MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Василенкове: село, через яке пройшла лінія фронтуКатівня в Пісках-Радьківських: поліція знайшла чергове місце злочину російської арміїУ Липцях на Харківщині знайшли катівнюЧетверо медиків загинули під час евакуації пацієнтів психіатричної лікарні у Харківській області ‘Тримали людей в боксах’ — після деокупації на Харківщині знайшли вже 10 катівень Тиждень у неволі: у Куп’янську окупанти утримували в неволі п’ятьох підлітківВовчанський агрегатний завод: російська катівня за чеченськими лекаламиЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаНа заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводуКатівня на заводі, морг на фермі і дорога життя через дамбу – як живуть люди на тимчасово окупованій частині ХарківщиниВ окупований Ізюм передали ліки для онкохворих – незважаючи на обстріли з боку росіянУ Борівській громаді на Харківщині пошкоджено та розграбовано більшість шкілНа Харківщині російські окупанти розстріляли волонтерів – розвідкаУ міськраді Дергачів показали, що зробили російські війська з громадою (фото)В окупованому Ізюмі почалася примусова мобілізаціяХарків: російські війська обстріляли район ХТЗ – є загиблі і пораненіРуські Тишки: фосфорні бомби, вантажівки з пральними машинками і покинуті трупи росіянРосійські військові випустили сім ракет по селищу Шевченкове на ХарківщиніУ Куп’янську-Вузловому знайшли тіло чоловіка, ймовірно закатованого російсськими військовими

Коробочкине: півроку під обстрілами. Фоторепортаж

09.11.2022   
Ірина Скачко, Оксана Комарова

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

Перше, що упадає в очі, коли в’їжджаєш до Коробочкиного, — школа. Сучасна, гарна і… розбита. Поруч — посічена обстрілами пошта. На зупинці транспорту — замість пасажирів чатує одинокий пес.

Автобусна зупинка у Коробочкиному © Оксана Комарова

Автобусна зупинка у Коробочкиному © Оксана Комарова

Ліцей у Коробочкиному, фото з фейсбук-сторінки села

Ліцей у Коробочкиному, фото з фейсбук-сторінки села

Село Коробочкине Чугуївського району потерпало від майже щоденних обстрілів півроку. Росіяни били з  окупованих Чкалівського і Гракового. Тут пошкоджено більшу частину приватних будинків.

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

Люди тільки починають повертатися до села. І то ненадовго: хоч як накрити розбитий дах, заколотити вікна. Жити тут важко: електрику і газопостачання відновили ще не скрізь. А декому — немає куди повертатися: від будинків залишилося попелище.

Волонтер Євген Подлубний © Оксана Комарова

Волонтер Євген Подлубний © Оксана Комарова

— Спочатку люди розуміли, коли бувають обстріли. Від шостої до восьмої намагалися нікуди не виходити. Але потім, у росіян пройшла ротація, і вони почали стріляти будь-коли і будь-куди, — розповідає Євген Подлубний, місцевий волонтер, що проводить для нас своєрідну екскурсію розбитим селом.   —  Спочатку вони били лише в ті райони, де стояла українська військова техніка. А після першої ж спроби наших витіснити окупантів з Гракового, росіяни почали мститися. Це з травня приблизно. Стало гинути багато людей. 

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

© Оксана Комарова [Коробочкине]

Село Коробочкине Чугуївського району © Оксана Комарова

20 травня було поранено Владислава Санжаревського. Руку доводиться лікувати і досі.  

Владислава Санжаревського поранило у травні © Оксана Комарова

Владислава Санжаревського поранило у травні © Оксана Комарова

Його будинок майже знищено: замість даху — брезент. 

10 червня в селі загинула ціла родина — п’ятеро осіб: снаряд влучив в будинок саме тоді, коли люди після обстрілу піднялися з подвалу, щоб пообідати. Затишшя виявилося оманливим. 

Тут загинула родина © Оксана Комарова [Коробочкине]

Тут загинула родина © Оксана Комарова

— Навіть під обстріламиі в Коробочкиному залишалося 360 людей. А до війни мешкало десь три з половини тисячі, — розповідає Євген. — Волонтери сюди не всі погоджувалися їхати. Волонтери із “Скрині допомоги” організували допомогу для села. Вони все необхідне знаходили, і ми сюди привозили, під обстріли. Я під обстріл потрапляв неодноразово, коли людей вивозив. Іноді до Коробочкиного не міг доїхати через обстріли. На машині досі вм’ятини. 

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

До деяких будинків у Коробочкиному ніхто вже не повернеться. Під осіннім дощем сірий попіл перетворюється на чорну багнюку, уцілілі речі, якими колись хтось з любов’ю користувався, гниють прямо посеред зруйнованих кімнат. І з них проростає трава і навіть паростки кленів.

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

© Оксана Комарова [Коробочкине]

© Оксана Комарова

 Поділитися