Обвинувачення у ‘терористичній організації’, психіатрична експертиза й ‘загублена’ медична довідка

Обвинувачення 17-річному підлітку

Підконтрольна Кремлю окупаційна “прокуратура” Криму затвердила й надіслала до “суду” обвинувальний висновок у кримінальній справі щодо 17-річного підлітка.

Про це повідомили журналісти “Крим.Реалії” (проєкту Радіо Свобода).

Кримському підлітку закидають участь у “терористичній організації”, забороненої на території РФ.

За версією так званих “слідчих”, в одній із соціальних мереж хлопець нібито долучився до спільноти, яка була “присвячена терористичній організації”, та вивчав “екстремістську літературу”.

Неповнолітнього обвинувачують у тому, буцімто він “поділяв терористичну ідеологію” та “придбав пусковий пристрій і патрони до нього, приготувавшися здійснити ‘акцію’ знищення майна раніше знайомого йому мешканця Сімферополя”. Наразі це все, що відомо про переслідування неповнолітнього. 

За даними правозахисної організації “КримSOS”, торік переслідувань з боку представників РФ зазнали не менш як 56 кримчан. Приводами для сфабрикованих кримінальних справ стали обвинувачення у зв’язках із забороненими у Росії організаціями, “державній зраді”, “шпигунстві”, публічних висловлюваннях, організації диверсій чи закликах до насильства.

Примусова судова-психіатрична експертиза для кримських бранок

Тим часом стало відомо, що затриманих цього жовтня кримськотатарських жінок — Есму Німетуллаєву, Ельвізу Алієву, Февзіє Османову та Насібу Саїдову — помістили до Кримської республіканської психіатричної лікарні №1 імені Н. І. Балабана для проходження так званої “судово-психіатричної експертизи”.

Про це “Кримській солідарності” розповіла мати Насіби Саїдової.

Матері Ельвізи Алієвої та Февзіє Османової підтвердили, що наприкінці минулого тижня їхніх дочок перевезли до психіатричної лікарні. Кримські бранки проведуть там щонайменше три тижні.

Правозахисники наголосили, що проведення судово-психіатричної експертизи — це системна практика, яку під примусом проходить більшість кримчан, увʼязнених за кримінальними статтями. Заарештовані 15 жовтня жінки також не змогли її уникнути.

У “Кримській солідарності” також зауважили, що матерям Ельвізи Алієвої, Насіби Саїдової та Февзіє Османової навіть не дозволили віддати передачі своїм донькам. Як розповіли правозахисники, коли матері кримських бранок приїхали до психіатричної лікарні, у них відмовилися брати передачі під приводом того, що у затриманих дівчат “усе добре”, а “їх добре годують”.

Після цього матері спробували зустрітися з начальником СІЗО №1 Сімферополя, аби обговорити умови утримання заарештованих дівчат.

Як розповідала Ельвіра Алієва, мати Ельвізи, жінки хотіли поговорити про умови утримання й ставлення до затриманих: у Ельвізи в камері не було гарячої води, Насібу Саїдову помістили в камеру, де була хвора людина, конвоїри зривали хустки з бранок... Утім, коли матері затриманих дівчат приїхали до СІЗО, їм сказали, нібито начальник установи поїхав на нараду, й перенесли зустріч.

Незаконні вимоги й незадовільні умови утримання в СІЗО-1 Сімферополя

Коли кримськотатарських жінок ще утримували у СІЗО №1 Сімферополя, вони скаржилися на поводження з ними й неналежні умови утримання.

Зокрема, 21-річна Февзіє Османова розповідала, що співробітники СІЗО-1 Сімферополя під час ранкової та вечірньої перевірки знімали з неї хустку.

Як розповідали рідні дівчини “Кримській солідарності”, у камері разом з Февзіє утримували ще три людини. Коли дівчину тільки-но помістили в СІЗО, співробітниця Федеральної служби виконання покарань взагалі забороняла їй вдягати хустку, а при інших співробітниках-чоловіках зривала її з голови.

Потім до Османової прийшли психологи. Після пояснень дівчини, що це суперечить її релігійним приписам, зривати з неї хустку перестали.

На жаль, з таким же порушенням своїх прав зіткнулися й Есма Німетуллаєва (39-річна дружина політв’язня Ремзі Німетуллаєва, яка має п’ятьох неповнолітніх доньок) і 18-річна Насіба Саїдова. Під час ранкової та вечірньої перевірок, на яких співробітники ФСВП перераховують кількість людей, від них вимагали зняти хустки.

Адвокат Есми Німетуллаєвої Еміль Курбедінов розповідав, що у більшості випадків від Есми вимагали зняти хустку, хоча на перевірках були присутні чоловіки. Жінки-конвоїри казали, що чоловіки відвернуться, проте так ставалося далеко не завжди. “Я бачу, що вони можуть підглядати”, — казала пані Есма.

Еміль Курбедінов радив своїй підзахисній написати заяву на ім’я начальника СІЗО про те, що вона сповідує іслам, а вимога зняти хустку у присутності чоловіків порушує її права.

“У неї — тонка хустка. Цього [зняття хустки] можна уникнути, якщо жінки-конвоїри просто помацають [хустку]. Там навіть папірця не сховаєш, не кажучи вже про телефон або напилок. Це можна вирішити: може, під хустку їй руку просунути і спокійно промацати. Або [зробити так], щоби чоловіки гарантовано відверталися”, — зазначав адвокат.

