ВР ухвалила законопроєкт про зменшення призовного віку з 27 до 25 років

Український парламент підтримав Проєкт Закону 9281, за яким граничний вік, коли призовники перебувають на військовому обліку, зменшується на два роки: з 27 до 25 років.

Про це повідомив народний депутат від партії “Голос” Ярослав Железняк у своєму телеграм-каналі. Законопроєкт № 9281, ініційований Кабміном, отримав 304 голоси. 

Ще на початку травня цього року Міністерство оборони України запропонувало зменшити граничний вік призовників. Як пояснювали у відомстві, під час дії воєнного стану “відсутня потреба в перебуванні громадян на військовому обліку призовників до 27 років”.

У Міноборони наводили кілька аргументів на користь запропонованих змін. Подібні обґрунтування були викладені й в пояснювальній записці до законопроєкту.

По-перше, ініціатори законопроєкту вважають, що необхідність призовників щорічно прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (у тому числі для підтвердження права на відстрочку від призову та для проходження медоглядів) призводить до додаткових витрат, створює навантаження на медпрацівників та додаткові черги для проходження ВЛК. 

По-друге, на думку Кабміну, за умов воєнного стану тривале перебування на військовому обліку призовників є недоцільним. Через те, що чимало придатних до військової служби громадян не мають статусу військовозобов’язаних, під час мобілізації їх не можуть призвати.

“У разі зменшення граничного призовного віку до 25 років призовні комісії матимуть достатньо часу (1–3 роки) на реалізацію виконання громадянами України військового обов’язку та призову їх на строкову військову службу”, — вважають ініціатори законопроєкту.

Проте у висновку Головного Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки, який 17-го травня розглянув проєкт Закону № 9281, було відзначено, що запропонований механізм врегулювання проблеми “є недосконалим”.

Певні перестороги були викладені і Головним науково-експертним управлінням, яке зазначало, що подібне питання доцільно розв’язувати “за допомогою встановлення окремого правового механізму, а не шляхом зменшення призовного віку для усіх громадян”.

Як наголошувалося в науково-експертному висновку, закон має бути придатним до дії протягом тривалого часу, а тому “його приписи необхідно формулювати таким чином, щоби вони охоплювали найбільш можливі варіанти розвитку подій і не потребували постійних змін”.

Окрім цього, у Головному науково-експертному управлінні звернули увагу на те, що норми закону щодо зменшення призовного віку діятимуть і після скасування воєнного стану, тобто у мирний час. На думку експертів, це “не є достатньо обґрунтованим”.

“Встановлення граничного призовного віку для громадян у 27 років обумовлене тим, що окремі категорії громадян мають відстрочку від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами, станом здоров’я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності (див. ч. 1 ст. 17 Закону). Така відстрочка може мати певний термін дії (наприклад, для осіб, у яких є дитина віком до трьох років, вагітна дружина, або для осіб, які займаються певною професійною діяльністю протягом нетривалого часу). Разом з тим, після припинення дії відповідних обставин закінчується й термін відстрочки від строкової військової служби для таких громадян, внаслідок чого вони можуть бути призвані. Зменшення ж призовного віку до 25 років, відповідно, у подальшому зменшить кількість осіб, які повинні проходити строкову військову службу”, — йшлося у висновку.

Оскільки у мирний час строкова військова служба дозволяє не лише опанувати певну військову спеціальність, а й набути практичні навички та уміння, у Головному управлінні вважають, що ті, хто пройшли строкову військову службу, зможуть бути більш ефективно залучені до оборони країни під час війни.

“Тому при розгляді питання щодо зменшення призовного віку для громадян необхідно підійти до цієї проблеми більш концептуально та вирішити, які складові військової підготовки повинні отримати громадяни під час строкової служби, який призовний вік є найбільш прийнятним для проходження громадянами строкової служби тощо, — зауважували в Головному науково-експертному управлінні. — Адже ці питання стосуються обороноздатності держави та її стійкості до зовнішніх збройних загроз, і нинішня ситуація в державі свідчить, що вони мають не абстрактне, а цілком конкретне практичне значення”.

Ті, хто не проходитимуть строкової військової служби, навряд чи зможуть бути ефективними при веденні бойових дій. Тож, аби здобути необхідні навички та вміння у воєнний час, їм доведеться, як мінімум, проходити тривалу військову підготовку. “Тому держава зацікавлена у тому, щоб мати якомога більшу кількість громадян, які проходили строкову службу і мають відповідну підготовку, а приписи проєкту йдуть всупереч з цією метою”, — зазначали у Головному науково-експертному управлінні.

З огляду на вищеокреселене — замість зменшення верхньої межі призивного віку — там пропонували:

• або дозволити на час дії воєнного стану ставити на облік тих військовозобов’язаних, які не мають відстрочки та звільнення від призову та досягли певного (меншого за встановлений 27-річний) віку;
• або під час мобілізації призивати не лише військовозобов’язаних, а усіх громадян чоловічої статі, які не мають відстрочки від призову та придатні до військової служби за станом здоров’я.

Нагадаємо, що нині на розгляді у Верховній Раді перебуває не менше восьми законопроєктів, які регулюють підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану. Ідеться про поранених, колишніх військовополонених, добровольців, які мають інвалідність, помилково мобілізованих і багатьох інших людей, які мають вагомі підстави для звільнення. Огляд відповідних законодавчих ініціатив від Харківської правозахисної групи можна переглянути у матеріалі Ірини Скачко.