У День пам’яті втрачених видів, 30 листопада, WWF-Україна розповіла, які саме види Україна може втратити через війну.
“В першу чергу зникнення загрожує рідкісним видам, що трапляються у степовій зоні, де відбуваються найзапекліші бої та найбільші руйнування”, — вважають в організації.
У фейсбук-дописі від 30 листопада захисники природи перелічують види, ризик зникнення яких “є дуже великим”, хоча поки що їх ще можна спостерігати в Україні.
Перегузня
“Це невеликий за розмірами хижак родини куницевих зі строкатим хутром з чорними, білими, жовтими плямами та смугами”, — розповідає WWF-Україна.
Перегузня включена до Червоної книги як вид зі статусом “рідкісний”. Наразі в Україні мешкає близько 100 особин перегузні.
Перегузня полюбляє степові простори, рідше обирає чагарники та долини річок і живе на території Запорізької, Донецької та Луганської областей. Вона є “корінною мешканкою цих територій”.
“До повномасштабного вторгнення перегузні загрожувала втрата оселища через інтенсивне розорювання степів для сільськогосподарських цілей, а сьогодні її дім руйнують ворожі обстріли”, — стверджують у WWF-Україна.
Бабак
Улюбленець українців, мешканець степів, що “віщує” прихід весни і є символом Луганської області.
Відомий завдяки харківському бабаку-віщуну Тимку, який цього року пережив російську окупацію разом з іншими бабаками, що перебували на біостанції Харківського університету імені Каразіна у селі Нестерівка Великобурлуцької громади. Тваринам вдалося вижити завдяки працівникам лабораторії “Східні степи”, які не полишили своїх підопічних і доглядали за ними.
За інформацією WWF-Україна, у 2021 році бабак отримав статус “зникаючого” виду. Тоді ж його було включено до Червоної книги.
“За останні 20 років популяція тварини в Україні стрімко скорочувалася й у 2018 році досягла критичної межі”, — діляться природозахисники. Таке скорочення відбулося через “активний мисливський промисел” і внаслідок “знищення та фрагментації оселищ”.
Оскільки основні популяції бабаків мешкають у Харківській та Луганській областях, можемо припустити, що російська збройна агресія позначилася на житті цілком миролюбних тварин, які споконвіку жили в українських степах.
Орел степовий
За інформацією фахівців, орел степовий “зрідка трапляється в Азово-Чорноморському районі під час міграцій”.
Він також належить до “зникаючого” виду та включений до Червоної книги. Якщо ще на початку 19 століття орел степовий був поширеним в Україні, то у 20 столітті його чисельність почала скорочуватися. Це сталося внаслідок “зменшення цілинного степу”, винищення людиною та скорочення чисельності основної здобичі — ховрахів.
“Останнє гніздування хижака зареєстроване в ‘Асканії-Новій’ у 80-х роках минулого століття. Інформації про його міграції на території України мало, однак відомо про те, що птах залітає в деякі райони степової зони”, — пише WWF-Україна.
“Чи можливо буде відновити популяції цих тварин, якщо через війну вони зникнуть в Україні? Так, проте це складний, тривалий процес, який вимагає залучення багатьох фахівців. І можливим він буде лише після повного звільнення наших територій та очищення їх від вибухових матеріалів”, — вважають в організації.
Раніше засновник UAnimals Олександр Тодорчук стверджував, що внаслідок російської агресії в Україні може зникнути понад 80 видів тварин.
Аби допомогти диким тваринам, які постраждали від воєнних дій, у WWF-Україна створили пам’ятку, що дозволяє допомогти пораненій дикій тварині й при цьому не зашкодити ні їй, ні собі.
“Алгоритм дій є однаковим як для безпечних, так і для деокупованих територій та зони бойових дій.
Якщо до вас потрапила поранена дика тварина або вам відомо про її місцеперебування — ви можете сповістити:
- Органи місцевої влади (обласний департамент екології, Держекоінспекцію), поліцію, ДСНС.
- Міндовкілля — через всеукраїнський екологічний чат-бот SaveEcoBot.
- UAnimals — зоозахисну організацію, яка займається порятунком тварин під час війни.
Не лікуйте поранену тварину самостійно. Ветеринарні процедури можуть здійснювати тільки люди з відповідною фаховою освітою. Пам’ятайте, що поранена / контужена тварина через стрес і біль може розцінити ваші спроби допомоги як загрозу. Відтак тварина може повестися агресивно і захищатися”.
Також у пам’ятці є корисна інформація та алгоритм дій для ветеринарів, які опікуватимуться дикою — зокрема і червонокнижною — твариною.
