Звіт за результатами моніторингового візиту до Миколаївського слідчого ізолятора

09.09.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Миколаївський слідчий ізолятор” (СІЗО, установа, заклад).

Плановий візит здійснено без попереджень, досліджено всі об’єкти установи. Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ). Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данським інститутом проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, досвід моніторингових візитів — з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового візиту до ДУ “Миколаївський слідчий ізолятор” зафіксовано як системні порушення прав людини, так і приклади належної організації роботи установи, що заслуговують на відзначення.

До позитивних практик належать проведення капітальних і поточних ремонтів камерних приміщень, харчоблоку, спортивних залів, бібліотеки, кімнат для тривалих і короткочасних побачень, облаштування кімнат психоемоційного розвантаження, приміщення для прийому їжі, а також поліпшення умов служби персоналу. Установою створено окрему кімнату для тримання вагітних жінок та жінок із дітьми, впроваджено IP-телефонію для засуджених і продовжуються роботи з оновлення побутових і службових приміщень.

Водночас моніторинговою групою виявлено низку системних проблем, що стосуються перенаселення камер і недостатньої житлової площі, антисанітарних умов, відсутності приватності санвузлів, неефективної вентиляції, неналежного роздільного тримання ув’язнених та надмірного використання відеоспостереження. Значні порушення зафіксовано у сфері медичного забезпечення, дезінфекційних заходів, доступності медичної допомоги та обліку тілесних ушкоджень, що створює ризики порушення статей 3 і 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Окрему увагу приділено питанням праці та соціального захисту засуджених, залишених для господарського обслуговування. Праця має офіційне оформлення, проте супроводжується низкою порушень: застосування строкових договорів для постійних робіт, відсутність сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), низький рівень фактичної оплати праці (за даними серпня 2025 року), прогалини в охороні праці.

Таким чином, попри наявні зусилля адміністрації щодо поліпшення матеріальної бази, умови тримання, організація праці та медичне забезпечення в установі потребують суттєвого вдосконалення для приведення у відповідність до Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК), Кодексу законів про працю України (КЗпП), Правил Мандели, Європейських пенітенціарних правил та рекомендацій Комітету із запобігання катуванням (CPT).

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, обвинувачені у вчиненні кримінальних злочинів і стосовно яких за рішенням суду обрано запобіжний захід — тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: вул. Лагерне Поле, 5, м. Миколаїв, 54030.

Керівник установи — полковник внутрішньої служби Шамшура Сергій Миколайович.

У березні 1974 року на базі міської в’язниці в місті Миколаєві було створено слідчий ізолятор. Тоді осіб, засуджених до тривалого позбавлення волі, перевели до іншої установи. Надалі, згідно з наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 року, установу офіційно перейменовано на її сучасну назву.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для тримання слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для довічно засуджених, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати для отримання передач, а також адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 251 посаду. Фактична чисельність — 212,5 посади, тобто наявний некомплект у 38,5 співробітників. Планове наповнення закладу — 832 особи. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 741 ув’язнений і 52 засуджених.

В установі налічується 135 камерних приміщень, з яких 129 діючих, а 6 перебувають у стадії ремонту. Працює один психолог.

Протягом 2025 року до закладу прибуло 1 520 осіб. У 2024 році померло 5 осіб, у 2025 році — 7. Працевлаштовано 13 осіб за трудовими договорами. На обліку ВІЛ/СНІД — 46 осіб. На оперативно-профілактичному обліку перебувають: схильний до самогубства — 1 засуджений, схильні до членоушкодження — 20 ув’язнених і 3 засуджених, злісні порушники режиму утримання — 2 ув’язнених.

Протягом 2024 року зафіксовано 2 скарги на неналежне надання медичної допомоги й 1 скаргу на умови утримання. Протягом 2025 року — 3 скарги на неналежне надання медичної допомоги й 1 скаргу на неналежні умови утримання. Серед осіб, які утримуються в установі, 4 ув’язнених і 2 засуджених мають інвалідність II групи, 12 ув’язнених і 1 засуджений — III групи. Засуджені мають у власному користуванні 15 планшетів.

Протягом 2024 року зафіксовано 45 випадків тілесних ушкоджень під час прибуття і 7 випадків під час перебування в установі; у поточному, 2025 році, — 62 випадки тілесних ушкоджень під час прибуття і 6 під час перебування.

Під час моніторингового візиту групою моніторів було проведено опитування близько 216 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених. Опитування проводилися як під час відвідування камер, так і в межах загальної розмови з наданням консультацій, відповідей на запитання та обговорення питань, пов’язаних із можливими порушеннями прав людини. Окремо здійснювалися індивідуальні бесіди із засудженими, у тому числі на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи в цілому адекватно реагує на скарги від ув’язнених і засуджених щодо дій або бездіяльності посадових осіб. Крім того, адміністрація не приховує випадки порушень прав людини, що свідчить про певну відкритість і прозорість у її діяльності, а також про належний рівень реагування на зауваження.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту було зафіксовано низку прикладів належної організації роботи державної установи, а також добрих практик, які заслуговують на відзначення й можуть бути рекомендовані для подальшого поширення в інших місцях несвободи. Зазначені приклади свідчать про прагнення адміністрації створити гідні умови тримання осіб, забезпечити ефективну взаємодію з ув’язненими та засудженими, а також дотримання вимог національного законодавства і міжнародних стандартів у сфері поводження з людьми, позбавленими волі.

В установі тривають ремонтні роботи, водночас уже проведено низку капітальних ремонтів у камерних приміщеннях, спортивних залах, прогулянкових дворах, камерах підвищеного комфорту, приміщенні для прийому їжі, кімнаті для тримання вагітних жінок та жінок із дітьми, кімнатах психоемоційного розвантаження для засуджених та осіб, взятих під варту, коридорах корпусних відділень, кімнатах для надання IP-телефонії. 

Окрім цього, відремонтовано та впорядковано кімнати для проведення побачень — як тривалих, так і короткочасних, приміщення харчоблока, бібліотеку, кімнату прийому психологом. Також вжито комплекс заходів для поліпшення умов служби особового складу. Зокрема, оновлено кімнати прийому посилок і передач, приміщення відеоспостереження, актову залу для особового складу, кімнати прийому їжі для персоналу установи, а також кімнати відпочинку для співробітників чоловічої та жіночої статі. Ремонтні роботи на окремих об’єктах установи ще тривають. (фото 13)

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

1. У ході здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші факти, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, і створюють ризик подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини за порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Зокрема, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правил 13 і 21 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели), у камерному приміщенні №207 перебувало дві особи, тоді як згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи ця камера розрахована на утримання лише однієї особи. Площа приміщення згідно з актом становить 3,3 м². Таким чином, фактична житлова площа, що припадала на одного ув’язненого, дорівнювала лише 1,65 м², що не відповідає мінімальній нормі у 2,5 м², визначеній законодавством для осіб, узятих під варту. Аналогічні порушення зафіксовано в камерних приміщеннях №№211, 504, 505, 509, 511.

У пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповненості камерних приміщень призводить до негігієнічних умов утримання, постійної відсутності приватності, надмірного навантаження на медичні служби та інфраструктуру установ. Комітет дійшов висновку, що внаслідок перенаселення часто створюються нелюдські або принизливі умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

Крім того, у доповіді Комітету за результатами візиту до України у 2023 році (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38) знову наголошується на необхідності вжиття українською владою конкретних заходів, відповідно до раніше наданих рекомендацій, щодо перегляду чинних правових норм стосовно мінімальної житлової площі для осіб, узятих під варту. Комітет наполягає, щоб така площа становила не менше ніж 4 м² на одну особу в камерах, призначених для колективного тримання, без урахування площі, зайнятої туалетними приміщеннями.

2. Під час відвідування камерного приміщення №215, де утримувалися дві ув’язнені особи, встановлено, що це приміщення не відповідає вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, абзацу першого пункту 1 глави 4 розділу IX Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), а також правилам 13, 15, 17 і 21 Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Під час огляду камерного приміщення №215 моніторинговою групою зафіксовано низку суттєвих порушень. Зокрема, санітарний вузол у камері не обладнаний належною системою змивання води. Відсутні перегородки та дверцята, які б забезпечували приватність, що є прямим порушенням вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. У приміщенні відчувається стійкий неприємний запах.

Зафіксовано антисанітарний стан: санітарний вузол перебуває у занедбаному стані — старий, зруйнований, забитий залишками їжі та сміттям, фактично непридатний для використання за призначенням. Підлога брудна, у камері відсутні елементарні умови для прибирання. Постільні речі, матраци та інші предмети побуту перебувають у непридатному стані, потребують повної заміни. Такий стан створює значні ризики для здоров’я ув’язнених осіб, зокрема сприяє поширенню інфекційних захворювань, погіршенню санітарно-гігієнічного стану та загальному зниженню рівня безпеки.

Під час замірювання площі камерного приміщення встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 м. Через надмірну заґратованість вікон у приміщенні не забезпечується належне природне освітлення. Це є порушенням правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, а також вимог “Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора”, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5.

Камерне приміщення також не оснащене баком для питної води, унаслідок чого ув’язнені змушені споживати технічну воду з системи централізованого водопостачання, що є порушенням санітарних норм. 

3. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (далі — Комітет) наголошено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не може використовуватися для тримання ув’язнених (CPT/Inf (2011) 28).

Також у доповіді Уряду України за результатами візиту до України у 2012 році Комітет підкреслив, що будь-які одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м² (без урахування площі туалету), а відстань між стінами має становити щонайменше 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено факти використання камерних приміщень №№207, 209, 401, 405 та 406, площа яких, згідно з актами вимірювання приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м², що суперечить зазначеним міжнародним стандартам. Крім того, під час безпосереднього замірювання моніторинговою групою встановлено, що відстань між протилежними стінами у приміщеннях №№104, 108, 110, 113, 209, 210, 211, 215, а також у приміщеннях №№4 і 5 збірного відділення становить менше ніж 2 м. 

4. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено, що в камерних приміщеннях №№122, 201, 203, 204, 205, 508 та 516 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, разом з особами, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

Зазначене свідчить про системне недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, що не відповідає принципам динамічної безпеки й призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку. Це суперечить як національному законодавству, так і міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

5. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх обладнання не повною мірою відповідає вимогам “Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора”, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), а також правилам 13, 15 і 22.2 Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Так, у збірному відділенні відсутні приміщення: кімната відділу режиму й охорони; кімната для оформлення документів; фотолабораторія; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; перукарня; приміщення для роздягання; приймальня дезінфекційної камери; душова; приміщення для одягання; камера карантину; камера для хворих (камера-ізолятор).

Відсутність камери карантину та камери-ізолятора у збірному відділенні створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих осіб, підвищує ризик епідеміологічних спалахів і ускладнює своєчасне виявлення та ізоляцію хворих, що може становити загрозу як для ув’язнених осіб, так і для персоналу установи.

До приміщень збірного відділення №№4 і 5 природне освітлення не проникає через відсутність вікон, що створює додатковий психологічний тиск на ув’язнених через брак будь-якого, навіть візуального, контакту із зовнішнім середовищем. Разом із тим у пункті 30 11-ї Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катувань (CPT/Inf (2001) 16) зазначено, що заходи безпеки ніколи не повинні передбачати позбавлення ув’язнених доступу до природного світла та свіжого повітря, оскільки це є базовим правом кожного в’язня. Відсутність сонячного освітлення й свіжого повітря також створює умови, сприятливі для поширення захворювань, зокрема туберкульозу.

