MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Вирва була така, що можна танк заховати’, — перші дні війни у Лисичанську«Вдень і вночі вони обстрілювали нас із мінометів, гармат, танків і БТР» — реабілітолог із Бучі«Там убило п’ятьох людей, зокрема вагітну жінку»«У коридорі я знайшов залізний уламок розміром з руку»«Було п’ятсот будинків, а залишилося поле»«В сусідньому будинку загинула сім’я» – мешканка Сєвєродонецька«… Ніч, мороз -22, сніг, а нас поставили на коліна, і всіх дуже сильно побили…»«На багатоповерхівку з людьми скинули авіабомбу» «Росіяни катували хлопця з Червоного Хреста…»«Сашка та Василя Васильовича вбило при обстрілі, а Славка й Миколу застрелили росіяни», – житель села Мощун«Ми їхали, а навкруги все вибухало»«Я вкрав у росіян бензовоз» – пенсіонер з Димера знайшов для лікарні соляркуЗавдяки справжнім друзям знайшла прихисток у Дрогобичі: історія переселенки з Харкова«Я дуже просила Бога, щоб мої дерева встояли» «На нашій вулиці всі будинки зруйновано» – мешканець Рубіжного«Дідуся від розриву снаряду відкинуло метрів на сто»«Після удару по нашому сховищу обірвало трубу з гарячою водою. Товариша облило окропом, одяг весь приклеївся»«Коли по площі Свободи удар був, у нас прямо будинок затремтів»Багряний хрест над Сєвєродонецьком«Мій трирічний син каже: путіна треба закопати в його бункері – тоді війни не буде»

‘Тільки починається бомбардування — собаки біжать у льох. І я за ними’

12.08.2022
Тарас Зозулінський

Дмитро Капаєв, Лисичанськ

Мене звати Дмитро Капаєв. Я з Лисичанська. Мені 47 років.

Народився та виріс у Лисичанську. Навчався на зварювальника, потім на водія: відучився на категорію B, С. В армії відслужив, працював. 2014 рік все перевернув, звичайно, догори ногами. Спочатку ніби нічого страшного, але потім з'явилися блокпости. Там стояли люди з автоматами, які називали себе «ополченцями».

Потім ні з того ні з сього почались обстріли. Було незрозуміло, хто по кому стріляє. Звичайно, в місті було багато вбитих і поранених. Це все тривало три-чотири дні, але потім якось швидко все заспокоїлося. Ми почали відбудовуватися. Приїжджало телебачення, фотографували, знімали руйнування на камери, тому що будинків було зруйновано дуже багато.

Якими були у Лисичанську перші дні повномасштабної війни?

Останнім часом я працював у Сєвєродонецьку на будівництві. Будували біля торгового центру «Джаз» спортивний комплекс: ми будували роздягальні, туалети, душові. Я потім якось побачив фотографію, що саме там, де ми будували «Джаз», поцілив снаряд.

Звичайно, двадцять четверте лютого перевернуло все. Ніхто не чекав, ніхто не думав. Я взагалі навіть уявлення не мав, що таке може початися. Прокинувся о 6:30 ранку, бо щось вибухнуло так, що у мене будинок затрясся та диван трохи підстрибнув. Було незрозуміло — чому, навіщо?

А потім, коли подивився телевізор, вже зрозумів, що почалася війна у всій Україні. І Київ почали бомбардувати, і Запоріжжя, і Дніпро. У чотирнадцятому році я з матір'ю ховався у мене на подвір'ї в льоху. Тож, одразу відніс туди воду, поставив лавочку, відпустив своїх собак.

Як тільки починалося бомбардування, собаки бігли у льох, і я відповідно слідом за ними. Особливо вночі — вони були перші. З кожним разом, з кожним днем, все ближче і ближче до будинку були ці «прильоти». Найближчий від мене десь метрів за сто-сто п'ятдесят був. Я не знав: чи снаряд упав, чи міна прилетіла.

Чи зустрічалися вам події, в яких ви бачили злочинні дії проти таких мирних жителів, як ви?

Я живу на вулиці Лисичанській, а від неї відходить вулиця Вишнева. Якщо по прямій, це в метрах ста-ста п'ятдесяти виходить. Там були будинки, дорога та потім посадка. І ось одразу за дорогою був «приліт», який я бачив, коли ще був у Лисичанську. Як там зараз — не знаю. Чи мій будинок цілий — я теж не знаю. Тому що я не можу додзвонитися ні до кого.

Район Муравського колодязя, це вулиця Свободи, вулиця Мельниківська. Поворот Мельникова — дуже сильно постраждав. Там був Центр Зайнятості, й там у стіні дірка метри чотири на чотири на двоповерхову будівлю.

Я навіть сам кілька разів проходив повз ракету, яка не розірвалася біля першого ліцею. Вона в землі стирчала: десь діаметром міліметрів 300. Дякувати Богу, що не вибухнула.

Були руйнування дев'ятиповерхівок біля Меморіалу Другої Світової. Я не знаю, звідки ракету запустили, але жодного цілого вікна не залишилося у чотирьох дев'ятиповерхівках. Начебто, хтось загинув. Просто якось після таких випадків не дуже й хотілося виходити на вулицю, бо біля льоху було безпечніше.

Щодня були обстріли. Особливо Сєвєродонецька, Рубіжного. Я з городу бачив як по «Азоту» стріляють, та все вибухає.

Згодом, обстріляли те місце, звідки я їхав. Саме точку збору,  де збиралися всі люди: діти, люди похилого віку, жінки. Росіяни обстріляли це місце. Це відео у мене є, якщо потрібно, я вам його надішлю. Бомбили з літаків. В одному дворі була така вирва, що вантажівка напевно може поміститися.

Спати було неможливо. Начебто починаєш спати, раптом десь поруч лунає вибух. Прокидаєшся, не розумієш, що це. А потім починається обстріл і вибухи. І ти швидко збираєшся, хапаєш пакет із документами та швидко у льох. Там пересидів годину-дві в темряві, вилазиш знову, ніби задрімав. Знову чуєш  десь удалині вибухи. Скажімо так, і не спиш взагалі. З продуктами були перебої, з водою, зі світлом. Їжу не приготуєш, та й магазин не працює. Коли гуманітарку десь привезуть — ідеш, тому що ні роботи, ні грошей не було. Але людей було багато, та іноді гуманітарної допомоги вистачало не всім.

Матеріал був підготовлений Харківською правозахисною групою у межах глобальної ініціативи T4P (Трибунал для Путіна).

Інтерв’ю опубліковано за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
 Поділитися