Учора, 3 грудня, Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, що закликає Росію негайно та без жодних умов повернути до України усіх депортованих і примусово переміщених дітей.
За документ проголосувала 91 держава, проти — 12. Ще 57 держав-членів утрималися.
Заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця подякував Генасамблеї ООН і прокоментував голосування.
“Дякую вам за підтримку! І що за ганебна дюжина!” — написав він у соцмережі X.
Прикметно, що, крім самої Росії, проти резолюції проголосували Білорусь, Буркіна-Фасо, Бурунді, Куба, Демократична республіка Конго, Іран, Малі, Нікараґуа, Еритрея, Ніґер та Судан.
З-поміж держав, що утрималися, були: Китай, Індія, Бразилія, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Єгипет, Катар, Конго, Зімбабве, Пакистан, Ірак тощо.
У тексті резолюції згадують вплив розпочатої Росією війни на українських дітей, зокрема висловлюють стурбованість долею українських дітей, яких представники РФ ще з 2014 року розлучали з сім’ями, у тому числі примусово переміщували на ТОТ чи депортували на територію Росії.
Як зазначено в резолюції, Генеральна асамблея вимагає, аби Російська Федерація без жодних умов забезпечила негайне й безпечне повернення українських дітей, яких примусово перемістили чи депортували до РФ.
Генеральна асамблея ООН також закликає Росію “негайно припинити будь-яку подальшу практику примусового переміщення, депортації, розлучення дітей із сім’ями та законними опікунами, зміну особистого статусу, в тому числі через громадянство, всиновлення чи розміщення в прийомних сім’ях, а також індоктринацію українських дітей”.
“Ця резолюція не про політику. Ця резолюція про гуманність. Ця резолюція про дотримання Статуту ООН. Ця резолюція про наше моральне зобов'язання повернути кожну українську дитину додому”, — цитував кореспондент Укрінформ заступницю міністра закордонних справ України Мар’яну Бецу.
“Наші діти були вбиті. Наші діти були поранені. Наші діти піддавалися тортурам і зґвалтуванням. Наші діти були викрадені й депортовані Росією, що є грубим порушенням міжнародного права”, — наголошувала заступниця міністра.
Як раніше передавав Укрінформ, ще під час розгляду проєкту резолюції Президентка Генасамблеї ООН Анналена Бербок також підкреслила, що депортація дітей грубо порушує міжнародне гуманітарне право.
Стаття 49 Четвертої Женевської конвенції забороняє примусове переміщення цивільних з окупованих територій. Ба більше, Конвенція про права дитини гарантує право кожної дитини на ідентичність, життя в сім’ї, громадянство й захист від викрадення, нагадувала пані Бербок.
В ухваленій резолюції Генасамблея також наголосила на необхідності притягнення до відповідальності усіх причетних до злочинної депортації та переміщення українських дітей і підтримала держави-члени та міжнародні організації, які докладають зусиль, аби повернути дітей до вільної України та забезпечити їм реабілітацію.
Загальний контекст
Цього березня Управління Верховного комісара ООН з прав людини ООН оприлюднило доповідь, що висвітлювала порушення прав українських дітей за три роки повномасштабного російського вторгнення. Як зазначав голова Управління Верховного комісара ООН з прав людини Фолькер Тюрк, бойові дії та окупація частин України Росією спричинили масштабні порушення прав людини й завдали мільйонам дітей невимовних страждань.
Ще наприкінці 2023 року Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґранді наголошував, що Російська Федерація порушує фундаментальні принципи захисту дітей.
Нагадаємо, що у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна та Уповноваженої з прав дітей у РФ Марії Львової-Бєлової. У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як було зазначено у резолюції ПАРЄ, до злочину проти українських дітей причетний не лише Путін і Львова-Бєлова, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко.
Французький юрист Емманюель Доуд, за позовом якого МКС видав ордери Путіну та Львовій-Бєловій, наголошував, що сам факт депортації дітей є складовою злочину геноциду. Нападів на частину населення, які скоюють з метою асиміляції цього населення, достатньо, щоб кваліфікувати скоєне як геноцид, підкреслював Доуд.
“... Забрати дітей силою, депортувати, вивезти їх до Росії, віддати російським усиновлювачам, аби потім розірвати всі зв’язки — і психологічні, і фізичні — з їхніми батьками, з українським народом, з історією... Так, це називається асиміляцією частини української нації — і тому це можна назвати геноцидом”, — пояснював правник. Тодішній Генпрокурор України Андрій Костін також підкреслював, що грубі порушення міжнародного права, які вчиняє РФ, що примусово переміщує українських дітей, підпадають під ознаки злочинів проти людяності та елементу геноциду. Згідно зі статтею 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, “насильницька передача дітей із однієї людської групи в іншу” належить до дій, “вчинених з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”, тобто є геноцидом.
Наприкінці 2023 року Харківська правозахисна група представила чергове подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду, що стосувалося переміщення українських дітей на територію Російської Федерації. Подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид” має на меті переконати Офіс Прокурора МКС, аби той перекваліфікував вже відкрите провадження зі статті восьмої Римського Статуту (“воєнні злочини”) на статтю шосту (“злочин геноциду”). Більше про порушення прав українських дітей Росією і Білоруссю можна прочитати у нашій рубриці.
