Позов до Московського міського суду ще 10 березня подало російське міністерство юстиції: позапланова перевірка організації виявила “значні порушення” в роботі “Сови”, а саме проведення заходів поза регіоном реєстрації (для “Сови” це Москва) або участь у них. Таких заходів мін’юст нарахував 24 за останні три роки. Раніше така сама ситуація сталася з Московською Гельсінською групою та організацією “Людина і закон”.
“Залишилося дочекатися апеляції — і майже напевно вже влітку Інформаційно-аналітичний центр ‘Сова’ втратить реєстрацію”, — зауважує директор центру Олександр Верховський.
Інформаційно-аналітичний центр “Сова” вивчає проблеми націоналізму та ксенофобії, взаємини релігії та суспільства, політичний радикалізм, (не) вкорінення ліберальних цінностей та (не) дотримання прав людини в нашій країні. Центр був заснований у жовтні 2002 року групою співробітників Інформаційно-дослідницького центру “Панорама” та Московської Гельсінської групи.
“Співробітники ‘Сови’, дійсно, двадцять років виступали за межами Москви та за межами Росії та анітрохи цього не приховували, — пояснює Олександр Верховський. — Щобільше, буквально на таку діяльність ‘Сова’ неодноразово отримувала ‘президентські гранти’, і це було чудово відомо і прокуратурі, і Мін’юсту, як мінімум, ще після перевірки 2016 року, після якої ‘Сову’ записали до ‘іноземних агентів’. Але тоді жодних претензій до проведення таких заходів не висували”.
Зрозуміло, що офіційні звинувачення — це лише ширма. Тож які претензії має російська влада до інформаційно-аналітичного центру “Сова”?
“Найбільш очікувано йдеться про неприязнь за критику антиекстремістського правозастосування та багатьох правових новацій у цій сфері, — вважає директор організації Олександр Верховський. — Причому за останній рік і нашої критики побільшало, як і приводів для неї, і терпимість до критики у влади в цілому явно знизилася. А може, тепер стали більше дратувати виступи на захист тих, хто не вписується в уявлення про ‘традиційність’, наприклад, релігійну: ‘традиційність’ у пропагандистському комплексі стає дедалі важливішою. А може, річ у чомусь зовсім іншому: нам часто важко зрозуміти мотивації людей, чиє уявлення про реальність довго формується майже виключно службовими записками, що виходять переважно від правоохоронних органів”.
“Знищивши провідну організацію моніторингу порушень свободи віросповідання, режим Путіна більше не може удавати, що в Росії залишаються бодай останки свободи віросповідання, — зазначає Массімо Інтровіньє, соціолог з релігії та засновник Центру досліджень нових релігій. — …Я неодноразово запитував себе, чому ‘Сова’ та ще кілька ‘нормальних’ голосів досі не були придушені в Росії. Приблизна відповідь полягала в тому, що режим Путіна все ще хотів удати, що в Росії співіснують різні погляди на релігію… У Росії не було свободи віросповідання, але принаймні залишалися деякі обмежені простори, де хоч і не можна було змінити жахливу ситуацію зі свободою віросповідання, але можна було принаймні говорити про це”.
Массімо Інтровіньє закликав до міжнародних санкцій, які б ударили по “головних архітекторах утисків релігійної свободи в Росії”: “Міжрелігійний та екуменічний діалог і запрошення на міжнародні конференції повинні бути припинені для релігійних лідерів — єпископів, починаючи від Патріарха Кирила, муфтіїв і буддистських лідерів, — які допомагають і сприяють режиму Путіна та його кривавим релігійним репресіям (вони також підтримують загарбницьку війну проти України)”.
Зазначимо, Росія розповсюджує політику релігійної нетерпимості й на окуповані нею території. Як повідомляє Офіс Омбудсмана, лише в Криму було порушено понад сотню кримінальних справ проти кримських мусульман та 17 справ проти вірян “Свідків Єгови”.
Ще у 2003 році Верховний суд Російської Федерації заборонив Міжнародну ісламську політичну організацію “Хізб ут-Тахрір”, занісши до списку з 15 об’єднань, названих “терористичними”. В Україні організація діє без обмежень. Після окупації Криму російська влада стала використовувати участь у “Хізб ут-Тахрір” для тиску на кримських татар.
У квітні 2017 року Верховний суд РФ визнав “Управлінський центр Свідків Єгови в Росії” екстремістською організацією та ліквідував його. У серпні того ж року всі громади свідків Єгови завели до списку заборонених екстремістських організацій. На тимчасово окупованих Росією територіях послідовників вчення теж заарештовують і засуджують до тривалих строків позбавлення волі.
“Ми чітко простежуємо переслідування Росії за етнічним та релігійним походженням. Вона забороняє абсолютно всі громади, окрім Російської православної церкви. Російська Федерація створила тут систему тиску на місцеве населення”, — заявив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
Від лютого 2022 року російська окупаційна влада вчинила на українських землях щонайменше 76 актів релігійних переслідувань в Україні, йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW). Було закрито, націоналізовано або насильно переведено до контрольованої Кремлем Російської православної церкви Московського патріархату щонайменше 26 місць богослужіння. Окупанти убили або захопили в полон принаймні 29 священнослужителів, пограбували, осквернили або навмисно знищили щонайменше 13 культових споруд в окупованій Україні. “Ці випадки релігійних репресій не є поодинокими інцидентами, а радше частиною цілеспрямованої кампанії з систематичного викорінення ‘небажаних’ релігійних організацій в Україні та просування Московського патріархату”, — зазначають автори звіту.
