Меню
• Події   • Російсько-українська війна
Денис Волоха, 07 червня 2022

Доставили 80 вантажів: Як адвокати з півдня України стали волонтерами

Після російського вторгнення адвокати з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей змінили костюми на флісові кофти, і вже понад 3 місяці займаються волонтерством у своїх регіонах.

Адвокати навіть підписали меморандум із ДСНС і готові допомагати розбирати завали після атак, але поки що це не знадобилося. © Рубен Степанян

Після російського вторгнення адвокати з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей змінили костюми на флісові кофти, і вже понад 3 місяці займаються волонтерством у своїх регіонах.

26-го лютого «Південноукраїнська міжнародна колегія адвокатів» зібралася й підписала меморандум про створення волонтерської групи.

«На жаль, поки що втрачений зв’язок із нашими колегами з Миколаєва й Херсона», — говорить одеський адвокат Рубен Степанян, який до війни взявся захищати несправедливо засудженого, на його думку, довічника Романі Кохідзе, але зараз його Фейсбук оновлюється здебільшого трансляціями з волонтерськими звітами та думками про війну.

За час повномасштабної війни адвокат Степанян та його партнери й колеги розвезли приблизно 80 вантажів для тероборони, Нацгвардії, інших родів військ, медичних закладів та тих, хто потребує допомоги. «Дуже часто я сам сідав за кермо автобуса, і віз вантаж на найбільш передову точку», — додає адвокат.

Майже 40 адвокатів припинили свою юридичну практику, але відновили її згодом — зокрема, щоб надавати безкоштовну правову допомогу військовослужбовцям, поліцейським та їхнім родинам.

Адвокати приймають вантаж на одеському вокзалі. © Рубен Степанян

Також адвокати готові надавати першу допомогу людям за місцем свого проживання, — говорить Степанян. «Між нашою групою і ДСНС підписано меморандум. У випадку, якщо службі потрібна буде наша участь у розбиранні завалів, наша організація у повному складі має намір і буде брати в цьому участь».

Об’єднання також надавало підтримку Одеському СІЗО.

Рубен Степанян розповідає, що до нього доходили повідомлення про те, що нібито гуманітарні вантажі, які вони доставляють, з’являються для продажу, але після перевірок це не підтвердилося.

Романі Кохідзе, якого захищає Степанян, був звинувачений у вбивстві з корисних мотивів і засуджений до довічного апеляційним судом — суд посилив 13-річний строк, призначений першою інстанцією. Адвокат Степанян вступив у процес на стадії касації.

«Дослідивши матеріали справи, поспілкувавшись із засудженим і адвокатами, я дійшов висновку, що Кохідзе засуджений до довічного позбавлення волі несправедливо, і на мою думу, в касаційному суді вирок має бути скасований», — говорить працівник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко, який спеціалізується на проблемах «довічників».

Раніше ми писали, що мережа ресторанів Dinner’s почала безоплатно годувати в’язнів та працівників Лук’янівського СІЗО, забезпечуючи 250 обідів щодня під час намагання росіянами штурмувати Київ.

поширити інформацію

Подібні статті

• Російсько-українська війна

“Іздєліє-30” проти дітей

У Харкові 9 березня — день скорботи. Місто оплакує загиблих внаслідок ракетного удару в ніч на 7 березня. Тоді росіяни поцілили по житловій багатоповерхівці, вбивши щонайменше 11 людей, серед яких — двоє дітей. За попередньою інформацією, ворог бив по цивільних своїм новим “винаходом” — ракетою “Іздєліє-30”.

• Російсько-українська війна

300 українських полонених на волі — другий день березневого обміну

Також вдалося звільнити двох цивільних. Загалом п’ятого та шостого березня додому з неволі повернулися п’ять сотень українців.

• Право на життя   • Російсько-українська війна

‘Підпиши, а потім дізнаєшся’

Тяжкохворого політвʼязня Тофіка Абдулгазієва, якому торік діагностували злоякісну пухлину головного мозку, росіяни змусили підписати документи, нібито він “абсолютно здоровий” і “не заперечує”, аби його перевели з лікарні назад до колонії. Кримський татарин не міг сам прочитати підписані папери: його зір погіршився настільки, що він просто не в змозі читати. Докладніше — у статті.

• Кримінально-виконавча система   • Катування та жорстоке поводження

Непокаране вбивство

На фотографії з цієї справи важко дивитися. На них — обличчя людини після побиття: набрякле, залите кров’ю, з численними ранами і синцями. Це Андрій Данилюк. Він помер не на вулиці і не під час бійки. Він помер у державній установі — у Хмельницькому слідчому ізоляторі. Там, де людина повністю перебуває під контролем держави. Там, де держава зобов’язана гарантувати безпеку і право на життя для кожного, хто опинився за ґратами.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти