Таке враження, що прокуратура несе на собі шлейф радянської каральної машини, коли працювала філософія “якщо ви ще не у в’язниці, то це не ваша заслуга, а наше недопрацювання”.
Прокуратура — це державна структура, яка має стояти на сторожі закону в Україні.
Відповідно до статті 6 Закону про прокуратуру, одним із основних принципів організації і діяльності прокуратури є захист у межах своєї компетенції прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.
Враховуючи положення статті 3 Конституції, що “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”, прокуратура здійснює свою професійну діяльність виключно від імені Держави та на користь людини.
Це так написано в Законі. Як же відбувається насправді? Прокуратура від імені Держави підтримує обвинувачення в суді. Чи виконує прокуратура покладені на неї функції захисту прав людини?!
Адвокати знають багато прикладів, коли абсолютно безглузда і некомпетентна позиція прокуратури в суді нагадує казкове “а баба Яга проти”. Чому проти? Де в діяльності прокуратури захист прав людини від імені Держави?! Пояснень немає.
Адвокати знають безпрецедентні випадки, коли прокурор подає клопотання щодо продовження міри запобіжного заходу на стадії слідства, хоч не має жодних підстав тримання під вартою обвинуваченого. Іноді прокурори протестують щодо звільнення умовно-достроково засуджених без жодних аргументів і підстав. І така модель поведінки прокуратури стала нормою і звичайною практикою поборників прав людини від імені Держави.
Але часто така безглузда і аморальна позиція призводить до загибелі людей. Загибелі не від ворожих снарядів, не від катувань “рашистів”, а від байдужості органа державної влади, який поставлений здійснювати нагляд за додержанням законів і захищати права людини.
Ми наведемо декілька таких прикладів, насправді їх набагато більше.
Володимир Рубченко
Ви пам’ятаєте цю сумну історію Володимира Рубченка, засудженого до 4 років позбавлення волі умовно. Володимир не виконав вимог умовного покарання і був поміщений в СІЗО. Потім з’ясувалося, що в нього рак четвертої стадії, який вчасно не помітили, і хвороба прогресує так швидко, що у Рубченка з’явилася величезна пухлина на обличчі, яку не помітити просто не можливо.
Знаючи діагноз, знаючи стадію захворювання, в Коростенському міськрайонному суді Житомирської області прокурор Миколайчук М.П. заперечив щодо звільнення Рубченка за станом здоров’я. В результаті Володимир Рубченко помер у в’язниці в муках і стражданнях. Ми про це писали.
Іван Ястребов
8 листопада в приміщенні Галицького районного суду міста Львова була розглянута заява про звільнення за станом здоров’я довічника Івана Ястребова. Засуджений утримувався в багатопрофільній лікарні №19 філії ДУ “Центр охорони здоров’я ДКВС України у Львівській області. Керівництво лікарні клопотало про звільнення пацієнта посилаючись на висновки лікарсько-консультативної комісії (ЛКК), а також на те, що засуджений перебуває у тяжкому стані здоров’я, а його захворювання перешкоджає подальшому відбуванню покарання. Прокурор Германович Н.С. заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на те, що “засуджений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та Ястребов І.В. засуджений до довічного позбавлення волі, стан засудженого важкий, проте стабільний та останній отримує належне лікування”. Звідкіля прокурор узяв інформацію про належне лікування, невідомо. Може, він спілкувався з Іваном Ястребовим? Навряд чи, бо інакше Германович вигадав би інші аргументи для свого протесту проти звільнення.
Проте суд не послухався прокурора і ухвалив рішення звільнити Івана Ястребова за станом здоров’я. Але звільнитися Івану так і не судилося, тому, що судячи з усього прокурор обурився такою неповагою до своєї позиції і подав апеляцію. В результаті 26 листопада Іван Ястребов помер в камері не дочекавшись звільнення.
Віталій Матухно
Віталій Матухно засуджений довічно, стверджує, що вирок несправедливий і він не вчиняв того злочину. Віталій хворий на рак кореня язика четвертої стадії. Через важкий стан здоров’я пацієнта адміністрація багатопрофільної лікарні №19 клопотала про його звільнення за станом здоров’я (фото 2). Ми про це писали.
13 жовтня 2022 року Галицький районний суд розглянув заяву Матухна підкріплену клопотанням про звільнення і висновком ЛКК. Але прокурор Мельник Ю.І проти задоволення заяви засудженого заперечив. Пояснив, що зазначене у висновку захворювання Матухна В.В. дійсно входить до затвердженого переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Однак прокурор вказав, що Матухно засуджений за тяжкі злочини до довічного ув’язнення: “Окрім того Матухно В.В. отримує в лікарні установи симптоматичне лікування, яке здійснюється за державний рахунок; його стан здоров’я підтримується лікарями на належному рівні та не перешкоджає утриманню в установі виконання покарань.”
Той прокурор Мельник ніколи засудженого Матухна в очі не бачив і гадки не має, в яких умовах того утримують і як його лікують, але тим не менше позиція прокуратури принципово проти.
Суд під головуванням судді Волосько І.Р підтримав позицію прокурора і відмовив у звільненні Віталія Матухна за станом здоров’я. Але адвокат ХПГ Олег Максименко, на відміну від прокуратури, продовжує боротьбу за життя і захист прав людини.
Апеляційний розгляд призначено на 12 грудня 2022 року о 14:30 в приміщенні Львівського апеляційного суду під головуванням судді Гончарук Л.Я. за участі суддів Стельмах І.О. та Патрика І.В.
Яку позицію обере прокуратура в цьому процесі, ми не знаємо, можна тільки сподіватися, що здоровий глузд переможе і прокуратура все ж таки захищатиме від імені Держави права людини. Адже безглузда позиція “а баба Яга проти” вбиває людей.
