Україна-Швеція: Відновлення прав людини для жертв російської війни

— Загальною метою проєкту є захист прав осіб, свавільно ув’язнених під час війни Росії проти України, — розповідає пан Ігор. — Сюди входить збір та поширення інформації, правова допомога, адвокація для звільнення цих людей. Також ми допомагаємо офіційним органам в збиранні доказової бази у справах про зниклих безвісти у зв’язку з воєнними діями в Україні, надаємо допомогу родинам ув’язнених. Для цього ХПГ розробила та впровадила базу даних, в якій ми реєструємо всі випадки зникнення безвісти, затримання, полону, вносимо інформацію про місцеперебування людини, її статус, про те, чи була вона засуджена або, зрештою, звільнена.

— Навесні ми вже докладно розповідали про цю базу даних. Наскільки вона збільшилася за цей час? Скільки документаторів над нею тепер працює?

— У команді працюють чотири документатори. Щодо кожної особи в базі прописані особливості випадку, локації — де зникла людина, де утримується, пов’язані з цим документи тощо. Це дає можливість встановити зв’язок між людьми, якщо вони, наприклад, зникли в одній і тій же місцевості, одночасно. Таким чином, якщо одну людину звільнили, через ці “зв’язки” ми бачимо, хто був поруч, отримати додаткові матеріали та свідчення щодо людей, які ще залишаються у полоні…

Наведу загальні дані, які ми маємо станом на початок листопада цього року. На сьогодні у базі — 17928 осіб. З них зниклі — 6751, у полоні — 6640 (при цьому нам відомо місця утримання 2179 військових та 420 цивільних), звільнені — 4502. Про 27 полонених, які є в нашій базі, відомо, що вони загинули в полоні. Також у базі є інформація про 201 дітину.

— Розкажіть докладніше про цих дітей, хто вони — депортовані чи незаконно затримані?

— У базі є три статуси: зниклі безвісти, полонені, звільнені. Зниклі безвісти — це ті, про кого взагалі нічого не відомо: була на цьому місці людина, її бачили, з нею спілкувалися, раптом — немає ніяких відомостей. Полон — це люди, затримані при свідках чи підтверджено їхнє перебування в неволі OSINT-методами або офіційними органами. Серед дітей, занесених у нашу базу, лише стосовно двох підтверджено полон. 146 — вважаються зниклими безвісти. 53 — звільнені. І серед звільнених — 45 дітей з Чернігівської області (дуже примітно, що дітей забирали з третього до сьомого березня 2022 року — в міру окупації, а звільнені вони усі були 30 березня 2022 року). 102 дитини — з Донецької, 36 — з Луганської (усі вони — зі статусом “зниклі”, заяви на розшук подавав відділ з роботи з неповнолітніми цих областей), 4 — з Харківської області (2 — полон, 2 — звільнені), 5 — Херсонська область, 8 — Київська (шестеро звільнені, двоє — зниклі). Одна дитина в базі — з Запорізької області.

— Як саме відбувається пошук?

— Ми здебільшого використовуємо OSINT- методи — це збір та аналіз інформації з відкритих джерел. Крім цього, ми дізнаємося багато від юристів та адвокатів, що спілкуються зі звільненими з полону людьми. Експолонені розповідають, з ким зустрічалися у полоні, де саме, надають інші дані. Ще одне джерело інформації — списки, що нам надають різні органи та організації. Усі первинні дані верифікуються.

— Скільки місць утримання наших полонених вдалося встановити?

— Аналізуючи місця позбавлення волі, через які пройшли ті, хто був звільнений через обмін, ми встановили 280 місць позбавлення свободи, з них 196 — на території РФ, 84 — на тимчасово окупованій території. В кожному з цих місць — десятки чи сотні наших бранців. Тобто можна зробити висновок, що за ґратами перебувають тисячі, а може, й декілька десятків тисяч військовополонених та цивільних ув’язнених. Вимога надати доступ до них міжнародним організаціям — ООН, МКЧХ та іншим — залишається вкрай актуальною.

— Юристи ХПГ, які працюють з сім’ями полонених та зниклих безвісти, подають заяви до Комітету ООН з прав людини, Робочої групи ООН з насильницьких і недобровільних зникнень. Скільки вже таких заяв було подано? Чому важливо це робити?

