Не встигли здійснити задумане, бо ми їх затримали — у Ростові-на-Дону засудили чотирьох кримчан
Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону, де незаконно судять мешканців тимчасово окупованих територій України, виніс черговий вирок. Цього разу росіяни засудили чотирьох мешканців Криму нібито за “заклики до повалення влади” та “підготовку теракту”.
Про незаконне рішення проінформувала пресслужба суду в офіційному телеграм-каналі.
У повідомленні вказано, що нібито у період з 1-го до 19-го травня 2020-го року Андрій Кулієвич, Микола Лагутін, Валентин Хорошаєв та Данило Решетніченко розмістили листівки “із закликом до повалення державної влади Російської Федерації” та висловлюваннями, “спрямованими на виправдання такої діяльності”, в громадських місцях Криму. При цьому суд навіть не розголосив точного змісту листівок.
У суді стверджують, що кримчани не встигли здійснити задумане лише тому, що їх було затримано.
Як сповістили у суді, Кулієвич, Лагутін і Хорошаєв “з метою здійснення вибуху в місці масового скупчення людей” шукали придатні для цього об’єкти, розвідували, чи є там антитерористичні системи, а також “виготовили три вибухові пристрої та незаконно зберігали їх у місцях свого проживання”. Крім цього, Лагутін, Хорошаєв і Кулієвич нібито незаконно зберігали у Кулієвича саморобну вогнепальну зброю та три пістолетні патрони.
Суд у Ростові засудив Кулієвича до семи років та шести місяців у виправній колонії суворого режиму, Хорошаєва — до семи років та трьох місяців, Лагутіна — до семи років. Усі вони мають провести перші чотири роки у в’язниці та сплатити штраф у 250 тисяч рублів. Решетніченка засудили до двох років у колонії-поселенні.
Передісторія
Прикметно, що деякі свідки сторони звинувачення стверджували, що випадково побачили листівки на вулиці, але не стали сповіщати про свою знахідку російських “правоохоронців”. Проте співробітники ФСБ раптово зателефонували свідкам і викликали їх на допит. Двоє зі свідків зрештою зізналися, що гадки не мають, звідки ефесбівці дізналися їхні номери телефонів, писали журналісти видання “Ґрати”.
Окрім цього, сторона захисту звертала увагу на те, що протоколи допитів свідків були ідентичні, у них збігалися навіть коми, попри те, що, за словами свідків, слідчий записував покази зі слів кожного свідка окремо.
Інший свідок, Володимир Лисецький, який назвався у суді тимчасово безробітним, сам собі суперечив. За словами Лисецького, він прогулювався із собакою в Саках, коли побачив листівки, розвішані на деревах, і вирішив одразу повідомити про це ФСБ. “Я ці листівки сприйняв серйозно. Це неприйнятно!” — обурювався Лисецький у суді. Проте під час допиту 10-го лютого 2021-го року Лисецький казав діаметрально протилежне. Тоді свідок говорив, що сприйняв листівки як “дитячу витівку, підлітковий жарт”. На запитання, коли ж він говорив щиро, Лисецький відповів, що його просто “не так зрозуміли”.
Про те, що до виготовлення листівок причетні Кулієвич, Лагутін, Хорошаєв та Решетніченко, ефесбівцям нібито розповіли їхні знайомі. Після п’яти невдалих спроб, суду нарешті вдалося допитати першого прихованого свідка під псевдонімом Борисенко, якого представив обвинувач Сергій Айдінов.
За словами Борисенка, він знайомий з усіма підсудними з 2017-го, 2018-го років. Секретний свідок Борисенко нібито знайшов їх у російській соцмережі ‘ВКонтакті’, де вони були друзями його друзів. Спочатку вони спілкувалися в інтернеті, потім почали гуляти у місті. Зустрічі відбувалися до 2019-го року. Як стверджував Борисенко, у групі, де кримчани продавали одяг, був спільний чат, у якому Кулієвич та інші підсудні намагалися перевести розмови на “політичні теми”, говорили про анексію Криму та події 2014-го року.
“Підсудні намагалися переконати мене, хотіли змінити моє ставлення до факту приєднання Криму до Росії. Я намагався не брати участь у цих розмовах”, — стверджував свідок.
