Про стан політвʼязня “Кримській солідарності” розповіла його дружина Мер’єм Куку. З літа 2020-го кримський татарин перебуває у виправній колонії №16 у Салаваті (Республіка Башкортостан).
Новоутворення в Куку виявили декілька років тому, ще до етапу в колонію, коли його утримували в СІЗО №4 Ростова-на-Дону. Тоді політвʼязню зробили УЗД, за результатами якого припустили, що в нього — кіста Бейкера. Це грижа в області коліна, також відома як підколінна або колінна кіста.
Звідтоді новоутворення збільшилося у розмірі й не припиняє боліти. Проте в Росії ув’язненому правозахиснику більше не робили жодних обстежень і не лікували його, наголошує його дружина.
“Через новоутворення у западині коліна Емір-Усеїн іноді не може підвестися, [у тому числі, аби] здійснити намаз. Більше ніде й ніколи не було обстежень, і лікування теж [не було]. Пігулку антибіотика навряд чи можна назвати лікуванням”, — казала пані Мер’єм.
Крім болю через новоутворення, Куку має й інші проблеми зі здоров’ям. Зокрема, у нього сильно погіршився зір, болять серце, нирки й поперек. Його турбує весь опорно-руховий апарат, казала дружина політвʼязня.
Щобільше, нещодавно правозахисник перехворів на ангіну. Через важкий перебіг хвороби Куку не міг говорити, його мучив сильний кашель, у політвʼязня була висока температура. У такому стані він пробув упродовж декількох днів. Проте в російській колонії лікувати його почали несвоєчасно — за чотири дні після появи симптомів, бо у медсанчастині були вихідні дні…
У “Кримській солідарності” також нагадали, що ще влітку 2023-го політвʼязню провели операцію на кишківнику. Це сталося, коли він був у тюремній лікарні в Уфі. Тоді медики видалили Еміру-Усеїну спайки. У якій частині кишківника вони були — досі невідомо. Крім того, як наголошувала дружина політвʼязня, після операції його залишили самого у важкому стані.
Нині кримського татарина періодично запроторюють до ШІЗО. Адміністрація виправної колонії №16 знаходить для цього формальні приводи: не заправив ліжко, не застебнув ґудзик, не вдягнув картку-бейджик тощо…
Передісторія
Еміра-Усеїна Куку почали переслідувати ще у 2015 році, тоді його затримали ефесбівці. Його жорстоко побили, травмували хребет і нирки, влаштували обшук у нього вдома, проте після цього відпустили. В лютому 2016-го підконтрольні РФ кримські “силовики” повернулися. Після “обшуку” вони затримали Еміра-Усеїна, а “суд” відправив його в СІЗО у справі про причетність до діяльності ісламської політичної партії “Хізб ут-Тахрір”, яка заборонена в РФ, проте законно діє як в Україні, так і в інших країнах світу.
Вже за кілька років після затримання Куку розповідав дружині про російського силовика, який схиляв його до співпраці та казав, що кримський татарин може “згнити у в’язниці, якщо не пристане на його пропозицію”. Попри погрози Куку відмовився від такої співпраці.
12 листопада 2019 року в Ростові-на-Дону правозахисника засудили до 12 років колонії суворого режиму. При цьому засідання “суду” тривало усього 14 хвилин. 25 червня 2020 року військовий апеляційний суд у Власисі залишив чинним цей вирок. Зрештою Куку етапували до башкирської колонії №16 у Салаваті.
Як наголошували правозахисники, вирок Еміру-Усеїну Куку був “явним зловживанням у застосуванні антитерористичного законодавства, спрямованим на залякування правозахисників, які працюють у Криму”. Human Rights Watch визнали Еміра-Усеїна в’язнем совісті, а “Меморіал” — політв’язнем. У грудні 2020-го його також номінували на здобуття української державної стипендії імені Левка Лук’яненка.
Загальний контекст
Ми неодноразово писали, що, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Цього липня Представництво Президента в Криму повідомляло, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування. Останні такі випадки були зібрані у статті. На жаль, подібне ставлення до полонених громадян України, у тому числі до кримських бранців, є постійним. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
Крім того, Росія взагалі не має жодного права вивозити жертв політично вмотивованих переслідувань на свою територію, адже, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо людина скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, її мають судити на окупованій території і саме на окупованій території людина має відбувати покарання. Крім того, саме переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю сьому Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має жодного права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Утім, Російська Федерація продовжує незаконно етапувати громадян України на власну територію й фабрикувати все нові справи.
Як зазначав Президент України Володимир Зеленський під час п’ятого саміту “Кримської платформи”, питання деокупації Криму є не лише “українською проблемою”, а й “викликом для всієї системи міжнародної безпеки”.
Президент України також наголошував, що одним із результатів анексії Криму стало переслідування Росією корінного народу Криму — кримських татар.
“Україна є домом для багатьох народів, особливо для корінного народу Криму — кримських татар. Це народ, який може по-справжньому відчути, що означає дім лише у Криму. Але сьогодні вони стали одними із головних об'єктів репресій”, — цитувала Радіо Свобода Президента України.
Володимир Зеленський закликав світову спільноту “не допустити нормалізації російської агресії” та наголосив, що будь-яке пом’якшення санкцій означатиме “потурання новим війнам”.
Зрештою Україна “бореться не лише за свої території, а й за міжнародний правопорядок”, зазначив Президент.
