Звіт за результатами моніторингового візиту до Первомайської виправної колонії №117

22.01.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Первомайська виправна колонія (№117)” (далі — ПВК-117, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 28-29.04.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до ПВК-117 встановлено, що попри окремі позитивні зміни в установі зберігаються системні порушення прав засуджених. Виявлено порушення у порядку приймання новоприбулих до КДіР, неналежні умови тримання, недотримання приватності, проблеми у дисциплінарній практиці, соціально-виховній роботі, матеріально-побутовому забезпеченні, доступі до товарів першої потреби, стані укриття та забезпеченні безпеки. Також зафіксовано некомплект персоналу, що негативно впливає на нагляд, ресоціалізацію та загальну безпеку в установі.

Окремо встановлено системні порушення права засуджених на працю та соціальний захист. Формальне оформлення трудових відносин не забезпечує належної оплати праці, дотримання режиму робочого часу та реального соціального захисту. Зафіксовано низький рівень оплати праці, значні утримання із заробітку, формальний характер трудових договорів і фактичну роботу окремих працівників харчоблока без вихідних.

У сфері охорони здоров’я виявлено неналежне документування тілесних ушкоджень, незадовільний стан стаціонарних приміщень, брак медичних кадрів, відсутність частини необхідного обладнання, телемедичних можливостей, належних профілактичних оглядів та елементів пожежної безпеки. Сукупність встановлених фактів свідчить про системні порушення національного законодавства та міжнародних стандартів поводження з в’язнями.

Загальна інформація

ПВК-117 — це установа виконання покарань мінімального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк.

Заклад розташований за адресою: вулиця Приміська, 132, село Грушине, Лозівський район, Харківська область, 64131.

Історія державної установи “Первомайська виправна колонія (№117)” розпочинається у 1983 році. На підставі наказу Міністерства внутрішніх справ УРСР від 04.05.1983 року №070 на території Первомайського району Харківської області було створено виправно-трудову колонію №65 загального режиму. У червні 1985 року колонію було перепрофільовано на виправно-трудову колонію суворого режиму. 29.09.1985 року установа прийняла перший етап засуджених і розпочала повноцінне функціонування.

Після проголошення незалежності України установа продовжила діяльність у складі кримінально-виконавчої системи України. У процесі реформування системи виконання покарань колонію було перепрофільовано та присвоєно сучасну назву — державна установа “Первомайська виправна колонія (№117)”. Згодом установу було віднесено до установ виконання покарань мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

На час візиту керівник установи — полковник внутрішньої служби Козич Костянтин Володимирович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), 5 дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу складається з 218,5 посади. Фактична чисельність — 179 посад. Загальний некомплект персоналу в установі — 39,5 посади. Планове наповнення закладу — 480 осіб. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 86 засуджених. У ПВК-117 3 дільниці СПС законсервовано. У закладі працюють 2 психологи: 1 — для роботи із засудженими, 1 — для роботи з персоналом.

Протягом 2025 року до колонії прибуло 148 осіб. Протягом 2024 року померло 2 особи, протягом 2025 року — 1 особа. На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 2 особи, схильні до членоушкодження — 3 особи, злісні порушники режиму тримання — 2 особи.

Протягом 2024-2025 років не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови тримання або на неналежне надання медичної допомоги. 1 особа має інвалідність III групи.

У власному користуванні засуджені мають 9 планшетів, зареєстровано 62 електронні адреси (email).

Протягом 2024-2025 років не зафіксовано жодного випадку тілесних ушкоджень під час прибуття до установи і під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 55 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, господарських приміщень, під час загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування щодо порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Запроваджено пілотний проєкт щодо новітнього підходу до забезпечення нагляду за засудженими і підтримання стану правопорядку за принципом несення служби в європейських країнах, зокрема в Республіці Польща. Проведено поточний ремонт камер дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу з модернізацією освітлення, реконструкцією перегородок та заміною камерних меблів. Проведено ремонтні роботи у прогулянкових двориках дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу та дільниці посиленого контролю з перекриттям козирком для захисту від атмосферних опадів не менше 30% від загальної площі дворика.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України від 09.01.2024 року №14/74/5 “Про утворення Первомайської філії державного професійно-технічного навчального закладу “Темнівський навчальний центр №100”, в установі створено Первомайську філію державного професійно-технічного навчального закладу “Темнівський навчальний центр (№100)”.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок приймання засуджених до установи не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства, стандартам поводження з в’язнями та умовам їх тримання відповідно до їхніх потреб. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

