють себе, а на постановних відео помітно, що вони не вміють поводитися з вибухівкою, розмовляють завченими фразами.
Також білоруськими судами вже засуджені Юрій Бондаренко, Олександр Котович, Сергій Бойко, Роман Грузинський, Олександр Котович, Михайло Столярчук, Дмитро Гудик, Андрій Шмай, Артем Маковій, Станіслав Філімонов, Андрій Шмай. Сімнадцятирічна Марія Мисюк ще очікує вироку. Дівчину звинувачують у тому, що вона нібито разом з іншими підлітками створила “анархістський осередок” під назвою “Чорні солов’ї”.
За інформацією Радыё Свабода, станом на травень цього року суди Республіки Білорусь винесли вже 214 вироків за дії на користь України.
“Винесення цих вироків демонструє великий ступінь жорсткості політики Лукашенка щодо української теми, — говорить Вікторія. — Тут і нереально великі терміни ув’язнення, і найбільш жорсткий режим його відбування — тюремний. Та ще й протягом кількох перших років без пом’якшень. Це демонстративний приклад політично мотивованого переслідування, яке має на меті покарати громадянську небайдужість та солідарність з українцями, а також залякати інших”, — розповідала в коментарі РС юристка правозахисного центру “Вясна” Вікторія Рудянкова.
