ЄСПЛ визнав у справі українських довічників порушення права на справедливий суд

На початку жовтня Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі “Суслов та Батикян проти України”. Мераб Суслов — один із героїв нашого проекту “Історії свавільно засуджених”, присвяченого людям, яких прирекли до  довічного ув’язнення без права на перегляд вироку. У Європейському суді інтереси Суслова захищала адвокат УГСПЛ Олена Сапожнікова. Вітаємо колегу!

Правозахисники давно наголошують: в Україні багато років відсутня процедура виправлення судових помилок. Перегляд кримінальних вироків свавільно засуджених, в тому числі і  до найвищої міри покарання (розстрілу, довічного позбавлення волі) неможливий. Йдеться про людей, які були засуджені обласними (апеляційними) судами по першій інстанції й не мали права на апеляцію (перегляд судових рішень по суті вищим судом), а також засуджені за нормами  Кримінально процесуального законодавства в редакції 1961 року, яке було каральним з брутальними порушеннями прав людини. Докази провини цих людей засновані на зізнаннях, отриманих під тортурами, від яких вони в суді відмовилися. Однак докази захисту та аргументи невинуватості цих людей залишилися слідством і судом не досліджені. Всі ці порушення помітив і ЄСПЛ у справі “Суслов та Батикян проти України”.

У 2009 році в мебельному гіпермаркеті “4ROOM” в Києві застрелили його співвласника та двох охоронців. За підозрою у вчиненні злочина затримали Батикяна. Суслова звинуватили в тому, що він замовив вбивство. У 2010 році Мераба Суслова заарештували в Росії, позбавили російського громадянства та видали Україні.

Обвинувачення в основному було побудовано на показах членів родини загиблого, які стверджували про погрози зі сторони Суслова. 

Адвокати стверджували, що у справі відсутні докази причетності Мераба Суслова до організації, керівництва, фінансування, передачі зброї і будь-якого стосунку до виконавців убивства. Після закінчення досудового слідства, без надання обвинуваченому матеріалів справи для ознайомлення в перекладі його рідною мовою, без можливості адвокатам ознайомитися з матеріалами, справу передали до Київсько-Святошинського районного суду.

Під головуванням судді Юрія Бурбели судовий процес відбувався без адвокатів, без свідків, які не з’явилися в судове засідання. Після кількох судових засідань, через формальні причини, судовий процес було оголошено закритим. Під час судового слідства суд не дослідив всіх версій злочину і всіх доказів по справі.

Крім того, Мераба Суслова видалили із зали суду до закінчення слухання справи, без права участі в дебатах та без права останнього слова. Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, незважаючи на численні порушення, вирок першої інстанції залишив без змін. 

У 2015 році Мераб Суслов оголошував голодування на знак протесту проти порушення його прав під час суду та у виправній колонії. 

У жовтні того ж року правозахисники скликали пресконференцію через побиття Суслова персоналом виправної колонії № 70 міста Бердичева Житомирської області. Адвокати довічника наполягали: відбувся замах на вбивство. Представники установи, у свою чергу, звинувачували Суслова в нападі на адміністрацію.

Щодо Мераба Суслова ЄСПЛ уже ухвалював рішення: три роки тому його адвокат звертався до Європейського суду з прав людини відповідно до правила 39 Регламенту — довічник потребував негайного лікування через отруєння ртуттю та загострення гепатиту С. 14 листопада 2019 року Суд прийняв рішення: негайно передати заявника до спеціалізованої цивільної лікарні та забезпечити заявника необхідним медикаментозним лікуванням. Але в Україні відсутня практика переведення засуджених довічно для лікування в цивільні лікарні.

Тепер ЄСПЛ визнав: мало місце порушення Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ця стаття гарантує кожному право на справедливий суд. У випадку Суслова йдеться про три пункти шостої статті. Порушень багато: закритий режим судового процесу, видалення із зали судового засідання, недостатні можливості для підготовки до захисту, неможливість допитати свідків обвинувачення. Щодо другого заявника у цій справі, Батикяна, ЄСПЛ визнав порушення не лише шостої, але й третьої статті Конвенції (“Заборона катування”)   —  через жорстоке поводження в міліції та Київському СІЗО, а також через відсутність ефективного внутрішнього розслідування його заяви про це.  

Тепер, після такого рішення ЄСПЛ, справи довічників має розглянути Велика Палата Верховного Суду. 

Через схожий процес пройшов кілька років тому інший довічник, Олексій Малий. 11 квітня 2019 року, Європейський суд з прав людини виніс рішення, визнавши поводження з Олексієм під час розслідування — жорстоким, а судовий розгляд у його справі — несправедливим. У лютому 2020 року Велика Палата Верховного суду задовольнила його заяву про перегляд судових рішень 2006 року  і звільнила в залі суду. Чоловік встиг відсидіти 15 років.