Шість чоловіків цілодобово ведуть відеоспостереження за жінками в спальних кімнатах

Державна установа “Надержинщинська виправна колонія №65” — установа виконання покарань мінімального рівня безпеки для утримання жінок, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. Начальник установи — Алєксєєнко Микола Іванович. Планове наповнення установи складає 426 осіб. На момент візиту в колонії відбувала покарання 241 засуджена, що на 33 особи менше ніж минулого року, та п’ять ув’язнених, що на три менше ніж під час попереднього візиту.

Моніторингову групу супроводжували заступники керівника установи: Усов Павло Олександрович і Рябокінь Олександр Іванович. Монітори безперешкодно потрапили на територію та мали можливість відвідати будь-які приміщення, збирати інформацію, перевіряти її, спілкуватися з засудженими та персоналом, у тому числі на умовах анонімності. З боку адміністрації відбувалися спроби перешкодити повноцінному візиту.

Загальна інформація

За офіційними даними, наданими керівником установи, штатна чисельність персоналу установи складає 166 штатних одиниць, фактична — 155, що на три співробітники більше, ніж минулого візиту. Протягом 2023 року до установи прибуло 319 осіб. На території колонії функціонує три відділення СПС. За 2023 рік умовно-достроково звільнено 58 осіб і одна людина переведена на більш м’які умови утримання, у поточному році умовно-достроково звільнено 20 осіб. Працевлаштовано за трудовим договором 148 засуджених осіб. Середньомісячний заробіток складає 3016 гривень.

Через важку хворобу з установи не звільнено жодної особи. Протягом 2023 року в установі зафіксовано три випадки тілесних ушкоджень. У 2023 році померли дві особи. У 2023 році проведено 15 тривалих побачень та 79 короткострокових, з них 24 проведено через скло. Цього року — сім тривалих і 25 короткострокових побачень. Практика короткострокових контактних побачень в установі відсутня. В установі працює всього один психолог. На обліку перебувають 14 осіб, схильних до членоушкоджень, одна особа — до втечі.

Протягом 2022-2023 років від засуджених не надійшло жодної скарги до керівництва закладу або будь-яких інших органів влади щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги. В установі всього один планшет у користуванні засуджених, дві особи мають власну електронну адресу. Під час моніторингового візиту було опитано близько 70 засуджених. Житлові приміщення відремонтовані, як спальні, так і кімнати відпочинку. Також відбуваються ремонтні роботи.

Перешкоджання в роботі моніторингової групи

Стаття 24 КВК України “Відвідування установ виконання покарань”

“Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням — у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників медіа) мають право: …народні депутати України, їхні помічники-консультанти…”

З 2014 року склалася стала практика моніторингових візитів. Варто звернути увагу, що керівництво установ, в яких наявні системні порушення прав людини, намагаються всіляко чинити перешкоди для проведення якісного моніторингу.

Після проходження відповідної перевірки представники моніторингової групи перебували на території установи. При цьому представники адміністрації установи — підполковник внутрішньої служби Усов Павло Олександрович і майор внутрішньої служби Макаренко Дмитро Миколайович — систематично намагалися чинити перешкоди в роботі моніторингової групи. А саме: вимагали від помічників народних депутатів додаткові дозвільні документи для перевірки наявності відповідних журналів, які перевіряються в загальному порядку проведення моніторингового візиту без інформації про персональні дані засуджених. Представники адміністрації вимагали, щоб у помічника народного депутата України для ознайомлення з кожним журналом був окремий дозвіл від народного депутата.

Такі вимоги представники адміністрації обґрунтовували, посилаючись на Постанову ВРУ “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, де в статті 2.1. перераховані Права помічника-консультанта народного депутата України, в п. 8 “одержувати за письмовим зверненням народного депутата України в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на державних підприємствах, в установах і організаціях у встановленому порядку необхідні народному депутату України для здійснення його депутатських повноважень документи, інформаційні та довідкові матеріали”.

У складі моніторингової групи також були члени громадської ради при Міністерстві юстиції України. На запитання, чи потрібно для ознайомлення з кожним журналом представнику громадської ради окреме доручення, представниками адміністрації було надано для ознайомлення відповідні журнали, при цьому заборонено робити фотозйомку, а лише відео-аудіо, що виглядало доволі дивно.

Констатуємо некоректну поведінку керівництва установи та навмисне затягування часу (документи надавалися дуже повільно).

Також не були надані акти прокурорського реагування, перевірок ДКВС, табель обліку робочого часу на виробництві, наряди виконаних робіт. За заявами засуджених щодо дозволу на обробку персональних даних не були надані особові справи засуджених. За 15 заявами засуджених в рамках дослідження інформації про умови праці і захист соціальних прав, на розсуд адміністрації було надано інформацію стосовно чотирьох засуджених — строковий договір і відомість про нарахування заробітної плати за березень.

Виробництво

Стаття 118 КВК України “Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці”

“Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг”.

Стаття 115 Кодексу законів про працю — строки виплати заробітної плати

“Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні … не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата”. “Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки”.

Стаття 253 Кодексу законів про працю України

“Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню”.

Стаття 16 Закону про попереднє ув’язнення

“Умови та оплата праці осіб, взятих під варту”. “Взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув’язнення за їхньою згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження”.

На день візиту на виробництві установи працювала 121 особа. Основне виробництво — швейне.

Були зафіксовані порушення трудового законодавства, а також гарантії соціального захисту. А саме:

• певна кількість засуджених працюють на виробництві, при цьому не мають паспорта і ідентифікаційних номерів;
• було зафіксовано залучення до праці на виробництві слідчо-заарештованих, які тримаються в дільниці СІЗО. Ці особи працюють разом із засудженими до позбавлення волі. З ув’язненими особами, що мають статус обвинувачених (підсудних), укладено строковий трудовий договір та відраховуються податки (в тому числі з особами, які не мають паспорта або інших документів). При цьому слід зауважити, що праця таких осіб повинна сплачуватися за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув’язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув’язнення та поліпшення умов тримання під вартою;
• виплата заробітної плати здійснюється один раз на місяць, що є порушенням ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці” №108;
• нарахування та виплата заробітної плати засудженим здійснюється без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
• у строкових трудових договорах не зазначено розмір заробітної плати;

• робітниці позбавлені права на щорічну відпустку, також під час звільнення не отримують кошти за невикористані щорічні відпустки;
• у строкових трудових договорах не зазначено строк дії договору;
• не всі строкові трудові договори містять підписи сторін та посаду, на яку прийнята працівниця, в порушення затвердженого наказу Держспоживстандарту від 28.07.2010 року №327, з урахуванням Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 року № 336.

Під час спілкування на умовах анонімності жінки свідчили про низьку оплату праці, наприклад, за пошив однієї одиниці виготовленої продукції вони отримують від двох до десяти копійок, а на більш оплачувані процеси бригадири ставлять так званих “своїх”.

Дільниця СІЗО

У дільниці СІЗО на момент візиту перебували п’ять жінок. Це особи, які утримуються під вартою в статусі обвинувачених (підсудних). Під час спілкування жінки скаржилися, що тривалий час перебувають в дільниці СІЗО: ув’язнена Л. — півтора року, ув’язнена Т. — майже два роки. При цьому жінки не мають права на телефонні розмови з рідними. Площа камер не відповідає мінімальним стандартам утримання ув’язнених, тобто 2,5 кв. м. на одну особу.

Дільниця КДіР

Відділення КДіР повністю відремонтоване, створені комфортні умови для проживання, спальні ліжка з урахуванням особистого простору. У кожному спальному приміщенні встановлені камери цілодобового відеонагляду.

Окрім новоприбулих, у цьому відділенні проживає засуджена Г.. Під час особистого спілкування засуджені жінки повідомили, що з попереднього візиту моніторів нічого не змінилось, і засуджена Г. продовжує мешкати у відділенні КДіР, незалежно від того, чи є новоприбулі, чи немає.

Як ми вже згадували у попередньому звіті, “...за словами жінок, має привілеї, порівняно з іншими особами, які відбувають покарання. Засуджена Г. має дозвіл на вільне пересування по установі і проживає окремо у відділенні КДіР, але за власним бажанням може ночувати і в іншому відділенні. Засуджені жінки скаржаться на те, що засуджена Г. використовує нецензурну лайку, ображає інших засуджених, поводить себе неадекватно. Також використовує фізичну силу для дискримінації інших засуджених. Адміністрація установи удає, що не помічає протиправних дій засудженої Г.”.

Під час конфіденційного спілкування з засудженими монітори отримали інформацію, що новоприбулим в дільницю КДіР не видають постільну білизну, засоби гігієни, предмети першої потреби. Монітори вирішили перевірити зазначену інформацію. Під час спілкування з жінками, які утримувалися в дільниці КДіР, на питання, чи отримали вони постільну білизну під час прибуття до установи, засуджені відповіли ствердно.

Було помітно, що засуджені нервують, а засуджена Г. намагалася вплинути на розмову. Коли ж монітори запропонували жінкам продемонструвати білизну, яку їм видали під час прибуття до установи, жінки цього зробити не змогли і послалися на те, що білизну віддали в пральню. Отже, монітори не змогли переконатися в тому, що новоприбулим засудженим видаються постільна білизна і предмети першої потреби.

Зв’язок з зовнішнім світом

За даними адміністрації, всього одна засуджена користується планшетом. Користуючись главою Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі інтернет, двоє засуджених створили електронну поштову скриньку. При здійсненні перегляду журналу електронного листування засуджених моніторингова група помітила, що всі електронні поштові скриньки підлягають перегляду.

Адміністрація установи не змогла дати відповідь моніторинговій групі, на яку саме необхідність та з огляду на які індивідуальні ризики спиралась адміністрація при прийнятті рішення ознайомлюватись зі змістом вхідних та вихідних повідомлень. Зі слів адміністрації, 99% засуджених — під підозрою, тому повідомлення підлягають перегляду з боку адміністрації.

Моніторинговій групі невідомо про наявність повідомлень про перегляд вхідних та вихідних електронних листів з підписом засуджених про ознайомлення. Комунікація з зовнішнім світом відбувається через листування і телефонні розмови в спеціальному приміщенні.

Харчоблок

Приміщення харчоблока чисті, відремонтовані. Засуджені самостійно заготовляють харчові продукти. За даними адміністрації, 18 засуджених мають отримувати дієтичне харчування. Але на момент візиту дієтичне харчування не видавалося жодній особі.

Право на приватність

Статтею 8 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частинами першою, другою, четвертою статті 7 КВК України визначено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їхнього виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їхню особисту безпеку. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно зі статтею 103 КВК України, адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших кримінальних правопорушень, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.

Пунктом 1 розділу XXIII Правил №2823/5 визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їхньої праці, їдальнях, клубах, медичних частинах та лікарняних закладах адміністрацією установ виконання покарань встановлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.

Із аналізу приписів КВК України, Порядку № 2025/5 та Правил № 2823/5 вбачається, що відеоспостереження здійснюється з метою запобігання втечам та іншим кримінальним правопорушенням, порушенням режиму, встановленого законом, а також для отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. Вказані правові норми спрямовані на дотримання порядку у виправних установах, що сприяє застосуванню відповідних заходів безпеки — як персоналу установ, так і самих засуджених.

Під час огляду спальних приміщень на дільницях СПС-3, 4 і дільниці КДіР були зафіксовані камери відеоспостереження. Також продовжуються встановлення камер цілодобового відеоспостереження в інших спальних приміщеннях.

Відповідно до наказу начальника установи — начальника арештного дому полковника внутрішньої служби Миколи Алєксєєнка — за № 136/АГ-24 від 15 березня 2024 року “Про забезпечення безперебійного функціонування центру відеомоніторингу, затвердження переліку осіб, що залучаються до несення служби на посту охоронної теле- (відео-) системи та осіб, які мають право цілодобового доступу до центру відеомоніторингу”, відповідальні наступні чоловіки: Сергій Савін і Іван Прокоф’єв, а також особи, яким дозволено доступ до центру відеомоніторингу під час несення служби оператором охоронної теле- (відео-) системи — Павло Усов, Дмитро Макаренко, Сергій Воронков і Юрій Твердохліб.

15 жінок звернулися про правову допомогу до правозахисників для сприяння захисту їхніх прав і законних інтересів.

За наслідками моніторингового візиту були спрямовані заяви про скоєння правопорушення в компетентні органи з вимогою внести відомості в ЄРДР у відповідний законом термін і провести незалежне розслідування.

Вважаємо, що в цій ситуації між заходами безпеки та захистом прав людини, власне, правом на приватність, перевага має віддаватися саме захисту прав людини, а заходи безпеки мають бути адекватними та зрозумілими. В даній ситуації встановлення камер відеоспостереження в спальних приміщеннях мають бути обґрунтовані необхідністю вжиття таких заходів. Крім того, наявність в штаті співробітників-чоловіків, які, згідно з наказом начальника установи, мають право і можливість цілодобово спостерігати за засудженими жінками через камери відеоспостереження, є порушенням права на приватність. Керівництво установи має негайно припинити використання камер відеоспостереження в спальних приміщеннях і не порушувати права на приватність жінок.

Неналежне та таке, що принижує честь і гідність поводження

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує: “Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню”.

Під час особистого спілкування з засудженими та ув’язненими особами моніторинговій групі було повідомлено про ймовірне жорстоке поводження. Зокрема, особи, які, на думку адміністрації установи, вчинили дисциплінарні правопорушення, з метою покарання можуть поміщатися в прогулянковий дворик ДІЗО на дві години, незалежно від погодних умов і пори року. Підтвердженням цьому є записи в журналі реєстрації ДІЗО засуджених при відсутності постанов про дисциплінарні стягнення і поміщення в ДІЗО на 24 години правами ЧПНК.

Засуджена Н. має численні опіки тіла і не отримує належну медичну допомогу.

Засуджена Г. має захворювання щитоподібної залози, скаржилася на погане почуття та ненадання медичної допомоги.

Будинок малюка

На території колонії функціонує “Будинок малюка” — дільниця для засуджених, які мають дітей віком до трьох років. Створені відповідні належні умови для комфортного проживання та виховання дітей. У день візиту в будинку перебувало шестеро дітей. Цей будинок надає засудженим матерям можливість зберігати зв’язок зі своєю дитиною й спонукає до правослухняної поведінки.

Медична частина № 65 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Полтавській області

Завідувач медичної частини — Прокоф’єва О. В. Під час візиту моніторингова група безперешкодно оглянула приміщення медичної частини, ознайомилася з умовами організації надання медичної допомоги в’язням, вивчила медичну документацію.

Стаціонар медичної частини має в наявності дві палати для соматичних хворих, розраховані на 14 ліжко-місць, два інфекційні ізолятори, розраховані на вісім ліжко-місць. У стаціонарі медичної частини на день візиту перебувало сім осіб.

Згідно зі штатним розписом, укомплектовані такі посади лікарів: завідувач медичної частини-лікар — одна ставка; лікар-терапевт — одна ставка; лікар-стоматолог — 0,5 ставки; лікар-психіатр — 0,5 ставки; лікар-інфекціоніст — одна ставка; лікар акушер-гінеколог — 0,5 ставки; лікар-рентгенолог — 0,5 ставки; лікар-нарколог — 0,5 ставки; лікар УЗД — 0,5 ставки; лікар-педіатр — 0,5 ставки.

Під час моніторингового візиту були виявлені недоліки в роботі медичної частини № 65, що призводять до порушення прав засуджених в установі.

1. Порушення права засуджених осіб на захист від катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та Порушення права на охорону здоров’я та медичну допомогу (стаття 49 Конституції України)

1.1. Під час вивчення медичної документації встановлено, що медичним персоналом не складаються довідки наявних тілесних ушкоджень, які долучають до медичних карт амбулаторного хворого 025/о, як це передбачено у п. 3 розділу І, глави II спільного Наказу від Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України 15.08.2014 року № 1348/5/572 “Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”. Відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf(93)12-part) (далі — Стандарти КЗК), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

1.2. У порушення вимог наказу МОЗ від 21.03.2012 року № 182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2012 року за №794/21107 “Про затвердження форм первинної облікової документації і звітності з питань моніторингу лікування ВІЛ-інфікованих осіб та інструкцій щодо їхнього заповнення”, в медичній частині не ведуться контрольні карти диспансерного нагляду за ВІЛ-інфікованою особою №030-5/0.

1.3. Відповідно до вимог пункту 7 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року №1394 “Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2024 році”, НСЗУ оплачує медичні послуги, які надаються за направленнями в паперовій формі пацієнтів, які утримуються в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, до забезпечення створення закладами охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби технічної можливості виписувати електронні направлення. Проте, через відсутність у засуджених осіб укладених декларацій з лікарем первинної медичної допомоги, вони не мають можливості отримати необхідні медичні послуги за кошти НСЗУ, що призводить до порушення вимог абзаців 4 та 5 статті 4 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

1.4. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги засудженим особам через відсутність доступу до мережі інтернет у зв’язку із заповненим сховищем.

2. Порушення права засуджених та ув’язнених осіб на інформацію про стан здоров’я, методи лікування та права на таємницю про стан здоров’я

Під час перевірки дільниці ДІЗО моніторами було встановлено, що при поміщенні засудженої до дисциплінарного ізолятора практикується долучення до справи медичної довідки, яка містить інформацію про стан здоров’я, скарги і згідно з висновком якої засуджена за станом здоров’я в ДІЗО, ПКТ, КАРЦЕРІ утримуватися може. Виявлені факти засвідчують, що працівники установи володіють конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я засуджених осіб, які перебувають в дільниці ДІЗО. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

Крім того, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню неодноразово рекомендував, щоб лікарі не посвідчували, що стан здоров’я засуджених дозволяє поміщення в ДІЗО/ПКТ. У зв’язку з цим КЗК хотів би підкреслити, що медичні працівники, які працюють в установах виконання покарань, є особистими лікарями ув’язнених, що забезпечує наявність позитивних стосунків між лікарем і пацієнтом та є важливим фактором збереження здоров’я, благополуччя та добробуту в’язнів. Зазначене вище підриває позитивні відносини між засудженими та лікарями (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну в 2005 році (144.CPT/Inf (2007) 22), 2009 році (151.CPT/Inf (2011) 29). На додаток, воно суперечить п. 43.3 Європейських в’язничних правил.

3. Порушення прав засуджених та ув’язнених осіб при проведенні первинного та профілактичних медичних оглядів

У порушення п. 6 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572 (далі — Порядок), відсутні діагноз, рекомендації, власне ім’я, прізвище лікаря та підпис, які реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку.

4. Порушення прав осіб, хворих на вірусний гепатит С

У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року № 51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб. Крім того, аптека медичної частини не забезпечена тест-системами для визначення наявності антитіл до вірусу гепатиту С.

5. Недотримання інфекційного контролю та епідеміологічного нагляду

У порушення вимог пункту 1 Розділу ІІ Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.02.2019 року № 287, в медичній частині не дотримано вимоги ізоляції хворих на туберкульоз осіб, палати використовуються більше ніж на одну-дві особи (дві палати на сім ліжко-місць), двері до палати не оснащені ущільненим порогом, ущільнювачами по краях, не забезпечена рециркуляція повітря за допомогою механічної вентиляції.

6. Порушення права на належну психіатричну допомогу

6.1. У порушення п. 8 ч. 5 глави 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572, в стаціонарі відсутній належним чином облаштований ізолятор для засуджених осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

6.2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року № 970, встановлено, що під час первинної консультації лікар-психіатр не заповнює належним чином усвідомлені згоди на психіатричний огляд.

7. Незабезпеченість медичної частини обладнанням, виробами медичного призначення та лікарськими засобами

7.1. У порушення вимог Табелю оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, в медичній частині відсутній дентальний рентгенапарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Стандартів КЗК, де вказується, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам в цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також бути надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування.

7.2. Під час перевірки справності дефібрилятора було встановлено відсутність електродів. Разом з тим, КЗК рекомендував, щоб медичні служби в усіх відвіданих в’язницях (і всіх інших пенітенціарних установах в Україні) були оснащені обладнанням для порятунку життя лікарями (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2017 році, 87. CPT/Inf (2018) 41).

7.3. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” статті 13 Закону України “Про охорону праці”.

8. Порушення права засуджених на належні санітарно-гігієнічні умови перебування в умовах закладу охорони здоров’я

8.1. У порушення статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України в інфекційному ізоляторі, який розрахований на чотири ліжко-місця, порушуються вимоги щодо норми жилої площі на одного засудженого в умовах стаціонарного лікування (не менше 5 кв.м.), ліжка розташовані майже впритул одне до одного. Крім того, палати не відповідають вимогам пункту 8.3.5.1. розділу Державних будівельних норм України для будинків і споруд закладів охорони здоров’я. Зокрема, відсутні меблі для зберігання речей (приліжкові тумби, стільці за кількістю ліжко-місць у палаті).

8.2. Засуджені не забезпечуються питною водою. Воду для вживання набирають безпосередньо з централізованої водопровідної мережі або кип’ятять її самостійно.

8.3. У порушення “Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами”, затверджених наказом МОЗ України від 08.06.2015 року № 325, філією ДУ “ЦОЗ ДКВС України” у Полтавській області не укладено угоду зі спеціалізованою установою на утилізацію медичних відходів, у зв’язку з чим у медичній частині з початку 2024 року не організовано належного збирання, сортування та утилізацію медичних відходів.

9. Порушення права осіб з інвалідністю (стаття 9 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю)

У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю (відсутні пандуси, поручні тощо). Доступ особам, які мають обмежені фізичні можливості, ускладнений у зв’язку з тим, що кабінети лікарів та палати у медичній частині розташовані на другому поверсі будівлі.

Дільниця обмеження волі

Під час огляду дільниці обмеження волі було встановлено, що всупереч діючому законодавству засудженим особам заборонено мати телефони системи андроїд. Чинним кримінально-виконавчим законодавством не визначено характеристики мобільного телефону та інші уточнюючі ознаки, що встановлюють або обмежують правила у використанні засобів мобільного зв’язку. Встановлення адміністрацією установи виконання покарань обмежень на типи мобільних телефонів виходить за межі її повноважень — про що також було повідомлено офіційним листом ДКВС до виправних установ.

У дільниці обмеження волі відсутній холодильник, як наслідок, харчові продукти в дільниці обмеження волі зберігались у тумбочці.

Згідно з главою XXIX “Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань” та п. 6 Тимчасового порядку тримання осіб, засуджених до обмеження волі, у виправних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, засуджені, які відбувають покарання у виправних центрах, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду. Приймання засуджених до дільниць для їхнього тримання, їхній облік, умови відбування покарання, залучення до праці та медичне обслуговування здійснюються відповідно до глави 13 Кримінально-виконавчого кодексу України.

У кожному виправному центрі визначається межа установи виконання покарань, самовільне залишення якої засудженим заборонено.

Межа виправного центру встановлюється наказом начальника міжрегіонального управління за погодженням з органами місцевого самоврядування з урахуванням особливостей установи виконання покарань та проходить по межі населеного пункту, але в радіусі не більше п’яти кілометрів від території виправного центру. Межа виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їхніх особових справ.

Разом з тим, керівництво установи на прохання моніторів не показало наказ про встановлення меж виправного центру/дільниці виправного центру, а також розписки осіб про ознайомлення з відповідними межами.

Рекомендації, які були проігноровані за наслідками попереднього візиту:

1. Сприяти належним умовам праці, захисту соціальних і трудових прав, достойної винагороди за виконану роботу.
2. Вжити заходів реагування щодо неформальних стосунків у середовищі засуджених. Припинити самовільну протиправну поведінку окремих засуджених.
3. Припинити практику відеоспостереження в спальних приміщеннях.
4. Припинити практику заборони використання планшетних комп’ютерів та аксесуарів до них у власному користуванні.

Додаються нові рекомендації і сподівання на виконання:

1. Припинити практику перешкоджання проведення моніторингових візитів з боку адміністрації, вимоги спеціальних дозволів і доручень, не передбачених законом.
2. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині.
3. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до чинного законодавства.
4. Забезпечити засуджених осіб угодами з лікарями, які надають первинну медичну допомогу в закладах охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я України.
5. Забезпечити доступ до мережі інтернет для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.
6. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.
7. Провести заміну накладок до зовнішнього автоматичного дефібрилятора.
8. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.
9. Забезпечити вчасну утилізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.
10. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентгенапаратом.
11. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі;
12. Припинити практику посвідчування лікарями стану здоров’я засуджених та ув’язнених при поміщенні їх в дільницю ДІЗО/ПКТ.
13. Забезпечити доступність медичної частини для вільного пересування маломобільних осіб.
14. Забезпечити приміщення медичної частини гарячим водопостачанням.
15. Забезпечити аптеку медичної частини усіма необхідними лікарськими засобами та медичними виробами, зокрема тест-системами для визначення наявності антитіл до вірусу гепатиту С.
16. Забезпечити дотримання заходів з соціального дистанціювання засуджених осіб в умовах карантинних обмежень, а також право засуджених осіб на особистий простір та приватність.
17. Забезпечити медичну частину твердим інвентарем відповідно до чинного законодавства.

Дата візиту: 05 квітня 2024 року

Дата попереднього візиту 19 червня 2023 року.