В Гельсінкі говорили про людський вимір російсько-української війни

Заснована у 2001 році Інститутом Алексантері при Гельсінському університеті, Aleksanteri Conference об’єднує науковців і експертів у галузі досліджень Центральної та Східної Європи і Євразії. Захід проводиться у співпраці з Університетом Масарика в Брно та Інститутом дослідження проблем миру в Осло.

Цьогоріч ювілейна 25-та конференція Алексантері називалася “Мапа безпеки Центральної та Східної Європи й Євразії: лінії розломів і лінії фронту” (“Mapping security in Central and Eastern Europe and Eurasia: fault lines and frontlines”) і була присвячена аналізу викликів, пов’язаних із відсутністю безпеки, та реакцій на них у країнах Центральної та Східної Європи і Євразії.

“Повномасштабне вторгнення Росії в Україну та подальше посилення глобальної нестабільності ставлять під сумнів фундаментальні уявлення про міжнародний порядок, політику альянсів і регіональну динаміку, а також призводять до значних трансформацій у сфері європейської оборони. Ця нова епоха нестабільності підвищує ймовірність руйнівних наслідків для суспільств, окремих людей і цілих регіонів”, — йдеться на сайті конференції.

Харківська правозахисна група разом із колегами з Центру захисту прав людини “Меморіал” провела панельну дискусію “First: Human dimension of the ongoing war against Ukraine”. Модерувала захід Амелі Толвін (Університет Торонто/Університет Гельсінкі).

Доктор права Ірина Марчук (Копенгагенський університет) присвятила свою доповідь використанню судових процесів як зброї проти цивільного населення на окупованих територіях та українських військовополонених. Розповідь Ірини ґрунтувалася на матеріалах дослідження, співавторкою якого вона є: “Відмова в праві на справедливий суд як міжнародний злочин під час війни Росії проти України: контекст, практика, право та перспективи”.

Денис Шедов (Гельсінський університет/Центр захисту прав людини “Меморіал”) виступив із доповіддю “Захист цивільного населення та політичних в’язнів: оцінка міжнародних механізмів звільнення та їхніх обмежень”.

Кандидат юридичних наук Михайло Романов (Університет Гельсінкі/Харківська група захисту прав людини) дослідив використання РФ тиску на цивільне населення як зброї. Його доповідь “Атмосфера тотальної небезпеки та створення умов, несумісних із нормальним життям, як головні засоби агресії у війні Росії проти України” ґрунтувалася на матеріалах, зібраних ХПГ, та узагальненнях, підготовлених експертами організації. Михайло розповів про основні тези свого виступу.

— Беручи участь у багатьох аналітичних дослідженнях та надаючи правничу допомогу жертвам воєнних злочинів, я можу спостерігати два вектори, за якими Росія докладає зусиль. Перший — це зовнішньополітичний, а другий — це, назвемо його так, силовий. За цим другим держава-агресор здійснює інтенсивний вплив на цивільне населення України, — пояснює Михайло Романов. — У першій сфері РФ постійно підвищує ставки, намагаючись тиснути на країни Заходу та перевіряючи межі терпимості. Крім іншого, тут відстежуються очевидні зусилля РФ щодо “легалізації” власних дій через запровадження постійного торгу за поступки та запровадження риторики широких перемовин з метою досягнення угоди про мир.

На думку Михайла, успіх цієї кампанії фактично перетворить Росію з держави-агресора, що порушила Статут ООН, світовий мир і безпеку, суверенітет України, а також цілу низку норм міжнародного гуманітарного та кримінального права, на країну, яка буцімто “виборює” своє право на отримання певних вигод від війни. Причому в підсумку ця війна перетворюється на конфлікт і спір, які нібито не могли бути вирішені в інший спосіб. В такому випадку війна набуває елементів “виправданості”, скоєні злочини стають формою протистояння, а жертви та збитки, яких зазнала Україна, — справедливою ціною, яку платить “неправа” сторона.

— На тлі цього зовнішньополітичного сценарію РФ запроваджує політику щодо цивільного населення України, яка є повністю злочинною, — веде далі Михайло Романов. — Ця політика полягає у запровадженні системного та широкомасштабного насильства, в межах якого вчиняються вбивства, катування, насильницькі зникнення. Наразі до цього переліку додався тривалий масовий терор цивільного населення, який здійснюється відкрито, без будь-яких спроб його приховати. Обстріли та ракетні удари завдаються по житловій забудові. Постійними цілями є енергетика, комунальна інфраструктура міст, об’єкти критичної інфраструктури. Це перестало бути несподіванкою та винятком. Згадки про важку для українського цивільного населення зиму стають звичним контекстом. І саме на це робить ставку РФ.

Повний текст доповіді Михайла Романова читайте за посиланням.