MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

На Херсонщині розслідують обставини воєнних злочинів, вчинених армією РФВ Україні загинуло майже 7 000 цивільних від початку повномасштабного вторгнення, — ООН Терористична Федерація імені Путіна продовжує обстрілювати ХарківщинуРосія запустила фейкову новину про трьох харків’ян, які загинули в ‘пункті незламності’, — VoxCheck Росія продовжує обстрілювати лікарні й вбивати мирних мешканців: у Сумській області загинув 15-річний хлопець Пошрамовані обличчя українських міст: Росія знищує історичний центр МаріуполяЗа 5 днів у Херсоні загинуло 15 людей через російські обстріли Україні знадобляться роки для розслідування всіх випадків зникнень людей, — Метью ГолідейУ США говорять про ‘системність’ злочинів Росії на фоні визнання її державою-терористом з боку НАТОПозасудові затримання й насильницькі зникнення на Херсонщині, — дослідження Conflict Observatory

Перехоплені розмови, нечувані звірства — невигадані хроніки окупації

08.12.2022   
Марина Гарєєва
Важко сказати, що вражає більше: злочини, які коїть армія Росії, чи те, як вони про них говорять. Знуджено, буденно, без зайвого співчуття, без зайвого сорому. Як говорять ті, хто виправдовує вчинення геноциду. Як говорять ті, хто не проти його “повторити”.

Фото: Суспільне Донбас

Ілюстративне зображення. Фото: Суспільне Донбас.

оновлено

Від авторки: Перепрошую, якщо попередній заголовок “Приставляли автомат до голови дитини, задушили дівчинку, розстріляли групу ромів — хроніки окупації” шокував когось із читачів або зробив боляче. Я точно цього не хотіла. Просто іноді бракує слів, аби описати неймовірно жорстокі злочини, ймовірно скоєні армією РФ, тому ти просто їх перераховуєш. І лише з часом знаходиш слова, що не кривдять читача, але й не викривляють реальність.

Військовослужбовці 1-го полку армії Росії приставляли автомат до голови дитини, вимагаючи бензину або грошей.

Про це стало відомо з перехопленої розмови, яку оприлюднило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Російський окупант, розмову якого й було записано, назвав тих, хто служить у 1-му полку, (рос.) “кончеными дебилами”, а його співрозмовниця відзначила, що перший полк замовив собі гуманітарки (рос.) “почти на лям”.

Поки деякі російські ЗМІ вирішують: жаліти чи не жаліти “бідних мобілізованих хлопчиків”, небідні російські військові не ставлять зайвих запитань й продовжують вчиняти злочини й тероризувати мирне населення, в тому числі й дітей.

Раніше журналісти видання The New York Times розповідали, що у селищі Правдине на Херсонщині було вбито дівчинку-підлітка. Її тіло знайшли під уламками будинку, де вона мешкала разом зі своїм хлопцем, колишнім охоронцем одного із сільськогосподарських підприємств. Разом із дівчинкою загинули й інші охоронці, які жили в тому самому будинку: тіла шістьох із них було знайдено під завалами, тіло сьомого чоловіка так і не знайшли. Будинок підірвали у середині квітня, але, ймовірно, люди загинули не від вибуху. За словами Анатолія Сікози, що мешкав поруч, у деяких із чоловіків були зв’язані руки (як завжди, за спиною) та зав’язані очі, а дівчинка виглядала так, наче її задушили. Поховати людей вдалося лише за 5 тижнів після того, як їх було вбито. Російські окупанти довго не давали дозволу на похорон.

У іншій перехопленій розмові російський військовослужбовець розказував про беззаконня військової поліції та масовий розстріл ромів:

(рос.) “Тут знаешь какой беспредел в городах творится? Военная полиция недавно, короче, этих... цыган расстреляла. 28 человек просто к стенке поставила и расстреляла за то, что они дали водку нашим военнослужащим и отравили их, всю роту”.

За інформацією розвідки, це відбувалося на Донецькому напрямку.

Дівчину, з якою говорив російський найманець, цікавило одне: чому ж все відбувається так довго… (рос.) “Ну вроде Украина такая маленькая, почему это всё так долго-то?” — запитувала вона співрозмовника.

Важко сказати, що вражає більше: злочини, які коїть армія Росії, чи те, як вони про них говорять. Знуджено, буденно, без зайвого співчуття, без зайвого сорому. Як говорять ті, хто виправдовує вчинення геноциду. Як говорять ті, хто не проти його “повторити”.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися