MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Польща-Україна: будувати мости, а не бар’єри

25.12.2023   
Наталка Ковальчук
Республіка Польща стала величезним гуманітарним хабом підтримки як тих наших співвітчизників, хто втікав від війни, так і тих, хто залишається жити в Україні.

© Kotelnikov Andrii / Shutterstock [Польща підтримка]

“Прости, Велика Україно, сьогодні гинуть твої сини”, — це переклад слів з пісні “Прости, Україно” Пшемислава Богуша і Павела Коленди, створеної як голос солідарності поляків з українцями і Україною у війні з Росією. Прем’єру пісні в мережі Facebook представив Польський Інститут у Києві.

Як зазначається на офіційній сторінці Польського Інституту в Києві, пісня “Прости, Україно” написана Пшемиславом Богушем ще у 2015 році, коли українським військовим довелося надважкими зусиллями стримувати навалу значно сильнішого противника. Твір цілком можна назвати пророчим, зважаючи на подальші події, — повномасштабний напад Росії на Україну 24 лютого 2022 року.

Сьогодні цей твір отримав нове звучання, завдяки поєднанню з відео, яке створене за підтримки Польського Інституту в Києві на основі матеріалів, наданих підрозділами Збройних Сил України та журналістами, котрі висвітлюють події на передовій.

Прем’єра польської пісні знайшла відгук в українському суспільстві, в наших інформаційних ресурсах. Під повідомленням Польського Інституту у Києві щодо прем’єри, з’явилося багато коментарів. Українці щиро дякували полякам за підтримку. Дехто навіть згадував особисті моменти щодо того, як поляки приймали їхніх рідних, котрі втікали від війни.

Разом з тим траплялися й негативні відгуки, які, власне, й не стосувалися представленого твору. У них наші співгромадяни переважно висловлювали невдоволення стосовно кризової ситуації на українсько-польському кордоні.

Зрозуміло, що то були звертання не за адресою, бо жодна гуманітарна інституція не вирішує таких проблем. Належне розв’язання цього питання залежить від нашої влади і вітчизняної дипломатії.

І в тій ситуації, яка виникла, не можна робити закид пересічним полякам. Для прикладу скажу, що польський журналіст Павел Боболович, який, починаючи з Революції Гідності та з самого початку війни, висвітлює для польського суспільства події в Україні, зокрема й на фронті, в одному з недавніх інтерв’ю зазначав, що блокування вантажівок на кордоні увійде в історію, як ганьба. Тобто громадськи активна частина польського суспільства негативно ставиться до того, що відбувається.

Все ж, чому, почавши з такого приємного моменту, як прем’єра зворушливої пісні, згадала про проблему, що ускладнила офіційні взаємини між нашими країнами?

Тому що, на моє і — сподіваюся — на переконання більшості українців, навіть через такі непорозуміння, ми не повинні забувати того, що робила і робить Польща для нашого народу у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії.

Саме Республіка Польща стала величезним, мабуть, найбільшим у Європі, гуманітарним хабом підтримки як тих наших співвітчизників, хто втікав від війни, так і тих, хто залишається жити в Україні. (Про величезну підтримку української армії від Польщі тут говорити не будемо, бо то тема окремої розмови).

Отже, щодо гуманітарного питання. За повідомленням польського інформаційного ресурсу VPolshchi (з посиланням на польське видання RMF FM та інформацію Міністерства внутрішніх справ та адміністрації Польщі), ця країна з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну прийняла понад 12 мільйонів українських біженців.

Тобто, починаючи з 24 лютого 2022 року до 2 липня 2023 року, країні довелося подбати про таку величезну кількість людей. Це майже третина населення Польщі. (За даними на 2020 рік у цій країні проживало майже 38 мільйонів громадян).

Понад мільйон наших громадян (за різними даними) залишається в цій країні дотепер.

Немає чого приховувати, що сьогодні дехто з наших співвітчизників каже, що Польща отримала додаткові робочі руки. Звичайно, за час, що минув, переважна більшість українців інтегрувалися у польське суспільство, знайшли себе на ринку праці.

Але це тепер. Тоді, у перші місяці після початку масштабної війни, саме до Польщі хвиля за хвилею прибували стривожені розгублені люди, які не знали, як дати раду собі і своїм дітям. Не знали мови і тому навіть не могли самі попросити про необхідну допомогу.

3 березня 2022 року, Вроцлав © Maksym Szyda / Shutterstock

До речі, за даними Центру економічної стратегії (ЦЕС), наведеними у журналі Forbes, якраз Польща прийняла найбільшу кількість жінок з дітьми. Тобто тих, хто потребує найбільшої підтримки і соціального захисту. Жінки з дітьми і досі становлять переважну частку переміщених осіб, які тут мешкають.

Треба сказати, що підтримкою українців у Польщі займається багато гуманітарних організацій. Лік іде на десятки. Вони включилися в цю роботу практично відразу: з березня, квітня, травня 2022 року. Продовжують її й тепер.

Зокрема Польська гуманітарна акція (Polska Akcia Humanitarna) вже у травні 2022 року запустила нову організаційну структуру “Представництво в Польщі” для ефективного реагування на кризу українських біженців.

Допомагати українцям ця організація взялася практично відразу, як в країну почали прибувати біженці. Оперативно організували пункти негайної допомоги на прикордонних переходах Зосін, Дорогуськ, Гребенне. На них людям роздавали продукти та речі найпершої потреби. Перекладачі допомагали спілкуванню та надавали потрібну інформацію.

Активне сприяння українцям в Польщі продовжується. Діють програми продовольчої підтримки, психолого-педагогічної підтримки у кризі біженців тощо.

Також Польська гуманітарна акція співпрацює з іншими організаціями, орієнтованими на підтримку українців.

Варто згадати, що й на рівні самої польської держави дуже швидко зроблені кроки для вирішення кризи біженців. Вже від 12 березня 2022 року в країні почав діяти “спецзакон” про допомогу громадянам України.

Але якими б не були закони, найбільше все залежить від людей. Від тих пересічних поляків, які особисто допомагали українцям. Вони приймали їх у своїх будинках, ділилися продовольством, намагалися заспокоїти і підтримати.

Так, скажімо, як робила це польська письменниця Аґата Романюк, котра мешкає з двома синами 8 і 12 років. Від початку війни вони прийняли у себе п’ять родин українців. Деякі з них залишалися у їхньому домі по кілька днів, їм давали найліпше з того, що мали, готували їхні улюблені страви.

“Як письменниця я нічого іншого не можу зробити — ані збудувати танк, ані перев’язати рани…”, — її слова.

Правда, як письменниця вона зробила дуже важливу справу.Вона написала двомовну книгу для українських і польських дітей — “Бал у Ламорога. Польсько-українські казки про дружбу”. Мала на меті, аби діти двох народів змогли краще порозумітися. Також авторка відмовилася від гонорарів. Всі кошти від книги будуть передані Польській гуманітарній акції SOS Україна.

Поляки, забезпечивши прихисток для українців у себе вдома, не залишили наодинці з бідою й тих українців, хто залишився на рідній землі, під обстрілами, ракетними атаками ворога, з сигналами повітряних тривог.

Саме Польща була однією з перших країн, яка надіслала до України гуманітарний вантаж на початку війни. Тоді українські інформаційні ресурси називали цей крок “гуманітарним подвигом”.

Коли у грудні 2022 року Україна потерпала від масованих атак ворога на енергосистему, Польща надала нам екстрену допомогу, розширивши той гуманітарний вантаж, про який просила Україна (генератори, теплові гармати). Його доповнили великою кількістю рятувального обладнання та захисної амуніції, тисячами ковдр, медичних аптечок.

Гуманітарний потік з Польщі до України не припинявся ніколи. Навіть Польська пошта (аналог української “Укрпошти”) взяла зобов’язання безплатно пересилати до України малогабаритні гуманітарні вантажі.

Задля сприяння українцям діють різні гуманітарні акції. Неможливо про всіх них розказати в одному матеріалі. Наприклад, такі: “Я в Польщі, і хочу допомогти”, або — “Pоmoc dla Ukrainy” (Допомога Україні).

Згадана вище проблема з блокуванням кордону, не зупинила цей потік. Зокрема, серед територіальних громад, які нинішнього року отримували допомогу з Польщі, — Черкаси.

Загальна вартість вантажу, який отримали в рамках проєкту “Гуманітарна допомога України”, становить близько 100 тисяч злотих. Поміч, яку отримали за підтримки Фонду міжнародної солідарності Республіки Польща у партнерстві з Баком Господарства Крайового і Єврокомісією, передбачена для закладів освіти. В першу чергу — генератори різної потужності.

Одна з постійних адрес, куди надходить польська допомога, — Полтава, яка через війну прийняла багато переселенців. У листопаді нинішнього року представники католицької асоціації “Приязнь Явожницька” привезли сюди понад 20 тонн продуктів тривалого зберігання. Такі вантажі надходять не вперше. Обіцяють поляки підтримувати полтавську громаду й надалі.

Про що хотілося б згадати наостанок? Про те, скажімо, що інформаційний ресурс In Polish постійно подає соціальну рекламу, яка свідчить: полякам, так само як і нам, українцям, важливо, яким буде майбутнє України. Наведу, як приклад, одне з таких відео.

Там сказано дуже проникливо: “Коли ми дивимося на спільні моменти в польській і українській історії, ми бачимо відгомін боротьби, болю, але також непохитної надії. Якраз ця історія навчила нас, поляків, як важливо бути поряд з тими, хто потребує підтримки. Перед новими викликами Польща не відвернулася. Наша культура, яка сформувалася впродовж століть спільної історії стала основою, на якій ми будуємо мости, а не бар’єри. У світі, де так легко поділити, Польща показує, як ми цінуємо наше минуле і з надією дивимося в наше майбутнє”.

Краще й не скажеш…

 Поділитися