Для планування зазначеної роботи щороку розробляється програма ознайомлення новоприбулих засуджених з порядком і умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи. Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою. Це підтверджується, зокрема, відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації.

Зокрема, встановлено, що запис про проведення заходу, який відповідно до розподілу обов’язків мав здійснювати інженер з охорони праці Коваль О.О., фактично внесений іншим членом робочої групи, при цьому підпис посадової особи, відповідальної за проведення заходу, у журналі відсутній.

2. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

3. Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про КДіР новоприбулі засуджені розміщуються у дільниці КДіР з метою унеможливлення безконтрольного спілкування з іншими засудженими. Водночас моніторинговою групою встановлено, що новоприбулі засуджені відвідують їдальню, де мають можливість контактувати з іншими засудженими установи, що порушує вимоги їх ізоляції на час перебування у дільниці КДіР.

4. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната побуту; сушарка.

Кімната для вмивання не обладнана відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема душовою кабіною зі змішувачем і душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни засуджених.

У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення житлові приміщення дільниці не забезпечені баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом. Санвузол у дільниці КДіР не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

Відсутність зазначених приміщень або неналежне їх облаштування створює умови, які не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку в місцях проживання засуджених.

Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та не відповідає вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України. Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції, достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

5. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду житлових приміщень дільниці КДіР та відділення соціально-психологічної служби було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “Комітет згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу” (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52). 

6. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають установленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечують належних умов тримання з урахуванням їхніх потреб, що суперечить вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та пункту 1 розділу XXII ПВР УВП.

Встановлено, що умови для тримання засуджених фактично створено лише в одному приміщенні ДІЗО. Такий підхід не забезпечує необхідної ізоляції та порушує вимоги щодо роздільного тримання різних категорій засуджених. Зокрема, не забезпечено облаштування окремого дисциплінарного ізолятора для засуджених до обмеження волі, що унеможливлює застосування до цієї категорії осіб дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення до ДІЗО строком до десяти діб, передбаченого частиною першою статті 68 КВК України.

За таких умов неможливо забезпечити необхідний режим ізоляції та запобігти контакту між засудженими до позбавлення волі та обмеження волі, що є порушенням установлених вимог щодо їх роздільного тримання.

Також не функціонує приміщення камерного типу (далі — ПКТ), наявність якого передбачена Нормами забезпечення, а порядок тримання в якому визначено статтею 134 КВК України та іншими нормативно-правовими актами. Окрім цього, не функціонує дільниця посиленого контролю (далі — ДПК), порядок тримання засуджених у якій передбачено статтею 97 КВК України та відповідними нормативно-правовими актами.

7. У порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО/ПКТ відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом, кімната для зберігання особистих речей засуджених, душова, приміщення для роздягання та одягання, перукарня тощо. Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до недотримання санітарно-гігієнічних вимог.

Зокрема, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де тримаються засуджені, що негативно впливає на загальний санітарний стан установи. Крім того, відсутність у ДІЗО/ПКТ окремої кімнати для приймання засуджених медичним персоналом зумовлює проведення медичних оглядів у кімнаті чергової зміни, що не забезпечує конфіденційності та створює ризик розголошення відомостей про стан здоров’я засуджених стороннім особам, зокрема персоналу установи.

Зазначене суперечить вимогам абзацу двадцять першого пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо гарантій права на медичну таємницю, а також пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

8. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

9. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), встановлено, що камери ДІЗО не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

Слід зазначити, що відсутність належних умов у ДІЗО адміністрація установи пов’язує з проведенням ремонтних робіт. Разом із тим встановлено, що такі роботи розпочато щонайменше до 28.04.2025 року, оскільки їх проведення було зафіксовано моніторинговою групою під час попереднього відвідування установи, та станом на дату поточного візиту — 22.01.2026 року — вони залишаються незавершеними. 

10. Моніторинговою групою встановлено, що стан організації та здійснення соціально-виховної і психологічної роботи із засудженими є незадовільним. Зокрема, встановлено, що начальником відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) не забезпечується виконання заходів, передбачених планом роботи із засудженими відділення СПС №2 на I квартал 2026 року (далі — квартальний план), що підтверджується поясненнями засуджених, отриманими під час конфіденційного спілкування, а також відсутністю відповідних відміток про проведення заходів у квартальному плані. Зазначене суперечить вимогам пункту 20 розділу III та підпункту 2 пункту 1 розділу IV Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за №1863/24395 (далі — Положення).

Крім того, інформація несвоєчасно та неповно вноситься до Журналу обліку роботи із засудженими відділення СПС №2. Так, у розділі “Список засуджених” щодо окремих осіб відсутні відомості про освіту, сімейний стан, дату прибуття до відділення. У розділі “Інформація про розгляд питань застосування до засуджених заохочувальних заходів” не фіксуються дати та результати розгляду матеріалів, а також відомості про застосування передбачених законом заохочень і пільг. Вказані недоліки свідчать про неналежне ведення службової документації та невиконання начальником відділення СПС покладених на нього функціональних обов’язків, що суперечить підпункту 3 пункту 1 розділу IV Положення.

11. Під час відвідування відділення СПС №3 установи встановлено, що санітарний вузол не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення та дотримання приватності під час користування, що порушує вимоги правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). 

12. Окремі матраци та подушки у житлових приміщеннях відділення СПС №3 перебувають у незадовільному стані та потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5.

13. Моніторинговою групою встановлено факти залучення окремих засуджених до виконання робіт з прибирання у приміщеннях чергової частини установи. Зазначене суперечить вимогам пункту 2 розділу XVII ПВР УВП, якими встановлено пряму заборону використання праці засуджених на будь-яких роботах і посадах в адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, а також у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, системи сигналізації для попередження втеч, системи контролю доступу та зберігається службова документація.

14. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що під час проведення особистих обшуків засуджених із роздяганням у кімнаті для обшуку персонал установи здійснює відеофіксацію із застосуванням нагрудних відеореєстраторів. Водночас відповідно до пункту 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок), забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин.

15. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстом Закону України “Про прокуратуру”.

16. З метою реалізації права засуджених та осіб, узятих під варту, на придбання харчових продуктів і предметів першої потреби, передбаченого статтею 108 КВК України, в установі функціонує крамниця. Водночас моніторинговою групою встановлено, що вимога пункту 1 розділу XI ПВР УВП щодо щоденного функціонування крамниці не виконується. Згідно з установленим в установі графіком крамниця працює з вівторка до п’ятниці з 09:00 до 16:00.

17. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, рукавиці, спортивне взуття, капці кімнатні, годинники, дзеркало, письмовий папір, авторучки, конверти, марки, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП. 

18. Під час відвідування їдальні встановлено, що санітарний стан приміщень є незадовільним, а самі приміщення потребують проведення ремонтних робіт, що суперечить вимогам пункту 2 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення). Крім того, у порушення вимог Норм забезпечення в їдальні відсутні приміщення холодного цеху та кімната відпочинку кухарів, а гардеробна для персоналу не обладнана санітарно-побутовими приміщеннями, зокрема туалетом і душовою кабіною. Зазначене свідчить про недотримання встановлених санітарно-гігієнічних та побутових вимог до організації харчування і умов праці персоналу.

19. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту. Зокрема, у порушення вимог пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), в установі не забезпечено надання засудженим та ув’язненим перукарських послуг. Крім того, у порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні не функціонує примусова припливно-витяжна система вентиляції, що не відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам та може негативно впливати на безпечні умови перебування і праці.

20. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (пункт 85 CPT/Inf (2011) 29, пункт 23 CPT/Inf (2013) 23, пункт 166 CPT/Inf (2014) 15).

21. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2025 рік у державній установі “Первомайська виправна колонія (№117)” засудженим було надано 71 короткострокове побачення, з яких 55 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

22. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 20.01.2026 року складає 39,5 штатної одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

23. Під час відвідування інтернет-класу було зафіксовано наявність значної кількості застарілих компонентів комп’ютерної техніки, які технічно та морально зношені. Монітори переконалися, що наявні комп’ютери не мають доступу до мережі Інтернет, що унеможливлює їх використання для освітніх, інформаційних та комунікаційних цілей. Відсутність сучасного та працездатного комп’ютерного обладнання, а також доступу до Інтернету суперечить завданням, передбаченим статтею 107 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо сприяння ресоціалізації засуджених шляхом залучення їх до освітніх програм, а також пункту 28.5 Європейських пенітенціарних правил, яким рекомендовано забезпечення доступу ув’язнених до сучасних засобів освіти й комунікації. Такі умови обмежують можливості засуджених отримувати актуальні знання, користуватися інформаційними ресурсами та розвивати навички, необхідні для успішної адаптації після звільнення, що є складовою права на освіту та підготовку до життя на волі. 

24. Моніторингом встановлено, що наявне в установі укриття розташоване у підвальному приміщенні, призначеному для зберігання овочів. Однак воно не відповідає вимогам Кодексу цивільного захисту України, Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (постанова КМУ від 10.03.2017 року №138) та Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (наказ МВС від 09.07.2018 року №579). Приміщення не обладнане належним штучним освітленням, системами водопостачання та водовідведення, що унеможливлює облаштування санвузла та вмивальника і не дозволяє дотримуватися санітарно-гігієнічних норм. На день візиту адміністрацією був зроблений “муляж” санвузла, не підключеного до каналізації, — намагання ввести в оману моніторів. Також відсутня система вентиляції, засоби пожежогасіння, аптечки та інші елементи, необхідні для безпечного перебування людей у разі надзвичайної ситуації.

25. Під час моніторингового візиту до ПВК-117 було досліджено організацію праці засуджених, умови їх залучення до роботи, порядок укладення строкових трудових договорів, облік робочого часу, нарахування заробітної плати та забезпечення соціального захисту. Аналіз здійснювався на підставі документів, наданих адміністрацією установи, зокрема списків засуджених, залучених до праці, табелів обліку робочого часу, журналів погодинних перевірок перебування засуджених на робочих місцях, розрахунково-платіжних відомостей із заробітної плати, платіжних документів щодо сплати податків і єдиного соціального внеску, строкових трудових договорів, журналів медичного огляду працівників харчоблока, журналів видачі інвентарю та інших документів, що регламентують виробничу діяльність установи.

Відповідно до інформації, наданої адміністрацією установи, до оплачуваних робіт залучаються 30 засуджених на виробництві та 5 осіб — до робіт з господарського обслуговування. Основними виробничими напрямами діяльності є виготовлення виробів з дроту та деревообробка. Зазначені види виробництва здійснюються у виробничих майстернях установи під керівництвом майстрів виробництва. Організація роботи має бригадний характер, що підтверджується рознарядками та табелями обліку робочого часу. У табелях та журналах погодинних перевірок фіксується присутність засуджених на робочих місцях протягом робочого дня, що дозволяє встановити фактичну тривалість їх зайнятості. Документи свідчать, що виробнича діяльність є системною та постійною, а засуджені залучаються до роботи на регулярній основі.

Окремі засуджені виконують роботу на виробництві протягом тривалого часу. Так, відповідно до наданих документів засуджений Х. працює на виробництві близько восьми місяців, засуджений Б. працює понад один рік, засуджений Р. також залучений до роботи на виробництві протягом значного періоду. Тривалість їх роботи підтверджується табелями обліку робочого часу та іншими документами виробничого обліку. Така тривалість залучення засуджених до виробничої діяльності свідчить про постійний характер виконуваної роботи, що за своїм змістом має ознаки трудових відносин, які повинні супроводжуватися належним оформленням, оплатою праці та соціальними гарантіями.

