Надто складне спорядження: росіяни заявили про вбивство британського волонтера
Увечері 11 січня пропагандистський телеграм-канал “Grey Zone” заявив, що вагнерівці вбили британського волонтера. Йдеться про одного з волонтерів, нещодавно зниклого безвісти.
О 21:36 “Grey Zone” оприлюднили заяву Пригожина, який нібито “повідомив, що під час боїв за Соледар, у боях з ‘Групою Вагнера’ було вбито щонайменше одного з двох громадян Британії”.
Як і пригожинська пресслужба, “Grey Zone” стверджує, що російські найманці знайшли тіло одного з волонтерів, і додає, що у вбитого були виявлені документи обох “добровольців”, які нібито воювали на боці Збройних Сил України й були “оформлені” як волонтери.
Заяву супроводжують фотографії, які до цього поширила пресслужба Пригожина. На світлинах зафіксовані паспорти з іменами Ендрю Бегшо та Крістофера Перрі, а також посвідчення волонтера, видане Крістоферу Метью Перрі.
У телеграм-дописі, опублікованому о 22:01, “Grey Zone” стверджує, нібито громадянин Британії Крістофер Перрі “записався добровольцем до одного з українських батальйонів”.
“Grey Zone” виправдовує ймовірно скоєне вбивство надто професійним спорядженням і амуніцією, які нібито мав волонтер. Попри те, що у чоловіка було знайдене волонтерське посвідчення, громадянин Британії був не просто вбраний у “засоби індивідуального бронезахисту”, а мав “спорядження зі зброєю та амуніцією”, пояснює “Grey Zone”. Автори “Сірої Зони” керуються вбивчою логікою: оскільки таке спорядження “дозволяє вести бойові дії”, на волонтера не розповсюджувався захист, передбачений міжнародними конвенціями…
Автори сірої зони розписуються у власних убивствах без жодних лапок чи умовностей.
Наразі немає підтвердження інформації щодо вбивства волонтера з інших джерел. Натомість достеменно відомо, що зниклі безвісти громадяни Британії займалися волонтерською діяльністю. 10 січня про зникнення чоловіків написали в SkyNews і оприлюднили відео, зняте Крістофером під час евакуації мирних жителів у Бахмуті.
За інформацією журналістів SkyNews, незадовго до зникнення Крістофер Перрі розмірковував над тим, як краще дістатися Бахмута, аби допомогти мирним мешканцям. Йти пішки — а отже просуватися повільно, але бути менш помітним? Чи їхати автівкою — а отже рухатися швидко, але ризикувати бути поміченим російськими дронами?
Перрі не подобався перший варіант, адже коли йдеш пішки, відчуваєш себе зовсім незахищеним, фактично оголеним.
“Їдучи автівкою, ти більше нагадуєш ціль, але ти можеш домчати до свого пункту призначення за кілька хвилин і за кілька хвилин повернутися назад”, — казав Крістофер.
Обираючи шлях до Соледара, волонтер навряд усвідомлював, що цілком людську оголеність й неминучість вибору: коли страшно загинути, та ще страшніше не встигнути допомогти, — хтось сприйме за надто складне спорядження.