У Рустема Шейхалієва, політв’язня та громадянського журналіста із Сімферополя, якого Росія утримує у виправній колонії №3 в Амурській області, погіршується стан здоров’я.
Про це команді “Кримської солідарності” сповістила його дружина Суріє Шейхалієва, яка змогла відвідати чоловіка на тривалому побаченні.
Як розповіла дружина, Рустем Шейхалієв потребує лікування зубів і варикозу вен. Аби зменшити біль у ногах, зараз він приймає ліки.
Погіршення варикозу
У “Кримській солідарності” нагадали, що минулого лютого Шейхалієва вивезли до тюремної лікарні через варикоз, який погіршився.
Ще під час побачення у жовтні 2024-го Шейхалієв казав рідним про варикоз і проблеми з ногами. Тоді дружина повідомляла, що ноги у чоловіка “місцями сині”, але стан його здоров’я — “загалом задовільний”. На жаль, відтоді хвороба прогресувала.
Як розповідав сам політв’язень, варикоз турбував його ще від моменту арешту. Ба більше, коли Рустема Шейхалієва утримували у в’язниці Єнісейська, він неодноразово скаржився на біль тюремному фельдшеру. Утім, той відказував, що “нічого страшного немає”. Аж коли мазі й пігулки вже не допомагали, а ноги стали ще сильніше боліти й набрякати, Рустема Шейхалієва вивезли до лікарні. Утім, росіяни відмовилися повідомити дружині Шейхалієва, як вони збираються його лікувати…
Крім того, пан Рустем казав дружині, що потерпає від гіпертонії та головного болю.
За 9000 кілометрів від рідного дому
Правозахисники нагадували, що минулого травня Рустема Шейхалієва етапували з тюрми Єнісейська до виправної колонії №3 у селі Середньобіла (Іванівського району Амурської області РФ). Колонія №3 в Амурській області розташована за дев’ять тисяч кілометрів від Криму. Через фінансові труднощі та стан здоров’я Суріє Шейхалієва не може часто приїжджати до чоловіка. Як зазначала дружина політвʼязня, це дуже важкий шлях:
“Він, звісно, говорив про депортацію... Я навіть у голові поки що не можу вкласти, як мені взагалі діставатися до нього. Це дуже складно — і фізично, і матеріально. Інакше як вигнанням не назвеш — був за шість тисяч кілометрів [від рідного Криму], тепер — майже за дев’ять тисяч”, — казала торік пані Суріє.
Етап Рустема Шейхалієва з тюрми Єнісейська до колонії в Амурській області тривав місяць.
Кровотечі з носа
У 2024 році, ще під час судового слідства, у Рустема Шейхалієва також була рясна кровотеча з носа. 16 січня 2024 року пан Рустем мав брати участь у засіданні з розгляду апеляційної скарги на свій вирок через відеоконференцзв’язок із СІЗО №3 Новочеркаська. Утім, ще вранці 16 січня у кримського бранця сталася перша кровотеча. Як тоді сповіщала “Кримська солідарність”, у цей час Рустем Шейхалієв перебував у камері й упродовж 10 хвилин не міг зупинити кровотечу. Кримський татарин вимагав викликати фельдшера й відмовився брати участь у засіданні. Медик зробив укол, але не повідомив ані кримському політвʼязню, ані його захисниці — Лілі Гемеджи — назви введеного препарату.
Після цього Шейхалієва відвели до камери, звідки він та інші засуджені у його справі мали брати участь у засіданні. Проте у політв’язня знову пішла кров носом. Цього разу кровотечу не могли зупинити понад 20 хвилин. Холодна хустка, яку прикладали до потилиці та перенісся Рустема, не допомагала. Фельдшер так і не зміг зупинити кров і повідомив суду, що Шейхалієва потрібно відвезти до медчастини при СІЗО — брати участь у засіданні він уже не зможе…
Без діагнозу та лікування
Ще у 2024 році, за кілька днів до судового засідання, на яке Рустем Шейхалієв не зміг потрапити через кровотечі, він скаржився на головні болі, що не зникали навіть після знеболювальних. Крім того, у пана Рустема був біль у грудях. Кримський татарин підозрював, що у нього серцева недостатність, і просив медиків СІЗО №3 Новочеркаська зробити електрокардіограму. Утім, йому спочатку взагалі не проводили обстеження, а згодом хоча і зробили ЕКГ, так і не поставили діагноз і не призначили жодного лікування.
Тиск, який навмисно занижували, і відмова у госпіталізації
Як нагадували правозахисники, кримський татарин також потерпав від зависокого тиску. Попри все це Рустему Шейхалієву відмовляли в госпіталізації.
“Співробітники медичної частини не доводили стовпчик манометра до потрібної висоти”, тож він показував тиск, який вважається “нормальним”, розповідала юристка Ліля Гемеджи.
“Кримська солідарність” також зазначала, що у Рустема Шейхалієва також є хронічний пієлонефрит, опущення правої нирки.
Передісторія
Рустем Шейхалієв — громадянський журналіст, активіст “Кримської солідарності”, підприємець. Ще з 2014 року, коли Росія окупувала Крим, він відвідував суди, допомагав сім’ям політв’язнів, а також організовував передачі для незаконно заарештованих кримських татар. У 2015 році став громадянським журналістом, знімав фото і відео на телефон, висвітлював репресії щодо мусульман Криму.
27 березня 2019 року російські окупанти вчинили масові обшуки в оселях кримських татар, які мешкали в селах Сімферопольського району. За підозрою в причетності до міжнародної політичної партії “Хізб ут-Тахрір” були затримані 20 кримських татар. Влітку 2019-го кількість затриманих по цій групі “справи Хізб ут-Тахрір” сягнула 25 людей. З-поміж затриманих були волонтери, правозахисники, громадянські журналісти, активісти “Кримської солідарності”. Рустем Шейхалієв також був з-поміж затриманих.
Через величезний обсяг матеріалів окупанти безпрецедентно розділили кримінальну справу з 25 учасників на п’ять груп по п’ятеро підсудних.
Як нагадували в “Кримській солідарності”, 24 листопада 2022 року головуючий суддя Південного окружного військового суду В’ячеслав Корсаков із колегією у складі Дениса Галкіна та Ігоря Шендрикова визнали кримськотатарських активістів винними у “терористичній діяльності” та спробі захоплення влади. Енвера Аметова та Яшара Муєдінова (які також потерпають від варикозу, набряків і оніміння ніг) засудили до 13 років колонії суворого режиму, а громадянських журналістів Руслана Сулейманова, Рустема Шейхалієва та Османа Аріфмеметова — до 14 років. Чотири роки політв’язні мали провести у вʼязниці, а після відбуття терміну ще на рік мали бути обмежені у свободі. Кримські бранці не визнавали себе винними й вважають своє переслідування політичним.
Правовий вимір
Як неодноразово наголошували правозахисники, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Утім, як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. ХПГ неодноразово розповідала, як Росія порушує невіднятне право на життя громадян України. Докладніше про це можна почитати у нашій рубриці.
Переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону). Росія взагалі не має права застосовувати власне кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях України, адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції.
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Утім, представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
