Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Тарас Зозулінський, 09 грудня 2022

‘З підвалу вийшли, подивилися, а половини будинку немає. . . ’

Станом на кінець року близько 500 будинків у місті Харкові, зруйнованих внаслідок російських обстрілів, не підлягають відновленню. Герой нашого сюжету мешкав у центрі міста на вулиці Свободи. Під час обстрілу він ховався у підвалі, а коли вийшов — побачив руїни.

Олександр Михальчук, Харків

Олександр Михальчук, Харків

Михальчук Олександр Володимирович, 1969 року народження. Працював далекобійником.

Коли почалася війна — втратив усе. У квартиру влучив снаряд. Втратив роботу, бо машину теж розбомбили. На стоянці стояли фури, коли туди поцілила ракета. Вибух був дуже серйозний...

— Ви кажете, що втратили квартиру. Як це сталося?

— Двадцять третього я приїхав із рейсу, ліг спати. Вранці прокинувся, коли почалося бомбардування. Я спочатку навіть не зрозумів, що взагалі відбувається, трохи розгубився. Потім сусід зайшов,  каже: “Почалися воєнні дії”. Потім залунала тривога. Ми спустилися в підвал, там ховалися два дні. Снаряд потрапив у будинок, моєї квартири більше немає. Це — центр міста, вулиця Свободи, будинок двадцять два, квартира п'ятнадцять. Ми у той час були у підвалі. Спочатку взагалі нічого не зрозуміли. Люди були шоковані тим, що відбувалося. Я навіть не знаю, як це пояснити... Я свого часу служив у армії, але такого не очікував.

З підвалу вийшли, подивилися, а половини будинку немає... Усе! Снаряд влучив у середній під'їзд, у нас їх три. Грубо кажучи — половини будинку немає. Ми втратили все. Добре, що я встиг ще до цього сім'ю вивезти. Загинули люди, які не встигли спуститися. Коли поцілив снаряд у цей середній під'їзд, там дуже багато людей постраждало.

— Чи зустрічалися вам інші події, в яких ви бачили злочинні дії проти таких мирних жителів, як ви?

— Так. Сусід постраждав, йому уламок влучив у ногу. Інші будинки теж розбомбили. Дуже багато пожеж у місті було, багато поранених та швидких, які людей вивозили. Центр міста, околиці — усе постраждало. Ми весь час ховалися по підвалах — туди-сюди. Люди чим могли — допомагали. А загалом, містом ходити було неможливо: або постріли, або бомбардують. Увесь час тривога.

Вулиця Свободи, 14 березня 2022 року, фото: Суспільне

Вулиця Свободи, 14 березня 2022 року, фото: Суспільне

— Де ви жили, коли було зруйновано вашу квартиру?

— За містом у знайомих. Там дали притулок, там дали притулок. Хтось одяг дав. Хтось ще щось. Тому що у мене вдома — нічого не залишилося.

— Може, ви хотіли б звернутися до росіян?

— Крім матюків більше нічого не залишилося. Чому? Тому що не можна знищувати людей просто так! Без оголошення війни чи якихось претензій — не можна. Це нахабне вторгнення в чужу державу, ось і все! Це — беззаконня. Таких людей треба просто знищувати, бо там немає закону.

поширити інформацію

Матеріал підготовлено за підтримки Prague Civil Society Centre
Подібні статті

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Я знала людей, що загинули в бородянських підвалах...’

Мешканка Бородянки Валентина Торгонська ховалася разом з іншими людьми у підвалі, коли перед будинком розірвався снаряд. Вона залишилася на схилі літ безхатьком і не знає, як житиме далі.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Стіни немає, дверей немає, нічого не залишилося’, — жителька Бородянки розповіла, як пережила бомбардування

Центр селища міського типу Бородянки був зруйнований на 90%. Квартира Олени Мисник також постраждала. Нині вона з молодшим сином живе у модульному містечку.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Війна на чотирьох лапах’ — особиста війна Сергія Небоги

Величезна кількість тварин постраждала від початку повномасштабної російської агресії. Відомий кінолог Сергій Небога допомагає колегам рятувати собак і розповідає про проблеми евакуації, випадки жорстокого знущання над тваринами та знищення розплідників.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Ти розумієш, що до колодязя бігти кілометр через нерозірвані снаряди...’, — хроніки окупованого Ізюма

Віталій Смажев разом із мамою провів 100 днів у окупованому Ізюмі. Йому доводилося копати могили для людей похилого віку, які помирали від холоду, та добувати їжу в зруйнованих супермаркетах.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти