Меню
• Право на справедливий суд
Андрій Діденко, 03 червня 2026

Справа Андрія Данилюка: Верховний Суд визнав наявність правової проблеми, що потребує вирішення Об’єднаною палатою

3 червня 2026 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув справу про смерть Андрія Данилюка в Хмельницькому слідчому ізоляторі та ухвалив рішення про передачу її на розгляд Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду. Для багатьох людей така процесуальна ухвала може здатися технічним рішенням. Насправді ж ідеться про значно більше. 

Фото: Захист в’язнів України

Фото: Захист в’язнів України

Справа Андрія Данилюка вже понад десять років залишається одним із найвідоміших прикладів можливої безкарності за насильство в місцях несвободи. Людина загинула, перебуваючи під повним контролем держави. Водночас протягом багатьох років тривають судові процеси, змінюються судові рішення, а остаточної відповіді на питання про відповідальність винних суспільство так і не отримало.

Нагадаємо, Андрій Данилюк помер 21 жовтня 2015 року від тяжкої черепно-мозкової травми після побиття під час підготовки до етапування. Минуло понад десять років судових розглядів, однак винні досі не понесли покарання, продовжують працювати на державних посадах і навіть отримали підвищення.  

Передача справи на розгляд Об’єднаної палати означає, що Верховний Суд побачив у ній не лише долю конкретного кримінального провадження, а й серйозну правову проблему, яка потребує вироблення єдиного підходу для всієї судової системи України.

Об’єднана палата розглядає справи тоді, коли виникає необхідність відступити від попередніх правових висновків або усунути суперечності в судовій практиці. Тобто Верховний Суд фактично визнав, що питання, які виникли у справі Данилюка, мають значення далеко за межами цього провадження.

Фото: Захист в’язнів України

Фото: Захист в’язнів України
Особливого значення ця справа набуває через те, що йдеться про смерть людини під вартою. Відповідно до статті 2 Європейської конвенції з прав людини держава несе повну відповідальність за життя осіб, яких вона утримує в місцях несвободи. Саме тому справи про загибель людей у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань не можуть оцінюватися так само як звичайні кримінальні провадження.

На мою думку, передача справи до Об’єднаної палати є важливим сигналом. Верховний Суд не поставився до цієї справи формально і не завершив її розгляд на рівні звичайної колегії суддів. Натомість суд визнав необхідність глибшого аналізу правових питань, які мають значення для всієї правозастосовної практики.

Водночас не варто забувати і про інший бік ситуації. Родина загиблого та суспільство очікують на справедливість уже понад десять років. Передача справи до Об’єднаної палати означає додатковий час розгляду, а отже і подальше відтермінування остаточного рішення.

Попри це, сьогодні можна констатувати головне: справа Андрія Данилюка триває. Верховний Суд визнав, що поставлені у ній питання заслуговують на розгляд найвищим складом суддів кримінальної юрисдикції. Від майбутнього рішення Об’єднаної палати залежить не лише доля цього провадження, а й те, яким буде підхід українських судів до справ про насильство та смерть людей у місцях несвободи в майбутньому.

поширити інформацію

Подібні статті

• Анонси та оголошення

Засідання у справі про смерть Андрія Данилюка в Хмельницькому СІЗО — АНОНС

До уваги журналістів, правозахисників та всіх небайдужих! 3 червня Верховний Суд розгляне справу про смерть Андрія Данилюка в Хмельницькому СІЗО — справу, яка вже понад десять років залишається символом безкарності за насильство в місцях несвободи.

• Кримінально-виконавча система   • Катування та жорстоке поводження

Непокаране вбивство

На фотографії з цієї справи важко дивитися. На них — обличчя людини після побиття: набрякле, залите кров’ю, з численними ранами і синцями. Це Андрій Данилюк. Він помер не на вулиці і не під час бійки. Він помер у державній установі — у Хмельницькому слідчому ізоляторі. Там, де людина повністю перебуває під контролем держави. Там, де держава зобов’язана гарантувати безпеку і право на життя для кожного, хто опинився за ґратами.

• Російсько-українська війна   • Право на життя

Винесення вироків у прискореному режимі

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону оголосив вирок п’ятьом кримським татарам із Джанкойського району Криму. Фігурантів “справи кримських мусульман” засудили до тривалих термінів позбавлення волі в колонії суворого режиму: від 14 до 20 років. Ба більше, оголошення вироку відбувалося в прискореному режимі — багато рідних навіть не встигли приїхати до Ростова-на-Дону, а частина слухачів дізналася про вирок уже після його винесення.

• Російсько-українська війна   • Право на справедливий суд

У Краснодарі засудили підполковника МНС України. Вдруге

62-річного Ігоря Ломіногу визнали винним у “державній зраді” і присудили 14 років колонії суворого режиму. Про його затримання влітку 2024 року повідомляли журналісти Радіо Свобода. А на тимчасово окупованих територіях засудили Артема Краско та Олену Нішанову.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти