Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Сергій Окунєв, 06 грудня 2023
доступно: in English на русском

‘Гра в російську рулетку’, — староста села на Херсонщині про полон у окупантів

У перші тижні повномасштабного вторгнення навколо села Осокорівка були встановлені блокпости окупантів, а самі російські військові почали займатися пограбуванням і залякуванням місцевого населення, — розповідає староста Сергій Кунець, який сам три тижні просидів у катівні.

Сергій Кунец — староста села Осокорівка на Херсонщині, @Сергій Окунєв для ХПГ

Сергій Кунець — староста села Осокорівка на Херсонщині, © Сергій Окунєв для ХПГ

Вперше Сергій Кунець зустрівся з окупантами після пограбування центральної крамниці у селі. Російські військові двічі крали товари — вперше, зі слів старости, навіть залишили записку з вибаченнями та обіцянками повернути все, що вкрали, “після війни”. Другий випадок був значно менш гуманним — окупанти вдерлися до крамниці, пограбували її та залишили після себе безлад. Аби припинити подібні “візити” росіян, Сергій Кунець запропонував зустріч командиру російських військових. Той спочатку заперечував саму можливість пограбування, але в перші дні окупації в крамниці ще працювали камери спостереження, які чітко зафільмували усі дії нічних “гостей”. Після цього росіяни повернули частину награбованого.

У перші тижні окупації староста намагався організувати гуманітарні доставки не тільки в Осокорівку, а і в навколишні населені пункти. Згодом Сергію стало відомо, що зник староста населеного пункту Хрещенівка.

“Справи ніякої не було нашим начальникам. Я питаю, а де Віктор Копиток, староста Хрещенівки? А ми не знаємо! А хтось туди щось возить? Хліб, воду? А ми не знаємо!” — розповідає Сергій. Він визнає, що в перші тижні окупації в регіоні був управлінський хаос.

Зруйнована Херсонщина, @Сергій Окунєв для ХПГ

Зруйнована Херсонщина, © Сергій Окунєв для ХПГ

Дізнавшися про пропажу сусіднього старости, Сергій Кунець спробував відновити постачання їжі в Хрещенівку власними зусиллями. Але не встиг.

“Я почав домовлятися з Червоним хрестом, щоб зібрали мені крупи, якісь консерви. Приїхав на пекарню, кажу: ‘Скільки Копиток брав хлібин?’. — ‘Стільки-то’. — ‘Ну добре, зробить мені, я замість нього повезу’. Ну, не встиг. Забрали мене”.

Згадуючи обставини свого затримання, Сергій визнає: одразу зрозумів, що проти нього щось готується. Попередньо йому зателефонував один з окупантів, вимагаючи зустріч, нібито аби обговорити гуманітарну допомогу населенню. Відмовитися було неможливо.

“Ну ми скрізь були. Де можна, де не можна. Машинами своїми засвітилися. Ну вони і звернули на нас увагу, так би мовити. Після дзвінка я поїхав на місце зустрічі, а там показують — проїжджай далі. Там вже стоїть “Тигр”, кулемет на мене, навколо люди з автоматами. Телефон забрали, балаклаву вдягнули, наручники. Повезли невідомо куди,” — згадує староста.

Зруйнована Херсонщина, @Сергій Окунєв для ХПГ

Зруйнована Херсонщина, © Сергій Окунєв для ХПГ

Наступні три тижні Сергій Кунець провів “на підвалі”. Як стало відомо, і староста Хрещенівки так само був викрадений окупантами. Сергій згадує катування та зізнається, що їхні наслідки відчуваються досі. З чоловіком “грали” в “російську рулетку”, погрожували вбивством, катували струмом і нагрітим металом. Такі самі катування пережив і Віктор Копиток.

Поки старости перебували в полоні — ЗСУ почали локальні наступальні дії. Осокорівка була звільнена ще наприкінці квітня, але лінія фронту фактично проходила по самому селу. Населений пункт був у “сірій зоні”, яка розділяла позиції українських військових та окупантів.

Провівши три тижні “на підвалі”, Сергій Кунець був звільнений. Йому запропонували підписати різні невідомі документи, які він сам називає “папірцями без печаток, дат, без нічого”. За його словами, частину він так і не підписав, що, в цілому, і не сильно турбувало окупантів. Імовірно, для них це була бюрократична й формальна задача, за якою ніхто особливо не стежив.

Після того як росіян змусили залишити Осокорівку — окупанти почали мститися місцевому населенню. Жителі розповідають, як під час відступу росіяни хаотично стріляли по цивільних будинках зі стрілецької зброї та з гранатометів. Журналіст Сергій Окунєв опитав одразу кількох місцевих мешканців, які підтвердили цю інформацію та незалежно одне від одного описували майже однакові випадки, які підтверджували злочини росіян.

На сьогоднішній день Осокорівка розбита майже на 80%. Центральну частину колись заможного села — зруйновано. Школа, місцевий будинок культури, дитячий садок, крамниці та цивільні будинки зруйновані вщент.

Сергій Кунець залишився на посаді старости та вже понад рік після звільнення всієї правобережної Херсонщини відновлює життя Осокорівки.

Зруйнована Херсонщина, @Сергій Окунєв для ХПГ

Зруйнована Херсонщина, © Сергій Окунєв для ХПГ

поширити інформацію

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
Подібні статті

• Права шукачів притулку   • Голоси війни

‘Я боюся, що мене викрадуть і вивезуть до рашки’

Отримати політичний притулок в Україні людині з російським громадянством нелегко. Навіть якщо вона відстоює українські інтереси, а в РФ на неї за це чекає тюрма за обвинуваченням в тероризмі.

• Російсько-українська війна   • Інтерв’ю

41 день у темряві

Олексій, житель Балаклії, волонтер і працівник ДСНС, під час російської окупації допомагав військовим і цивільним, за що був ув’язнений і зазнав жорстоких тортур у катівні. Після 41 дня полону, де його били, катували електрикою та імітували страту, він вижив, але досі не отримав офіційного статусу потерпілого від збройної агресії.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Василько. Похорон Воїна

Час іде, а боротьба за існування держави триває... 9 липня на фронті загинув Василь Маціборко. Дисидент Микола Горбаль провів молодого героя в останню путь.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Ми привезли в бібліотеки книжки, а за два тижні їх знищили росіяни’

Чому люди на деокупованих територіях потребують не лише гуманітарної допомоги та ліків, але й книжок? Як позбутися ‘совкового мислення’? Розмовляємо з Ольгою Бондар-Різниченко, провідною фахівчинею Харківського літературного музею та волонтеркою ГО “Доброчинець ”.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти