Тимчасово непридатних до служби військових зможуть звільнити в запас
Верховна Рада ще чотири місяці тому прийняла закон, що дозволяє демобілізувати у запас тих захисників, яких військово-лікарська комісія після поранення визнала “непридатними з переоглядом через 6-12 місяців”. Через недосконалість законодавства такі люди не могли звільнитися і залишалися у військових частинах, без реабілітації, часто “поза штатом”, із мінімальними виплатами.
Видання Бабель нещодавно писало про бойового медика, який отримав поранення на передовій і зараз перебувати на фронті не може. Його визнали “тимчасово непридатним до військової служби з переоглядом через шість місяців”, вивели поза штат, але при цьому залишили при військовій частині — без обов’язків і можливості демобілізуватися. Чоловік отримує менше за тисячу гривень зарплати і не має змоги продовжувати реабілітацію.
— За логікою, якщо ти тимчасово непридатний, треба намагатися стати придатним, або хоча б подбати, щоб здоровʼя не погіршилося. У будь-якому разі треба лікуватися, — пояснювала ситуацію журналістам співзасновниця правозахисної організації “Принцип” Любов Галан. — Натомість зараз ці люди просто сидять у частинах, нічого не роблять і очікують на ВЛК по 6-12 місяців.
Законопроєктом 8169 внесено зміни до статті 26 Закону України “Про військову службу та військовий обов’язок”, у якій ідеться про надання військовим права на звільнення.
“Тепер військовослужбовці, які під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, можуть бути звільнені в запас”, — повідомляють у Міноборони.
“Статтею 26 Закону України передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється за станом здоров’я — на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6—12 місяців. Тобто, постанова ВЛК про непридатність до військової служби з переоглядом через 6—12 місяців має наслідком автоматичне звільнення такого військовослужбовця за станом здоров’я”, — пояснили зміни в законі правозахисники з “Принципу”. — Однак для тих, хто зрештою все ж захоче повернутися на службу (наприклад, людина зможе відновитися після поранення чи хвороби), така можливість існуватиме — відповідно до ч. 5 ст. 20 цього ж Закону. Ці люди можуть бути прийняті на контракт”.
Слід зазначити, що наприкінці червня Президент підписав інший законопроєкт: №9342. Про цей документ багато говорили через те, що він скасував право на відстрочку чоловікам, які мають родичів з інвалідністю. Але, крім того, у законопроєкті йдеться і про військових, виведених поза штат через поранення і тимчасову непридатність до служби: “Військовослужбовцям, які отримали травму (поранення, контузію, каліцтво) пов’язану із захистом Батьківщини під час ведення бойових дій, та які зараховані у розпорядження відповідного командира під час тимчасової непридатності до військової служби, встановленою військово-лікарською комісією, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі шість тисяч гривень протягом всього часу перебування у розпорядженні”. Як узгоджуватиметься цей закон з підписаним учора, наразі невідомо.
Також підпис Президента вчора отримав законодавчий акт №8009, який дозволить демобілізуватись захисникам, чиї родичі загинули або зникли безвісти.
Нагадаємо, на розгляді у Верховній Раді перебуває багато законодавчих ініціатив, що стосуються демобілізації під час війни. Так, наприклад, проєкт закону про надання права на звільнення з військової служби та відстрочки від призову колишнім полоненим (№ 8061) було подано до ВР ще у вересні минулого року. У проєкті за номером 8315 йдеться про можливість звільнення з лав ЗСУ наукових і науково-педагогічних працівників. Автори законопроєкту №8323 пропонують демобілізувати добровольців, які пішли у військо, хоч і не були зобов’язані служити за законом, але зараз бажають повернутися до мирного життя, а також тих, хто потрапив до ЗСУ, “завдяки наполегливості співробітників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та певній розгубленості окремих громадян, які, перебуваючи в стресовій ситуації, навіть не могли толком пояснити, що насправді не підлягають мобілізації, або не дуже орієнтувались у відповідних законодавчих нормах”.