Крім того, як повідомляла “Кримська солідарність”, 20-річну Ельвізу Алієву утримували в камері, де не було ані опалення, ані гарячої води. Площа камери, де утримували Алієву, складала приблизно 12 квадратних метрів. Відносно тепло там було лише тому, що в камері перебували чотири людини. Чому в камері не було опалення й гарячої води — невідомо.

18-річна Насіба Саїдова також скаржилася на вогкість у камері. Через це матрац, на якому спала дівчина, постійно був вологим. Кримська бранка також зазначала, що матрац — “вкрай тонкий”, а в камері — “дуже сиро” (Правозахисники також розповідали, що Февзіє Османова просила рідних передати їй ковдру та матрац).

Коли Насіба Саїдова та дві її співкамерниці виходили на прогулянку, вони прочиняли вікна, аби в камері не накопичувався конденсат і приміщення бодай трохи провітрилося. Саме ж вікно у камері було негерметичним і пропускало холодне повітря. Опалення й гарячої води у камері теж не було.

Ба більше, Насіба Саїдова також скаржилася на те, що під час перевірок її змушують знімати хустку, хоча вона не може робити цього при сторонніх чоловіках з релігійних переконань.

Нагадаємо, що рано-вранці 15 жовтня російські силовики в окупованому Криму провели “обшуки” й затримали Есму Німетуллаєву, Насібу Саїдову, Ельвізу Алієву та Февзіє Османову. 16 жовтня окупаційний “суд” постановив, що їх два місяці утримуватимуть у СІЗО. МЗС України назвало такі дії “черговою хвилею репресій проти кримськотатарського народу”, а у Меджлісі наголосили, що репресії проти кримськотатарських жінок є воєнними злочинами російської окупаційної влади. Ми докладно розповідали про цю справу у матеріалі. Раніше ми також неодноразово писали про кримські СІЗО й повідомляли, що Росія хоче збільшити їхню кількість. 

Прихований суд і ‘загублені’ медичні документи

Про неналежні умови утримання у СІЗО-1 Сімферополя ще минулого року казав незрячий політвʼязень Олександр Сізіков. Як розповідала його матір, Олександр і ще один хворий в’язень були у камері, де навіть не було засклене вікно. “Він години чотири тарабанив у двері, щоби йому дали ковдру”, — розповідала мати політвʼязня. Вікно у камері засклили лише за декілька днів.

Нагадаємо, що цього жовтня окупаційні “правоохоронці” Криму вчергове затримали Олександра Сізікова — повністю незрячого політвʼязня, якого звільнили цього травня. 21 жовтня Красноярський крайовий суд РФ скасував рішення щодо звільнення незрячого мусульманина й постановив повернути його до в’язниці, задовольнивши клопотання російської прокуратури. Ми докладно розповідали про це у матеріалі.

Як 23 жовтня повідомляла “Кримська солідарність”, у ніч з 22 на 23 жовтня окупаційні “правоохоронці” Криму провели обшук і затримали Олександра.

Лише у другій половині дня (23 жовтня) адвокат політвʼязня Еміль Курбедінов знайшов Олександра Сізікова в Бахчисарайському районному “суді”. При цьому спочатку адвокату заявили, буцімто Олександра Сізікова немає у будівлі, а матеріали його справи не надходили до окупаційного й нелегітимного “суду”.

Утім, коли Курбедінов звернувся до відділку окупаційної “поліції” (розташованого через дорогу), силовики підтвердили йому, що Сізікова щойно відвезли до “суду”. Після того як адвокат повернувся до будівлі суду, йому нарешті сказали, що Сізіков таки перебуває у “суді”.

Як повідомляла “Кримська солідарність”, окупаційний “суд” призначив Сізікову 10 діб арешту за статтею про “непокору поліції”.

Олександр Сізіков не визнав провини й казав, що не чинив опору та не відмовлявся їхати з окупаційними силовиками, а просто збирав речі. Це могла засвідчити його матір. Крім того, коли на нього складали протокол й везли “до поліції”, з ним не було опікуна чи довіреної особи. Олександр Сізіков навіть не знав, які cаме протоколи на нього складають, наголошував адвокат. За словами матері Олександра, під час так званого обшуку окупанти шукали якісь патрони, але нічого не знайшли.

Ба більше, як зазначав Курбедінов, під час складання протоколу Олександр Сізіков просив окупаційних правозахоронців, аби вони внесли у справу дані про його хворобу. Олександр Сізіков мав довідку, що підтверджує першу групу інвалідності, діагноз “повна сліпота” й інші хвороби. Утім, коли почався так званий “судовий процес”, з’ясувалося, що ані ксерокопії, ані оригіналу цього документа немає в матеріалах справи, а самому Олександру цю довідку не дозволили привезти з собою. Співробітники окупаційної “поліції” у своїх показаннях взагалі заперечували, що бачили будь-які медичні документи, наголошував адвокат.

“Абсолютно незаконно [заарештували], на абсолютно надуманих підставах. І ‘суд’ не склав собі клопоту перевірити аргументи ані Олександра, ані мої про те, що він має інвалідність першої групи. Співробітники ‘поліції’ при складанні протоколу... просто приховали і документи, і те, що вони бачили ці документи й були ознайомлені з ними”, — наголошував адвокат Олександра.

За даними Курбедінова, Сізікова мали помістити в ізолятор тимчасового тримання у Бахчисараї, а потім етапувати назад до вʼязниці...

Як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.