Окрему частину робіт становить діяльність харчоблока установи. Відповідно до журналів медичного огляду працівників їдальні та інших документів на харчоблоці працюють чотири засуджені: Ю. (пекар), Т. (кухонний робітник), Т. (кухонний робітник) та Г. (кухонний робітник). Встановлено, що Ю. працює на посаді пекаря приблизно один рік і шість місяців. Робочий день починається орієнтовно о 6 годині ранку та триває до вечора, що зумовлено технологічним процесом випікання хліба та приготування харчових продуктів. Журнали медичного огляду працівників харчоблока свідчать про проведення огляду перед початком роботи фактично щоденно. Записи у журналі здійснюються без пропусків, що свідчить про те, що зазначені особи фактично працюють щоденно без вихідних днів. Така практика може свідчити про порушення вимог трудового законодавства щодо тривалості робочого часу та права працівників на щотижневий відпочинок.

У ході аналізу журналу видачі інвентарю встановлено, що під час організації роботи на харчоблоці одному працівнику одночасно видається сім кухонних ножів. Така практика свідчить про недосконалість системи контролю за обігом потенційно небезпечного інвентарю та створює додаткові ризики з погляду безпеки як персоналу установи, так і самих засуджених.

Під час моніторингового візиту було проаналізовано строкові трудові договори, укладені із засудженими. Зміст цих договорів передбачає виконання роботи за визначеною професією або посадою, підпорядкування правилам внутрішнього розпорядку установи та отримання заробітної плати за виконану роботу. Разом із тим аналіз договорів показує, що вони мають типовий формальний характер і не містять детального регулювання ключових елементів трудових відносин, зокрема режиму робочого часу, тривалості робочого дня, порядку надання вихідних днів, умов оплати праці у разі понаднормової роботи, гарантій відпусток та інших соціальних гарантій. У більшості випадків у договорах лише зазначено загальне посилання на дотримання законодавства про працю без конкретизації умов його реалізації.

Аналіз розрахунково-платіжних відомостей щодо заробітної плати засуджених, які працюють у виробничих майстернях, показав, що за грудень 2025 року нарахування заробітної плати здійснювалося за фактично відпрацьований час. У відомості зазначено, що засуджені Ж., І., К., М., О., які працюють у майстерні деревообробної дільниці, відпрацювали по 134 години. Нарахована заробітна плата для кожної особи становила 1088,32 грн. З цієї суми здійснювалися обов’язкові утримання: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 195,90 грн, військовий збір у розмірі 54,42 грн, відрахування за комунально-побутові послуги у розмірі від 146 до 398 грн, а в окремих випадках — аліменти та інші стягнення. У результаті після здійснення всіх утримань на особові рахунки засуджених фактично зараховувалося від 272 до 544 грн. Таким чином, реальний дохід засуджених після всіх відрахувань є вкрай низьким та не відповідає обсягу виконаної роботи.

Окрему увагу було приділено аналізу нарахування та сплати єдиного соціального внеску. З наданих адміністрацією документів вбачається, що на суму нарахованої заробітної плати здійснюється нарахування ЄСВ за ставкою 22 %. У розрахунково-платіжній відомості зазначено, що загальна сума нарахованої заробітної плати працівників майстерні, що виготовляють вироби з дроту, становить 6529,92 грн, а сума нарахованого єдиного соціального внеску — 1436,58 грн. Такі показники формально відповідають вимогам Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Нарахування ЄСВ свідчить про те, що адміністрація установи визнає наявність трудових відносин із засудженими та формально забезпечує їх включення до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Разом із тим аналіз структури нарахування заробітної плати та ЄСВ свідчить про те, що базою для нарахування соціальних внесків є надзвичайно низький рівень заробітної плати. Відповідно до законодавства ЄСВ забезпечує формування страхового стажу особи та впливає на майбутній розмір пенсійного забезпечення. На 01.01.2026 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 8 647 грн на місяць. У випадку, коли заробітна плата є меншою за мінімальний розмір або становить лише близько однієї тисячі гривень на місяць, розмір сплаченого внеску не дозволяє забезпечити повноцінне формування страхового стажу та фактично позбавляє засуджених реального соціального захисту в майбутньому. Таким чином, формальне нарахування ЄСВ не гарантує ефективного соціального страхування та не забезпечує реалізації мети відповідного законодавства.

Додатковий аналіз табелів обліку робочого часу та журналів погодинних перевірок свідчить про те, що фактична зайнятість засуджених може перевищувати обсяг роботи, за який здійснюється нарахування заробітної плати. У табелях фіксується регулярна присутність засуджених на робочих місцях протягом робочих днів, шість днів на тиждень, тоді як розмір заробітної плати залишається меншим за мінімальний. Така ситуація створює ризик використання праці засуджених без належної оплати або із заниженою оплатою.

Виявлені під час моніторингового візиту обставини можуть свідчити про порушення вимог національного законодавства, зокрема статті 43 Конституції України, яка гарантує право на працю, належні та безпечні умови праці та оплату не нижче визначеної законом. Також вони можуть свідчити про недотримання статей 118—121 Кримінально-виконавчого кодексу України, які регулюють порядок залучення засуджених до праці, оплату їхньої роботи та забезпечення соціального страхування. Крім того, практика роботи працівників харчоблока без вихідних днів може суперечити положенням статей 50 та 70 Кодексу законів про працю України щодо тривалості робочого часу та права на щотижневий відпочинок.

Виявлені факти також можуть не відповідати міжнародним стандартам поводження з ув’язненими. Мінімальні стандартні правила ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) передбачають, що праця ув’язнених повинна бути організована таким чином, щоб вона не мала експлуатаційного характеру та забезпечувала справедливу винагороду. Європейські пенітенціарні правила визначають, що умови праці ув’язнених повинні максимально наближатися до умов праці у суспільстві. У ситуації, коли засуджені працюють повний робочий день, а фактичний розмір їхньої винагороди після утримань становить кількасот гривень на місяць, такі умови не можуть вважатися наближеними до умов праці на волі.

Узагальнюючи результати аналізу документів, можна зробити висновок, що у ПВК-117 формально функціонує система оформлення праці засуджених через укладення строкових трудових договорів, ведення обліку робочого часу та нарахування заробітної плати зі сплатою податків і єдиного соціального внеску. Водночас встановлені факти свідчать про наявність суттєвих проблем у сфері реалізації права засуджених на працю та соціальний захист, зокрема у вигляді низького рівня оплати праці, фактичної роботи без вихідних днів у працівників харчоблока, формального характеру трудових договорів та недостатнього соціального захисту через низьку базу для нарахування соціальних внесків. У сукупності це свідчить про необхідність приведення практики організації праці засуджених у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів у сфері прав людини.

Медична частина №117 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях

Виконувачка обов’язків завідувача медичної частини №117 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях — Єрмоленко В.О.

На час відвідування неукомплектованими залишалися посади лікаря-психіатра — 0,25 штатної одиниці, лікаря-терапевта — 0,25 штатної одиниці.

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого), що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їхні заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень; вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їхні розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення. До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість під час візиту моніторинговою групою встановлено факти неналежної фіксації тілесних ушкоджень. Зокрема, під час огляду засудженого, який перебував у дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), 22.01.2026 року виявлено забій м’яких тканин лівої кисті. Зі слів засудженого, зазначене ушкодження він отримав 12.01.2026 року внаслідок падіння на сходах дільниці КДіР. Під час події був присутній персонал установи. Після падіння засудженого було направлено до медичної частини, де проведено медичний огляд та надано першу медичну допомогу, що підтвердив медичний працівник, який її надавав. Водночас, попри факт звернення за медичною допомогою та наявність тілесного ушкодження, відповідна інформація у встановленому порядку не задокументована: відомості відсутні в журналі обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень та в медичній документації. Таким чином, тілесне ушкодження, отримане 12.01.2026 року, не було належним чином зафіксовано протягом щонайменше десяти днів, що свідчить про несвоєчасне та неналежне виконання медичними працівниками обов’язків щодо документування таких випадків.

Такі дії (бездіяльність) медичних працівників можуть свідчити про неналежне виконання ними професійних обов’язків щодо обов’язкової фіксації тілесних ушкоджень, створюють ризик приховування фактів травмування засуджених та перешкоджають проведенню своєчасної і повної перевірки обставин події. Зазначене призводить до порушення права засуджених на належну медичну допомогу та належне медичне документування ушкоджень, а також ускладнює ефективне розслідування інцидентів і притягнення винних осіб до відповідальності.

Крім того, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень. Водночас відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади. 

2. У порушення частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України палати для стаціонарних хворих та більшість інших приміщень медичної частини облаштовані неналежним чином, перебувають у вкрай незадовільному санітарно-технічному стані у зв’язку з проведенням ремонтних робіт, що унеможливлює розміщення та перебування там осіб. Фактично умови створено лише в ізоляторі для інфекційних хворих, розрахованому на одну особу, що не забезпечує надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у повному обсязі, порядок надання якої передбачений главою 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим.

3. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200. Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розвʼязувати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

4. У штаті лікарняного закладу вакантною є посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які мають бути частиною медичної команди і у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

5. У порушення пункту 8 глави 5 розділу II Порядку в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

6. У порушення пункту 2 глави 2 розділу II Порядку медична частина не забезпечена працюючим флюорографічним/рентгенологічним обладнанням, унаслідок чого засудженим та ув’язненим не проводяться діагностичні обстеження органів грудної порожнини з метою своєчасного виявлення захворювань органів дихання, що свідчить про неможливість проведення ранньої діагностики туберкульозу в медичному закладі.

7. У порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікуванню під час проведення догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених.

8. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання людей з інвалідністю.

9. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України №285 від 02.03.2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

10. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

11. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

12. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”. На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, встановлено, що цим працівникам не проводився обов’язковий профілактичний медичний огляд. Це порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

13. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити повне виконання програми роботи з новоприбулими засудженими у дільниці КДіР та належне документування всіх заходів у журналі обліку відвідування із підписами відповідальних посадових осіб.

2. Включити до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головного бухгалтера.

3. Припинити практику виведення новоприбулих засуджених до їдальні разом з іншими засудженими та забезпечити їх належну ізоляцію на час перебування у дільниці КДіР.

4. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР у відповідність до нормативних вимог, зокрема облаштувати відсутні приміщення, забезпечити кімнату для вмивання душовою кабіною, житлові приміщення — баком для питної води, а санвузли — перегородками, що забезпечують приватність.

5. Переглянути практику встановлення та використання камер відеоспостереження у житлових приміщеннях засуджених та забезпечити їх застосування лише у виняткових випадках на підставі індивідуальної оцінки ризиків.

6. Завершити ремонтні роботи у ДІЗО та забезпечити належні умови тримання засуджених відповідно до вимог законодавства та міжнародних стандартів.

7. Забезпечити функціонування окремого дисциплінарного ізолятора для засуджених до обмеження волі, а також відновити функціонування ПКТ і дільниці посиленого контролю.

8. Облаштувати у ДІЗО/ПКТ усі передбачені нормами приміщення, у тому числі кімнату для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом, кімнату для зберігання особистих речей, душову, приміщення для роздягання та одягання, перукарню та інші необхідні приміщення.

9. Забезпечити проведення медичних оглядів засуджених у приміщеннях, що гарантують конфіденційність та дотримання права на медичну таємницю.

10. Забезпечити радіофікацію камерних приміщень ДІЗО.

11. Обладнати камери ДІЗО кнопками виклику персоналу для забезпечення оперативного зв’язку засуджених із працівниками установи.

12. Забезпечити належну організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими у відділеннях СПС, у тому числі виконання квартальних планів у повному обсязі.

13. Забезпечити своєчасне, повне та достовірне ведення Журналу обліку роботи із засудженими, зокрема внесення відомостей про засуджених та результатів розгляду питань про застосування заохочень і пільг.

14. Облаштувати санвузол у відділенні СПС №3 перегородками, які забезпечують усамітнення та приватність.

15. Замінити матраци та подушки у житлових приміщеннях відділення СПС №3, що перебувають у незадовільному стані.

16. Припинити залучення засуджених до виконання робіт у приміщеннях чергової частини та інших адміністративних приміщеннях, де таке залучення заборонене.

17. Припинити відеофіксацію особистих обшуків засуджених із роздяганням із застосуванням нагрудних відеореєстраторів.

18. Укомплектувати бібліотеку установи текстом Закону України “Про прокуратуру”.

19. Забезпечити щоденне функціонування крамниці відповідно до вимог ПВР УВП.

20. Забезпечити наявність у крамниці всіх товарів, передбачених додатком 5 до ПВР УВП, зокрема натільної білизни, рукавиць, спортивного взуття, капців кімнатних, дзеркал, письмового паперу, авторучок, конвертів і марок.

21. Привести санітарний стан їдальні у відповідність до встановлених вимог та провести необхідні ремонтні роботи.

22. Облаштувати в їдальні відсутні приміщення, зокрема холодний цех, кімнату відпочинку кухарів, а також санітарно-побутові приміщення для персоналу, включно з туалетом і душовою кабіною.

23. Забезпечити надання засудженим та ув’язненим перукарських послуг у межах лазне-прального обслуговування.

24. Відновити роботу примусової припливно-витяжної вентиляції у приміщенні пральні.

25. Забезпечити, щоб персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, не носив спеціальні засоби відкрито.

26. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень та забезпечити, щоб відкриті побачення були загальним правилом, а безконтактні — винятком, що застосовується лише за результатами індивідуальної оцінки ризиків.

27. Вжити заходів щодо укомплектування установи персоналом та зменшення некомплекту штатних посад.

28. Вжити заходів для відмови від практики 24-годинних змін персоналу.

29. Оновити комп’ютерну техніку в інтернет-класі та забезпечити засудженим реальний доступ до мережі Інтернет для освітніх, інформаційних і комунікаційних цілей.

30. Привести укриття установи у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту, забезпечивши його належним освітленням, вентиляцією, водопостачанням, водовідведенням, санвузлом, засобами пожежогасіння, аптечками та іншими необхідними елементами.

31. Забезпечити належне правове оформлення праці засуджених відповідно до фактичного характеру та тривалості виконуваної роботи.

32. Переглянути зміст строкових трудових договорів із засудженими та передбачити в них чіткі умови щодо режиму робочого часу, тривалості роботи, вихідних днів, оплати праці, гарантій відпочинку та соціального захисту.

33. Забезпечити належний облік фактично відпрацьованого часу засуджених шляхом приведення у відповідність табелів обліку робочого часу, журналів погодинних перевірок і розрахунково-платіжних документів.

34. Переглянути порядок оплати праці засуджених та забезпечити, щоб її розмір відповідав фактично виконаній роботі та відпрацьованому часу.

35. Усунути порушення законодавства про працю на харчоблоці, забезпечивши працівникам щотижневий відпочинок, дотримання норм тривалості робочого часу та належний облік робочих змін.

36. Забезпечити належний контроль за видачею та використанням потенційно небезпечного інвентарю на харчоблоці, у тому числі ножів.

37. Забезпечити не лише формальне нарахування, а й реальну ефективність соціального захисту засуджених через належний рівень оплати праці та таку сплату ЄСВ, яка забезпечуватиме реальне формування страхового стажу.

38. Привести організацію праці засуджених у відповідність до вимог Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України та міжнародних стандартів у сфері прав людини.

39. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №117 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях.

40. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

41. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

42. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

43. Забезпечити належне облаштування всіх палат і приміщень медичної частини з метою створення умов для повноцінного надання стаціонарної медичної допомоги засудженим відповідно до вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України та глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим.

44. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

45. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог законодавства.

46. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі рентген-апаратом.

47. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих.

48. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

49. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України №285 від 02.03.2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

50. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

51. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

52. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

53. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.