Борисенко запевняв, що “всі вони [обвинувачені] не підтримували цю геополітичну подію, намагалися виступати проти уряду РФ. Підсудні в групі ‘ВКонтакті’ мали відповідні пости, світлини на тлі українського прапора, які вони робили в поїздках півостровом”. При цьому у суді Борисенко навіть не зміг згадати імена та особисті дані кримчан, хоча, якщо вірити протоколам допиту, раніше називав ці дані слідству.
Він також стверджував, що добре запам’ятав акцію, на якій розповсюджували листівки проти Путіна. Проте Борисенко не міг навести точний зміст листівок, лише те, що це були якісь заклики проти Путіна та свастика. Так званий свідок також не міг відповісти, де саме розклеювали листівки та який вигляд вони мали, натомість повторював одне: нібито усім процесом керував Кулієвич. Борисенко також розповідав, нібито фото листівок були опубліковані в одному з листувань, а метою акції був “заклик до боротьби з російською владою та висловлення незгоди з приєднанням Криму до Росії”. При цьому таємний свідок не міг згадати дату цього листування і не бачив у обвинувачених ані вибухівки, ані зброї.
Як зауважувала адвокатка Юлія Дорофєєва, яка захищала Валентина Хорошаєва, Борисенко не міг повідомити ані часу, ані місця, ані обставин якихось конкретних дій і/чи подій. “Майже на всі запитання він відповідає невизначено, використовуючи загальні поняття, приховуючи свою особу”, — говорила адвокатка.
Інший таємний свідок Смірнов відмовився відповідати на більшість запитань сторони захисту, нібито тому, що це розкриє його особу.
Цікаво і те, що суперечливі покази давали й самі ефесбівці, які свідчили у суді. Так, оперативник кримського управління ФСБ Геннадій Бороздін написав у рапорті, що дізнався, нібито підсудні готували вибух на ринку, прочитавши листування у вотсапі, збережене на одному з вилучених телефонів. У суді Бороздін заявив, що під час обшуку було вилучено шашку, макет зброї, пістолет із боєприпасами, саморобну вибухівку, наліпки, пов’язані з футбольним рухом, і листівки. Листівки нібито були вдома в Андрія Кулієвича, де їх і знайшли. Проте у суді Бороздін заявляв, що не пам’ятає, як саме це відбувалося. Крім цього, як зауважила Дорофєєва, підпис Бороздіна в рапортах та інших документах дуже відрізнявся. Бороздін пояснював це тим, що, зазвичай, він розписується ручкою з пером, а тут довелося розписатися кульковою ручкою...
Як у 2022-му році підмічали “Ґрати”, у справі кримчан також давав свідчення Олександр Пірогов, ключовий свідок у справі Олега Сенцова. Пірогов стверджував, нібито Олег Сенцов наказав Олексію Чирнію підірвати пам’ятник Леніну та меморіал у Сімферополі. Тоді Пірогов знімав зустрічі з Чирнієм на приховану камеру та навіть передав муляж бомби, виготовлений ФСБ.
Даючи свідчення проти кримчан, Пірогов розповідав, що нібито побачив листівки під час пробіжки Сімферополем, а за кілька днів зателефонував і доповів ФСБ.
Нагадаємо, що Олега Сенцова та Олександра Кольченка затримали у травні 2014-го. Їх звинуватили в організації терактів на тимчасово окупованому півострові. Олега Сенцова засудили до 20-ти років колонії суворого режиму, Кольченка — до десяти. Політв’язні не визнали власної провини та були звільнені з російських колоній у вересні 2019-го, під час обміну.
Звинувачення Сенцова і Кольченка у тероризмі, які лунали на початку російської окупації, невдовзі почали лунати у бік десятків кримчан, яких почала переслідувати підконтрольна РФ влада півострова. Більше про безчинства РФ у Криму та сфабриковані “судові процеси” можна почитати у рубриках Право на справедливий суд і Право на життя.
Окупувавши Крим, РФ порушує усі норми права, адже переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону). За міжнародним гуманітарним правом Російська Федерація не має права застосовувати власне кримінальне законодавство на тимчасово окупованій території. Окрім цього, Росія не має жодного права вивозити жертв політично вмотивованих переслідувань на свою територію. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ є воєнним злочином. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання.