Погрожував вбити й вчиняв сексуальне насильство

Систематичне сексуальне насильство

Українські оборонці взяли в полон російського військового, який систематично вчиняв сексуальне насильство щодо мешканки Донеччини.

Про черговий злочин представника РФ сповістили у Донецькій обласній прокуратурі.

За даними прокурорів, ідеться про мешканця Свердловської області РФ. Російському рядовому вже повідомили про підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням (частина перша статті 438 Кримінального кодексу України). Санкція статті передбачає покарання від восьми до 12 років ув’язнення.

Досудове розслідування й оперативний супровід здійснювали Слідче управління та Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

За даними слідства, підозрюваний підписав контракт і погодився воювати проти України, коли перебував у колонії. Долучившися до агресивної війни проти України, він став стрільцем 114-ї окремої мотострілецької бригади в/ч 42038 51-ї загальновійськової армії Південного військового округу російських Збройних сил.

Правоохоронці розповіли не лише про підозрюваного, а й поділилися деякими деталями злочину. У вересні 2025 року колишній ув’язнений був у складі малої піхотної групи, яка проникла на територію села в Покровському районі Донецької області.

Аби закріпитися у житловій забудові, колишній в’язень разом із ще двома російськими військовими вдерлися до підвалу приватного будинку. У підвалі від обстрілів ховалися цивільні: чоловік і жінка. Утім, озброєні російські військові залишилися в приміщенні й фактично перетворили його на місце тимчасового базування. Коли місцевий житель загинув під час чергової ворожої атаки, жінка залишилася з окупантами сама.

На початку жовтня минулого року підозрюваний насильно вступив із нею у статевий зв’язок. Російський військовий “попередив”, що має судимість, і погрожував, що уб’є жінку, якщо вона чинитиме йому опір. Ба більше, загарбник розповів про існування наказу керівництва РФ на вбивство цивільного населення.

Як повідомляли в прокуратурі, російський військовий систематично вчиняв сексуальне насильство щодо жінки упродовж двох місяців. Постраждала постійно зазнавала зґвалтувань.

Минулого грудня під час контрнаступальних дій українські захисники взяли загарбника у полон, таким чином врятували потерпілу від подальших знущань.

“Ці злочини є частиною системних дій окупантів на захопленій території області, що супроводжуються вбивствами, катуваннями та насильством над цивільними, — зазначав керівник Донецької обласної прокуратури Павло Угровецький. — Наразі розслідуються 26 кримінальних проваджень за фактами сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом, у яких потерпілими є 17 жінок, троє чоловіків та шестеро дітей. Саме за фактами зґвалтувань зареєстровано 10 проваджень”.

“Ідеться про страшні події та понівечені людські долі. Покарання за це —  неминуче”, — наголошував Угровецький.

Підозри за катування й зґвалтування, вчинені у 2014 році в Антрациті

П’ятого травня цього року в Офісі Генпрокурора України сповіщали про ще один випадок сексуального насильства. Тоді підозру отримали комендант і троє учасників збройного угруповання, що діяло в місті Антрацит Луганської області ще у 2014 році.

Підозрюваним інкримінували катування, сексуальне насильство та інші порушення законів і звичаїв війни (частина перша статті 438 Кримінального кодексу України). Від їхніх дій постраждала мирна жінка.

“Потерпіла звернулася до Офісу Генерального прокурора із заявою у 2025 році, після чого було розпочато документування злочину та встановлення причетних осіб”, — розповідали в ОГП.

За даними слідства, 20 червня 2014 року озброєні чоловіки затримали чотирьох цивільних, які займалися гуманітарною допомогою. Незаконно затриманих цивільних силоміць доставили до будівлі, яку угруповання використовувало як “комендатуру” в Антрациті. У цьому приміщенні жінку-волонтерку піддавали тривалому насильству.

“Спочатку двоє нападників погрожували їй убивством, приставляли ніж до горла, залякували і принижували. Один із них вчиняв дії сексуального характеру. Згодом, під час нічного ‘допиту’, до знущань долучилися ще двоє. Потерпілу били гумовими кийками, у тому числі по голові — від ударів у вухо почалася сильна кровотеча. Після цього її зґвалтували”, — ділилися в Офісі Генпрокурора деталями злочину.

Крім того, слідство встановило, що один із підозрюваних, який мав керівну роль у цьому угрупованні, заволодів автомобілем потерпілої та використав його у власних цілях. “Це не мало жодного відношення до воєнних дій і кваліфікується як незаконне заволодіння майном”, — зазначали в Офісі Генпрокурора.

Правоохоронці наголошували, що ця справа є прикладом того, що постраждалі від воєнних злочинів можуть звертатися по захист навіть через роки, адже пережитий досвід часто потребує часу для усвідомлення, а людина має бути готова давати свідчення.

“Водночас це не звільняє винних від відповідальності. Воєнні злочини не мають строку давності, і кожен із них підлягає розслідуванню та правовій оцінці”, — зазначали в Офісі Генпрокурора.

Неостаточні цифри

Ще минулого серпня в Офісі Генпрокурора повідомляли, що станом на той час від початку повномасштабного вторгнення українські правоохоронці вже зафіксували 372 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). 136 із них стосувалися чоловіків, 236 — жінок. Щобільше, станом на минулий серпень від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, постраждали 19 неповнолітніх дівчат і один неповнолітній хлопець. Вочевидь, це були неостаточні цифри. Крім того, не всі постраждалі готові розповідати про пережите.

Постраждалі від дій представників РФ зазнавали зґвалтувань, каліцтва чи насильства над статевими органами, примусового оголення, погроз і спроб зґвалтування, примусу дивитися на сексуальну наругу над близькими тощо, зауважували в Офісі Генпрокурора.

Сексуальне насильство як зброя для знищення української нації 

Ми неодноразово розповідали про сексуальне насильство, до якого вдавалися представники РФ. Більше про нього, у тому числі про сексуальне насильство, вчинене представниками РФ щодо неповнолітніх, можна прочитати за покликанням.

Подекуди російські військові самі підтверджували, що скоювали сексуальне насильство щодо мирних людей. Зокрема, у грудні 2022-го Головне управління розвідки оприлюднювало перехоплену розмову, в якій військовослужбовець ЗС РФ розповідав про злочин, як “рязанські” вп’ятьох зґвалтували та вбили жінку. Минулої весни ми також розповідали, що Україна заочно засудила росіянку, яка закликала чоловіка ґвалтувати українок.

Те, що громадяни України, у тому числі діти, постраждали від сексуального насильства представників РФ, підтверджували й в ООН. Ще у звіті від 18 жовтня 2022 року Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні, уповноважена Радою ООН з прав людини, повідомляла, що представники РФ вчиняли сексуальне насильство щодо українців і українок віком від чотирьох до понад 80 років. Ірина Діденко відзначала жахливість кожного з таких злочинів.

“Дуже багато у нас є випадків [коли постраждалим] і 72 роки, і 82 роки. Тут потрібно розуміти контекст, тут мова зовсім не про задоволення якихось потреб. Мова йде виключно про знищення людини, про наругу над цією людиною, про намагання її морально і фізично знищити. Тому вік насправді різний”, — наголошувала Діденко. Очільниця спецуправління Офісу Генпрокурора також підтверджувала, що правоохоронці зафіксували випадок, коли дитині, що постраждала від сексуального насильства з боку росіян, було чотири роки. Представниця Офісу Генпрокурора зазначала, що цей злочин вже розкрили, а обвинувальний акт скерували до суду, та додавала, що в цьому ж кейсі з-поміж постраждалих були 15- та 17-річні дівчата й 83-річна жінка. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець також зауважував, що російських військових “не зупиняє ні вік, ні стать”, а РФ використовує сексуальне насильство як своєрідну тактику ведення війни, зброю та інструмент, що слугує для приниження українського народу та придушення його спротиву. 

У 2023 році в ООН також відмічали, що представники РФ вчиняли сексуальне насильство щодо людей, у яких відбувалися обшуки, та людей, яких незаконно позбавляли волі. Зокрема, в ООН задокументували випадки, коли військовослужбовці РФ вдавалися до зґвалтувань, коли вривалися до будинків і шукали тих, хто підтримували ЗСУ. Подібне відбувалося в Чернігівській, Харківській, Херсонській та Київській областях України. Більшість постраждалих — це жінки, які на момент вчинення насильства перебували вдома самі. Нападники вчиняли зґвалтування, погрожуючи жертвам вогнепальною зброєю. Зґвалтування відбувалися з особливою жорстокістю та супроводжувалися актами катування (побиттям і удушенням). Подекуди нападники вдавалися до психологічного насильства та погрожували вбити постраждалу або членів її родини, якщо постраждала чинитиме опір. У деяких випадках декілька російських військовослужбовців ґвалтували одну й ту саму людину або зґвалтування тієї самої людини відбувалося неодноразово. В інших випадках представники РФ страчували або катували рідних потерпілих. Подекуди рідні потерпілих, у тому числі діти, були змушені спостерігати за зґвалтуванням близької людини. Крім цього, Комісія виявила численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, вчиненого представниками РФ під час незаконних ув’язнень (як на ТОТ, так і на території РФ). У місцях позбавлення волі жертвами сексуального та гендерно зумовленого насильства переважно ставали чоловіки. При цьому йшлося як про військовополонених, так і про цивільних осіб чоловічої статі.

З дозволу російського командування

Щобільше, розповіді потерпілих від сексуального насильства свідчили про те, що російське командування не лише знало про зґвалтування, а й подекуди заохочувало такі дії. Британський юрист, який співпрацює з українськими правоохоронцями, Вейн Джордаш також відмічав, що існують ознаки мовчазної згоди з боку російських командирів щодо сексуального насильства. Українські правоохоронці підтверджували існування такої практики. Зокрема, навесні 2023 року троє військових РФ отримали підозри за те, що у квітні 2022-го за попередньою змовою зі своїм командиром вони по черзі ґвалтували 21-річну мешканку Харківщини. Як повідомляли правоохоронці, вищезгаданий російський командир не просто знав про вчинений злочин, а оголосив своїм підлеглим, що він братиме у ньому участь першим. Ми також писали про постраждалу від сексуального насильства мешканку Київщини, яка зверталася до Федеральної прокуратури Німеччини з заявою про зґвалтування. Як зазначали журналісти, з-поміж підозрюваних були двоє російських солдатів і двоє високопоставлених воєначальників.

Суттєвий аспект катувань

Українські правоохоронці неодноразово наголошували, що після деокупації українських територій прослідковувалася чітка модель: там, де перебували російські Збройні сили, були зафіксовані випадки сексуального насильства. Це слугувало черговим доказом того, що російські сили використовували сексуальне насильство як зброю для знищення української нації, та могло свідчити про злочин геноциду.

В ООН також наголошували, що на тимчасово окупованих територіях України російські військові скоювали зґвалтування та сексуальне насильство, що може бути прирівняно до катувань. Крім цього, Комісія ООН виявляла численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, яке представники РФ вчиняли під час незаконного ув’язнення людей у російській окупації та на території РФ, а зібрані докази свідчили про те, що сексуальне насильство та загроза його застосування становили суттєвий аспект катувань, від яких страждали як чоловіки, так і жінки.   

Минулого вересня Управління Верховного комісара ООН оприлюднило чергову доповідь, яка підтверджувала, що представники РФ систематично катували цивільних українців, яких позбавили волі. Широкомасштабне застосування катувань і жорстокого поводження, а також координація між установами свідчать про те, що надзвичайно малоймовірно, щоб такі дії відбувалися випадково чи ненавмисно, наголошували в ООН. Під час утримання в російському увʼязненні цивільні українці зазнавали катувань, у тому числі сексуального насильства. З 216 людей, яких опитало Управління Верховного комісара ООН з прав людини, 75 цивільних — 49 чоловіків, 25 жінок та один хлопчик — зазнали актів сексуального насильства. Люди пережили зґвалтування, удари електричним струмом по геніталіях або грудях / сосках, побиття в оголеному вигляді й примусове оголення, погрози сексуальним насильством і сексуалізоване приниження. Як наголошували автори доповіді, “ці акти насильства мали намір навмисно завдати сильного болю та страждань”.

Катувань зазнають і українські оборонці, які потрапляють до полону РФ. Докладніше про це можна прочитати у нашому дослідженні “Катування українських військовополонених у місцях утримання під вартою в Російській Федерації”, де зібрані свідчення колишніх полонених. “Я не знаю, як люди це витримували. Певно, людська психіка має якісь механізми компенсації”, — зауважував автор дослідження Михайло Романов, з яким ми говорили, зокрема й про те, коли саме Росія почала перетворюватися на країну-катівню та як цьому зарадити.

Крім того, минулого року Харківська правозахисна група й антидискримінаційний центр “Меморіал” подали аналітичний матеріал до Комітету ООН щодо насильницьких зникнень українських жінок і дівчат у зонах військових дій і на територіях України, які тимчасово окупувала Росія. Ми оприлюднювали повний текст доповіді, де з-поміж іншого згадували й сексуальне насильство, якого зазнають українські бранки у російському полоні.

Докладніше про те, через що проходять жінки у полоні РФ, читайте в інтерв’ю з очільницею харківського офісу ХПГ Тамілою Беспалою.