Європі потрібен мир, а не нова ‘мюнхенська змова’

День 24 лютого 2022 року став в один ряд з 1 вересня 1939-го, 22 червня 1941-го — якщо не за масштабом події, то за рівнем віроломства.

Три роки українська армія героїчно бореться з противником, який має значно більший економічний потенціал і людські ресурси, що переважають.

Російський диктатор готовий продовжувати війну, готовий і далі вбивати тисячі мирних українських громадян, дітей, людей похилого віку та жінок, руйнувати цивільну інфраструктуру, знищувати українську культуру та історію. Диктатор готовий продовжувати війну, не зважаючи на втрати та збитки для власної держави — у нього немає потреби узгоджувати свої рішення з покірним парламентом, а вільна преса не завадить, оскільки всередині Росії давно фактично знищена.

Мирна угода Путіну потрібна лише тому, що вона закріпить результати агресії проти України. Він хоче показати угоду як власну перемогу, як “досягнення цілей спеціальної військової операції”. Він сподівається виглядати переможцем в очах власного населення та чималої кількості жертв кремлівської пропаганди за межами Росії. Він сподівається на появу нових чемберленів та даладьє, які будуть готові заради ілюзорного миру визнати законність анексій. Ми пам’ятаємо, така змова не принесла миру, але привела людство до світової війни.

Необхідність якнайшвидшого припинення жахливого кровопролиття, розв’язаного Путіним, очевидна.

На жаль, розраховувати на справді справедливий мир сьогодні важко.

Може статися так, що справедливості доведеться чекати довго — країнам Балтії довелося боротися за свободу пів століття.

Цього разу принаймні необхідні реальні гарантії стримування російського режиму від нової агресії.

Основою угоди не має бути аналог Мюнхенської змови. Світ не має визнати законність завоювань, що відбулися, світ має дати Україні гарантії безпеки. Лише угода, яка містить гарантії безпеки, може запобігти поновленню воєнних дій у найближчому майбутньому.

Оцінка подій останніх одинадцяти років зрозуміла.

Серед злочинів, що підлягали юрисдикції Нюрнберзького Трибуналу і які тягнуть за собою індивідуальну відповідальність, першими були названі “злочини проти миру, а саме: планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни або війни з порушенням міжнародних договорів, , угод або запевнянь, а також участь у спільному плані або змові, спрямованих на вчинення кожного з перерахованих вище дій”.

Генеральна Асамблея ООН у своїх резолюціях №№ ES-11/1 від 02.03.2022, ES-11/2 від 24.03.2022, ES-11/6 від 23.02.2023, A/77/L.65 від 25.04.2023 беззастережно засудила дії Росії. Агресія була названа агресією, окупація — окупацією.

Ці оцінки дано відповідно до міжнародного права та гіркого досвіду Другої світової війни й уже не зміняться. І новий мир має бути побудований на їх основі.

Міжнародна Асоціація Меморіал