“Дзвінок Зеленському” і “катування горохом” — через що проходять викрадені окупантами цивільні

Це лише одна з понад сорока справ, які увійшли до підготовленого юристами ХПГ Подання до Міжнародного кримінального суду, присвяченого жорстоким позбавленням свободи на тимчасово окупованих територіях України. В кожній із цих справ — майже однаковий патерн: цивільних людей забирають просто з дому чи затримують на блокпосту, кидають до катівень, піддають жорстоким тортурам.

У поданні містяться посилання на щонайменше 37 місць жорсткого позбавлення свободи, створених росіянами під час окупації Харківської, Сумської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей. За період з 24 лютого 2022 по 28 лютого 2026 року ХПГ задокументувала 416 інцидентів, пов’язаних із жорстким позбавленням фізичної свободи цивільних осіб під час окупації цих територій. В одному лише Ізюмському районі на Харківщині зафіксовано 155 інцидентів. Ще 63 — на Куп’янщині, 36 інцидентів — на території Харківського району, 54 — в Чугуївському (більшість — у Вовчанську). Також задокументовано 51 інцидент у Херсонській та Миколаївській областях, 43 інциденти у Запорізькій області (Мелітополь, Василівка, Приморськ) та 14 інцидентів у Сумській області (Великий Бобрик, Тростянець, Боромля, Гребениківка).

В кожному інциденті йдеться не просто про позбавлення волі, а про жорстокі катування: побиття, катування електричним струмом (зокрема так званий “дзвінок Зеленському”, коли металеві дроти під напругою під’єднували до статевих органів), “катування горохом” (потерпілим засипали до рота сухий горох і через лійку заливали від трьох до п’яти літрів води, що спричиняло розбухання гороху, задуху, нестерпний біль у шлунку та блювання, при цьому бранця ще й били в живіт), тортури розпеченим металом, нацьковування собак тощо.

Значну частину жертв затримували за найменшої підозри у співпраці з українськими силами, через наявність української символіки або висловлення проукраїнської позиції.

Також серед затриманих чимало тих, хто відкрито демонстрував незгоду з окупаційним режимом РФ — зокрема педагоги, які не погоджувалися працювати за російською програмою; родичі або близькі осіб, що мали відношення до Збройних Сил України або органів державної влади; ті, кого окупанти підозрювали у коригуванні вогню або у зв’язках з українськими військовими; громадські активісти, правозахисники та волонтери.

Жінок серед затриманих менше, ніж чоловіків, але й вони зазнавали як фізичного, так і психологічного насильства, їх принижували, погрожували зґвалтуванням, тримали у тісних приміщеннях, часто без доступу до медичної допомоги.

Також задокументовано випадки жорстокого поводження з особами похилого віку, що супроводжувалося погрозами, фізичною розправою та тривалим утриманням у кайданках без доступу до їжі та води. Окремим проявом нелюдського поводження став примус потерпілих до участі у “навчаннях” медичного персоналу окупаційних військ, під час яких на цивільних особах відпрацьовували постановку ін’єкцій та крапельниць із невідомими речовинами. Такі дії є прямим порушенням статті 32 IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (категорична заборона медичних чи наукових дослідів) та становлять інші нелюдські діяння у розумінні статті 7(1)(k) Римського статуту, що умисно спричиняють сильні страждання та серйозну шкоду фізичному чи психічному здоров’ю.

Свідчення, зібрані та опрацьовані ХПГ та іншими учасниками коаліції Т4Р, дозволяють стверджувати: військові РФ здійснювали масові протиправні та необґрунтовані захоплення цивільних осіб із застосуванням фізичної сили, побиття, образ, нелюдського поводження та катувань. Такі дії окупаційних сил суперечать основоположним принципам міжнародного права. Заборона жорсткого позбавлення волі, особливо під час міжнародних збройних конфліктів, стала загальноприйнятою практикою серед держав. Зараз ця заборона вважається нормою міжнародного звичаєвого права. Крім того, уявлення про те, що затримання не повинно бути свавільним, є фундаментальним принципом як міжнародного гуманітарного права, так і права прав людини.

“Допити”, які проводили військові РФ, також абсолютно не відповідають жодним процедурним нормам, створеним для захисту прав “допитуваних”. Військові РФ або співробітники ФСБ РФ били цивільних ув’язнених, катували їх у інший спосіб (наприклад, струмом), імітували страту, морально принижували і знущалися, паралельно продовжуючи ставити питання. 

Після того як “допити” закінчувалися, багатьох ув’язнених не відпускали, а продовжували утримувати в катівнях. Російські військові добровільно звільнили лише невелику кількість постраждалих. Ба більше: чимало жертв жорсткого позбавлення свободи були вивезені на територію РФ, де по досі перебувають “у полоні”, хоча є цивільними.

Задокументовані свідчення вказують, що організовували та вчиняли жорсткі позбавлення фізичної свободи представники ФСБ, ГРУ РФ, російські військові, зокрема, з Росгвардії, військові та учасники т. зв. “народної міліції” з т. зв. “ЛНР” та т. зв. “ДНР”. При цьому автори подання припускають, що усіма процесами (захопленням, утриманням у полоні, “допитами”, “фільтрацією” та наданням дозволів на звільнення жертв) керували саме співробітники ФСБ. Юристи впевнені: особи, відповідальні за жорстке позбавлення волі під час збройної агресії РФ, повністю усвідомлювали тяжкість своїх дій. Затримані цивільні не вчиняли нічого, що можна було б кваліфікувати як збройний опір чи партизанську боротьбу, та об’єктивно не могли розглядатися як суттєва загроза військам РФ.

Крім того, є всі підстави вважати, що місця жорсткого позбавлення волі на окупованих українських територіях складали взаємопов’язану систему, де кожне місце утримання виконувало свої функції та керувалося певною групою відповідальних за це осіб. Акти жорстокого позбавлення фізичної свободи, описані у цьому поданні, є частиною широкомасштабного та систематичного нападу, яке здійснює РФ щодо цивільного населення України.

Юристи Харківської правозахисної групи дійшли висновку: під час окупації Харківської, Сумської, Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей військові РФ вчиняли щодо українців злочин проти людяності, який передбачений статтею 7(1)(е) РС МКС, а саме “ув’язнення або інше жорстке позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права”.

Про нелюдські утримання українських військовополонених в РФ та про порушення Росією Міжнародного гуманітарного права читайте в дослідженні Харківської правозахисної групи “Катування українських військовополонених у місцях утримання під вартою в Російській Федерації”.