MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Катівня в Пісках-Радьківських: поліція знайшла чергове місце злочину російської арміїУ Липцях на Харківщині знайшли катівнюЧетверо медиків загинули під час евакуації пацієнтів психіатричної лікарні у Харківській області ‘Тримали людей в боксах’ — після деокупації на Харківщині знайшли вже 10 катівень Тиждень у неволі: у Куп’янську окупанти утримували в неволі п’ятьох підлітківВовчанський агрегатний завод: російська катівня за чеченськими лекаламиЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаНа заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводуКатівня на заводі, морг на фермі і дорога життя через дамбу – як живуть люди на тимчасово окупованій частині ХарківщиниВ окупований Ізюм передали ліки для онкохворих – незважаючи на обстріли з боку росіянУ Борівській громаді на Харківщині пошкоджено та розграбовано більшість шкілНа Харківщині російські окупанти розстріляли волонтерів – розвідкаУ міськраді Дергачів показали, що зробили російські війська з громадою (фото)В окупованому Ізюмі почалася примусова мобілізаціяХарків: російські війська обстріляли район ХТЗ – є загиблі і поранені

Василенкове: село, через яке пройшла лінія фронту

28.10.2022   
Ірина Скачко

У школі розташовувалася база окупантів © Денис Волоха

У школі розташовувалася база окупантів © Денис Волоха

Наші стояли в Базиліївці, за п’ять кілометрів звідси. У Василенковому російські війська рили окопи та бліндажі прямо на подвір’ях, а у місцевій школі розташували артилерійський розрахунок. Від школи залишилося лише пепелище, всіяне пустими консервними банками та гільзами від снарядів, які звідси летіли по українських позиціях. 

Сліди окупантів у шкільному підвалі © Оксана Комарова

Сліди окупантів у шкільному підвалі © Оксана Комарова

© Оксана Комарова

© Оксана Комарова

Школу у Василенковому вважали однією із старіших в районі. Її звели у 1911 році. Красу будівлі видно навіть зараз, коли між її обпалених стін завиває осінній вітер.

Залишки сторічної школи © Оксана Комарова

Залишки сторічної школи © Оксана Комарова

Шкільний сад перерито лабіринтом окопів. Судячи з кількості сміття і консервних банок, — “Паштет печеночный НЕ ДЛЯ ПРОДАЖИ” — росіяни на цій позиції облаштовувалися всерйоз і надовго. А тікали швидко і похапцем. Навіть документ покинули — накладну на зброю. Судячи з неї, тут могли стояти військові з частини 55443 НЛ, що розташована у селищі Котово Новгородської області.

Окупанти залишили по собі документи © Денис Волоха

Окупанти залишили по собі документи © Денис Волоха
— Школа згоріла в середині літа, — розповідає старшокласник Олексій Сергієнко, з гордістю демонструючи на телефоні зняте з дрону відео прильоту, яке знайшов в інтернеті. 

Олексій розповідає про життя під окупацією © Денис Волоха

Олексій розповідає про життя під окупацією © Денис Волоха

Олексій, мабуть, зараз єдина у Василенковому дитина. Навчатися йому ніде. На тому тижні школу офіційно закрили. 

— Поїхали в сусіднє село влаштовуватися, — розповідає його мама. — Але зараз навчання онлайн, а в нас інтернету немає. Тож вчитися поки що можливості немає. Будемо чекати інтернету.

З вулиць на північних околицях села люди втекли наприкінці квітня, коли сюди, прямо на городи, зайшла ворожа техніка, а біля хат росіяни почали рити окопи — “як ті колоради”, кажуть місцеві. 

— Поставили на городах миномети, питали, чи можна з колодязів воду пити: боялися, що вода отруйна. По хатах шукали “жучків”, щоб їх не прослуховували, — пригадує Олексій.  

За словами хлопця, окупанти влаштували в селі аж три бази: на фермі, в школі та на північних околицях. Каже, спочатку, до першої ротації, війська поводили себе як три окремі армії, які між собою не ладили і навіть стріляли одне в одного: 

— У нас тут стояли і деенерівці, і еленерівці, і буряти, і чеченці, і таджики...  

Жити у північній частині села Василенкове зараз неможливо: все зруйновано © Денис Волоха

Жити у північній частині села Василенкове зараз неможливо: все зруйновано © Денис Волоха

Марія Юхимівна, бабуся Олексія, “евакуювалася” недалеко, до сестри на іншому кутку села. Там, каже, було трохи безпечніше. Але зимувати хоче лише в рідній хаті, хоч ремонтувати треба багато: одну із стін пробило наскрізь, шибки повилітали, дах посікло. В хаті жили росіяни. Вкрали диван. На вхідних дверях фарбою намальована латинська V. На горищі була позиція снайпера, а в туалеті вояки писали на стінах вірші. 

В хаті Марії Юхимівни облаштувалися окупанти © Олексій Сергієнко

В хаті Марії Юхимівни облаштувалися окупанти © Олексій Сергієнко

На дверях хати окупанти намалювали літеру V © Олексій Сергієнко

На дверях хати окупанти намалювали літеру V © Олексій Сергієнко

Посеред двору — провалля. 

— Тут був наш погріб, — розповідає Олексій. — Як вперше в нього поцілило снарядом, росіяни зробили тут бліндаж. Мішки наносили, почепили занавісочку на вході, щоб їх не бачили з дрона.  А потім в погріб знову було пряме влучення. І все. 

Погріб спочатку поретворився на бліндаж, а потім на могилу для окупантів © Олексій Сергієнко

Погріб спочатку поретворився на бліндаж, а потім на могилу для окупантів © Олексій Сергієнко

Олексій демонструє скарби, які назбирав: гільзи, протигази, каска військового — вже вистачить, щоб облаштувати музей. Все небезпечне, як-от ящики із снарядами, які полишили після себе окупанти, — забрали українські військові. 

Ями від прильотів і у дворі, і на городі. Там, де високі бур’яни, залишилися нерозірвані снаряди. Для саперів тут роботи ще багато, особливо в полях довкола. У селі на міні підірвався чоловік. Це єдиний загиблий у Василенковому. Були поранені. Їх рятували сусіди. Крім того, окупанти забрали “на підвал” одного хлопця.

— Після того, як в школу влучили, у росіян шок був. Вони самі казали, що там 50 їхніх накрило, — пригадує Олексій. — Вони одразу комендантський час зробили з четвертої. А хлопці стояли біля двору. Росіяни у них стали перевіряти телефони, і щось у Сашка в телефоні їм не сподобалося. То його спочатку по селу тягали, потім ніби в Куп’янськ забрали. Потім відпустили. 

В місцевих садках і на городах можуть залишатися нерозірвані снаряди © Денис Волоха

В місцевих садках і на городах можуть залишатися нерозірвані снаряди © Денис Волоха

Лінія фронту проходило буквально по одній з вулиць Василенкового © Денис Волоха

Лінія фронту проходило буквально по одній з вулиць Василенкового © Денис Волоха

Зруйноване Василенкове © Денис Волоха

Зруйноване Василенкове © Денис Волоха
Зараз мешканці потихеньку повертаються додому. Щойно поновили електрику. І мобільний інтернет деінде можна зловити. Люди намагаються латати дірки в стінах та дахах, доки не вдарили морози. 

— Якось перезимуємо, а весною будемо щось думати…Слава Богу, хоч хата не згоріла! — радіє Марія Юхимівна. — Ще баба доживе тут свій вік.

Автобусна зупинка у Василенковому © Денис Волоха

Автобусна зупинка у Василенковому © Денис Волоха

 Поділитися