MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Я знала людей, що загинули в бородянських підвалах...’‘Стіни немає, дверей немає, нічого не залишилося’, — жителька Бородянки розповіла, як пережила бомбардування‘Війна на чотирьох лапах’ — особиста війна Сергія Небоги‘Ти розумієш, що до колодязя бігти кілометр через нерозірвані снаряди...’, — хроніки окупованого Ізюма‘Жінка сидітиме в сусідній камері, а син — у Бєлгороді в колонії’. На Харківщині окупанти катували директора школи‘Доки я не почав кричати ‘Слава Росії’, вони не переставали знущатися’. В’язні катівні у Куп’янську розповідають про тортури росіян‘Тримали людей в боксах’ — після деокупації на Харківщині знайшли вже 10 катівень Тиждень у неволі: у Куп’янську окупанти утримували в неволі п’ятьох підлітківВовчанський агрегатний завод: російська катівня за чеченськими лекаламиЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаНа заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводуКатівня на заводі, морг на фермі і дорога життя через дамбу – як живуть люди на тимчасово окупованій частині ХарківщиниВ окупований Ізюм передали ліки для онкохворих – незважаючи на обстріли з боку росіянУ Борівській громаді на Харківщині пошкоджено та розграбовано більшість шкілНа Харківщині російські окупанти розстріляли волонтерів – розвідкаУ міськраді Дергачів показали, що зробили російські війська з громадою (фото)В окупованому Ізюмі почалася примусова мобілізаціяХарків: російські війська обстріляли район ХТЗ – є загиблі і поранені

‘З підвалу вийшли, подивилися, а половини будинку немає...’

09.12.2022   
Тарас Зозулінський
Станом на кінець року близько 500 будинків у місті Харкові, зруйнованих внаслідок російських обстрілів, не підлягають відновленню. Герой нашого сюжету мешкав у центрі міста на вулиці Свободи. Під час обстрілу він ховався у підвалі, а коли вийшов — побачив руїни.

Олександр Михальчук, Харків

Олександр Михальчук, Харків

Михальчук Олександр Володимирович, 1969 року народження. Працював далекобійником.

Коли почалася війна — втратив усе. У квартиру влучив снаряд. Втратив роботу, бо машину теж розбомбили. На стоянці стояли фури, коли туди поцілила ракета. Вибух був дуже серйозний...

— Ви кажете, що втратили квартиру. Як це сталося?

— Двадцять третього я приїхав із рейсу, ліг спати. Вранці прокинувся, коли почалося бомбардування. Я спочатку навіть не зрозумів, що взагалі відбувається, трохи розгубився. Потім сусід зайшов,  каже: “Почалися воєнні дії”. Потім залунала тривога. Ми спустилися в підвал, там ховалися два дні. Снаряд потрапив у будинок, моєї квартири більше немає. Це — центр міста, вулиця Свободи, будинок двадцять два, квартира п'ятнадцять. Ми у той час були у підвалі. Спочатку взагалі нічого не зрозуміли. Люди були шоковані тим, що відбувалося. Я навіть не знаю, як це пояснити... Я свого часу служив у армії, але такого не очікував.

З підвалу вийшли, подивилися, а половини будинку немає... Усе! Снаряд влучив у середній під'їзд, у нас їх три. Грубо кажучи — половини будинку немає. Ми втратили все. Добре, що я встиг ще до цього сім'ю вивезти. Загинули люди, які не встигли спуститися. Коли поцілив снаряд у цей середній під'їзд, там дуже багато людей постраждало.

— Чи зустрічалися вам інші події, в яких ви бачили злочинні дії проти таких мирних жителів, як ви?

— Так. Сусід постраждав, йому уламок влучив у ногу. Інші будинки теж розбомбили. Дуже багато пожеж у місті було, багато поранених та швидких, які людей вивозили. Центр міста, околиці — усе постраждало. Ми весь час ховалися по підвалах — туди-сюди. Люди чим могли — допомагали. А загалом, містом ходити було неможливо: або постріли, або бомбардують. Увесь час тривога.

Вулиця Свободи, 14 березня 2022 року, фото: Суспільне

Вулиця Свободи, 14 березня 2022 року, фото: Суспільне

— Де ви жили, коли було зруйновано вашу квартиру?

— За містом у знайомих. Там дали притулок, там дали притулок. Хтось одяг дав. Хтось ще щось. Тому що у мене вдома — нічого не залишилося.

— Може, ви хотіли б звернутися до росіян?

— Крім матюків більше нічого не залишилося. Чому? Тому що не можна знищувати людей просто так! Без оголошення війни чи якихось претензій — не можна. Це нахабне вторгнення в чужу державу, ось і все! Це — беззаконня. Таких людей треба просто знищувати, бо там немає закону.

Матеріал підготовлено за підтримки Prague Civil Society Centre
 Поділитися