MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Дожити до звільнення. Чому засуджених прирікають на страждання та смерть в умовах несвободи?

10.09.2022
Андрій Діденко

Володимир Панасенко, фото: Андрій Діденко

Володимир Панасенко, фото: Андрій Діденко
Ред: У довічника Володимира Панасенка розвинулася важка форма хронічного захворювання органів дихання. Лікарська комісія дійшла висновку, що його хвороба є підставою для звільнення. Але суд вирішив інакше. Ситуацію ускладнює те, що колись чоловіка несправедливо засудили до довічного ув’язнення — без жодного доказу його провини.


Не так давно ми писали про смерть засудженого Володимира Рубченка, який без належного лікування помер за ґратами від важкої онкології. Минулого року на Вінниччині два в’язні померли за гратами попри рішення суду про звільнення, оскільки прокуратура подала апеляційні скарги. Ми неодноразово писали  і про те, як складно невиліковно хворим ув’язненим домогтися звільнення за станом здоров’я, адже медичні частини колоній дуже рідко ініціюють такі звільнення, хіба що у випадку, коли людині залишилися вже останні дні чи тижні життя. До того ж, суди почасти не володіють інформацією про цю процедуру. І нарешті, навіть коли судді ухвалюють рішення на користь ув’язненого, прокурори майже завжди воліють подавати апеляційні скарги.

І ось вкотре ми зіштовхуємося з системними порушеннями прав людини. Мабуть, більшість юристів та журналістів країни знають справу Володимира Панасенка. «Справа Панасенка є унікальною, це апофеоз, вершина деградованої судової системи України. Людина середнього рівня, яка візьме ці матеріали і навіть не фахівець, якщо ознайомиться з ними уважно, побачить, як все було насправді», — каже адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Левицький. Більше інформації можна знайти на нашому сайті “Боротьба за життя”. 

З трибуни Верховної Ради України тогочасна Уповноважена ВРУ з прав людини Ніна Карпачова неодноразово наводила справу Володимира Панасенка як приклад брутального порушення права на справедливий суд.

У рамках моніторингових візитів Харківської правозахисної групи, журналістських розслідувань мені неодноразово доводилося відвідувати Володимира Панасенка у Вінницькій установі виконання покарань (№1). У першій декаді вересня ми вкотре зустрілися. І це був жах! Я побачив дуже хвору людину. Доводиться констатувати: за час несправедливого ув`язнення стан здоров`я Панасенка суттєво та безповоротно погіршився, людина страждає та згасає…

Для того, щоб ми могли поспілкуватися як колись, Панасенко робить укол, адже в іншому раз задуха не дає змоги йому говорити. Як виявилося, у Володимира Панасенка розвинулося хронічне захворювання органів дихання, яке прогресувало до найважчої форми. Хвороба дуже запущена, рекомендоване вузькими спеціалістами лікування не надавалося.

Відповідно до висновку лікарської комісії № 15 від 16.11.2021, захворювання Володимира Панасенка є підставою для його звільнення від подальшого відбування покарання. Більше того, за наполяганням прокуратури було проведено комісійну судово-медичну експертизу. Висновок експертів №24-к від 02.03.2022: подальше перебування у місцях позбавлення волі призведе до прогресування ускладнень та становить загрозу життю хворого; стан здоров’я хворого Панасенка несумісний (перешкоджає) подальшому відбуванню покарання в умовах місць позбавлення волі.

У колонії Володимир Панасенко характеризується позитивно, за час відбування покарання має лише заохочення і жодного стягнення. Підтримує соціальні зв`язки з родиною. Психолог установи вбачає врівноваженість в його почуттях та діях, його прагнення до життя у суспільстві. Панасенко не потребує жодних виховних заходів чи ресоціалізації у суспільстві. Панасенко змушений і надалі страждати у місцях позбавлення волі через те, що звільнення за станом здоров’я для засудженого довічно фактично нереальне.

Як стало відомо, Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 травня 2022 року у клопотанні про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою засудженого Володимира Панасенка ВІДМОВЛЕНО. Розгляд справи в суді тривав 8 (!) місяців. Проти звільнення виступала й прокуратура. Схоже лише у нашій Державі судді та прокурори більш фахово розбираються у питаннях медицини, краще знають про діагнози та лікування хворого, аніж судово-медичні експерти, кандидати медичних наук та головні лікарі закладів охорони здоров’я. Адже всупереч висновкам медичних фахівців стверджують, що хворому Панасенку достатньо того лікування, яке надає тюремна медицина. При цьому достовірно знаючи про неналежні умови утримання у місцях позбавлення волі, хронічне недофінансування пенітенціарної системи, зокрема і на медичні потреби.

На даний час гостро стоїть питання саме про ймовірне порушення Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод та конституційних прав Володимира Панасенка, не лише на охорону здоров`я, заборону катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження та покарання, а й права на життя. Справа Володимира Панасенка має неабияке виняткове значення для всього суспільства в цілому, є своєрідним індикатором цінностей нашого суспільства, їхнього шляху розвитку та змін, мірилом верховенства права національного рівня. Цивілізована держава не може толерувати триваючі страждання людини. А в даному конкретному випадку смертельна хвороба спричиняє страждання людині, людині, при тому засудженій за рішенням суду, що викликає розумний сумнів щодо своєї справедливості. Ми й надалі слідкуватимемо за розвитком подій та сподіваємося, що апеляційна інстанція дуже прискіпливо та ретельно розгляне апеляційну скаргу Володимира Панасенка і Україні не доведеться вкотре червоніти у Страсбурзькому Суді. А прокуратура, яка фіксує системні та численні порушення прав засуджених на охорону здоров’я, врешті не на словах, а на ділі доведе, що людина, її життя і здоров’я є найвищою соціальною цінністю.

 Поділитися