У приміщеннях не працює припливно-витяжна вентиляція. Санвузли не мають достатніх перегородок, які б забезпечували можливість усамітнення, що є порушенням вимоги правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Всупереч вимогам правила 22.5 цих же правил баки для питної води не наповнюються чистою питною водою, через що ув’язнені та засуджені змушені вживати технічну воду з системи централізованого водопостачання.

Під час замірювання площі зазначених приміщень встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 м, що також не відповідає рекомендаціям Комітету.

6. У кімнаті для обшуку збірного відділення моніторинговою групою було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Водночас згідно з пунктом 8 розділу VII “Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів нагляду і контролю), забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин. 

7. Моніторинговою групою встановлено, що медичний огляд новоприбулих осіб проводиться не в кабінеті лікаря збірного відділення, а в медичній частині, причому в умовах, які не забезпечують належного рівня приватності та конфіденційності. Зокрема, під час проведення огляду був присутній співробітник установи, який здійснював відеофіксацію за допомогою нагрудного відеореєстратора.

Зазначене свідчить про отримання співробітниками установи конфіденційної інформації щодо стану здоров’я цих осіб у ході медичного огляду, що порушує вимоги пункту 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю, яким забороняється використання відеокамер і портативних відеореєстраторів у приміщеннях, де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин; пункту 7 глави 2 розділу X ПВР СІЗО; статті 391 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я; а також пункту 9 розділу I “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

8. У камерних приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, санвузли в окремих камерах не обладнані перегородками або дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил (№№207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 401, 405, 406, 504, 505 тощо). 

Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 2 глави 3 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не забезпечено належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Зокрема, у камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати й сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-пральних послуг. Частина камер потребує ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі.

У приміщеннях відчувається неприємний запах, фіксується антисанітарія, на стелях і стінах спостерігається надмірна сирість і пліснява внаслідок затікання води, наявна значна захаращеність особистими речами. Постільна білизна та матраци перебувають у незадовільному стані й потребують заміни. Заходи з дезінсекції, вжиті адміністрацією установи, є недостатніми: ув’язнені скаржилися на наявність клопів і тарганів у камерах, демонструючи сліди укусів на тілі.

Разом із тим у доповіді Комітету за результатами візиту до України у 2023 році зазначено, що українська влада має вжити додаткових заходів для поліпшення матеріально-побутових умов тримання під вартою. Зокрема, необхідно зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну особу, взяту під варту, припадало не менше ніж 4 м² житлової площі (без урахування площі туалету); усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, мають утримуватися в належному ремонтному та гігієнічному стані; повинні регулярно проводитися заходи дезінсекції; забезпечуватися достатній доступ до природного освітлення та вентиляції; внутрішні санітарні приміщення необхідно повністю обладнати перегородками (від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

9. Прогулянкові дворики режимного корпусу №5 не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів і потребують проведення ремонтних робіт. Разом із тим у пункті 48 Другої загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катувань (CPT/Inf (92) 3) зазначено, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинно відбуватися на ділянці достатньої площі, яка має бути, наскільки це можливо, обладнана укриттям на випадок несприятливих погодних умов. 

10. У секторі максимального рівня безпеки не забезпечено наявність кабінету лікаря для амбулаторного прийому хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які там утримуються. Крім того, у відділенні відсутні приміщення для виховної роботи та для відправлення релігійних обрядів, що порушує вимоги пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення.

11. Адміністрацією установи не в повному обсязі забезпечено право засуджених на доступ до Інтернету, а порядок його надання лише частково відповідає встановленим вимогам. Зокрема, на території відділення СПС для засуджених, залишених для робіт із господарського обслуговування, відсутні умови для реалізації права на доступ до Інтернету, передбаченого частиною сьомою статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, шляхом користування планшетами. Точка доступу Wi-Fi на території відділення не працює.

12. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО визначено, що для запобігання втечам і вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також для забезпечення безпеки ув’язнених, засуджених, персоналу СІЗО й інших осіб, які перебувають на території установи, застосовуються аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби. Під час огляду окремих камерних приміщень було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Водночас у своїй доповіді 2012 року Європейський комітет із запобігання катувань (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52) критикував надмірне втручання в приватність через розміщення відеокамер у житлових приміщеннях засуджених. Комітет зазначає, що відеоспостереження може бути корисним лише у виняткових випадках, наприклад, якщо особа має схильність до членоушкодження, самогубства або існують конкретні підозри щодо дій, які становлять загрозу безпеці.

Однак застосування таких заходів повинно базуватися на індивідуальній оцінці ризиків і регулярно переглядатися. Надмірне або тривале відеоспостереження є суттєвим втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим більш репресивним.

13. Під час відвідування карцерних приміщень установлено, що у порушення пункту 4 розділу IV “Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю” вони не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи. У камерних приміщеннях недостатній рівень природного освітлення. Санвузли не мають достатніх перегородок, які гарантують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Крім того, у карцерних приміщеннях не функціонує радіофікація, що суперечить пункту 2 глави 3 розділу VIII ПВР СІЗО.

14. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених і ув’язнених. Під час спілкування з особами, взятими під варту, та засудженими встановлено, що жінки, які перебувають під вартою, мають можливість приймати душ лише один раз на тиждень, що суперечить вимогам правила 19.4 Європейських пенітенціарних правил і пункту 3.2 “Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення).

У порушення пункту 2.11 розділу II Положення в душовій режимного корпусу №5 не працює припливно-витяжна вентиляція. Усупереч вимогам правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

Крім того, у порушення пункту 3.19.1 розділу III Положення санітарна обробка засуджених здійснюється не в повному обсязі. Зокрема, не проводиться дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) і дезінсекція (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) простирадл, наволочок, рушників і ковдр у дезінфекційній камері. Обробці підлягають лише подушки та матраци, про що свідчить відповідний запис у журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу й постільних речей.

15. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Водночас згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом спеціальних засобів на території, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Комітет також рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у безпосередньому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (зокрема гумові кийки, наручники та балончики зі сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом і в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

16. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу установи станом на 09.09.2025 року становить 38,5 одиниць. У доповіді Уряду України за наслідками візиту 2023 року Комітет наголошує, що створення позитивного клімату в пенітенціарних установах потребує наявності професійної команди персоналу в достатній кількості у будь-який час у місцях тримання під вартою. Недостатня чисельність працівників підвищує ризики насильства й залякування між засудженими, а також знижує якість програм ресоціалізації, підготовки до звільнення й соціальної адаптації.

Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення чисельності персоналу в пенітенціарних установах, зокрема укомплектувати служби охорони й нагляду для посилення присутності персоналу всередині установ. Необхідно також скасувати практику 24-годинних змін, які підвищують ризики виснаження працівників (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

17. В установі функціонує відділення господарського обслуговування, де засуджені залучаються до робіт із забезпечення життєдіяльності закладу — прибирання, приготування їжі, прання білизни, робота у котельні, обслуговування інженерних мереж. Праця оформлюється на підставі індивідуальних наказів про зарахування та строкових трудових договорів, укладених відповідно до статті 89 КВК України й наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5.

Вивчені накази за 2023-2025 роки та трудові договори підтверджують наявність офіційного оформлення — визначаються посади, обсяг обов’язків, відповідальні особи, графік роботи, забезпечення спецодягом. Водночас використання строкових трудових договорів для робіт постійного характеру (кухар, оператор котельні, прибиральник, дезінфектор) є юридично невиправданим.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України строковий договір допускається лише для тимчасових робіт або на прохання працівника. Праця засуджених у господарському обслуговуванні має безперервний характер і триває стільки, скільки триває перебування в установі.

Отже, строкова форма договору знижує стабільність трудових гарантій і створює ризики зловживань з боку адміністрації. Розрахунково-платіжна відомість за серпень 2025 року свідчить, що засуджені, залучені до праці, отримували від 7348 грн нарахованих сум до 400-900 грн фактичної виплати після утримань (залежно від посади). Даних про сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) не виявлено, що означає відсутність страхового стажу та соціальних гарантій.

Таким чином, наявна система оплати праці лише частково відповідає вимогам статей 121-122 КВК України та статті 95 КЗпП України. Наприклад, засуджений З. — кухонний робітник, фактична виплата близько 2000 грн; засуджений Д. — дезінфектор, оплата 1979 грн, відсутній запис про інструктаж; засуджений Д. — оператор котельні, нараховано 7348 грн, фактично виплачено 4300 грн; засуджений Б. — кухонний працівник, зарплата близько 1900 грн; засуджений Ж. — кухар, аналогічний рівень оплати. Ці дані за серпень 2025 року демонструють типові тенденції: низький рівень фактичної оплати праці, відсутність соціального страхування, застосування строкових договорів без законних підстав.

Журнали медоглядів і охорони праці не містять записів щодо всіх працівників, що ставить під сумнів належне дотримання вимог безпеки праці. Таким чином, у СІЗО праця засуджених має офіційне оформлення, проте з обмеженням ключових соціально-трудових гарантій. Строковість договорів, відсутність ЄСВ і низький рівень фактичної заробітної плати свідчать про неповне дотримання статей 43 і 46 Конституції України, статей 118—122 КВК України та невідповідність міжнародним стандартам — Правилам Мандели (§97), Європейським пенітенціарним правилам (стаття 26) і Конвенціям МОП №29 та №105.

Миколаївська міська медична частина філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Миколаївській та Одеській областях

Завідувач Миколаївської міської медичної частини філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Миколаївській та Одеській областях — Приходько Олександр Анатолійович.

Вакантною залишається посада: лікар-дерматовенеролог (0,5 штатної одиниці).

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. У порушення пункту 4 глави 1 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі — ПВР СІЗО), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5, у медичній частині не організовано надання стаціонарної медичної допомоги. Це призводить до обмеження доступу засуджених і осіб, узятих під варту, до належного медичного нагляду та лікування в умовах стаціонару, що може спричинити погіршення стану здоров’я, ускладнення хронічних захворювань і підвищення ризиків, пов’язаних зі здоров’ям, порушуючи їхнє право на охорону здоров’я, гарантоване статтею 49 Конституції України.

Крім того, зазначене суперечить пункту 38 рекомендацій Комітету, де вказується, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні забезпечувати допомогу на рівні, еквівалентному цивільним медичним закладам, включно з належним штатом лікарського, допоміжного та технічного персоналу, а також відповідними приміщеннями, обладнанням і устаткуванням (CPT/Inf (93) 12-part).

2. Під час вивчення медичної документації встановлено, що до медичних карток амбулаторного хворого форми №025/о не додаються фотографії тілесних ушкоджень, як це передбачено пунктом 2.11 розділу II “Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я).

Водночас у доповіді Комітету за результатами візиту до України у 2023 році зазначено, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають бути сфотографовані, а фотографії разом зі схемами тіла зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

3. Згідно з пунктом 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, у разі виявлення тілесних ушкоджень в особи, узятої під варту, медичний працівник зобов’язаний невідкладно, але не пізніше ніж протягом 24 годин із моменту виявлення, повідомити про це прокурора та адміністрацію СІЗО телефоном, електронною поштою та письмово. Якщо особа заявляє, що тілесні ушкодження були заподіяні працівниками Державної кримінально-виконавчої служби України або інших правоохоронних органів, про такі факти додатково інформується Державне бюро розслідувань.

Під час перевірки встановлено, що у випадку із засудженим Б., про тілесні ушкодження якого зроблено запис у Журналі обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень від 30.07.2025 року, прокурора повідомлено не було.

