Ми живемо в час, коли не знаєш, що буде завтра. Чи буде можливість прокинутися у власному ліжку, чи треба буде серед ночі рятуватися від бомб і снарядів, чи вціліє оселя?! Ще страшніше — чекати рідних з полону. Особливо коли очікування триває роками і не знаєш, що робити і куди бігти… Коли розумієш, що немає такого органу державної влади, який може гарантувати успішне повернення з полону, адже воно цілком залежить від настрою держави-агресора, від тих, хто прийшов на нашу землю для того, щоб вкрасти нашу свободу і знищити все українське.
Протягом десяти років війни Харківська правозахисна група намагається допомогти постраждалим, які звертаються до нас в самих непростих ситуаціях. Але бувають випадки брутальної несправедливості, коли ми безсилі і не знаємо, що заподіяти і як допомогти.
24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, ворог захопив Чорнобильську атомну електростанцію. Для росіян цей об’єкт був пріоритетним: вони хотіли використати ЧАЕС для шантажу і маніпуляцій. Напередодні цих подій стратегічний об’єкт залишився без зовнішньої охорони — рештки сил оборони покинули зону відчуження, аби посилити захист Києва. На станції залишилися нацгвардійці та цивільні — співробітники. Національна гвардія відрізняється від ЗСУ перш за все тим, що виконує правоохоронні функції. Бійці Національної гвардії на ЧАЕС виконували свій обов'язок: захищали критичну інфраструктуру. На станції окупанти захопили в полон 168 нацгвардійців.
36 днів — від 24 лютого до 31 березня 2022 року — їх утримували на ЧАЕС. Хлопці отримали високу дозу радіаційного випромінювання. 31 березня 2022 року їх вивезли через Білорусь у Росію та утримували в Новозибківському СІЗО №2 Управління Федеральної служби виконання покарань у Брянській області. В цьому СІЗО тримали в нелюдяних умовах до травня 2023 року. Всіх полонених щодня піддавали тортурам — по 16 годин примушували стояти, катували електрошокерами, били руками, ногами, гумовими кийками. У травні 2023 року групу полонених розділили і частину перевезли до Володимирської області, а частину — до Тульської. Перших 23 полонених обміняли у 2023 році, ще кілька десятків повернули додому під час обмінів 31 травня і 25 червня 2024 року.
Загалом 84 нацгвардійці з Чорнобильської АЕС були обміняні. Рівно стільки ж — 84 — все ще в полоні. На сьогодні хлопці в неволі 2 роки, 5 місяців і 22 дні.
Родичі полонених об’єднались навколо спільної біди. Кожного місяця вони відряджають посланців на зустрічі з чиновниками всіх рівнів, звертаються до усіх можливих інстанцій — від з Комітету ООН і до керівництва росії. Проводять мирні акції, щоб привернути увагу до проблеми повернення додому полонених.
Ми розуміємо, що обмін полоненими залежить виключно від держави-агресора яка утримує в полоні наших хлопців. Євген Захаров порадив рідним бранців не збавляти активності, підіймати питання полонених ЧАЕС на найвищому рівні, міжнародних майданчиках, шукати сприяння і домовленостей.
На фоні подій в Курській області і захоплення в полон великої кількості росіян, можливий або великий обмін, або велике припинення обмінів. За будь-яких умов ми продовжуємо свою роботу, сподіваємося на краще і бажаємо родичам полонених сил, витримки і наснаги.
