Дістатися дна: Росія провалила евакуацію цивільних на окупованих територіях
Вночі 6 червня російські військові підірвали Каховську ГЕС. Вода почала заливати міста і села на обох берегах Дніпра. І якщо рятувальна операція на підконтрольних Україні територіях розпочалася негайно, окуповані населені пункти залишилися практично сам на сам із бідою. Російська окупаційна адміністрація два дні не робила майже нічого. Лік ішов на години, людей рятували волонтери, а Москва (як і завжди) не визнавала масштабів катастрофи, зводячи все до банальних “підтоплень” та “паводків”.
“Нічого не сталося”
Вранці 6 червня, коли частина Нової Каховки, зокрема територія зоопарку “Казкова Діброва”, вже була під водою, призначений російськими окупантами “мер” Володимир Леонтьєв заспокоював підписників, що “все під контролем”: “Жодної паніки, жодної жахливої загрози не існує. Єдина загроза полягає в тому, що в нас будуть проблеми з постачанням води до Криму”.
Увечері того ж дня гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо заявляв: “Нова Каховка та всі міста, розташовані нижче по течії, а це Олешки, Гола Пристань, Херсон, живуть. Люди спокійно рухаються вулицями. Щойно проїжджав вулицею: спокійно працюють автозаправки, деякі магазини, навіть підприємства”. На відео за спиною колаборанта було видно затоплену площу.
У російському медійному просторі тема підриву Каховської дамби була не першим і навіть не другим пунктом в новинному порядку денному. За повідомленням видання “Медуза”, провладні російські мас-медіа цього разу не отримали методичок для висвітлення події. 8 червня, коли ситуація в регіоні була чи не найгіршою, журналісти “Вістей” на каналі “Росія 1” досі називали те, що відбувається на Херсонщині, “паводком, що стався після українського обстрілу греблі”.
Пропагандисти як один розповідали, ніби окупаційна влада успішно евакуює цивільне населення із затоплених міст і сіл. Це виявилося неправдою. За численними свідченнями постраждалих і волонтерів, у перші дні катастрофи російські окупанти нічого не зробили для порятунку людей.
Лише 9 червня Володимир Путін “доручив створити комісію з ліквідації наслідків повені в анексованій частині Херсонської області”. Документ був опублікований увечері, тобто майже через три доби після руйнування греблі.
7 червня: човни забрали військові
Напередодні увечері Сальдо заявив в ефірі телеканалу “Росія”: “Із дорослих мешканців мало хто виявляє бажання евакуюватися. Люди хочуть дочекатися, поки вода зійде і далі працювати на своїй землі. Проте все підготовлено для вивезення людей”.
7 червня український мер Олешок Євген Рищук описував зовсім іншу картину: “У місті немає човнів. Люди самоорганізовуються і почали знімати інших з дахів. Є інформація, що у підтоплених населених пунктах росіяни людей не випускають. Вони знущаються з людей. МНС РФ не підключилося до вирішення проблем людей, ті самі по собі рятуються. Люди збираються у центрі міста, в лікарні — там понад 300 людей. Люди шукають прихисток, де було б сухо, був дах над головою і виживати. З електроенергією проблеми, є вже проблеми з питною водою — більшість людей брали її зі свердловин, які були вдома. Зараз туди може потрапити інфекція і заразити людей”.
В той самий час і в наступні години мешканці Олешок, Голої Пристані, Забариного благали про допомогу. Журналісти незалежного російського видання ASTRA зв’язалися з деякими з них. Люди казали, що зв’язку з МНС немає, майже всі човни забрали окупанти й евакуювалися, не забравши цивільних.
“Ви не уявляєте, що зараз на лівому березі. Орки давно забрали всі човни та катери. Зараз вони стоять у два ряди біля колишнього Нібулону. Але люди, здебільшого люди похилого віку, які не змогли виїхати, сидять на дахах будинків і чекають на допомогу”, — цитує ASTRA жінку з Олешок.
Люди самостійно шукали човни. На допомогу їм стали припливати волонтери, в тому числі — не зважаючи на небезпеку — з неокупованої частини Херсонської області. Вони створили спеціальний чат, де постраждалі могли залишити заявки.
Але дістатися волонтери могли не скрізь. Надходили повідомлення, що в деякі населені пункти окупанти не пускали навіть тих, хто намагався забрати з затоплених місцин своїх рідних.
“Будинки, які були за сто метрів від берега, вже у воді. Військові [російські] пішли на початку, теж нікого не евакуювали. Ніхто ніде не відповідає. Наскільки знаю, вже відповідати нема кому, всі втекли. Ми телефони надовго не вмикаємо, заряджати практично ніде стає. Волонтерів у Забариному, як в Олешках чи Голій пристані — немає. Ми не знаємо, що нам робити”, — розповідали 7 червня ASTRA жителі Забариного.