— Дуже важка історія… Робоча група ООН — це один з найвпливовіших можливих важелів впливу на органи держави-агресора. Іноді виходить так, що в нас є інформація про те, що людина у полоні, є навіть точна інформація, де її тримають. Але родині потрібні офіційні підтвердження. А російські державні органи на жоден запит, що подає родина ув’язненого, не відповідають. І тоді, на основі зібраних матеріалів, справа подається до Робочої групи ООН. А Робоча група вже скеровує свій запит до російських органів. І в деяких випадках це працює. Так, наприклад, росіяни подали на обмін 27 військовополонених, щодо яких ми писали до Робочої групи, хоч і не було відомо — чи живі вони взагалі. Тобто в Росії вирішили: краще їх обміняти, ніж комунікувати з Робочою групою.

Загалом, станом на 1 грудня цього року наші юристи подали 1308 заяв до Робочої групи з насильницьких зникнень. До Комітету ООН з прав людини подано 273 заяви. Це заяви щодо загиблих та поранених цивільних осіб, незаконно затриманих та постраждалих від катувань цивільних, зокрема, від сексуального насильства.

— Скільки зниклих безвісти ми знайшли завдяки саме цьому проєкту?

— Понад чотири тисячі зниклих безвісти.

— Чи є серед тих, кого ми знайшли, такі, що вже повернулися? Що вони розповідають?

— Приблизно 1500 з тих чотирьох тисяч звільнили за обміном у 2025 році. Хоча, звісно, ми не можемо напряму впливати на процес обміну. Але, наприклад, “зійшлися зірки”: прикордонник, який був в полоні з квітня 2022 року і чиє місце утримання ми то знаходили, то губили, потім знов знаходили, нарешті у липні повернувся на рідну землю. Він розповів багато нової інформації, з ким сидів, в яких місцях утримання, кого чув… Вся інформація була занесена до нашої бази даних.

— Однією з цілей проєкту є адвокаційні зустрічі у Швеції. Чи такі вже відбувалися?

— Наші юристи Катерина Буряковська та Михайло Романов, які працюють у цьому проєкті, провели декілька дуже насичених днів у вересні в Стокгольмі і мали багато адвокаційних зустрічей. Вони зустрічалися з членами Шведського Парламенту, зокрема, Маркусом Вієхелем, головою шведської делегації в ПАРЄ, членами шведської делегації в Парламентській асамблеї ОБСЄ. Відповідно до соціологічного опитування, 92% шведів у цій війні підтримують Україну.

Була зустріч в Міністерстві іноземних справ з працівниками відділу з прав людини та міжнародних судових проваджень. Мова йшла про рішення “Нідерланди та Україна проти Росії”, в якій представники Швеції робили інтервенцію, надаючи свідків на прохання заявників. Наші юристи зустрічалися також із поліцією діалогу, зі шведською правозахисною організацією “Захисники громадянських справ”. Катерина та Михайло дали інтерв’ю шведському радіо. Виявилося, що журналістка Марія, яка брала в них інтерв’ю, слідкує за дільністю ХПГ. Також вони розповідали про роботу ХПГ в інтерв’ю журналу”Global Bar”.

— Який кейс зачепив особисто вас найбільше?

—  У травні минулого року до Миколаївського офісу Харківської правозахисної групи звернулась жителька Херсона. Вона зареєструвала звернення про розшук безвісти зниклої племінниці Є.: у листопаді 2022 року її викрали з села в Херсонській області… Є. — цивільна особа, на момент викрадення їй був всього 21 рік. На жаль, ані OSINT-методи розшуку, ані листи до російських офіційних органів результату не давали. Дані про Є. занесли до бази зі статусом “зникла безвісти цивільна особа”. Але у лютому цього року наші пошуковики знайшли інформацію, що така собі громадянка Є. засуджена окупантами на 10 років, за ст. 276 КК РФ (шпигунство) та утримується у СІЗО в селищі Чонгар Херсонської області. Цю інформацію документатори вносили до бази даних, і база одразу показала, що цей кейс уже перебуває в роботі у наших миколаївських юристів. Про оновлені дані сповістили адвокатів, вони зв’язались з тіткою Є.,  тепер їй надаватиметься посилена адвокатська допомога.