4. У порушення пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, примірники довідки форми №511/о не долучаються до медичної картки амбулаторного хворого форми №025/о, а зберігаються окремо.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Третьої Загальної доповіді Комітету, де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі мають сприяти запобіганню насильству проти осіб, яких тримають під вартою, через систематичну реєстрацію тілесних ушкоджень і, за необхідності, інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12-part).

5. Під час спілкування з медичним персоналом та ув’язненими було встановлено, що медичним персоналом проводиться систематична практика проведення медичних оглядів по прибуттю до установи у присутності немедичного персоналу, а саме співробітників. Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 2.4 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я.

Разом із тим Комітет критикує надмірні заходи безпеки та вважає неприпустимими такі практики, оскільки вони посягають на гідність ув’язнених, перешкоджають розвитку належних відносин між медичним персоналом і пацієнтом і, можливо, заважають встановленню об’єктивного медичного висновку (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2012 році, пункт 50, CPT/Inf (2013) 23).

6. У порушення вимог пункту 1 розділу II Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 року №287, у медичній частині не дотримано вимог щодо ізоляції хворих на туберкульоз осіб. Палати використовуються більш ніж на одну-дві особи (палата-камера №206 на 7 ліжко-місць); двері до палат не оснащені ущільненим порогом і ущільнювачами по краях; відсутня витяжна механічна вентиляційна система тощо.

7. Моніторинговою групою було встановлено, що при поміщенні ув’язненого до карцеру практикується долучення до справи медичної довідки, яка містить відомості про стан здоров’я і згідно з висновком якої ув’язнений за станом здоров’я може утримуватися в умовах карцеру. Виявлені факти засвідчують, що працівники установи володіють конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я ув’язнених осіб, які перебувають у карцері. Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

Разом із тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом. У принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями.

З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні. Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і має відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, надаючи оперативну медичну допомогу та лікування у разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночне тримання (CPT/Inf (2024) 20, пункт 104).

8. У порушення пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО в медичній частині відсутній облаштований ізолятор для тримання осіб із психічними розладами.

9. У порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікування під час проведення догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО, у медичній частині не обладнано ізолятори для інфекційних хворих. Це унеможливлює ізоляцію хворих на небезпечні інфекційні захворювання від інших пацієнтів та засуджених.

10. Диспансерний нагляд здійснюється за 29 особами, які мають інвалідність. З них: І гр. — 0 осіб; II гр. — 6 осіб; III гр. — 13 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями чи наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вибіркової перевірки медичної документації ув’язнених встановлено, що у 5 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями чи наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

11. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

12. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

13. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування (90 осіб станом на 09.09.2025 року), у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

14. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультації для надання медичної допомоги ув’язненим і засудженим особам через технічні причини.

15. У порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584 “Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах” встановлено факти неналежного зберігання лікарських засобів без дотримання визначених виробником температурних режимів. Зокрема, під час огляду сумки першої медичної допомоги виявлено упаковку лікарського засобу “Аскорбінова кислота”, для якого максимальна температура зберігання не повинна перевищувати 8°C. Недотримання відповідних умов може призвести до втрати ефективності лікарських засобів, що становить ризик для життя і здоров’я пацієнтів.

16. У порушення пункту 6 глави 3 розділу III Порядку журнал обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку, у медичній частині не ведеться.

17. Згідно з пунктом 2.23 глави 2 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523, у процедурних приміщеннях забороняється розміщення устаткування, не передбаченого проєктною документацією.

Водночас у порушення зазначених вимог у рентген-кабінеті зберігається стороннє устаткування. Крім того, приміщення перебуває у незадовільному технічному стані та потребує капітального ремонту. Такі умови не забезпечують безпеки перебування пацієнтів та можуть становити загрозу їхньому життю і здоров’ю. 

18. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Забезпечити приведення житлової площі камерних приміщень у відповідність до вимог статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

2. Припинити використання камер площею менше ніж 6 м² для тримання осіб, узятих під варту, та провести поетапну реконструкцію або перепланування камер №№207, 209, 401, 405, 406, 215, 211, 504, 505, 509, 511.

3. Забезпечити належний санітарно-технічний стан камер, функціонування систем вентиляції, регулярну дезінфекцію та заміну постільних речей.

4. Оснастити всі санвузли в камерах перегородками або дверцятами, що гарантують усамітнення.

5. Забезпечити наявність баків із питною водою в усіх камерах і відокремлення побутових функцій (прання, сушіння) від житлових приміщень.

6. Провести термінову дезінсекцію і дезінфекцію камерних приміщень із залученням фахівців та із застосуванням сертифікованих препаратів.

7. Усунути практику спільного тримання осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, з особами, що раніше відбували покарання, відповідно до статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

8. Завершити облаштування збірного відділення відповідно до Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення: створити кімнату для режиму й охорони, медичний ізолятор, карантинну камеру, душові, перукарню, комору для постільних речей.

9. Забезпечити припливно-витяжну вентиляцію, природне освітлення, доступ до питної води та усамітнення у санвузлах.

10. Заборонити встановлення камер відеоспостереження у приміщеннях для особистих обшуків, медичних оглядів, палатах медичних частин відповідно до пункту 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю (наказ Мін’юсту №2025/5).

11. Обладнати в секторі максимального рівня безпеки кабінет лікаря для амбулаторного прийому хворих, а також приміщення для виховної роботи та релігійних обрядів.

12. Забезпечити проведення медичних оглядів новоприбулих осіб у спеціально обладнаному кабінеті без присутності охоронного персоналу з дотриманням права на медичну таємницю.

13. Переглянути практику укладення строкових трудових договорів і запровадити трудові договори безстрокового характеру для робіт постійного типу (кухар, прибиральник, оператор котельні тощо) відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України.

14. Забезпечити повну сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) і ведення персоніфікованого обліку трудового стажу засуджених.

15. Переглянути систему оплати праці, з гарантією мінімального рівня оплати не нижче державного стандарту.

16. Забезпечити проведення інструктажів з охорони праці та медичних оглядів усіх працівників з-поміж засуджених; вести журнали їхнього обліку.

17. Удосконалити умови праці, зокрема забезпечення засуджених спецодягом, взуттям і засобами індивідуального захисту.

18. Відновити роботу точки доступу Wi-Fi у відділенні СПС та забезпечити можливість користування планшетами відповідно до частини сьомої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

19. Вжити заходів для усунення некомплекту персоналу (38,5 одиниць) шляхом підвищення рівня оплати праці, поліпшення умов служби та залучення нових кадрів.

20. Забезпечити постійну присутність персоналу у відділеннях і відмовитися від практики 24-годинних змін.

21. Обладнати прогулянкові дворики укриттям від атмосферних опадів і забезпечити достатню площу для перебування ув’язнених на свіжому повітрі не менше однієї години на день.

22. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Миколаївській міській медичній частині філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Миколаївській та Одеській областях.

23. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, і Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, а також інших нормативно-правових актів.

24. Забезпечити штат медичного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

25. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

26. Забезпечити проведення медичних оглядів новоприбулих без присутності немедичного персоналу з метою дотримання права на медичну таємницю, збереження гідності ув’язнених і недопущення втручання в незалежність медичних висновків.

27. Забезпечити всіх осіб із підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

28. Виконати вимоги пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

29. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

30. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

31. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

32. Обладнати ізолятор для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

33. Обладнати ізолятори для хворих на небезпечні інфекційні захворювання, щоб запобігти їхньому поширенню серед інших ув’язнених.

34. Забезпечити вжиття заходів для належного зберігання лікарських засобів.

35. Забезпечити дотримання заходів інфекційного контролю у медичній частині.

36. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням.

37. Забезпечити дотримання вимог ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, відповідно до Стандарту.

38. Припинити практику посвідчення лікарями стану здоров’я засуджених та ув’язнених під час їхнього поміщення в карцер.