Війна в Україні. Геноцид Харкова.
Привіт, Світе!
Мене звуть Владислав Должко. Я – українець! Я народився та живу в Харкові.
Я виріс тут. В моєму рідному місті навчався в школі та університетах, успішно здобув ступінь магістра права та міжнародних економічних відносин. В рідному Харкові я працював юристом з прав людини, займався спортом та відпочивав із сім’єю та друзями. Ми жили нормальним мирним життям…
Проте 24 лютого 2022 року моє життя кардинально змінилося…
Війна... Вже понад два тижні рідна Україна потерпає від повномасштабної війни!
Російські окупанти продовжують бомбити Харків та інші міста і села України. Вони нещадно використовують реактивні ракети та артилерію проти мирних районів та культурних осередків.
Мирні та невинні люди в Українських містах і селах гинуть у своїх домівках, на вулицях, поки намагаються придбати хліб та ліки, та допомагаючи тим, хто ховається у численних бомбосховищах по всій країні.
Понад два тижні на питання «Як ти?» я відповідаю не «Добре» чи «Нормально», а «Живий»…
Маючи активну громадську позицію, будучи юристом з прав людини, який працює з міжнародними партнерами, та випускником програми обміну майбутніх лідерів «FLEX» Державного департаменту Сполучених Штатів Америки, та, найголовніше, будучи Громадянином України, я хочу показати світу, що відбувається в моєму рідному Харкові у ці дні!
З перших днів повномасштабної війни окупанти почали обстрілювати «спальні» райони Харкова, де живуть цивільні. Ми називаємо ці райони «спальними», оскільки на їх території немає нічого, окрім житлових будинків, аптек та продуктових крамниць.
Я повторюю: нічого, окрім житлових будинків, де проживає цивільне населення, та суто цивільної інфраструктури.
Окупанти направляють вогонь своїх залпових артилерійських систем та бомблять з авіації саме такі густонаселені райони, знищуючи житлові будинки та вбиваючи невинних людей.
Зараз російські окупанти продовжують нещадно бомбити Харків. Я пишу цей текст під постійний акомпанемент зі звуків вибухів, артилерійських пострілів та військових винищувачів, які пролітають у небі…
Кожний, хто коли-небудь був у Харкові, знає, що в центрі міста розташований найбільший майдан Європи – Майдан Свободи.
Для того, щоб зрозуміти, наскільки він великий, у 2008 році всесвітньо відомий гурт Queen провів благодійний концерт на Майдані Свободи у підтримку боротьби проти СНІДу. В той день Майдан Свободи зібрав більше, ніж 350 тисяч людей, охочих послухати хіти легендарного гурту.
Окупант поцілив у Майдан Свободи двома ракетами. Одна з них влучила безпосередньо у Майдан, біля тенту, де працювали волонтери, а інша – у будівлю Харківської обласної державної адміністрації. Багато людей було вбито та поранено. В сусідніх будівлях від вибухової хвилі вщент розбилися та вилетіли вікна.
Окупанти здійснили бомбардування центру Харкова – реактивний снаряд поцілив у Харківський Палац праці.
Палац праці – це одна із історичних пам’яток мого рідного міста, яка успішно функціонувала до цього моменту – там розташовувалися квартири, офіси, магазини, кафе та аптеки.
Ця будівля розташована в самому центрі міста – на Майдані Конституції, поряд із міською радою. Зараз це місце виглядає ось так.
Під час ракетної атаки на центр Харкова ушкоджень зазнав Свято-Успенський собор. Вікна собору розбилися, а ікони впали зі стін та розлетілися вщент. Жах! Окупант не має нічого святого…
Також російські окупанти реактивними ракетами та залповими артилерійськими системами знищили та спалили декілька шкіл. Деякі з них вже майже неможливо впізнати, у деяких – дірки в стінах від прямих влучань та повністю понівечені вікна.
Хіба школи – це стратегічні військові об’єкти???
Будівля на наступному фото – корпус Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Поряд із нею розташовані житлові будинки, Головне управління Національної поліції в Харківській області, Харківський національний академічний театр опери та балету та Храм Святих Жінок-Мироносиць.
Усе це було або зруйновано реактивним снарядом, або істотно пошкоджено його вибуховою хвилею. В будівлі університету спалахнула пожежа.
Багато цивільних було вбито… було нещадно вбито російськими окупантами!
Окупантам немає вибачення!
Зробіть все можливе, щоб зупинити війну!
Українці воюють не лише за своє життя та незалежність своєї Держави!
Ми воюємо за безпеку та мирне майбутнє всієї Європи, усього Людства!
Підтримайте Україну!
P.S. Як зараз кажуть в Україні: «російський військовий корабель, тобі відомий актуальний курс»
* Всі фото в цій статті взяті з місцевого телеграм каналу «ТруХа»
** Це є авторський переклад статті для англомовних читачів з усього світу. Англомовний варіант – за посиланням. Поширюйте, будь ласка!
Слава Україні!