У Криму російські окупанти знесли пам’ятник Петру Григоренку
Про те, що монумент зник, розповів Суспільному Крим заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров: “Прибрали його, найімовірніше, напередодні 18 травня. Він був не в дуже помітному місці і люди могли не помітити. Можливо, там настільки всі залякані цією ‘владою’, що люди бояться навіть щось розповісти”, — розказав заступник голови Меджлісу.
У російському незалежному виданні “ASTRA” про демонтаж пам’ятника розповіли ще 13 травня. Журналісти вказували, що місцеві мешканці помітили, що погруддя зникло, 27 квітня. Співробітники благоустрою пояснили їм, що пам’ятник відправили на реставрацію. Чи повернуть його на місце — невідомо. В окупаційній адміністрації самоврядування на це питання відповіли розмито: “Врахуємо при завершенні благоустрою даної території”. Минулого року в окупованих Саках вже демонтували меморіальну дошку Петра Григоренка.
Бюст Григоренка у 1999 році було встановлено без дозволу міської влади. Його вдалося отримати лише за п’ять років. Тоді Сімферопольська міськрада перейменувала територію навколо монумента на сквер імені Петра Григоренка.
Петро Григоренко і Крим
Петро Григоренко був правозахисником, членом-засновником Московської та Української Гельсінських груп, його називали “єдиним генералом у правозахисному русі”. Він допомагав кримським татарам у їхній боротьбі за повернення додому. Поміж іншого, Григоренко передавав на Захід інформацію про численні порушення прав депортованих народів. У 1964 році генерал-майора Петра Григоренка було розжалувано у рядові і позбавлено всіх державних відзнак.
21 квітня 1968 року в узбекистанському місті Чирчик радянська влада водометами розігнала кримських татар, які зібралися відсвяткувати національне свято “Дервіза”. Щодо організаторів мирних зборів почалися репресії. Петро Григоренко став на їхній захист. У листопаді 1968 року в його московській квартирі пройшов багатогодинний обшук, було вилучено весь його архів.
“Навесні 1969 року на прохання кримських татар Григоренко почав готуватись до суду над учасниками Чирчикських подій у ролі їхнього громадського захисника. Попри погрози КДБ, вилетів у Ташкент, підготувавши промову для процесу ‘Хто ж злочинці?’ В Узбекистані його арештували і на кілька місяців закрили в СІЗО КДБ”, — йдеться в статті на сайті віртуального музею “Дисидентський рух в Україні”. Петро Григоренко на знак протесту оголосив голодування, його примусово годували й били, а в лютому 1970 року помістили на примусове психіатричне лікування до Черняхівської СПЛ у Калінінградській області.
Кримські татари активно боролися за його звільнення, пікетували Ташкентську в’язницю, доки Григоренка там утримували, виходили на демонстрації в Москві, збирали підписи під зверненнями на його захист.
“Завдяки Петру Григоренку радянській владі не вдалося створити міжнаціональну напругу між кримськими татарами та українцями. Хоча кримських татар, які поверталися, викидала з Криму і зносила бульдозерами будинки саме влада України, кримські татари чітко бачили межу між чиновниками, що вислужувалися перед Кремлем, і справжніми представниками цього народу”, — заявив Мустафа Джемілєв у 2007 році на мітингу з приводу 100-річчя від дня народження Григоренка у Сімферополі.
Знищують все українське
“Їх (окупантів — ред.) турбує все: школи українські, класи українські, мова українська, а тут цілий генерал... Вони знищують усе українське навіть ще жорстокіше, ніж кримськотатарське. Українські школи зникли повністю, кримськотатарські збереглися, але в іншій формі. До окупації Криму це були школи з кримськотатарською мовою навчання, а тепер це школи для кримських татар з російською мовою навчання. Вже кримськотатарських шкіл немає, але є школи, які ми створювали, куди за звичкою, за інерцією йдуть кримські татари, хоча там уже навчання кримськотатарською немає”, — розповів журналістам Ульмі Умеров.
Ще у квітні 2017 року Міжнародного суд ООН зобов’язав Росію забезпечити дотримання прав кримських татар, дозволити Меджліс кримськотатарського народу, забезпечити доступність освіти українською мовою. Росія це рішення проігнорувала.
Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать: зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за номером +380 44 521 57 53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: usaid.gov/ukraine, або на сторінку у фейсбуці: fb.com/USAIDUkraine.