Видали інгалятор вже після того, як стався напад астми

Без належного огляду

Про чергове ненадання медичної допомоги кримським бранцям сповістили у “Кримській солідарності”. Зокрема, від дій терористичної країни потерпає Яшар Муєдінов, засуджений до 13 років позбавлення волі 56-річний кримськотатарський активіст, якого утримують у вʼязниці Димитровграда Ульяновської області РФ. Політвʼязня турбують сильний біль у руці та набряки ніг. За словами адвоката, що відвідав політвʼязня у російській тюрмі, в установі навіть немає лікаря-хірурга, який міг би оглянути кримського татарина.

У “Кримській солідарності” наголосили, що Муєдінов неодноразово казав про проблеми зі здоровʼям, зокрема, скаржився на набряки ніг. Він розповідав про набряки ніг дружині під час тривалого побачення ще наприкінці серпня. З того часу політвʼязня так і не обстежили…

Правозахисники наголошували, що Яшару Муєдінову лише раз на місяць дозволяють зв’язатися з родиною, тож його близькі не можуть вчасно довідатися про можливі ускладнення або зміни в стані його здоров’я чи самопочуття.

Як розповідала дружина Муєдінова Наїля Ібрагімова, зазвичай телефонна розмова триває не більше 15 хвилин. Проте востаннє, коли пані Наїля говорила з чоловіком, часу було ще менше, тож подружжя встигло обговорити буквально декілька речей: що відправити у російську тюрму, чи треба покласти гроші на рахунок бранця. Дізнатися, як він себе почуває, просто не вистачило часу, казала пані Ібрагімова.

‘Має сильне отруєння та виснаження’

У російській колонії потерпає і Сервер Зекір’яєв, засуджений до 13 років позбавлення волі. Про це “Кримській солідарності” розповіла його дружина, пані Зарема. Вона надіслала лист до слідчого управління Слідчого комітету РФ по Тульській області, в якому вимагала перевірити умови утримання чоловіка. У листі пані Зарема описувала стан чоловіка, зазначала, що він має “сильне отруєння та виснаження” та потерпає від нападів блювоти й нестерпного болю у шлунку. У відповідь російський Слідчий комітет направив документ, у якому закликав виконувача обов’язків керівника слідчого відділу по місту Донській Тульської області організувати розгляд звернення Зекір’яєвої “за фактом можливих неправомірних дій з боку посадових осіб” колонії.

Ще у березні та у серпні 2024-го Сервер Зекір’яєв казав, що у колонії № 1 Тульської області його катують. Тоді дружина політвʼязня зверталася до регіональної спостережної комісії та російської прокуратури. На це пані Заремі відповіли, що умови утримання її чоловіка у приміщенні камерного типу (ПКТ) “прийнятні для утримання”…  

Насправді стан здоров’я Сервера Зекір’яєва погіршується у російській неволі. Після прийому їжі та тренувань політвʼязень має напади блювоти з піною, у нього гірчить у горлі й постійно паморочиться голова. Адміністрація російської колонії ніяк не реагує на скарги політвʼязня. Крім цього, кримському татарину неодноразово відмовляли у переведенні з ПКТ. Співробітники колонії лише раз “пояснили” пану Серверу, що у приміщення камерного типу його відправили через його “спосіб життя”, і регулярно називають його “терористом”.  

До ув’язнення Сервер Зекір’яєв працював учителем фізкультури, займався квітництвом. У Бахчисараї на нього чекають 13 дітей. 

Не видавали інгалятор — поки не стався напад астми

Російські тюремники не вперше знущаються з кримських політв’язнів. 20 вересня цього року стало відомо, що Тимуру Ялкабову, який має хронічну астму, не видавали інгалятор доти, доки у чоловіка не стався напад.

При цьому рідні Ялкабова надсилали усі необхідні ліки до вʼязниці №1 Димитровграда Ульяновської області РФ. Рідні самі купували ліки, адже препарати, які були наявні у медико-санітарній частині російської вʼязниці, не підходили Тимуру: вони не діяли та не спиняли напади бронхіальної астми.

“Я ліки відправила вчасно, але лікар був у відпустці. Адміністрація видала йому свої, але вони йому не допомогли”, — розповідала дружина політвʼязня Алія Ялкабова “Кримській солідарності”.

Лише тоді, коли у Ялкабова стався черговий напад, співробітники російської вʼязниці дістали один інгалятор з посилки, яку їм надсилали рідні.

“Лікар вийшов у вересні з відпустки — і тільки тоді йому віддали всі ліки”, — казала пані Аліє.

Крім цього, за час перебування у російській вʼязниці у Тимура Ялкабова з’явився біль у суглобах та колінах. Політвʼязень також повідомляв про проблеми з крамницею для увʼязнених: ще від початку серпня там почалися значні затримки з видачею покупок.

‘Це просто смертельний вирок’

Беззаконня тривають не лише в російських тюрмах і колоніях, а і в місцях утримання у тимчасово окупованому Криму. Так, співробітники медсанчастини сімферопольського СІЗО-1 відмовилися приймати документи повністю незрячого мусульманина Олександра Сізікова, засудженого до 17 років позбавлення волі. Про це “Кримській солідарності” повідомила Олена Сізікова, мати політвʼязня.

Як розповіла пані Олена, документи про всі наявні у сина захворювання не прийняли через нібито застарілі дати. У медсанчастині заявили, що самі проведуть медогляд...

Олена Сізікова нагадала, що її син не лише втратив зір, а й не має селезінки. Крім того, у незрячого політв’язня є хронічне захворювання шлунку та захворювання шийно-хребетного відділу, тож йому необхідні регулярні масажі, постійний фаховий нагляд і курси реабілітації.

Ми писали про те, як Сізікова забрали з дому та вивезли у невідомому напрямку. Згодом з’ясувалося, що Олександра відвезли до ізолятора у Бахчисараї, а у ніч проти 19 вересня перевели до сумнозвісного СІЗО-1 у Сімферополі. Лише за кілька днів пані Олена змогла побачити сина.

“Коли я зайшла [до кімнати для короткочасних побачень], Сашко сидів боком від мене, убік. Тобто він навіть не орієнтувався [де я]”, — наголошувала жінка.

Як розповідав Олександр Сізіков, спочатку він перебував у спільній камері, а потім його перевели в іншу камеру, де був хворий співкамерник. При цьому вікно у камері навіть не було засклене... 

“Він години чотири тарабанив у двері, щоби йому дали ковдру. <…> [Тільки після цього] через чотири години йому дали. Потім поскаржився правозахисникам, що він не має скла [у камері]. За два дні прийшли [люди], засклили це вікно”, — розповідала мати політвʼязня.

Також відомо, що коли Сізікова переводили до СІЗО, він втратив свій молитовний килимок. Попри ув’язнення мусульманин продовжує двічі на тиждень постувати. З необхідними обрядовими діями йому допомагають інші бранці.

“Він не бачить, ходить навпомацки. Він не може [сам пересуватися], його водити треба. Я не уявляю, як вони [адміністрація СІЗО] це питання залагодять. Чи приставить до нього людину? Ну як? 17 років людині — це смертельний вирок просто. Я це і медсестрі сказала: ‘Якщо з ним щось станеться, це буде на вашій совісті’”, — ділиться мати Олександра.

Без права на життя

У серпні цього року ми розповідали, що Росія не надає медичної допомоги політв’язням Азамату Еюпову, який переніс чотири ішемічні інсульти, та Руслану Нагаєву, який давно потерпає від високого артеріального тиску та болю у нирках. Обох кримських політв’язнів утримували у тюрмі Верхньоуральська у Челябінській області РФ. Також на початку серпня 2024-го суд у російському Челябінську відмовився звільнити важкохворого кримського політвʼязня Тофіка Абдулгазієва. “Суддя Калашніков вирішив, що утримання у сирих камерах хворого на туберкульоз Тофіка є цілком доречним. На зауваження адвоката щодо значної втрати ваги у засудженого суддя скептично відповів: ‘Ну не в санаторії перебуває’. Тобто втрата сорока кілограмів ваги через неналежні умови утримання, що спричинили страшні хвороби, — це нормально”, — розповідала дружина Абдулгазієва Аліє Куртаметова. Пані Аліє також відмічала, що Металургійний районний суд міста Челябінська розглядав клопотання адвокатів усього 10 хвилин.

Цього серпня ми також писали, що у російській в’язниці у Сервера Мустафаєва погіршується зір. Раніше ХПГ висвітлювала історії кримських політв’язнів, яким не надавали кваліфікованої медичної допомоги у російській неволі. Так, Арсен Абхаїров, якого незаконно вивезли до Красноярського краю РФ, потерпав від болю в ногах і страждав на варикоз. Політв’язень потребував операції, проте росіяни пропонували йому оперуватися в туберкульозній лікарні з украй поганою репутацією.

Необхідної медичної допомоги не отримував і Зекір’я Муратов, який мав інвалідність третьої групи, підвищений тиск, серцеву недостатність і низку інших захворювань. Як наголошували захисники політв’язня, умови утримання впливали на стан чоловіка. Минулого липня Верховний Суд у Москві залишив чинним вирок політв’язню, якому на той час було 66 років. До цього сумнозвісний Південний окружний військовий суд засудив Зекір’ю Муратова, колишнього вчителя музики з Криму, до 11 років позбавлення волі.

ХПГ також писала про Амета Сулейманова, який потребував термінової заміни серцевого клапана і потерпав від артеріальної та мітральної серцевої недостатності; Халіла Мамбетова, який мав артроз і не отримував ліків, переданих рідними; Асана Ахтемова, в якого загострився біль у спині через те, що бранцям РФ доводилося по 16 годин на день проводити в камерах на ногах, оскільки їм не дозволяли ані сідати, ані лягати на ліжко.

Ще минулого року Руслан Сулейманов, який має вроджену ваду серця і тахікардію, також скаржився на бездіяльність лікарів і умови утримання в СІЗО №3 Новочеркаська. За словами його адвокатки Світлани Олексенко, Руслан неодноразово звертався по допомогу до російських лікарів через проблеми з серцем. Лікарка лише один раз завітала до політв’язня та порадила приймати... пустирник і гліцин, від яких чоловік відмовився. Коли кримський татарин попросив дати ліки, що не містять у складі спирту, йому відповіли, що таких ліків у наявності немає. Щобільше, у камері було вкрай вогко, тож Сулейманов вимушено спав у куртці до 16 жовтня 2023 року, допоки не увімкнули опалення...

Це лише кілька прикладів ставлення представників РФ до незаконно увʼязнених кримчан. При цьому, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує у в’язницях, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як неодноразово наголошував Уповноважений Верховної Ради з прав людини, це “непоодинокі випадки”, адже “люди фактично помирають у російських в’язницях”. Ми писали, що торік у російських застінках через ненадання належної допомоги померли двоє кримських політв’язнів — Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг.

Правовий вимір

Правозахисники неодноразово наголошували, що переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини. Зокрема, від початку окупації Криму до кінця серпня цього року на півострові могли статися щонайменше 65 насильницьких зникнень. Як зазначали у “КримSOS”, досі невідома ані доля, ані місцеперебування 21 зниклої безвісти людини.

Більше про безчинства представників РФ у Криму та сфабриковані “судові процеси” можна почитати у рубриках: Право на справедливий суд, Право на життя, Політика і права людини.