8 червня: порятунок за паспортом
Наступного дня, 8 червня, до евакуації на лівому березі стали залучати російське МНС. “Дві доби вони [російські силовики] взагалі не рухалися. Сьогодні вже плавають і військові, і МНС. На мене виходили люди, щоби ми їм [рятувальникам МНС РФ] давали списки. Військові відібрали у наших хлопців три човни. Не знаю, з якою метою. Сподіваюся, щоб людей рятувати”, — заявляв журналістам видання “Важные истории” координатор групи волонтерів Ярослав Васильєв.
Але виявилося, що допомога не для всіх. “Важные истории” розповіли, що російські силовики відмовилися евакуювати 14 людей з одного з дахів в Олешках, оскільки мешканці не мали громадянства РФ. Інформацію про таку вибіркову евакуацію підтвердили й журналісти видання ASTRA. “Насамперед рятують людей з паспортами РФ”, сказав їм мешканець Нової Каховки. Про це ж розповів і житель Олешок.
Також “Важные истории” повідомили, що 8 червня у населеному пункті Кардашинка на пагорбі очікували на евакуацію близько 100 осіб (за іншою інформацією близько двохсот), але місцева влада не пускала туди волонтерів. Про те, що принаймні половину з них все-таки врятували люди зі Скадовська, згодом розповіла ASTRA: “Близько 50 жителів затопленої окупованої Кардашинки, які застрягли на клаптику суші, врятували місцеві рятувальники зі Скадовська — українці, які попри заборону поїхали за людьми…” За словами свідків, рятувальникам їхати у Кардашинку забороняла місцева окупаційна влада — казали, ніби там немає нікого і все чудово.
Родичка однієї з врятованих сімей Олена розповіла журналістам, що у Скадовську її рідним сказали, що без російських паспортів евакуювати людей не будуть. “Моїм рідним так сказали російські військові, ті, з ким ми змогли зв’язатися зі Скадовська. А у них [у родичів] просто українські паспорти. Люди чекали на Україну і, мабуть, на їхню думку, недостойні жити. Тому люди бояться їхати туди, просять докинути до сухих сіл, де немає російських військових”.
9 червня: “все це фейк”
Ображене російське міністерство з надзвичайних ситуацій 9 червня назвало усі ці численні свідчення ненадання допомоги, перешкоджання роботі волонтерів, крики про допомогу фейком. “У мережі агенти українського ІПСО розганяють фейки, нібито співробітники МНС перешкоджають роботі волонтерів, перекривають вулиці та відбирають човни на Херсонщині”, — заявили в МНС РФ.
Коли 9 червня окупаційна влада заявила, що після руйнування Каховської ГЕС на лівому березі загинуло лише п’ять осіб, волонтери повідомили, що ця цифра може сягати сотень загиблих.
“Вчора зранку мені повідомили про більше ніж 90 трупів тільки в Олешках. Сьогодні, рівень води впав і в затоплених будинках волонтери почали бачити велику кількість мертвих. Мова йде про СОТНІ ВТОПЛЕНИХ РОСІЯНАМИ ЛЮДЕЙ лише тільки в м. Олешки”, — написав цього дня Володимир Шлонський, лікар з Олешок.
10 червня стало відомо, що РФ не допускає представників міжнародних організацій на лівий берег Херсонщини. Заступник Генерального секретаря ООН із гуманітарних питань Мартін Гріффітс повідомив, що ООН допомагає потерпілим здебільшого через українські організації. Загалом ООН уже вдалося дістатися до 30 тисяч потерпілих на правому березі Дніпра, щоб допомогти їм. Але доступу до потерпілих від підриву Каховської ГЕС на тимчасово окупованому лівому березі Росія так і не надала.
Саме руйнування ГЕС є порушенням Женевської конвенції. Стаття 56 Додаткового протоколу I 1977 року наголошує: “Установки та споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, — не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є воєнними об’єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об’єкти, розміщені в цих установках або спорудах чи поблизу них, не повинні ставати об’єктами нападу, якщо такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил у таких установках або спорудах та наступні тяжкі втрати серед цивільного населення”.
А стаття 43 IV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі наголошує: “З фактичним переходом до рук окупанта повноважень легітимної влади він вживає всіх залежних від нього заходів для того, щоб, по можливості, відновити та забезпечити громадський порядок і безпеку”. Тобто не організувавши в умовах лиха ефективної евакуації цивільного населення на окупованій території, Росія знову порушила міжнародне право. Вже вкотре.