На шляху до імплементації Римського статуту

Спроби імплементувати положення Римського статуту в минулому

Оновити норми національного законодавства та погодити їх з нормами міжнародного кримінального та гуманітарного права у ВР намагалися і раніше.

Зокрема, у 2021 році парламентарі проголосували та направили Президенту на підпис законопроєкт № 2689. В ньому передбачались зміни до норм Кримінального Кодексу України про воєнні злочини, додавалося положення про злочини проти людяності, про відповідальність військових командирів та інше. Втім, законопроєкт так і залишився “лежати на столі” в Офісі Президента — навіть не був оприлюднений.

Доля іншого законопроєкту (реєстраційний номер — № 7290), який було подано Кабінетом Міністрів України ще на початку повномасштабного вторгнення, була ще гіршою. Його шлях обмежився виключно реєстрацією у Верховній Раді.

Які актуальні законопроєкти перебувають на розгляді ВР?

Одночасно з передачею ратифікаційного закону, Президент України надав до парламенту й закон, направлений на імплементацію положень Римського статуту до національного законодавства (реєстраційний номер — № 11484).

Цей закон передбачає внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. Основні зміни полягають в оновлені та доданні ряду норм саме до КК України, що передбачають, серед іншого, норму про кримінальну відповідальність військових командирів. Доданні статті до особливої частини, якою буде передбачена відповідальність за злочини проти людяності. Як бачимо, за своїм змістом він багато в чому дублює положення законопроєкту № 2689, про який йшла мова вище, однак у дещо обмеженому вигляді.

Згодом народні депутати зареєстрували альтернативний законопроєкт (реєстраційний номер — № 11484-1), який, своєю чергою, дублює положення президентського законопроєкту, проте додатково передбачає зміни до статті 8 КК України щодо запровадження принципу універсальної юрисдикції.

В законопроєкті № 11538 народні депутати пропонують розв’язати проблему імплементації дещо іншим шляхом — не змінювати Кримінальний кодекс України, а ухвалити окремий закон “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини”. Як ідеться у пояснювальній записці, кримінальна відповідальність за міжнародні злочини має такий широкий перелік винятків та особливостей порівняно з кримінальною відповідальністю за інші передбачені КК України діяння, що внесення приписів про ці винятки та особливості до тексту КК України захаращуватиме і перевантажуватиме його. Крім того, як зазначають нардепи, такий закон не є чимось унікальним. Аналогічні закони діють в Нідерландах, Німеччині та Швеції. 

Якщо узагальнювати, то норми вказаного законопроєкту передбачають більш точне відтворення положень Римського статуту. В ньому дійсно містяться ряд норм, які відрізняються від положень КК України. Наприклад, максимальний строк позбавлення волі за вчинення міжнародного злочину може становити 30 років, а український Кримінальний кодекс передбачає можливість призначити таке покарання не більше ніж на 25 років (за сукупністю вироків).

Для реалізації положень закону “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини” також було зареєстровано окремий законопроєкт (реєстраційний номер — № 11539), яким передбачається внесення змін до КК України та КПК України. До відповідних статей кодексів пропонують додати положення про те, що тепер кримінальна відповідальність буде передбачена не виключно КК України, а ще й законом “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини”.

Ухвалення імплементаційного закону є необхідним і останнім юридичним кроком, який має завершити довгий шлях нашої країни у приєднанні до Римського статуту. Врешті-решт, депутатам доведеться визначатись з форматом імплементації, і робити це потрібно швидко, оскільки відкладати це питання з урахуванням ратифікації вже неможливо.